На материалах философии, истории, психологии, теории управления рассмотрена взаимосвязь оптимизма и пессимизма, роль которой в формировании социальной перспективы подобна "свету и тени" в изобразительном искусстве. Проанализированы методология, сферы применения, сущность, компоненты взаимосвязи оптимизма и пессимизма, определена ее роль в развитии социальной перспективы, а также дано синтезированное определение понятий "оптимизм", "пессимизм". На основе анализа "социальной перспективы" в контексте идеи картины мира и развития общества раскрыто содержание данного социально-философского понятия. В ходе философского исследования использован проблемный метод изучения развития взаимосвязи оптимизма и пессимизма как оценочно-волевого среза мировоззрения в осуществившейся социальной перспективе, а также системно-композиционный метод анализа взаимосвязи оптимизма и пессимизма в формировании социальной перспективы, в результате использования которых осуществлен поиск направлений оптимизации формирования социальных перспектив.

Анализируются особенности политических, социальных и национальных детерминант становления гражданского общества в Украине. Определяются и классифицируются исходные предпосылки данного процесса, их влияние на баланс интересов в обществе и предлагаются программные принципы преодоления кризисных явлений. Особое внимание уделено специфике взаимодействия социально-политических структур по поводу социальных гарантий гражданского становления личности, противоречивой взаимосвязи перспектив человека и результатов общественного прогресса, а также закономерностям восприятия социально-политического идеала массовым сознанием.

Аналізується вплив поширених в українському суспільстві ідеологічних та соціально-міфологічних концепцій на суспільно-політичні та економічні процеси в Україні. Значну увагу приділено розкриттю домінуючих у суспільній свідомості ідеологем та міфологем у формуванні політики приватизації та її перебігу, проблемам соціальної напруженості.

Досліджено трансформацію соцільної структури суспільства у перехідний період. Розкрито поняття "середній" клас, проблему його формування. Зазначено, що існування потужного "середнього" класу є гарантом політичної стабільності, дає змогу вибирати й проводити поміркований курс в економічній, соціальній та політичній сферах суспільства.

Исследована трансформация социальной структуры общества в переходной период. Раскрыто понятие "средний" класс. Рассмотрена проблема создания и формирования "средней" прослойки и "среднего" класса. Отмечено, что существование мощного "среднего" класса является гарантией политической стабильности, даёт возможность выбирать и проводить размеренный курс в экономической, социальной и политической сферах общества.

Висвітлено явище ноосоціогенезу як геологічного процесу космологічного походження. Доведено, що соціальний світ є, на відміну від білково-нуклеїнового субстрату, оригінальним видом живої розумної субстанції енергоінформаційного походження, життєдіяльність якої розкривається і функціонує в організменній формі. Розглянуто соціальний організм країни як родову конструкцію, у просторі якої виникають найпростіші соціальні організми: підприємства, організації, заклади. Охарактеризовано сучасну виробничу базу сучасної виробничої структури.

Освещено явление ноосоциогенеза как геологический процесс космологического происхождения. Доказано, что социальный мир является, в отличие от белково-нуклеинового субстрата, оригинальным видом живой умственной субстанции энергоинформационного происхождения, жизнедеятельность которой раскрывается и функционирует в организменной форме. Рассмотрен социальный организм страны как семейнная конструкция, в пространстве которой возникают наиболее простейшие социальные организмы: предприятия, организации, заведения. Охарактеризована современная производственная структура.

Проведено соціально-філософське дослідження феномену конкуренції. Розглянуто методологічний аспект її дослідження як принципу соціального розвитку, соціального інституту, механізму саморегуляції соціуму, певного виду активності соціальних суб'єктів щодо досягнення кращих результатів у порівнянні з іншими завдяки доступу до володіння, розпорядження та використання обмежених суспільних благ. Визначено та проаналізовано категоріальний ряд, який визначає зміст конкуренції. Виявлено логіку саморозвитку даного феномену в історії становлення суспільства та знайдено об'єктивний критерій виділення етапів його генезису. Проаналізовано основні види конкуренції: співробітництво, змагання, партнерство, суперництво, конфлікт, конфронтація та війна. Зазначено, що соціальними функціями конкуренції є посередницька, регулювальна, контрольна, генерувальна, стимулювальна та захисна. Виявлено та досліджено фактори оптимізації розвитку конкуренції в Україні.

Розроблено соціально-філософську концепцію національного характеру, виходячи із розуміння національного характеру як метафізичної ідеї, що створює умови розуміння певних культурно-історичних явищ, пов'язаних, насамперед, із духовно-психологічною єдністю нації як унікального, самостійного, цілісного суб'єкта історії. Доводиться, що таке розуміння національного характеру дозволяє здійснити своєрідну "персоналізацію" етнонаціональної спільноти у вигляді "людини культури" - ідеального людського типу, який створюється і відтворюється національною культурою, є бажаним для неї і виступає основою національної самоідентифікації окремих представників нації. Розглянуто історично визначені особливості українського національного характеру, окреслено головні аспекти його розвитку у зв'язку з проблемами побудови демократичного громадянського суспільства в Україні.

Здійснено соціально-філософське дослідження соціалізації індивіда за умов інформаційного суспільства та виявлено особливості зазначеного процесу. На підставі аналізу основних концептуальних підходів до проблеми соціалізації даний феномен визначено як складний, багатоаспектний процес засвоєння індивідом соціально-культурного досвіду шляхом його багаторівневого включення до суспільних відносин з метою формування індивідуальності як суб'єкта подальшого розвитку соціальної системи. Обгрунтовано, що культурно-історичний тип суспільства визначає специфіку процесу соціалізації. В інформаційному суспільстві особливості соціалізації зумовлені кризою традиційних інститутів соціалізації, а включення індивіда до системи суспільних відносин доповнюється використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що спричинює тенденції переходу до креативної моделі соціалізації та до збільшення можливостей маніпуляції свідомістю людей. Визначено специфіку та суперечності соціалізації індивіда у сучасному українському суспільстві. Запропоновано можливі шляхи оптимізації даного процесу.

Здійснено соціально-філософський аналіз процесу соціокультурного ідентифікування суспільства. Вивчено питання формування у докласичних і класичних філософських вчених категоріальних засад поняття ідентичності, змістову еволюцію концепції ідентичності від некласичної до посткласичної філософії. Запропоновано логіко-філософську модель постсучасної ідентичності, базуючись на якій, побудовано дискурс соціокультурної ідентифікації суспільства. На фоні розкриття системно-динамічних негараздів організації технократичної єдності показано переваги культурологічної та паритетної моделей соціокультурного розвитку. Висвітлено циклічну динаміку процесів соціокультурного ідентифікування, наявну під час змін фаз трансформування, зростання протиріч і відчужень, кризи та реінтегрування системного цілого.

Досліджено проблеми ототожнення та розототожнення як механізми функціонування індивідуального соціального суб'єкта. Розкрито сутність феномена суб'єкта як явища соціальної реальності та як філософського концепту. Проаналізовано філософську рефлексію феномена суб'єкта. Розглянуто специфіку його формування як теоретичного конструкту, визначено причини й охарактеризовано основні етапи становлення суб'єктцентрованого західноєвропейського світогляду, показано роль ототожнення та розототожнення у даному процесі. Визначено підстави, що обумовлюють необхідність перегляду статусу індивідуального соціального суб'єкта за сучасних умов, розглянуто можливі шляхи його подальшого еволюційного розвитку. Обгрунтовано доцільність зміни епістемологічних стратегій суб'єкта на користь об'єктивації суб'єктивного. Виявлено виникнення за сучасних умов нової форми влади як сили ("надвлади"), якій протидіє "вислизаючий суб'єкт", проаналізовано актуальні проблеми їх протистояння.

Обгрунтовано необхідність вивчення проблеми співвідношення тілесності та соціальності в людині та суспільстві, базуючись на елементах багатомірності. Досліджено особливості даного співвідношення, починаючи від періоду соціоантропогенезу та в усі наступні епохи. Показано, що криза сучасного суспільства аналогічна тій, що існувала на етапі соціоантропогенезу. Виділено основні соціальні функції тілесності. Показано, що скінченність людської тілесності призводить до вироблення в суспільстві способів освоєння смерті, з кожним з яких пов'язана соціальна функція смерті. На підставі результатів дослідження показано, що проблема співвідношення тілесності та соціальності спричинює не лише значний інтерес, як мало розроблена сфера, але і відповідає соціальним запитам сучасного суспільства.

Дисертацію присвячено вивченню організменної форми соціального життя як цілісного процесу функціонування та розвитку розумної живої речовини. Детально аналізується світоглядний підхід, ідеологія інструментарію для вивчення суспільного життя, пояснюються причини патології у сімействі соціальних організмів. Розкривається особистість як основа соціального світу, квантово-хвильова природа соціальних зв'язків, суть, зміст, форма соціального явища. Обгрунтовується поняття "соціальний організм" як протиріччя між особистістю і суспільством. Висвітлюється механізм його саморуху та головні атрибутивні характеристики. Подаються також евристичні моделі (родового, галузевого та найпростішого) соціального організму.

Висвітлено актуальні питання визначення нової ідеології державотворення та формування політики розбудови незалежної України на засадах гуманістичного світогляду. Проаналізовано шляхи становлення та змін механізмів формування світогляду в історії пізнання, соціальні особливості різноякісних світоглядних орієнтацій та напрямки формування уявлень про цілісне буття, досліджено духовні складові світогляду та механізми оптимізації їх практичного використання у сфері наукового пізнання, освіти та управління соціальними процесами. Основні результати дослідження застосовано для розробки та читання нових курсів, навчальних програм у процесі підготовки фахівців, а також у проектуванні науково-дослідних розробок.

Досліджено традиції як фактор саморозвитку суспільства. Конкретизовано діяльнісну сутність традиції, що має ціннісно-нормативний характер. Зміст традиції розкрито у формах її прояву на різних рівнях суспільної практики. Проаналізовано діалектичний взаємозв'язок традиції та новаторства як закономірності розвитку суспільної системи. Акцентовано увагу на особливості функціонального навантаження цих явищ. Виявлено соціально-психологічний механізм дії традиції, необхідний для забезпечення ефективної взаємодії суспільства й особистості. Розглянуто основні тенденції розвитку традицій українського суспільства й наведено детермінанти їх оптимізації за умов сучасного трансформаційного періоду.

Дисертацію присвячено дослідженню визначення місця і ролі методу ідентифікації у соціальному пізнанні; вивчення структури пізнавальних процедур у процесі його застосування у філософських та соціально-емпіричних дослідженнях; аналізу категорії ідентифікації як методу наукового пізнання; обгрунтуванню методу ідентифікації у соціальних дослідженнях і розгляду його структури; дослідження феномену ідентифікації у системі стратифікаційних процесів сучасної України.

Здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз феномену ідентичності соціального суб'єкта у контексті соціокультурних трансформацій, в основу якого покладено уточнені концептуальні уявлення про сутність феномену ідентичності соціального суб'єкта та форми його прояву за умов сучасних соціокультурних трансформацій. Обгрунтовано сутність і розкрито особливості соціальних систем трансформативного типу. Досліджено динаміку маргінальної свідомості соціальних суб'єктів транзитивних суспільств, для яких оптимальним рішенням у справі соціокультурного транзиту вважається модернізація на основі власної національної ідентичності або модернізація без вестернізації. Доведено, що мультикультуралізм, як культурний плюралізм, з політики загравання з національними меншинами закономірно виростає до права соціальних суб'єктів на вибір власної ідентичності, що закріплюється правовою нормою свободи совісті, отже, відповідальністю за наслідки самовизначення.

Здійснено генезу феномена лідера та поглиблено розуміння природи й сутності цього явища. Комплексно проаналізовано діалектику об'єктивних умов і суб'єктивного фактора в різних системах координат суспільного розвитку докласового, традиційного й індустріального суспільств, а також суспільств перехідного періоду: Еллінізму, Ренесансу, Постмодерну. Досліджено атрибути й модуси лідера, виявлено еволюцію ціннісних орієнтирів у його діяльності. Позначено "больові точки" перехідного періоду сучасного українського суспільства. Значну увагу приділено аналізу аксіологічної раціональності "ситуативного" типу сучасного лідера за умов пстіндустріальної нетеократичної ери, що складається; формуванню на етапах транзитивності українського суспільства нової гуманістичної парадигми лідерства, адекватної виклику епохи.

Вдосконалено теоретико-методологічні підходи до різноаспектного системного дослідження соціально-філософської й історіософської думки Давнього Китаю. Визначено основні принципи існування особистості в соціумі щодо поглядів давньокитайських філософів. Сформульовано принципові підходи до соціального та державного управління та підготовки управлінських кадрів відповідно до поглядів провідних філософських шкіл Давнього Китаю. Проаналізовано базові принципи китайської воєнної та політичної стратегії й обгрунтовано засади стратегічного мислення на перспективу в ракурсі їх критичного використання за умов сучасності. Розкрито погляди давньокитайских мислителів щодо усвідомлення сутності історичних процесів у контексті сучасного розуміння соціально-історичної динаміки.

Досліджено феномен соціальної суб'єктності, яка розглядається у взаємозв'язку з соціальною реальністю в контексті постсучасності. Виявлення сутності соціальної суб'єктності потребує пошуку аргументів на користь універсалізму ідеї суб'єкта незалежно від особливостей конкретної культури та соціальності. Ця ідея суб'єктності як такої є предметом філософської антропології, яка досліджує необхідні умови існування суб'єктних форм соціокультурного життя. Звернення до антропологічних констант дозволяє зберегти вкоріненість людини в трансцендентальному й залучити випадкове, ситуативне і з урахуванням теоретико-методологічної специфіки дати актуальне цілісне визначення соціальної суб'єктності, яким будуть послуговуватись прикладні науки.

Проанализированы особенности феномена миграции, многофакторность процессов её развития в социальном пространстве и времени. Освещена роль социальной философии в контексте своеобразия миграционного опыта и развития гражданского общества, в частности процессов миграции в Украине и России. Внимание уделено проблемам регулирования миграционных процессов на постсоветском пространстве. Определены тенденции и перспективы трудовой миграции, масштабы и социально-экономические последствия нелегальной миграции в странах СНГ, политико-правовые направления миграционной политики.