Наведено шляхи гуманізації буття дитини перших трьох років життя за умов сімейного та суспільного виховання. Розкрито зміст особистісно орієнтованого підходу до виховання та навчання малюків, визначено умови, за яких розвивається природний потенціал дитини раннього віку. Описано форми, методи та прийоми її повноцінного фізичного, емоційно-соціального, пізнавального, мовленнєвого, екологічного та художньо-естетичного розвитку.

Приведены пути гуманизации бытия ребенка первых трех лет жизни в условиях семейного и общественнного воспитания. Раскрыто содержание личностно ориентированного подхода к воспитанию и обучению младенцев, определены условия, в которых развивается природный потенциал ребенка раннего возраста. Описаны формы, методы и приемы его полноценного, эмоционально-социального, познавательного, речевого, экологического и художественно-эстетического развития.

Проаналізовано наукові погляди на природу міжособистісних взаємин батьків і дітей. Розкрито психолого-педагогічну суть зазначених взаємин з дітьми дошкільного віку. Виокремлено істотні характеристики гармонійних батьківсько-дитячих взаємин і особливості їх порушень. Досліджено моделі психолого-педагогічної корекції цих взаємин, а також умови життя й особливості виховання дітей старшого дошкільного віку в сім'ї, відмінності у позиціях батька та матері щодо їх взаємин з дитиною та особливості поведінки батьків і дітей у конфліктних ситуаціях. Здійснено експериментальну перевірку педагогічних умов формування гармонійних взаємин батьків з дітьми старшого дошкільного віку. Охарактеризовано динаміку змін у даних взаєминах, здійснено оцінку ефективності розробленого корекційно-педагогічного комплексу.

Показано залежність ходу психічного розвитку дитини від типу батьківського ставлення. Зроблено теоретичний аналіз специфіки даного ставлення до дитини молодшого шкільного віку. Визначено його соціально-психологічні детермінанти, діагностичні критерії та методи вивчення, а також розроблено нову типологію ставлення батьків до дітей. Запропоновано трикомпонентну модель психологічної корекції, яка включає індивідуальний та груповий тренінги та комбіновану форму роботи з батьками. Установлено психолого-педагогічну ефективність корекційної моделі та проаналізовано зміни в ставленні батьків до дітей.

Досліджено суть, вікові та психологічні особливості прояву амбівалентності як чинника розвитку особистості у ранній юності за умов сім'ї. Розкрито взаємозв'язки цього психічного явища з амбівалентністю ставлень до сімейних стосунків і особистісною амбівалентністю старшокласників. Проаналізовано науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення даної проблеми у зарубіжній і вітчизняній психології, розглянуто вікові особливості прояву. Визначено структуру амбівалентності ставлень до сімейних стосунків у ранньому юнацькому віці (когнітивну, афективну, поведінкову компоненти), критерії її діагностування (самостійність - залежність, прийняття - емоційне знехтування, турбота - гіпоопіка/гіперопіка), самооцінка амбівалентності, фрустраційна інтолерантність - толерантність, агресивність - доброзичливість) та рівні прояву (низький збалансований, середній незбалансований, високий дезінтегрований). Розроблено й апробовано психокорекційну програму щодо зниження амбівалентності особистості у ранній юності за умов сім'ї шляхом створення психопедагогічних умов впливу. На підставі аналізу результатів впровадження програми доведено її ефективність та позитивний вплив на особистісне зростання сташокласників.

Вперше досліджено особливості становлення статеворольової "Я"-концепції у дівчат-підлітків з повних і неповних родин у контексті вивчення відношення батька до доньки. Показано роль суб'єктивного сприйняття характеру батьківського виховання дівчатами-підлітками як чинника, що впливає на розвиток їх статеворольової "Я"-концепції. Обгрунтовано теоретичні положення про трансформацію соціокультурних уявлень щодо чоловічих і жіночих ролей. Наведено дані про характер впливу батьківського виховання на кількісні та якісні параметри фемінності й маскулінності у дівчат-підлітків. Уточнено особливості сімейної структури та статеворольового розвитку дівчат-підлітків з вираженою статеворольовою девіацією. Досліджено характер взаємозв'язку між поведінковими і соціогенним рівнями функціонування симптомокомплексу "маскулінності/фемінності" у дівчат-підлітків. Розроблено програму індивідуальної та сімейної корекції процесу статеворольового самовизначення дівчини з урахуванням відносин в діаді "батько - донька" або в тріаді "мати - батько - донька".

Проведено соціальний та психолого-педагогічний аналіз динаміки розвитку і стану сучасної української сім'ї. Охарактеризовано її основні функції, структуру та типологію. Виявлено роль і значення сімейної комунікації, охарактеризовано специфіку роботи з батьками, вікові, фізіологічні та психологічні особливості виховання молодших школярів. Досліджено динаміку регіонального розвитку сімейного виховання та його результативність. Обгрунтовано шляхи підвищення педагогічної культури батьків і визначено доцільне співвідношенння сімейного та суспільного виховання. Запропоновано нові методи взаємодії батьків і професійних педагогів. Проведено діагностику статусу батьківської сім'ї молодшого школяра та процесу сімейного виховання як бази для його безперервної та динамічної корекції. Представлено корелятивний аналіз результатів регіонального досвіду. Обгрунтовано варіативну модель впровадження у практику сімейного виховання традицій української народної педагогіки. Обгрунтовано шляхи ефективного використання інноваційного досвіду в процесі гуманізації суспільства.

Досліджено актуальну проблему запобігання педагогічній занедбаності дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей. Розкрито сутність поняття "педагогічна занедбаність дітей молодшого шкільного віку". Охарактеризовано дистантні сім'ї, виявлено недостатнє виконання ними основних функцій, зокрема виховної, досліджено проблеми виховання дітей у таких сім'ях. Визначено критерії, показники та рівні вихованості для оцінювання ризиків появи педагогічної занедбаності у дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей. Теоретично обгрунтовано структурно-функціональну модель процесу запобігання педагогічній занедбаності дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей. Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови запобігання занедбаності молодших школярів у начально-виховному процесі початкової школи.

Розкрито психолого-педагогічні підходи до проблеми сімейного виховання дітей і зміст поняття нейротизму як ускладнення розвитку дитини. Визначено сутність феномену "моральне виховання дітей з нейротичними ускладненнями розвитку" (НУР), критерії, показники, рівні моральної вихованості молодших школярів з даною патологією. Визначено, теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови морального виховання в сім'ї молодших школярів з НУР (підвищення компетентності учителів початкових класів щодо співпраці з батьками учнів з НУР з метою морального виховання, розробка та запровадження педагогічної просвіти батьків цих учнів щодо морального виховання в сім'ї, урахування в кореляційно-педагогічній роботі особливостей розвитку дітей з нейротичними ускладненнями, гуманістично зорієнтований процес взаємодії школи та сім'ї у моральному вихованні дітей з НУР). Впроваджено корекційно-педагогічний комплекс на основі розробленої експериментальної моделі, яка забезпечує змістово-методичне наповнення процесу морального виховання молодших школярів.

Досліджено сімейне виховання молодших школярів у Німеччині як соціально-педагогічну проблему. Розкрито сутність, структуру та зміст виховного процесу у німецькій родині, а також особливості розвитку молодших школярів у Німеччині. Виявлено й охарактеризовано домінуючі проблеми в сімейному вихованні молодших школярів ФРН. Проаналізовано особливості взаємодії школи та родини учня початкової школи у ФРН. Встановлено форми та методи удосконалення педагогічних знань, які використовуються батьками в процесі вирішення проблем сімейного виховання молодших школярів у Німеччині. Визначено шляхи використання позитивного німецького досвіду в українському сімейному вихованні.

Проаналізовано шлях від незначних відхилень поведінки дитини до злочинності. Розкрито умови, причини, особливості розвитку дитини, його родинного та суспільного виховання. Запропоновано методику оперативного встановлення девіантності поведінки учнів, розроблену спеціально для практичних працівників. Визначено основні види діяльності та стосунків підлітків. Названо головні причини девіацій, їх види. Надано рекомендації з профілактики та корекції відхилень поведінки, таких як тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія, дитяча проституція тощо). Запропоновано ефективні форми та методи виховної роботи з учнями. Вперше подано методику оперативної діагностики виховної неспроможності родини, розроблено діагностичну таблицю для практичних працівників і студентів, показано основні види поведінки, інтересів і стосунків проблемних батьків. Надано практичні рекомендації з оздоровлення родинного мікроклімату, надання батькам необхідних психолого-педагогічних знань з покращання родинного виховання.

Показано, що міжпоколінна конфліктність підлітків на тлі нормативної кризи виявляється у стратегіях конфліктної поведінки в сім'ї. Родинні традиції реалізуються на двох рівнях (особистісному та груповому), що дозволяє на основі аналізу їх структурно-змістових показників виокремити чотири типи сімей з різною орієнтацією на родинні традиції. Доведено, що попри вікову інтолерантність підлітки виявляють більшу готовність до узгодженої міжпоколінної взаємодії (цілісність, збалансованість, несуперечливість окремих складових), ніж середнє покоління. З'ясовано, що розвиток толерантності членів родин з низьким рівнем орієнтації на традицію у процесі комунікативно-поведінкового тренінгу призводить до оптимізації готовності підлітків і дорослих до узгодженої міжпоколінної взаємодії.

Наведено теоретичне обгрунтування, методичні засади та результати емпіричного дослідження проблеми. Визначено сутність пізнавального інтересу. Розкрито та поглиблено наукові уявлення про сім'ю та стосунки батьків і дітей. Проаналізовано поняття стилю сімейного виховання. Виявлено психологічні чинники (сімейне виховання, пізнавальна активність, рівень шкільної тривожності), що впливають на динаміку становлення пізнавального інтересу молодших школярів. Надано характеристику структури та змісту розвивальної програми для молодших школярів, досліджено ефективність її застосування.

Досліджено педагогічну культуру сім'ї як осередок первинного виховання дітей раннього віку. Розкрито сутність феномену "педагогічна культура батьків дітей раннього віку", визначено його структуру, яка складається з комунікативного, пізнавального та рефлексивного компонентів. Обгрунтовано педагогічні умови її формування в дошкільному навчальному закладі. Визначено стан роботи дошкільних навчальних закладів з формування педагогічної культури батьків дітей раннього віку. Охарактеризовано критерії, показники оцінювання та рівні сформованості педагогічної культури батьків дітей раннього віку. Розроблено модель формування педагогічної культури батьків дітей груп раннього віку в процесі співпраці з вихователями, методику її реалізації відповідно до визначених педагогічних умов, експериментально апробовано її ефективність у роботі дошкільних навчальних закладів.

Розглянуто розробку технологічного забезпечення морального виховання підлітків в сім'ї на основі реалізації методу голографічного підходу.

З'ясовано, що в останні роки науковий інтерес до проблеми конфлікту значно збільшується, що пояснюється підвищенням загального рівня конфліктності сучасного суспільства. Наголошено на тому, що характерні для кожної людини способи поведінки в конфліктній ситуації починають закладатися на ранніх етапах становлення особистості; в процесі активного засвоєння дитиною навколишньої дійсності, її включення у широку систему соціальних відносин, усвідомлення себе і свого місця в ній. Висвітлено результати експериментального дослідження ролі стилів сімейного виховання у виникненні конфліктної поведінки в дошкільному віці та частоти виникнення конфліктних ситуацій у сім'ях із різними типами батьківського ставлення. Підкреслено необхідність створення програм пропедевтичної роботи з батьками дітей дошкільного віку для попередження конфліктної взаємодії.

Отмечается, что в последние годы научный интерес к проблеме конфликта значительно увеличивается, что объясняется повышением общего уровня конфликтности современного общества. Акцентировано на том, что характерные для каждого человека способы поведения в конфликтной ситуации начинают закладывается на ранних этапах становления личности; в процессе активного усваивания ребенком окружающей действительности, его включения в широкую систему социальных отношений, осознания себя и своего места в ней. Освещены результаты экспериментального исследования роли стилей семейного воспитания в появлении конфликтного поведения в дошкольном возрасте и частота появления конфликтных ситуаций в семьях с различными типами родительского отношения. Подчеркнута необходимость создания программ пропедевтической работы с родителями детей дошкольного возраста для предупреждения конфликтного взаимодействия.

Розглянуто особливості розвитку батьківства в молодій сім’ї. Окреслено основні напрямки психологічного супроводу означеного процесу. Зроблено висновок, що перспективною є групова робота з молодими батьками.

Рассмотрены особенности развития родительства в молодой семье. Начерчены основные направления психологического сопровождения данного процесса. Сделан вывод, что перспективной является групповая работа с молодыми родителями.

The article tells about the psychological peculiarity of the young family with the first child. We analyze the main ways, by adjust this different process in young parents. The given acticle may be used by practical psychologist in the field of family.

 Указано на то, что период дошкольного детства является психологическим возрастом, который начинается после прохождения ребенком кризиса трех лет и заканчивается вступлением в кризис семи лет. Рассмотрена проблема психологического возраста и дана характеристика дошкольного возраста. Раскрыты особенности реализации культурно-исторического подхода в практике психологической помощи родителям детей дошкольного возраста.

Зазначено, що період дошкільного дитинства є психологічним віком, який починається після проходження дитиною кризи трьох років і закінчується вступом у кризу семи років. Розглянуто проблему психологічного віку і надано характеристику дошкільного віку. Розкрито особливості реалізації культурно-історичного підходу в практиці психологічної допомоги батькам дітей дошкільного віку.

The problem of psychological age from the position of cultural-historical psychology and the characteristics of preschool age are examined in the article. Models based on the results of the research reveals the peculiarities of realizations of cultural-historical approach in the practice of psychological assistance to parents of preschool children.

Наведено деякі результати теоретико-емпіричного дослідження типів емоційності підлітків і стилів сімейного виховання, а також характеристики стилю сімейного виховання в сім'ях підлітків - представників мономодальних типів емоційності.

Представлены результаты теоретико-эмпирического исследования типов эмоциональности подростков и стилей семейного воспитания, а также характеристики семейного воспитания подростков в семьях подростков-представителей мономодальных типов эмоциональности.

Рresents some results of theoretical and empirical investigation on relation between teenager's type of emotionality and educational style in their families.

Представлены данные о гендерных отличиях у детей младшего школьного возраста и особенностях полоролевого воспитания со стороны родителей. Определены модели гендерных стереотипов. Проанализированы результаты, полученные по тесту Кетелла по выборке "девочки" и выборке "мальчики". Подчеркнуто, что без учёта половой принадлежности ребенка родителями в современных условиях трудно воспитать гармоничную личность, счастливую и адаптированую.

Наведено дані про гендерні відмінності у дітей молодшого шкільного віку та особливості статеворольового виховання з боку батьків. Визначено моделі гендерних стереотипів. Проаналізовано результати, отримані за тестом Кетелла за вибіркою "дівчатка" і вибіркою "хлопчики". Підкреслено, що без урахування статевої належності дитини, батькам в сучасних умовах важко виховати гармонійну особистість, щасливу та адаптовану.

The figures are presented on the gender differences in children of primary school age and sex-role characteristics of education by parents. Defined model of gender stereotypes. Analyzed the results obtained by the test on a sample Ketella "girl" and asample of "the boys". Stressed that without gender of the child by parents in the present conditions it is difficult to cultivate a harmonious personality, a happy and adaptation.

Розкрито сутність і структуру феномена "педагогічна культура батьків дітей раннього віку". Уточнено зміст понять "педагогічна культура" та "педагогічна культура батьків". Зазначено, що педагогічна культура батьків дітей раннього віку є комплексним динамічним явищем, сутність якого виявляється в передаванні дитині раннього віку культурної спадщини шляхом навчання і виховання згідно з її темпом розвитку, віковими та індивідуальними особливостями. Визначено, що педагогічна культура батьків дітей раннього віку складається з комунікативного, пізнавального та рефлексивного компонентів.

Раскрыта сущность и структура феномена "педагогическая культура родителей детей раннего возраста". Уточнено содержание понятий "педагогическая культура" и "педагогическая культура родителей". Отмечено, что педагогическая культура родителей детей раннего возраста является комплексным динамичным явлением, сущность которого проявляется в передаче ребенку раннего возраста культурного наследия путем обучения и воспитания в соответствии с темпом его развития, возрастными и индивидуальными особенностями. Определено, что педагогическая культура родителей детей раннего возраста состоит из коммуникативного, познавательного и рефлексивного компонентов.

The essence and structure of the phenomenon of "culture of teaching parents of young children". Clarified the concept of "teaching culture" and "pedagogical culture of parents." It is noted that the pedagogical culture of parents of young children is a complex dynamic phenomenon, the essence of which is manifested in the transfer of the child early age of cultural heritage through education and training in accordance with the pace of its development, age and individual characteristics. It was determined that the pedagogical culture of parents of young children consists of communicative, cognitive and reflective components.