Вивчено діяльність Київської духовної академії, яка, незважаючи на її недовге існування (1819 - 1920 рр.), мала величезне значення для розвитку духовності. Відзначено, що її учнами були відомі державні та культурні діячі, її вплив поширювався на інші навчальні заклади та філософські погляди багатьох мислителів (зокрема, В.В. Соловйова).

Досліджено маловідомі матеріали з історії Києво-Печерської лаври. Детально проаналізовано діяльність яскравих представників місцевої церковно-історичної школи, сформованої у середині - другій половині XIX ст. у Київській духовній академії, а саме: П.Г.Лебединцева, П.О.Лашкарьова, М.І.Петрова, С.Т.Голубєва та Ф.І.Титова. Встановлено, що саме у той час розпочалося систематичне наукове вивчення лаврських пам'яток, з'явилися численні твори, присвячені історії та архітектурі Печерського монастиря.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27-677.4

Рубрики:

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: В344631 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто історію Братського Свято-Богоявленського учительного монастиря, а також заснованої при ньому першої вищої школи - Києво-Могилянської колегії й академії, спочатку світської, а потім - духовної. Наведено стислі біографічні дані про визначних українських учених, які несли учням слово Боже та найпрогресивніші на ті часи знання.

Рассмотрена история Братского Свято-Богоявленского учительского монастыря, а также основанной при нем первой высшей школы - Киево-Могилянской коллегии и академии, вначале светской, а потом - духовной. Приведены краткие биографические данные о выдающихся украинских ученых, несших ученикам слово Божие и самые прогрессивные по тем временам знания.

Наведено результати дослідження істориків Києво-Могилянської академії. Особливу увагу приділено концепції виховання й освіти, запровадженої в академії, яку зіставлено з досвідом тогочасних європейських університетів. Відтворено реальну картину взаємодії професорів і вихованців Києво-Могилянської академії з найзначнішими університетськими центрами Європи. Висвітлено специфіку впливу даного закладу на творчість Г.Сковороди. Розкрито ідеї відомого німецького вченого, історика культури і релігієзнавця, ректора Галльського та Берлінського університетів, академіка Е.Вінтера, предметом спеціального дослідження якого була спадщина Києво-Могилянської академії та її місце в європейській культурі.

Приведены результаты исследования ученых истории Киево-Могилянской Академии. Особое внимание уделено концепции воспитания и образования, которая внедрялась в Академии, сопоставлении ее с опытом европейских университетов. Воспроизведена реальная картина взаимодействия профессоров и воспитателей Киевской академии с известными университетскими центрами Европы. Освещена специфика влияния Киево-Могилянской академии на творчество Г.Сковороды. Раскрыты идеи известного немецкого ученого, историка культуры и религиеведа, ректора Галльского и Берлинского университетов, академика Э.Винтера, предметом специального изучения которого было наследие Киево-Могилянской академии и его место в европейской культуре.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.27-677.4

Рубрики:

Українська Православна Церква

Шифр НБУВ: В344631 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено життєвий та творчий шлях М.Петрова (1840 - 1921 рр.) - відомого вченого, професора Київської Духовної Академії (КДА). Уперше вміщено його друковані твори, які містять унікальну інформацію про життя духовенства, академічної корпорації, а також піввікову історію розвитку науки в КДА. Охарактеризовано деякі факти з життя українських письменників, висвітлено еволюцію українського літературознавства.

Освещен жизненный и творческий путь Н.Петрова (1840 - 1921 гг.) - известного ученого, профессора Киевской Духовной Академии (КДА). Впервые предложены его печатные произведения, содержащие уникальную информацию о жизни духовенства, академической корпорации, а также полувековой истории развития науки в КДА. Охарактеризованы некоторые факты из жизни украинских писателей, освещена эволюция украинского литературоведения.

Висвітлено історію створення та функціонування Києво-Могилянської академії, проаналізовано її вплив на розвиток освіти, науки, культури, формування самосвідомості українського народу. Наведено інформацію про Лаврську школу, Києво-Могилянський колегіум, ректорів, викладачів, протекторів, благодійників, організацію навчального процесу, освітню діяльність Академії, автономістичні ідеї її вихованців.

Освещены история создания и функционирования Киево-Могилянской академии, проанализировано ее влияние на развитие образования, науки, культуры, формирование самосознания украинского народа. Приведена информация о Лаврской школе, Киево-Могилянском коллегиуме, ректорах, преподавателях, протекторах, благотворителях, организации учебного процесса, просветительской деятельности Академии, автомномистических идеях ее воспитанников.

Висвітлено історію Київської духовної академії від початку її заснування у 1819 р. до офіційного закриття в 1919 р., яка традиційно навчала та виховувала своїх студентів у дусі православної віри та моралі. Розглянуто кількісний та поліетнічний склад студентства, правила прийому до академії, особливості педагогічної системи, навчального плану, позаурочного навчання, студентського побуту, а також суспільно-політичні, економічні, фінансові та організаційні труднощі, які долало студентство.

Освещена история Киевской духовной академии от начала ее основания в 1819 г. до официального закрытия в 1919 г., которая традиционно обучала и воспитывала своих студентов в духе православной веры и морали. Рассмотрены количественный и полиэтнический состав студенчества, правила приема в академию, особенности педагогической системы, учебного плана, внеурочного обучения, студенческого быта, а также общественно-политические, экономические, финансовые и организационные трудности, которые преодолевало студенчество.

Висвітлено суперечливий характер реформаторської політики імперської Росії в галузі вищої духовної освіти. Подано загальну характеристику статутів духовних академій, що приймались відповідно до суспільно-політичної кон'юнктури XIX - початку XX ст., якими керувалась у своїй діяльності Київська духовна академія.

Освещен противоречивый характер реформаторской политики имперской России в сфере высшего духовного образования. Дана общая характеристика уставов духовных академий, принимавшихся в соответствии с общественно-политической конъюнктурой XIX - начала XX вв., которыми руководствовалась в своей деятельности Киевская духовная академия.

Біблійну археологію та деякі суміжні з нею дисципліни розглянуто як предмет наукового дослідження та викладання в КДА у другій половині XIX - на початку XX ст.

Висвітлено особистість талановитого вченого-гуманітарія В. З. Завітневича (1853 - 1927) на тлі педагогічного та громадського життя Київської духовної академії під час його керування кафедрою вітчизняної історії Київської духовної академії (1884 - 1910).

Проаналізовано методологічні настанови, сформульовані та апробовані у відомій, проте малодослідженій праці з біблійної текстології видатним представником київської духовно-академічної культури другої половини XIX - початку XX ст.

Проаналізовано оцінки, здійснені професорами Київської духовної академії стосовно філософського та богословського змісту творчості представників різних шкіл західної біблеїстики. Розкрито чинні на ту пору підстави як для критики, так і для рецепції здобутків європейської біблійної науки православними дослідниками.

Проведено комплексне дослідження загальних тенденцій та особливостей розвитку візантиністики у Київській Духовній Академії - вищому освітньо-науковому закладі Православної церкви на українських землях у XIX - на початку XX ст. З'ясовано, що візантинознавство посідало одне з чільних місць у навчальних програмах, структурі навчально-наукових підрозділів, формуванні контактів закладу з іншими науково-дослідними інституціями та відігравало помітну роль у підвищенні наукової кваліфікації викладачів і студентів Академії. Висвітлено, що дослідження минулого Візантії в Академії здійснювалося за посередництвом історико-богословських наук, насамперед, церковної історії, патрології, літургіки та церковної археології. Доведено, що науково-педагогічна діяльність визначних візантиністів закладу, їх внесок у розвиток української, російської та світової візантиністики, а також візантинознавчий доробок талановитих студентів закладу сприяли становленню Київської Духовної Академії як одного з провідних центрів візантиністики в Російській імперії.

Обгрунтовано роль Києво-Могилянської академії у суспільному житті України і зарубіжних слов'янських країн у XVII - XVIII ст. Висвітлено історичні передумови її виникнення та розвитку, досліджено проблеми участі києвомогилянців у відродженні Української держави, розглянуто їх зв'язки з козацтвом, гетьманською державою, розкрито характер і значення КМА в єднанні українських земель. Особливу увагу приділено визначенню ролі могилянців в інтеграції України у загальнослов'янський і світовий культурні процеси.

Висвітлено безперервність освітніх традицій в Україні, що беруть свій початок від Києво-Братської школи (1615 р.) та розвинуті Києво-Могилянською (закрита в 1817 р.) та Київською духовною (заснована в 1819 р.) академіями. Проведено аналіз першоджерел і наукової літератури, охарактеризовано реформаторську політику імперської Росії в галузі вищої духовної освіти, статути духовних академій, що ухвалювались відповідно до суспільно-політичної кон'юнктури XIX - початку XX ст. Розглянуто питання кадрового забезпечення Київської духовної академії, склад студентів та основні навчально-виховні принципи. Розкрито навчальну, наукову, видавничу та просвітницьку діяльність Академії, участь викладачів у громадському та культурному житті Києва, розвитку науково-освітніх зв'язків з православними країнами.

Освещена беспрерывность образовательных традиций в Украине, берущих свое начало в Киево-Братской школе (1615 г.) и развиты Киево-Могилянской (закрыта в 1817 г.) и Киевской духовной (основана в 1819 г.) академиями. Проведен анализ первоисточников и научной литературы, охарактеризованы реформаторская политика имперской России в области высшего духовного образования, уставы духовных академий, которые утверждались в соответствии с общественно-политической коньюнктурой XIX - начала XX ст. Рассмотрены вопросы кадрового обеспечения Киевской духовной академии, состав студентов и основные учебно-воспитательные принципы. Раскрыты учебная, научная и просветительская деятельность Академии, участие преподавателей в общественной и культурной жизни Киева, развитие научно-образовательных связей с православными странами.

Вперше в українському музикознавстві проведено дослідження нотної бібліотеки хору Київської духовної академії (КДА) як культурного об'єкта, в якому відображено особливості творчої практики академічного хору та розвиток церковної музики в Україні у другій половині XVII - на початку XX ст. Комплексно досліджено історію формування та функціонування нотної бібліотеки хору КДА як важливої складової національної духовно-музичної спадщини. Проведено комплексний дежерелознавчий і бібліографічний аналіз рукописів і друкованих видань з нотної бібліотеки хору. За матеріалами нотозбірні визначено репертуар академічного хору кінця XIX - початку XX ст. Встановлено невідомі раніше імена учасників хору (90 імен), складено зведений список хористів. До наукового та виконавського обігу введено невідомі та маловідомі нотні документи, які дозволяють розширити уявлення про розвиток хорового мистецтва в Україні у XVII - на початку XX ст. Створено базу даних "Нотна бібліотека хору КДА". На підставі вивчення документальних свідчень, що містяться у нотозбірні, висвітлено ідейно-патріотичну позицію регентів академічного хору щодо збереження духовно-музичної спадщини.

Наведено результати дослідження понад 300-літнього історичного шляху Київських духовних шкіл (1615 - 1919 рр.). На підставі аналізу широкої джерельної бази, зокрема архівних матеріалів, висвітлено процес становлення Київської Духовної Академії, яка посіла почесне місце серед духовних ВНЗ Російської Православної Церкви, стала широковідомою в усьому православному світі та за своїм історичним корінням була найбільш європейською серед інших духовних академій Російської імперії. Показано провідне місце Київської Духовної Семінарії в широкій мережі навчально-духовних закладів середньої ланки Російської імперії XIX - початку XX ст. Зазначено, що Київська Духовна Академія та Семінарія є духовною спадкоємицею Києво-Братської школи та Києво-Могилянської академії. Увагу приділено іноземним вихованцям Київської Духовної Академії та Семінарії та їх ролі у розвитку духовної освіти та культури в слов'янському світі і Вселенському православ'ї.

Зазначено, що частина студентів Києво-Могилянської академії у документах XVIII ст. названа дітьми посполитих. У ході аналізу побутування цього терміну в Гетьманщині та вивчення спудейських реєстрів, зроблено припущення, що більшість посполитих вихованців належали до міщанства.