Розглянуто проблеми кольоротворення у мистецтві, фізичну природу кольору, процеси його синтезування, властивості зору та закономірності кольорового сприйняття. Досліджено розмаїття функцій кольору у кіно та на телебаченні.

Розкрито роль кольоротворення у мистецтві, виражальні можливості та специфіку художньо-образного застосування даного засобу у кіно та на телебаченні. Висвітлено специфіку різних типів синтезування у кінематографі та на телебаченні, формування типів колориту, а також можливості кольоромузики.

Розкрито специфіку взаємодії зображення і звуку в аудіовізуальних мистецтвах. Розглянуто основні етапи освоєння звуко-зорового монтажу, принципи та форми вертикального монтажу, його драматургічні, асоціативно-образні можливості, а також явище пластичної мелодійності.

Розглянуто психофізичні засади монтажу, складові елементи кадру, принципи комфортних переходів під час монтажу кадрів із зображенням одного об'єкта у межах однієї події.

Розглянуто основні проблеми функціонування кольору в кіномистецтві, розкрито його інформаційно-пізнавальну, конструктивно-формотворчу, емоційно-виразну, композиційну та драматургічну ролі.

Розглянуто особливості становлення виражальних можливостей монтажу, основні етапи його становлення. Наведено основні закони сприйняття, які впливають на монтаж, визначено складові елементи кадру. Охарактеризовано принципи "непомітного" монтажу зображення. Описано етичні властивості монтажу в межах ретрансляційного та постановочного способів фіксування. Проаналізовано драматургічні особливості зображально-музичного монтажу.

Рассмотрены особенности становления выразительных возможностей монтажа, основные этапы его становления. Приведены основные законы восприятия, влияющие на монтаж, определены составные элементы кадра. Охарактеризованы принципы "невидимого" монтажа изображения. Описаны этические свойства монтажа в пределах ретрансляционного и постановочного способов фиксирования. Проанализированы драматургические особенности изобразительно-музыкального монтажа.

Проанализирована сущность эстетической платформы школы "третьего направления", причины ее возникновения и особенности развития. Основное внимание уделено вопросам взаимосвязи звукового кино и электронных технологий в формировании школы "третьего направления". Охарактеризовано творчество композитора Э.Артемьева, которое раскрывает сущность данного направления.

Розкрито суть антропологічного змісту екранних мистецтв з метою зрозуміти появу нового феномена - людини телематичної, яка володіє здатністю поєднання світу емпіричних явищ у трансцендентальну єдність. Наведено сучасні екранні технології, які формують візуальне мистецтво як самостійну, автономну здатність, а не як характеристику розуму чи чуттєвості. Охарактеризовано міміку як спосіб представлення думки на поверхню.

Раскрыта сущность антропологического содержания экранных искусств с целью понимания появления нового феномена - "человека телематического", владеющего способностью объединения мира эмпирических явлений в трансцендентальное единство. Приведены современные экранные технологии, формирующие визуальное искусство как самостоятельную, автономную способность, а не как характеристику ума и чувствительности. Охарактеризована мимика как способ представления мысли на поверхность.

Розглянуто особливості екранного мистецтва (кіно, телебачення, відео) в контексті найближчих, "споріднених" з ним явищ художньої культури, зокрема, видовищ, живопису, музики, театру, літературних джерел. Проаналізовано загальні та специфічні закономірності побудови екранних творів, визначено внески у спільну ("колективну") творчість представників різних кіно/відео професій - сценариста, режисера, кіно- та звукооператора, композитора, художника, освітлювачів, монтажерів.

Рассмотрены особенности экранного искусства (кино, телевидения, видео) в контексте наиболее близких, "родственных" с ним явлений художественной культуры, в частности, зрелищ, живописи, музыки, театра, литературных источников. Проанализированы общие и специфические закономерности построения экранных произведений, определен вклад в совместное ("коллективное") творчество представителей разных кино/видео профессий - сценариста, режиссера, кино- и звукооператора, композитора, художника, осветителей, монтажеров.

Висвітлено динаміку змін у кінематографічних інтерпретаціях таких фундаментальних категорій, як час і простір. Акцентовано увагу на модусах творення та сприйняття "іншої реальності" у кінематографі від доби його зародження до сьогодення. Проаналізовано значний масив кіноматеріалів у контексті теорій відомих мистецтвознавців, філософів, психологів, представників інших сфер гуманітарного знання.

Освещена динамика изменений в кинематографических интерпретациях таких фундаментальных категорий, как время и пространство. Акцентировано внимание на модусах создания и восприятия "иной реальности" в кинематографе от его зарождения до современности. Проанализирован значительный массив киноматериалов в контексте теорий известных искусствоведов, философов, психологов, представителей других сфер гуманитарного знания.

Розкрито зміст основних термінів і понять з питань кіномистецтва, зокрема, абстракціонізму, авангарду й експресіонізму у кіно, внутрішнього монологу, відео, готики, драми, змісту фільму, зображення, кадру, наукового кіно, кінематографа, аномативності кінозображення, перспективи, режисерського сценарію, секвенції, творчого та художнього методу, театру.

Раскрыто содержание основных терминов и понятий вопросов киноискусства, в частности, абстракционизма, авангарда и экспрессионизма в кино, внутреннего монолога, видео, готики, драмы, содержания фильма, изображения, кадра, научного кино, кинематографа, аномативности киноизображения, перспективы, режиссерского сценария, секвенции, творческого и художественного метода, театра.

Визначено методи відтворення епохи, використовувані художником кіно в роботі над візуально-пластичним образом фільму.

Определены методы воссоздания эпохи, используемые художником кино в работе над визуально-пластическим образом фильма.

The article is devoted to the revealation of the methods of the epoch's creation, which are used by the artist-director.

Зазначено, що Олександр Довженко відомий як кінорежисер, письменник, публіцист і художник. Висвітлено його теоретичні погляди на мистецтво кіно, а саме: його естетичні критерії, його розуміння кіно як високого мистецтва, перевагу зображення над словом, особливості кольору в кіно, характер акторської майстерності та, зрештою, сценарій.

Зазначено, що поняття "первинної кінематографічної ідентифікації", яке почало використовуватися в апаратній теорії, стало об'єктом хибного тлумачення у критиків апаратної теорії. По-перше, воно хибно визначалося як психоаналітичний термін, по-друге, методологічно неправильно ототожнювалося з ідентифікацією з образом, у той час як це поняття передбачало ідентифікацію з поглядом. Стаття має на меті заново визначити поняття "первинної кінематографічної ідентифікації".

Розглянуто питання візуальної насолоди, його розвиток в феміністичній психоаналітичній кінотеорії, тобто як об'єкт критики і руйнування. Деконструйовано феміністичне уявлення про візуальну насолоду, використовуючи фройдівське поняття часткових потягів та лаканівське поняття погляду, а також приклади з кіно.

Зазначено, що інтерпретація фрази Ж.-Л. Бодрі стосовно фільму "Людина з кіноапаратом" є вихідним пунктом для постановки питання про релевантність лінгвістичної моделі в кінотеорії та способів руйнування ідеологічної натуральності в кіно.

Досліджено поняття тиші, що розглянуто в контексті звукового кінематографа на базі розробок французького теоретика кіно М. Шіона. Саме звуковий кінематограф уможливив існування в кінематографічному просторі тиші як такої та ввів у вжиток постать німого - джерело тиші та носія специфічних властивостей, які надають режисеру ще один неординарний і цікавий спосіб реалізації сюжетних перипетій.

Досліджено антропологічні засади екранної культури у контексті метафізичних явищ. Відповідно до соціокультурних контекстів розкрито її загальноцивілізаційну значущість щодо здійснення стратегії самозбереження та саморозвитку особи, нації, людства. Здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення цієї проблеми, яке полягає в експлікації та концептуалізації людини телематичної, шляхом дестабілізації власної антропологічної стабільності через властивий їй більш високий рівень чуттєвості та інтелекту, свободу життєтворчості. На підставі аналізу символічних утворень екранного наративу доведено, що екранні мистецтва надають можливість людині набувати досвіду життя у мультикультурному мобільному суспільстві, переживати ризики без небезпеки, що сприяє психічному та соціальному здоров'ю індивідів інформаційного суспільства. Зазначено, що результати дослідження суттєво трансформують уявлення про екранну культуру, дозволяють використовувати філософські рефлексії щодо неї у сучасному філософському дискурсі, а також культурних програмах. Наведені положення є ефективними щодо їх застосування для аналізу сучасних проблем існування людини, культури, цивілізації.

Дисертацію присвячено взаємозв'язку "мовних" форм та принципів з рушійними силами та специфічними ознаками розгортання тексту екранних творів. Розроблено нову концепцію архітектоніки фільму як особливого естетичного і професійного утворення, що виражає художньо-образну своєрідність видовища і забезпечується майстерністю режисури. Визначено специфіку функціонування епічних, драматичних, ліричних начал у кінематографі та проекцію їх формування на різнорідність телемовлення.

Здійснено естетичне дослідження постмодерністського "німого кіно" як явища культури другої половини XX - XXI ст. у динаміці його появи, становлення та сучасного розвитку. Проаналізовано загальні естетичні інтенції постмоденізму з характерним для нього розвінчанням влади мовлення. Розглянуто зв'язок постмодерністської категорії "мовчання" з трансформаціями у почуттєвості людини сучасної доби. Доведено доцільність її застосування у дослідженні естетичної природи постмодерністського "німого кіно". Вивчено художню специфіку сучасної моделі невербального кіномистецтва та виділено його виражальні складові: руйнування та викорінення вербаліки, компенсаційне зростання візуальної виразності, а також іронію та цитатність - складові, що забезпечують постмодерністську інтертекстуальність. Проаналізовано естетичний потенціал українського поетичного кіномистецтва, його нон-вербальну естетичну домінанту. Розглянуто перспективи розвитку постмодерністського "німого кіно".