Дисертацію присвячено питанням семантико-словотвірного аналізу складних агентивних назв польської мови. У роботі використано метод перифразування для реконструкції процесів творення складних іменників nomina agentis sensu stricto і nomina instrumenti. Визначено їх словотвірну структуру та семантичну вмотивованість. Проаналізовано ступінь відтворення значення мотивуючої бази в ендо- та екзоцентричних утвореннях. На основі співвіднесення формальної та семантичної похідності доведено, що однакова формальна структура композитів може бути маніфестована різними семантичними моделями не тільки на міжкатегоріальному рівні, але й у межах однієї словотвірної категорії.

Дисертацію присвячено питанням семантики власної назви в складі фразеологізму та проблемі співвідношення національного й інтернаціонального в ономастичній фразеології. Встановлено, що ономастичний компонент фразеологічної одиниці зберігає семантичні зв'язки з відповідним онімом у мові й мовленні і завдяки цьому мотивує значення фразеологізму. Семантична вага власної назви в загальному фразеологічному значенні залежить від специфіки її ономастичного розряду й від ступеня ідіоматичності фразеологізму. Національні й інтернаціональні ознаки фразеологізмів не обов'язково зумовлені характером ономастичного компонента. Фразеологічні одиниці з міжнародними власними назвами біблійного й античного походження можуть відзначатися національними особливостями, а звороти з національно забарвленими онімами, накладаючись на спільні для багатьох мов структурно-семантичні моделі, мають інтернаціональні ознаки.

Наведено теоретично обгрунтовану та експериментально перевірену методику формування знань, умінь та навичок польського мовлення у студентів-філологів за умов дії інтерференції з боку української мови. Її суть полягає у проведенні семантизації інтерферентних слів. Доведено: запропонована методика сприяє зниженню рівня інтерференції, що підвищує ефективність оволодіння україномовними студентами-філологами польським мовленням.

Дисертацію присвячено експериментально-фонетичному дослідженню природи сонантних приголосних в українському, російському та польському мовленні в аспекті артикуляційної динаміки за матеріалами кінорентгенографування. Удосконалення традиційної методики артикуляційно-динамічного аналізу мовлення дозволило визначити типові прояви артикуляційної напруженості в процесі творення складів як цілісностей. Цілісність складу здійснюється за рахунок провідного прояву артикуляційного напруження, який фокусується в певній артикуляційній зоні. За артикуляційними ознаками початкові губні носові сонанти українського, російського та польського мовлення займають проміжне місце між глухими й дзвінкими. Артикуляційним чинником звучності сонантних складів є створення максимального за обсягом глоткового резонатора. Сонанти українського мовлення охарактеризовано як максимально вокалічні, російського - максимально консонантні, сонанти польського мовлення займають проміжну позицію між українськими та російськими.

Досліджено польсько-українську міжмовну омонімію на синхронно-типологічному та частково діахронічному зрізах з погляду плану вираження та змісту номінативних одиниць, запропоновано її комплексний аналіз у генетичному, словотвірному, структурно-семантичному планах. Виокремлено два типи міжмовних омонімів - гетерогенні та гомогенні, кожен з яких має семантичну специфіку залежно від співвідношення з аналогічним явищем полісемії та омонімії в рамках однієї мови, ступеня сигніфікативних розбіжностей корелятів, синонімічних, антонімічних, таксонімічних зв'язків лексико-семантичного варіанта (ЛСВ), їх кількісно-якісного набору, зокрема обсягу, сфери уживання, стилістичного статусу, особливостей сполучуваності тощо. Запропонований підхід дав змогу, з одного боку, простежити шляхи семантичного розвитку генетично споріднених слів (динаміка ЛСВ у процесі втрат одних і набуття інших значень, їх звуження, розширення тощо) та з'ясувати ступінь інтерференції в межах кожної з досліджуваних груп міжмовних омонімів.

Досліджено семантику власної назви як компонента польських фразеологізмів у плані її відношення до етимона - відповідного оніма в мові та мовленні. Встановлено, що ономастичний компонент фразеологічної одиниці не втрачає повністю семантичні зв'язки зі своїм етимоном, мотивуючи таким чином загальне фразеологічне значення.

На підставі експериментально-фонетичного методу, за матеріалами кінорентгенографування визначено артикуляційну природу сонантів українського, російського та польського мовлення. Досліджено характерні прояви артикуляційної напруженості в процесі творення складів. Наведено опис динаміки губних сонантів українського, російського та польського мовлення протягом продукування складових фрагментів. Зіставлено артикуляційно-динамічні ознаки губних сонантів і відповідних глухих і дзвінких приголосних українського, російського та польського мовлення щодо виявлення артикуляційних чинників звучності сонантів. На матеріалі кінорентгенографування українського, російського та польського мовлення встановлено артикуляційні типологічні ознаки губних сонантів у структурі складових фрагментів. З використанням аналізованої підсистеми проведено класифікацію складів за визначальними артикуляційно-динамічними ознаками.

На підставі аналізу словотвірних парадигм описано та зіставлено словотвірні значення похідних від дієслів динамічної просторової локалізованості української та польської мов. Виявлено випадки розбіжності у кількісній наповнюваності груп, визначено семантичні групи та підгрупи, характерні для української та польської мов, а також словотвірні значення, властиві одній з досліджуваних мов. Досліджено словотвірний потенціал дієслів та його реалізацію у зіставлюваних мовах. На підставі аналізу словотвірних парадигм дієслів динамічної просторової локалізованості в українській і польській мовах показано, що ця група дієслів словотвірно дуже активна, хоча реалізація дериваційного потенціалу конкретними похідними неоднорідна. Визначено чинники, які впливають на його реалізацію. Встановлено способи та засоби реалізації словотвірних значень та їх продуктивність в українській та польській мовах.

Розкрито теоретичні аспекти складнопідрядних речень з підрядними означальними в сучасній польській мові, проаналізовано особливості цього типу речень і сполучні засоби, їх первинні функції та еволюцію в процесі функціонування. Наведено класифікацію складнопідрядних речень на підставі формальних, структурних і семантичних ознак, визначено основні структурно-семантичні та формально-граматичні особливості цього типу речень, уточнено відмінності між окремими підтипами підрядних означальних речень. Доведено, що в польській мові складнопідрядні речення з підрядними означальними і прості речення з відокремленими дієприкметниковими зворотами є функціонально-семантичними еквівалентами, однак цей процес взаємопереходу чи трансформації залежить від стилю і граматичних особливостей, в якому функціонує ця синтаксична одиниця. На матеріалі оригінальних і перекладних текстів (польських джерел українською мовою) виявлено спільні та відмінні характеристики підрядних означальних речень в обох мовах. Зазначено, що, не враховуючи спільне походження (беручи до уваги розвиток структури складного речення в слов'янських мовах), граматична природа підрядних означальних речень польської та української мов не завжди є однаковою, що простежується за порівняльного аналізу (на основі двох мов).

Розглянуто загальну систему весільних обрядодій та окремих мікрополів специфічних ритуалів польського весілля. Охарактеризовано принципи структурування обрядових парадигм, акцентовано увагу на семантичному та формальному їх вираженні. Здійснено граматичну класифікацію весільних номінацій та розглянуто граматичну, семантичну та дериваційну специфіку реалізації обрядових парадигм та їх підсистем. Подано етимологічні коментарі до окремих маловідомих весільних обрядових одиниць польської мови.

Комплексно досліджено польські фразеологізми із загальним значенням внутрішньої (ментальної) характеристики людини. Проаналізовано дане лексико-фразеологічне поле відповідно до його складу та семантичної структури. Визначено типологію формально-граматичної структури його складових, характер розповсюдженості окремих типів, їх варіативність та евентуально транформаційну пов'язаність. Проаналізовано внутрішню форму даних фразем, тобто спосіб смислового представлення ними позначуваних ментальних властивостей, зокрема, установлено більш узагальнені та конкретні структурно-семантичні особливості їх внутрішньої форми.

Проаналізовано лексичний склад польських острівних говірок сіл Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки в Україні. Розроблено комплексну класифікаційну схему, яка поєднує ареальний, типологічний та генетичний критерії. Зазначено, що згідно з даними критеріями у лексиці польських острівних говірок розрізнено польську лексику (а в її межах - говіркову, яка має польські діалектні відповідники (це можуть бути периферійно-діалектні, материкові або архаїчні діалектні відповідники), та говіркову лексику, яка має польські архаїчні відповідники); говіркову лексику, яка має східнослов'янські етимологічні паралелі (дана група складається із тих самих підгруп, що і власне польська лексика, відмінність полягає лише у наявності східнослов'янських етимологічних відповідників); запозичені лексичні елементи (власне лексичні запозичення, словотворні кальки, гібридні та семантичні запозичення, семантичні кальки та запозичення, що мають польські архаїчні відповідники); слова, які допускають множинну інтерпретацію; польські лексеми, що відрізняються частотністю вживання; інновації.

Розглянуто проблеми визначення тенденцій мовного розвитку соціальною структурою суспільства та впливу суспільних факторів на функціонування та розвиток мови, вивчення соціальних явищ і процесів через їх мовне відображення, де мова характеризується рядом факторів, що впливають на суспільні процеси, а також встановлення основного механізму збереження польським населенням Красилівської Слобідки рідної мови. Для розв'язання даних проблем було використано синтез методів мікро- та макросоціолінгвістики, які перебувають у зв'язках взаємозалежності та взаємодоповнення, а також визначення шкали основних культурних цінностей із встановленням на ній позицій рідної мови.

Викладено питання, обговорені на українсько-польських наукових конференціях "Граматичні категорії у польській та українській мовах" (травень 2003 р.) та "Матеріальна і духовна культура єврорегіону Буг" (липень 2003 р.). Підкреслено роль конференцій у сприянні польсько-українському діалогу.

Изложены вопросы, которые обсуждались на украинско-польских научных конференциях "Граматические категории в польском и украинском языках" (май 2003 г.) и "Материальная и духовная культура еврорегиона Буг" (июль 2003 г.). Подчёркнута роль конференций в содействии польско-украинскому диалогу.

Уперше виявлено та науково обгрунтовано шляхи формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів вищих військових навчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови: оптимізація, планування та керівництво самостійною роботою курсантів, удосконалення її змісту, форм і засобів, використання методичних рекомендацій, спрямованих на підвищення якості організації цієї форми роботи. Розроблено, теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено модель формування самостійної навчально-пізнавальної діяльності курсантів. Розглянуто компоненти прояву самостійності (мотиваційно-цільовий, змістовий, результативний) та їх критерії. Визначено показники та рівні сформованості дослідженої діяльності (суб'єктивно-творчий, обмежено-пошуковий, репродуктивний, догматичний) та самоорганізації (високий, середній, низький) під час вивчення іноземної мови. Розкрито суть, а також висвітлено зміст та функції самостійної роботи курсантів вищого військового навчального закладу (мотиваційно-стимулюючу, виховну, розвивальну, індивідуалізуючу, діагностичну, контролюючу, систематизуючу).

Проаналізовано особливості польських острівних говірок на території Хмельниччини та Житомирщини. Наведено комплексну класифікаційну схему, яка поєднує ареальний, типологічний і генетичний критерії. Визначено внутрішньо- та позамовні чинники співвідношення статики та динаміки в еволюції лексичного складу південного варіанта польського периферійного діалекту.

Проанализированы особенности польских островных говоров на территории Хмельницкой и Житомирской областей. Приведена комплексная классификационная схема, объединяющая ареальный, типологический и генетический критерии. Определены внутренне- и внеязыковые факторы соотношения статики и динамики в эволюции лексического состава южного варианта польского периферического диалекта.

Рассмотрены польские параллели, представленные Словарем русского языка XI - XVII вв. с учетом состояния современной национальной лексикографии и археографии Польши и России, как наднациональная реальность, общая для становления лексического состава ряда близкородственных языков. Обилие переводной лексики лишний раз указывает на тесные политические, административные и экономические взаимосвязи польского и русского государств XV - XVII вв.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.53-33 + Т221(4ПОЛ)

Рубрики:

Польська мова

Нумізматика. Фалеристика

Шифр НБУВ: РА331619 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено граматичний коментар і різноманітні вправи для ознайомлення та тренування, а також для перевірки засвоєного матеріалу.

Изложены грамматический комментарий и разнообразные упражнения для ознакомления и тренировки, а также для проверки усвоенного матерала.

Охарактеризовано основні методичні вимоги щодо початкового етапу оволодіння польською мовою студентів філологічних факультетів вищих закладів освіти.

Рассмотрены основные методические требования к организации начального обучения польскому языку студентов филологических факультетов.

The article sets out to provide principal requirements for organizing the primary level of teaching the Polish language to students of language disciplines.