Розглянуто одну з найпопулярніших тем філософії ХХ ст. - герменевтику - теорію розуміння й тлумачення текстів і феноменів культури. Окреслено історію герменевтики, коло її проблем на тлі принципового розмежування методологій гуманітарних і природничих наук. Проаналізовано процес поширення проблеми істини на розуміння гуманітарних наук, розширення естетичного виміру в царину трансцендентного, формування поняття "мова" в історії західної думки.

Висвітлено теоретичні проблеми герменевтики Гадамера. Розглянуто питання поетики й теорії мистецтва, філософії і поезії, філософії та літератури, античності Гельдерліна, морального світу Гете, трагедії культури Прометея, інтерпретації буття Райнером Марією Рільке.

Освещены теоретические проблемы герменевтики Гадамера. Рассмотрены вопросы поэтики и теории искусства, философии и поэзии, философии и литературы, античности Гельдерлина, морального мира Гете, трагедии культуры Прометея, интерпретации бытия Райнером Марией Рильке.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.04:ю + Ю3(4Нім)6-663.9

Рубрики:

Література та філософія

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены принципиально новые для постнеклассической философии конструкции мышления, названные Ж.Делезом топологическими, применительно к феноменологическим системам Э.Гуссерля и М.Хайдеггера. Приведены данные относительно фактического обоснования мышления в концепции П.Рикера, а также смысла пространства встречи бытия и мышления.

Розглянуто соціальність філософії мови німецького філософа М.Гайдеууера, яка грунтується на принципах соціальної філософії розуміння. Узагальнено ключові методологічні настанови філософа щодо визначення шляхів осягнення мови філософії. Показано наочність філософської мови М.Гайдеууера, соціальний зміст його специфічної термінології, визначено особливості та способи вираження філософської мовної концепції вченого. Проаналізовано ситуацію, яка склалася навколо української філософської мови, визначено тенденції її подальшого розвитку. Висвітлено герменевтичну філософію М.Гайдеууера, еволюцію герменевтичної тріади, представлену В.Дільтеєм, М.Гайдеууером, Г.-Г.Гадамером. Зазначено, що постійна апеляція до соціального буття, соціальний аспект екзистенціалізму, використання повсякденної мови як філософської, кодування філософської мови соціальними змістами - усе це складові внутрішньої соціальності філософії мови М.Гайдеууера.

Проаналізовано "онтологічну диференцію" М.Гайдеггера як апофатико-теологічний мотив мислення та з'ясовано, що сучасні спроби "подолання" метафізичного протистояння "першого сущого" наявному є або власним етапом метафізики (у завданні "демаркації" позитивізму), або прихованим наслідуванням гайдеггерівського онтологічного зразка (у понятті "розрізняння" постмодернізму). Виявлено, що в історії філософії мотивуючим актуалізацію і подальший характер інтерпретації феномену мови є саме спосіб розрізнення буття та сущого: він обгрунтовує прирівнювання мови до засобу у метафізиці та подійне ототожнення мови й буття у М.Гайдеггера. Виявлено суперечливу єдність основних (часово-місцевих) концептів філософування М.Гайдеггера "ось" (Da) і "подія" (Ereigis) та спростовано відоме протиставлення двох його варіантів, "раннього" і "пізнього". Через зіставлення чинності у понятті "четвериці" (Geviert) М.Гайдеггера та у візуальному аналізі сущого Арістотеля з'ясовано радикальний поворот Гайдеггера у розумінні причиновості. Доведено, що поширена у філософіях "лінгвістичного повороту" тематизація мови, яка відбувається поза опитуванням місця та часу, є не онтологічною, а декларованою спекулятивно. Здійснено інтегруючий аналіз стосовно вчення М.Гайдеггера про мову шляхом осмислення зв'язку мови відповідно до суб'єкта, людини як animal rationale, буття, часу, речей, місця, внаслідок чого виведено низку онтологічних положень про підстави тотожності мови та буття, специфіку вказівного визначення сущого словом, необхідність перетворення мотивуючої мислення "онтологічної диференції" М.Гайдеггера

Здійснено соціально-філософське дослідження концепції осьового часу К.Ясперса у контексті сучасності. Проаналізовано засади цієї концепції як лейтмотиву філософської системи К.Ясперса. Аргументовано, що концепція осьового часу має евристичний і методологічний потенціал. Визначено, що можливими проявами "нового" осьового часу історичного розвитку суспільства є глобалізаційні тенденції людства, утвердження постмодерну як однієї з теорій розвитку сучасного суспільства, формування основ постмодерністської свідомості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4НІМ)6-663.11 + Ю212.21

Рубрики:

Історія філософії

Мислення і буття. Свідомість і навколишній світ

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4НІМ)6-663.11

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено екзистенційно-феноменологічний (М.Гайдеггер) та герменевтичний (Г.-Г.Гадамер) досвід інтерпретації античної метафізики, представленої іменами Анаксимандра, Геракліта, Парменіда, Протагора, Платона та Арістотеля. Виявлено формальні протиріччя, пов'язані з фундаментальним і радикальним характером досліджуваної методології, а також із системним способом доведення основних тез М.Гайдеггера та Г.-Г.Гадамера, що передбачають вихід за межі екзистенційного досвіду та звернення до онтологічних вимірів культури. З урахуванням позасцієнтистського статусу будь-якого екзистенційного аналізу розкрито сутність і винятковий евристичний потенціал даної аналітики, до вимог якої належать визначення спрямованості інтерпретації, методологічна самоідентифікація та усвідомлення міри відповідальності екзистенційного акту, яким є досвід філософування та історико-філософського дослідження.

Висвітлено хронологію життя видатного філософа ХХ ст. М.Гайдеггера, методологічні засади його філософування. Розглянуто питання метафізики, філософської антропології.

Освещены хронология жизни видного философа ХХ ст. М.Гайдеггера, методологические основы его философствования. Рассмотрены вопросы метафизики, философской антропологии.

Висвітлено погляди відомого німецькогоо філософа М.Гайдеггера на взаємозв'язок мови та буття, поезії та філософії, мови та мовлення. Розглянуто мову як звукове вираження внутрішніх порухів душі, образно-поняттєвого відображення людської діяльності. Зазначено, що лише мова дає людині змогу бути людиною.

Освещены взгляды известного немецкого философа М.Гайдеггера на взаимосвязь языка и бытия, поэзии и философии, языка и речи. Язык рассмотрен как звуковое выражение внутренних движений души, образно-понятийное отражение человеческой деятельности. Отмечено, что только язык дает возможность человеку быть человеком.

Раскрыты философские и лингвистические аспекты анализа "идеостиля" немецкого ученого М. Хайдеггера. Проанализированы основные этапы становления философско-аналитической теории ученого. Раскрыты принципиальные отличия хайдеггеровских категорий, понятий от других существующих способов обозначения и раскрытия сущности проблемы человека, его языка и речи. Указано, что герменевтический анализ особенностей "идеостиля" исследователя позволяет определить фундаментальные проблемы философии языка М. Хайдеггера, обладает эвристическим потенциалом в сфере аналитической философии в общем и социальной философии в частности.

Досліджено особливості трансформації класичної концепції суб'єкта у філософській герменевтиці М. Гайдегера та Г.-Г. Гадамера. Проаналізовано головні відмінності класичної концепції суб'єкта в античній, середньовічній та новочасній філософії. Установлено зв'язок цієї концепції з поняттями субстанції, свідомості та рефлексії. З'ясовано значення терміна "герменевтика" у філософських концепціях М. Гайдегера та Г.-Г. Гадамера, установлено його зв'язок з феноменологією та онтологією. Доведено, що у герменевтичній концепції М. Гайдегера у ролі суб'єкта є екзистенціал "турбота", а у філософській герменевтиці Г.-Г. Гадамера - дієво-історична свідомість. Обгрунтовано, що подолання класичної концепції суб'єкта у філософській герменевтиці зумовлене переходом функції пізнання до мови.

Розглянуто питання про визначення підгрунтя права. Після Другої світової війни і жахливого досвіду нацизму стало очевидним, що державна воля не може бути визнана єдиним "вірним" джерелом права. Відповідно правознавці стали шукати інші методологічні шляхи, які б дозволили "обминути" позитивізм та віднайти право не як "зовнішнє" щодо людини явище, вкорінене у примусі, але як феномен, який має свої витоки у бутті. Базою для подібних досліджень стали праці багатьох філософів, насамперед - М. Гайдеггера. Але чи належить право лише до сфери "несправжнього буття"? Чи право і екзистенція все таки є сумісними? На ці питання "транзитом" через ранні праці В. Майхофера і намагається знайти відповідь Г. Шпренгер.

Проаналізовано судову практику Верховного та Конституційного судів України, що вказує на нагальну необхідність осмислення того, як існує право "поза законом". Зазначено, що правосуддя, на відміну від судочинства, потребує не просто закону, але й права. Відтак є необхідним пошук методологічних засад, які б дозволили відшукати "право у житті", яке є первинним відносно "права у законі". Допомогти у цьому може фундаментальна онтологія М. Гайдеггера. Осмислення права на підставі цієї філософії дозволяє осягнути фундаментально-онтологічні засади правосуддя, вкоренивши його у людське буття.

Розкрито ідейні витоки екзистенціалізму, питання свободи, відповідальності, поведінки людини в критичних ситуаціях, етичні й антропологічні проблеми. Показано, що технізація суспільства руйнує структуру людського буття. Подано критичний аналіз окремих творів Ж.-П. Сартра, А. Камю, К. Ясперса, наведено фрагменти їх художніх і філософських творів.

Раскрыты идейные истоки экзистенциализма, вопросы свободы, ответственности, поведения человека в критических ситуациях, этические и антропологические проблемы. Показано, что технизация общества разрушает структуру человеческого бытия. Дан критический анализ отдельных произведений Ж.-П. Сартра, А. Камю, К. Ясперса, приведены фрагменты их художественных и философских произведений.

Визначено основні характеристики еволюції поняття "екзистенція" у фундаментальній онтології М. Гайдеггера та особливості інтерпретації мислителем автентичності людського існування. На підставі історико-філософського аналізу ключових положень про справжнє існування людини, висунутих у філософії М. Гайдеггера, відтворено цілісну картину формування поглядів філософа щодо проблеми визначення автентичності екзистенції. Встановлено, що М. Гайдеггер один із перших відкинув метафізично-сутнісне розуміння людини, піддавши гострій критиці усю сучасну йому гуманістично-філософську традицію розуміння істинності людського буття. Натомість мислитель звертається до проблеми існування людини в онтологічно-історичному вимірі, протиставляючи безликій людині - людину як самість, в якій і проявляється автентична екзистенція.

Досліджено історію виникнення поняття "закиненість" в історії філософської думки. Визначено зміст, який вкладався у досліджуване поняття у філософських концепціях М. Гайдеіера та Ж.-П. Сартра і різницю між ними. Виявлено та експліковано зв'язок феномену "закиненості" з поняттям вкоріненості та абсурду. При визначенні досліджуваного феномену заторкнуто явище "падіння" (падіння Dasein від себе у світ). Виявлено, що феномен є наслідком падіння самості у світ, яка характеризується її захопленням, огортанням турботами і співбуттям з іншими. Феномен проявляється втратою людини самої себе, падінням від себе, зависанням у публічному світі, у бутті-разом, співбутті яке складають три компоненти: пересуди, цікавість та двозначність. Закиненість постає феноменом, що має безпосередній зв'язок з багатьма видами людської діяльності, проявлений у культурі і присутній в ній фундаментально та виступає необхідним для вирішення антропологічних питань сенсу людського існування, взаємовідносин людини і суспільства та походження культури, а тому потребує подальшого додаткового наукового опрацювання.

Досліджено поняття автентичності існування в "негативному" та "позитивному" екзистенціалізмі. На підставі історико-філософського та компаративного аналізу концепцій С. Кіргегора, К. Ясперса, М. Гайдегера, Г. Марселя, Ж.-П. Сартра, Н. Аббаньяно, О.Ф. Больнова висвітлено еволюцію поняття "екзистенція". Досліджено процес імплантації класично-екзистенціалістичних ідей у сучасну філософію та екзистенціально-гуманістичну психологію. Феномен екзистенції у класичному екзистенціалізмі розглянуто як специфічну смислову матрицю структури людського буття й особливий тип духовного самоздійснення людини, взаємопов'язаний з її здатністю діяти за умов зростання різноманіття сучасного швидкоплинного світу, реалізовувати власні творчі потенції, проявляти креативні здібності для знаходження адекватного вирішення проблем сьогодення.