Розкрито поняття постмодернізації та надано його сучасне визначення. Наведено авторську інтерпретацію основних дискурсних опозицій модернізму та постмодернізму. Вперше введено до наукового обігу поняття "синтагма", яке більш адекватно, ніж поняття "парадигма", описує феномен постмодернізації сучасного суспільства.

Розглянуто феномен діяльності як предмет філософського аналізу, наміри, проблеми, труднощі постмодернізму як філософії сучасного світоосягнення. Проаналізовано ідеал держави у філософії Л.Барановича, неораціональність як спосіб порозуміння, інфантильність і зрілість у людському бутті, традиційні та нові контексти віри як акту усвідомлення.

Монографія присвячена інтерпретації філософії Нового часу (і відповідного історичного типу мислення) як структурно обумовленого конфлікту декількох мислительних стратегій. Проведена автором уперше в філософській літературі реконструкція симптоматологічної мислительної стратегії (Паскаль-де Сад - Ніцше - сучасна філософія радикального плюралізму) обгрунтовано доводить незмінність структури цього конфлікту протягом останніх чотирьох століть і, відповідно, структурну тотожність філософії Нового часу (XVII-XX cт.). Ключовим пунктом дослідження є специфічна інтерпретація текстів Б.Паскаля, яка серйозно коректує загальноприйняті уявлення про характер філософії XVII ст. і культури модерну загалом.

Представлены тексты наиболее известных современных мыслителей - философов, культурологов, социологов, политологов, специалистов в области философии науки, в частности, постмодерна и культуры, истории философии и постмодернистской философии. Проанализированы процессы кризиса и трансформации парадигмы модернистского миропонимания и мышления. Определены место и роль общества, политики, человека в ситуации постмодерна.

Проаналізовано сучасний стан культури та науки, який філософи називають постмодерністським, в аксіологічному аспекті, засновуючись на ціннісних орієнтаціях, найхарактерніших для культури та науки останньої чверті ХХ ст. та дослідженні проблеми раціональності. Особливу увагу приділено кризі традиційної концепції раціональності та необхідності лібералізації її критеріїв, новим онтологічним орієнтаціям, активному впливу інтердисциплінарних ідей. Висвітлено деякі загальнокультурні та історико-філософські передумови постмодерну.

Рассмотрены проблематика правомерности постмодернистского стиля философствования, специфика видения предмета философии у Мамардашвили, основанного на различии "реальной философии" и "философии теорий и систем", значимости человекообразующей функции философии.

Рассмотрен процесс трансформации авторского начала в массовой художественной культуре на фоне постмодернистских тенденций, различие и идентичность постфеминизма и постмодернизма, философский и культурологический смыслы женского начала в постмодерне, роль декоративно-прикладного искусства в постмодернистской интерпретации. Проанализированы информационные технологии в контексте ситуации постмодерна, проблемы развития творческого мышления как процессуального аспекта креативности, постмодернистские ситуации и их эпистемологические особенности. Предложен постмодернистский подход в осмыслении самодостаточно-экстатического озарения при рациональном и иррациональном рассмотрении.

Розглянуто філософські питання "після Філософії". Розкрито філософські погляди представників різних філосовських шкіл: Ричарда Рорті, Жана-Франсуа Ліотара, Мішеля Фуко, Жака Деррида, Дональда Девідсона, Мішеля Дамміта, Хіларі Патнемта та ін. Наведено оригінальні погляди на стан сучасної філософської думки в різних країнах світу, думки щодо подальшого розвитку філософської науки.

Розглянуто постмодернізм як новітню методологію соціального пізнання та об'єктивну характеристику соціальної реальності. Проаналізовано трансформаційні процеси в сучасному українському суспільстві в контексті теорії постмодерну. Згідно з наведеною теорією ознаками сучасного українського трансформаційного суспільства є парадокс та формування віртуальної свідомості, завдяки якій людина набуває здатності оперувати з уявною реальністю як зі справжньою тощо.

Рассмотрены модернизация как дифференциация и рационализация общества, а также право как средство институализации целерационального действия. Раскрыта сущность понятий коммуникативных действия и рациональности, описаны механизмы координации взаимодействия посредством языка. Освещена проблема обоснования притязаний на нормативную значимость. Показана роль позитивного права в дифференциации системы и жизненного мира. Охарактеризован демократический потенциал развития современного общества и права.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*672 + Ю6*328.933*31-725

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано теоретичні положення сучасної соціально-філософської методології дослідження проблеми національної безпеки в історико-філософському аспекті. Обгрунтовано сутність суспільства перехідного типу та сучасні методи дослідження даного соціального феномену. З'ясовано основні чинники стійкості та стабільності транзитивних суспільств. Розглянуто особливості формування та проявів соціальних архетипів і ментальності як базових складових буття суспільства та безпеки його існування. Досліджено зовнішні і внутрішні фактори впливу на стійкість соціальної системи та рівень національної безпеки. Охарактеризовано структурно-функціональні компоненти системи забезпечення національної безпеки й особливості взаємодії державних і суспільних інститутів у процесі формування стабільності соціальної системи.

Проанализированы теоретические основы современной социально-философской методологии исследования проблемы национальной безопасности в историко-философском аспекте. Обоснована сущность общества переходного типа и современные методы исследования данного социального феномена. Определены основные факторы стойкости и стабильности транзитивных обществ. Рассмотрены особенности формирования и проявления социальных архетипов и ментальности как базовых составных общественного бытия и безопасности существования. Исследованы внешние и внутренние факторы влияния на устойчивость социальной системы и уровень национальной безопасности. Охарактеризованы структурно-функциональные компоненты системы обеспечения национальной безопасности и особенности взаимодействия государственных и общественных институтов в процессе формирования стабильности социальной системы.

Розглянуто спробу дослідників гендеру реконструювати уявлення щодо жіночого та чоловічого начала у сучасному світі.

Уперше розглянуто модернізм як цілісність (епоху) в історії європейської культури, а типологію модернізму як художній метод. Визначено концепцію особистості. Висвітлено психіку людини як основу для структуризації епохи, описано психологічний тип символіста, експресіоніста, футуриста, сюрреаліста. Акцентовано увагу на проблемі літературознавчого психоаналізу.

Впервые рассмотрен модернизм как целостность (эпоха) в истории европейской культуры, представлена типология модернизма как художественный метод. Изложена концепция личности. Освещена психика человека как основа для структуризации эпохи, описан психологический тип Символиста, Экспрессиониста, Футуриста, Сюрреалиста. Акцентировано внимание на проблеме литературоведческого психоанализа.

Розглянуто особливості розвитку філософії науки в постмодерністській культурі, висвітлено уявлення філософів-аналітиків щодо проблем методологічних підходів, істини. Визначено характерні риси постмодерністського філософського мислення.

Розглянуто феномен віртуальності людської свідомості. Розкрито роль меж у романах Філіпа К.Діка середини 1960-х рр. Розглянуто особливості реконфігурування інформаційного тіла, а також ліберального/вільного суб'єкта гуманізму. Розкрито природу штучного життя. Розглянуто нервові сітки як логічні оператори. Наведено аргументи щодо конструювання інформації як теоретичної цілісності. Запропоновано схему трьох хвиль кібернетики.

Рассмотрен феномен виртуальности человеческого сознания. Раскрыта роль границ в романах Филиппа К.Дика середины 1960-х гг. Рассмотрены особенности реконфигурирования информационного тела, а также либерального/свободного субъекта гуманизма. Раскрыта природа искусственной жизни. Рассмотрены нервные сетки как логические операторы. Приведены аргументы относительно конструирования информации как теоретической целостности. Предложена схема трех волн кибернетики.

Зазначено, що з використанням філософського постмодерного дискурсу можна більш успішно проаналізувати екзистенціально-важливі теми існування життєвого світу людства на межі тисячоліть.

Отмечено, что с использованием философского постмодерного дискурса можно более успешно проанализировать экзистенциально-важные темы существования жизненного мира человечества на рубеже тысячелетий.

A philosophical post tuned-in discursive and the art practice staticizes existential the important subjects of existence of our zoetic world on demolition of millenium.

Охарактеризовано філософську антропологію як перспективний напрямок розвитку гуманітарного знання в Україні. Висвітлено проблеми гендерних і феміністичних студій в сучасній державі, а також філософії. Проаналізовано нові тенденції у філософській антропології. Розглянуто особливості сучасного виміру світового та філософського роздуму.

Охарактеризована философская антропология как перспективное направление развития гуманитарного знания в Украине. Освещены проблемы гендерных и феминистических студий в современном государстве, а также философии. Проанализированы новые тенденции в философской антропологии. Рассмотрены особенности современного измерения мирового и философского размышления.

Проаналізовано нинішню глобальну ситуацію і тенденцію світового розвитку, зважаючи на глобалізацію та мондіалізацію. Зазначено, що наочні та тіньові процеси мондіалізації створюють передумови кризи традиційних цивілізаційних підвалин людського існування. Страх перед несподіваними зигзагами процесу мондіалізації є однією з причин того, що багато держав відмовляються приймати глобальні рішення, не можуть виробити ефективну національну стратегію поведінки за умов мондіалізації та глобалізації. Наголошено, що мондіалізація дала світові перевагу - вона показала можливість свідомого конструювання соціально-політичної реальності в загальнопланетарному масштабі. А це означає, що людство має шанс виробити нову модель розвитку, яка відповідатиме його тисячолітньому історичному досвіду.

Освещены трансгрессии модерна - способ бытия "между старым и новым" - характернейшее явление (пост)современности, определены его социокультурные основания. Проанализирован постмодерн как чувственный феномен, раскрыто значение феноменологического анализа телесности как субъективной формы, адекватной обществам с ускоренными социальными изменениями. Описана структура взаимодействия культур и феномен "полуцивилизации".