Вперше поставлено та розкрито проблему типології та національних особливостей літературного імпресіонізму в Україні та США. Дослідження проведено в параметрах художньої характерології, жанру і стилю, на матеріалі творчості М.Коцюбинського, Г.Джеймса, О.Кобилянської, С.Крейна та інших майстрів слова.

Основна увага зосереджується на ранньому етапі українського модернізму, що припадає на межу ХІХ-ХХ ст. Присутність міфу аналізується на рівнях філософії, поетики, реінтерпретації архетипів. Представлено часові горизонталі та семантичні вертикалі модерного міфотворення - від премодерну і функції пізнання до влади ілюзорно-утопічних тенденцій. Висвітлюється міфологічний аспект у творчості Лесі Українки. Автор спробував поширити проекцію міфологізму від початку ХХ ст. до його середини, зокрема, до міфопоетики 1920-30-х, враховуючи непослідовність модерністичного дискурсу, при цьому увага акцентується на прикметних виявах літературного міфологізму на різних рівнях.

Уперше розглянуто модернізм як цілісність (епоху) в історії європейської культури, а типологію модернізму як художній метод. Визначено концепцію особистості. Висвітлено психіку людини як основу для структуризації епохи, описано психологічний тип символіста, експресіоніста, футуриста, сюрреаліста. Акцентовано увагу на проблемі літературознавчого психоаналізу.

Впервые рассмотрен модернизм как целостность (эпоха) в истории европейской культуры, представлена типология модернизма как художественный метод. Изложена концепция личности. Освещена психика человека как основа для структуризации эпохи, описан психологический тип Символиста, Экспрессиониста, Футуриста, Сюрреалиста. Акцентировано внимание на проблеме литературоведческого психоанализа.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-4 Стефаник В. 57 + Ш5(4Укр)5-328.8

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історію розвитку та причини занепаду українського символізму. Охарактеризовано творчість та наведено тексти українських пресимволістів - М.Вороного, О.Олеся, Г.Чупринки та М.Філянського. Зазначено, що пресимволісти прагнули подолати натуралізм, провінціалізм, вийти на загальнолюдську проблематику та вічні мотиви.

Освещены история развития и причины упадка украинского символизма. Охарактеризовано творчество и представлены тексты украинских пресимволистов - Н.Вороного, А.Олеся, Г.Чупринки и Н.Филянского. Отмечено, что пресимволисты хотели преодолеть натурализм, провинциализм, выйти на общечеловеческую проблематику и вечные мотивы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш400.221.88 + Ш5(4УКР)5-328.8 + Ш5(4УКР)6-328.8

Рубрики:

Модернистські напрямки. Авангардизм <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано феномен міфу в антропології ХХ ст., розкрито суть понять міфознавства романтизму та позитивізму, соціологізму та психоаналізу, універсуму структури. Наведено прагматичну критику теорії символічної форми, розкрито філософсько-естетичні засади міфу модернізму. Викладено питання філософії життя та культури Ф.Ніцше, запропоновано фройдівську концепцію культури. Розглянуто міфологію культурних світів Л.Українки.

Проанализирован феномен мифа в антропологии ХХ в., раскрыта сущность понятий мифоведения романтизма и позитивизма, социологизма и психоанализа, универсума структуры. Приведена прагматическая критика теории символической формы, раскрыты философско-эстетические основы мифа модернизма. Изложены вопросы философии жизни и культуры Ф.Ницше, предложена фройдовская концепция культуры. Рассмотрена мифология культурных миров Л.Украинки.

Проаналізовано проблему міфу в літературі, його інтерпретаційну, структурну та функціональну своєрідність в естетиці раннього українського модернізму. Розглянуто міфологізацію літератури кінця XIX та початку XX ст. на трьох рівнях: архетипно-ініціаційному (парадигма героя), анагогічному (образний лад, універсум символіки) та дискретному (візійні світи - від реміфологізації до авторського міфотворення). З'ясовано характер засвоєння архетипного коду через ренарацію "вічних" сюжетів та мотивів у контексті духовних запитів модерної доби. На прикладі драматургії Лесі Українки простежено формування цілісного культурного універсуму модерну з його характерним прагненням інтеграції у світову традицію через оригінальну інтерпретацію античного, середньовічного, християнського та поганського міфосвітів.

Розглянуто проблему становлення експресіонізму як мистецького напряму, з'ясовано його філософське підгрунтя та історичні передумови виникнення. Виокремлено основні риси західноєвропейського інваріанта експресіонізму та обгрунтовано перспективи вивчення генетико-типологічних особливостей його українського варіанта.

Вивчено історико-теоретичні засади експресіонізму та його української модифікації. Охарактеризовано протоекспресіонізм в історії української літератури. Визначено потенційні можливості експресіоністичного стилю А. Тесленка. Розглянуто локалізацію експресіонізму в історико-літературному просторі України 1920-х рр. Проаналізовано тенденційний натуралізм "Блактного роману" Г. Михайличенка. Досліджено "імресіоністичний експресіонізм" прози М. Хвильового. Проаналізовано експресіоністична репрезентація західноукраїнського журналу "Вікна" 1930-х рр. Приділено увагу експресіоністичній меритократії другої половини ХХ - початку ХХІ ст. Обгрунтовано експресіоністичний горизонт можливостей збірки "Бермудський трикутник" І. Римарука.

Вперше на підставі принципів нелінійного літературознавства виявлено сутнісні особливості українського літературного експресіонізму як відкритої самоорганізованої системи, що, виходячи за межі стильової тенденції, засвідчує певний тип світобачення письменства. Вдосконалено теоретико-історіологічний інструментарій, категоріальну основу архетипної методики експресіонізму в особистішому, містичному та трансляційно-комунікативному аспектах літератури. Набула подальшого розвитку ідея Наталі Шумило про екзистенційно-архетипну модель національного варіанту експресіонізму, теза про його первинно-субстанційне, феноменологічне підгрунтя.

Розкрито ключові характеристики героя модерністського художнього світу за методологією теорії фікційних світів. Проаналізовано онтологічний статус персонажа, сконструйовано модель творення та відтворення художнього світу досвідом автора та реципієнта через персонажа як основного рефлектора. Простежено структуру внутрішнього світу модерністського героя, визначено його домінантні підсвіти та охарактеризовано стосунки персонажа зі своєю текстуальною реальністю й іншими учасниками фікційної дійсності. Охарактеризовано мотиваційну та інтеракційну моделі героя у порівнянні з героями попередніх стильових епох - романтизму та реалізму. Проаналізовано основні наративні модальності модерністського художнього світу та рівень адаптивності до них героя, визначено домінантні характеристики кластерів персонажів художнього світу українського літературного модернізму та простежено динаміку руху героя під час інтеракції з іншими персонажами фікційної дійсності.