Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.73

Рубрики:

Свобода. Свобода і необхідність

Шифр НБУВ: ДС47900 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.73

Рубрики:

Свобода. Свобода і необхідність

Шифр НБУВ: ДС47900 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано історичні, філософсько-методологічні, соціальні та політичні проблеми демократичного вибору влади, узагальнено окремі аспекти виборів народних депутатів Верховної Ради України, що відбулися 1998 р. Розглянуто архетипи вибору в європейських народів, універсалізм як метафілософію сучасної політичної ментальності, діяльність опозиційних партій у політичній боротьбі, а також проблему співпраці провідних українських партій під час перших демократичних виборів в Україні тощо.

Розглядається проблема свободи та шляхи її розв'язання у філософських системах Декарта, Спінози і Лейбніца. З'ясовується актуальність цієї проблеми для сучасної української філософії.

Проаналізовано процес становлення і розвитку поняття "доля", що відноситься до найбільш давніх філософських понять, які застосовуються соціальною філософією, філософською антропологією і філософією культури. Обгрунтування ідеї долі як інтенції екзистенційно-життєвої орієнтації людини базується на фундаментальному епістемологічному принципі єдності історичного і логічного, єдності соціальної теорії і практики. Розглянуто трансісторичний і кроскультурний феномен "доля", який визначається як екзистенційно-інформаційна форма матерії, та на особистісному рівні - як інтегральна, аксіологічна функція. Життєвий світ утворюється на перетині соціально-історичних умов (об'єктивної долі) й аксіологічного "Я" (екзистенційно-особистісної долі).

Розглянуто філософсько-концептуальні засади поняття правової свободи.

Рассмотрены философско-концептуальные основы понятия правовой свободы.

Philosophical and conceptual bases of concept of legal freedom are considered.

Розглянуто свободу як умову формування творчої і самодостатньої особи, що виступає абсолютною цінністю. Як основний спосіб здійснення природних прав людина, вона повинна використовуватись як методологічний орієнтир і критерій позитивного права.

Наведено міркування щодо сутності свободи як постулату філософських вчень.

Предоставлены соображения относительно сущности свободы как постулата философских учений.

Reasons of essence of freedom as postulate of philosophical doctrines are given.

Розглянуто питання антології юридичної відповідальності. Зазначено, що право онтологічне тому, що воно Відповідальне. Відповідальність - саме Буття, яке є Свободою. Свобода настільки ж відповідальна, наскільки й "безвідповідальна", тому вона є безосновна основа Буття. Відповідальність настільки ж є формою свободи, наскільки й несвободи, вона є віртуальним полем боротьби свободи і несвободи. Буття в своїй буттєвості через Становлення перетворює відповідальність-як-несвободу на Відповідальність-як-Свободу і таким чином стає Правом.

Досліджено сутність і значення феномену свободи у сучасних західних філософських концепціях. Проаналізовано гносеологічні протиріччя класичної метафізики та абсолютного ідеалізму як передумови інтерпретацій поняття свободи у філософії екзистенціалізму. Розглянуто онтологічну структуру свободи та проблеми самореалізації та самозвільнення особистості. Визначено специфіку осмислення феномену свободи в релігійному, метафізичному та постметафізичному дискурсах. Висвітлено погляди Е.Гуссерля на свободу наукової творчості та про відповідальність філософів за долю європейської культури. Розглянуто стратегії свободи у сучасних соціальних і практичних філософських теоріях. Проведено дослідження соціально-синергетичних концепцій, поява яких зумовлена зростанням ступенів свободи в модернізованому постіндустріальному суспільстві.

Раскрыты сущность и значение феномена свободы в современных западных философских концепциях. Проанализированы гносеологические противоречия классической метафизики и абсолютного идеализма как предпосылки интерпретаций понятия свободы в философии экзистенциализма. Рассмотрены онтологическая структура свободы и проблемы самореализации и самоосвобождения личности. Определена специфика осмысления феномена свободы в религиозном, метафизическом и постметафизическом дискурсах. Проанализированы взгляды Э.Гуссерля на свободу научного творчества и об ответственности философов за судьбу европейской культуры. Расмотрены стратегии свободы в современных социальных и практических философских теориях. Проведено исследование социально-синергетических концепций, появление которых обусловлено возрастанием степени свободы в модернизированном постиндустриальном обществе.

Обгрунтовано необхідність теми свободи. Переосмислено гайдегірівську філософію Dasein у контексті батаївської відкритої спільноти сингулярностей (индивідів, груп, націй, народів), де сенс є модусом їх співбуття, специфічною відкритістю зв'язку та одночасно незв'язаності. Розкрито суть поняття сенсу. Визначено спільну мету суспільства та філософії. Доведено, що покликання філософії полягає в наданні суспільству досвіду метафізичного, неочікуваного та захоплюючого.

Обоснована необходимость философского анализа темы свободы. Переосмыслена гайдегоровская философия Dasein в контексте батаевского сообщества сингулярностей (индивидов, групп, наций, народов), в которой смысл выступает модусом их соо-бытия, специфической открытостью связи и одновременно несвязанностью. Раскрыто содержание понятия сенса. Определена общая цель общества и философии. Доказано, что призвание философии состоит в предоставлении обществу опыта метафизического, неожидаемого и увлекающего.

Запропоновано нове розв'язання наукової проблеми інтерпретації феномену свободи у контексті французького філософського постмодернізму. У міждисплінарно-семіотичному аспекті висвітлено можливості та способи здійснення свободи у світоглядній парадигмі сучасності. Обгрунтовано тезу, що поширення постмодерного розуміння свободи є спробою нетеоретичного заперечення протяжності наративу "Модерн", асоційованого з засиллям теоретичного розуму та його націоналістичних світоглядних форм домінування. Розкрито роль мови як явища дискурсу, яка полягає у тому, що у французькому постмодернізмі вона є невід'ємною складовою "духовних тотальностей", якими є політичні, економічні, культурно-етичні й естетичні норми. Доведено, що французький дискурс постмодернізму є ціннісним осмисленням життєвої екзистенції та здійсненням її під "знаком свободи" у взаємозв'язку з новітніми трансформаціями європейських уявлень про свободу. З'ясовано, що постмодерністська інтерпретація свободи висвітлює її як активну громадянську, публічну й приватну позицію (та реакцію) особи у напрямку поширення політичного ліберально-демократичного простору.

Розглянуто процес становлення суб'єкта в античній культурі та філософії як єдності розототожнювання індивіда з родом, полісом і вироблення позиції самостояння. Основою суб'єктності виступають пізнавальні здібності людини. Суб'єкт постає як багатовимірна цілісність, що виявляє себе як носій свідомості, моральних якостей, діяльності та творчості. Духовність, що народжується, виявляє себе у досить вузькому діапазоні подвоєння світу як рефлексивного пошуку ідей-ідеалів. Обмеженість суб'єктності античного типу зумовлена наявністю вибіркового характеру її відтворювання, фаталізмом та обмеженим розумінням свободи.

Стисло охарактеризовано генетику живих істот і на цій основі надано філософське визначення життя. Розглянуто генетичну суть категорії "доля" і надано її визначення; введено поняття автобіографії, вказано ступінь її залежності від долі. У зв'язку з цим розглянуто категорію "свободи волі" і пояснено її генетичну сутність. Розглянуто питання про можливість зміни долі в процесі онтогенезу. Винесено на обговорення питання про покарання та ізоляцію генетично детермінованих злочинців. Порушено питання передбачення долі та наведено обгрунтування можливості реалізації цього явища.

Проаналізовано особливості філософсько-правового осмислення свободи за сучасних західноєвропейських і американських філософських систем. Розкрито зміст філософських і правових творів учених, які визначали головні тенденці розвитку філософської думки другої половини ХХ - початку ХХ ст.

Здійснено соціально-філософське дослідження фортуни як елемента світогляду людини. Проаналізовано поняття "фортуна" відповідно до логіки становлення та розвитку суспільної й індивідуальної свідомості. Визначено категорії, які відображають зміст фортуни. Надано її характеристику, базуючись на об'єктивних і суб'єктивних вимірах. Проведено аналіз сучасності як просторово-часової, аксіологічної та соціально-економічної умови розгортання життєвого світу людини. Розглянуто риси процесів соціокультурної трансформації та міфізації як детермінант виявлення фортуни у сучасному світі. Удосконалено знання про фортуну як компонент оптимістично спрямованого, творчого світосприйняття та виявлено фактори оптимізації активності життєздійснення особистості за умов сучасності.

Розглянуто основні прояви свободи в особистісному розумінні. Найбільш традиційно вона реалізується у свободі слова, свободі вибору, свободі дії. Однак, у реальності вказані прояви виявляються регламентованими державою, а регламентована суспільством і державою свобода у відповідному її втіленні за умов трансформації суспільства уже не відіграє для людини такої важливої ролі, як раніше, тому одним із головних завдань для звичайної особистості у ході здійснення життєдіяльнісного процесу нині постає створення та реалізація власної свободи, яка є здатною забезпечити якомога дієвіші стосунки особистості із непростим світом. Це - свобода власної відчуженості, яка вбирає в себе найголовніший сенс життєдіяльності, що здатний актуалізувати особистість у сприйнятті перш за все самої себе у соціумі, самої себе для себе. Вони проявляються у введенні відповідної дозованості у втіленні свободи слова, свободи вибору та свободи дії; ця дозованість і дозволяє особистості обирати такі масштаби відповідних свобод, які не заперечують особистісній суті та найбільш повно відповідають смисловим запитам особистості, сполучаючися з уподобаними ціннісними орієнтирами життєдіяльності.

Розглянуто проблему детермінізму і свободи волі у вченні представників механістичного детермінізму, в німецькій класичній філософії і нормативізмі. Обгрунтовано наявність постійного і необхідного зв'язку між мотивами і вчинками. Зроблено акцент на синтетичному об'єднанні методологічних підходів, використаних різними напрямами, що дозволяє одержати цілісну картину результатів, досягнутих філософською політико-правовою думкою.

Визначено зміст впливу соціальних детермінант на процес самореалізації особистості та виявлення ролі свободи як умови зняття його суворої обмеженості в історії західноєвропейської філософії в період від Античності до Відродження. Проаналізовано способи утвердження індивідуальної свободи у досліджуваному процесі.

Определено содержание влияния социальных детерминант на процесс самореализации личности и выявление роли свободы как условия снятия его строгой ограниченности в истории западноевропейской философии в период от Античности к Возрождению. Проанализированы способы утверждения индивидуальной свободы в исследуемом процессе.

The article deals with the determination of substance of social determinants influence on the process of personality self-realization and manifestation of freedom role as condition of its severe restriction abolishment in the history of West European philosophy in the period from Antiquity till Renaissance. The way of individual freedom establishment is analyzed in the explored process.

Надано аналіз основних аспектів проблеми свободи онтологічного, психологічного, морального та естетичного, структури та форм її реалізації. Обгрунтовано, що свобода як історичний феномен повинна вирости поступово у історичному процесі зміни поколінь, який передбачає духовне відродження індивідів на підставі тісного зв'язку власності як форми реалізації свободи та культури.