Проаналізовано проблему війни та миру між народами у контексті світової історії. Досліджено причини виникнення війн та їх перебіг від найдавніших часів до сучасності. Проаналізовано суперечності дипломатико-стратегічної діяльності, а також запропоновано шляхи уникнення конфліктів і встановлення миру на планеті.

Здійснено аналіз суті інформаційних війн та їх вплив на політичну свідомість, а також відбиття цього впливу на суспільному бутті, виявляється залежність суспільного буття та суспільної свідомості від таких впливів. Зроблено висновок, що сучасна війна - це якісно нове явище, пов'язане із системним використанням інформації з метою маніпуляції політичною свідомістю. Інформаційна війна є процесом соціального контролю, метою якого є знищення опонента, використовуючи інформацію. Інформаційні війни третього тисячоліття ведуть усі розвинені країни світу, які є самодостатніми суб'єктами світової політики. І, незважаючи на значну кількість досліджень, що стосуються ведення інформаційних війн і маніпуляцій масовою свідомістю, наслідки таких маніпуляцій часто призводять до деморалізації суспільства, та масових війн на етнічній, релігійній, расовій чи мовній основах, що є неприпустимим і не виправдовує жодну мету.

Уперше зроблено спробу з'ясувати природу російсько-української гібридної війни. Висвітлено соціальну складову війни, що в рамках воєн четвертого покоління стає визначальним чинником протиборства між агресором і країною, яка зазнала нападу. Наведено низку нових ідей та понять, які розроблені для пояснення феномену гібридної війни як соціального проекту. Акцентовано увагу на дослідженні "підривних соціальних технологій", які агресор перетворив на "м'яку зброю" і використав для захоплення територій.

Представлено наукове рішення проблеми соціалізації особистості в умовах гібридної війни на сході України. Розкрито сутність гібридної війни як соціального феномену новітньої історії України. Науково обгрунтовано сутність і механізми процесу соціалізації особистості в умовах гібридної війни на Донбасі. Уточнено категоріальний апарат теорії соціалізації шляхом уведення в науковий обіг нового поняття - "абераційна соціалізація" - та визначення соціальних та індивідуально-психологічних чинників цього явища. Визначено особливості соціалізації дітей і молоді сходу України в умовах гібридної війни на Донбасі. Представлено результати дослідження генези соціальних норм і ціннісних орієнтацій молоді Донбасу в умовах гібридної війни.

Результат роботи має бути спільне колективне зусилля, колективна думка щодо відповіді на запитання про граничні умови (вимоги) таких досліджень, методи, техніки, які можуть бути адекватними для вирішення конкретних дослідницьких завдань, відповідно, способи подання такої інформації. Якою є моральна межа, за яку не повинен виходити дослідник.

Для українських соціологів проблематика проведення досліджень в екстремальних умовах була актуалізована в 1986 р. внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли постали питання складності соціально-психологічної атмосфери, сенситивності певної тематики, досяжності та репрезентативності цільових груп тощо. Масові прояви протестної поведінки під час подій 1989 - 1990, 2001, 2004 - 2005 та 2013 - 2014 років формували нові завдання перед емпіричною соціологією, впливали на пошук теоретичних узагальнень. Окупація території АР Крим і воєнне протистояння на Донбасі ускладнили (а частково й унеможливили) процес збору емпіричної інформації на окремих територіях України. Сьогодні вже зрозуміло, що припинення конфлікту на Сході України та повернення територій АР Крим не відбудеться швидко. І це означає потребу адаптації соціологічних досліджень до реалізації в конфліктних зонах, до ефективного використання арсеналу соціологічної науки в екстремальних умовах, у тому числі й збройного протистояння.

Проблеми проведення опитувань населення в зонах воєнного конфлікту полягають не лише у небезпеці, якій піддаються інтерв'юери та респонденти під час опитування, але й у тому, що ситуація воєнного конфлікту посилює в суспільстві (особливо на територіях, де цей конфлікт безпосередньо відбувається) авторитарні тенденції, що створює соціально-психологічну атмосферу, яка не сприяє отриманню щирих відповідей респондентів на соціально чутливі запитання (насамперед, щодо їхніх політичних орієнтацій). За таких обставин можна очікувати, що ті респонденти, думка яких не збігається з позицією політичних сил та угрупувань, які здійснюють контроль над цією територією, можуть частіше ухилятися від участі в опитуванні, відповіді на окремі запитання або ж давати нещирі відповіді, які не відображають їх справжню позицію.

Соціологічні дослідження у зонах конфлікту проводяться і проводитимуться, оскільки існує нагальна потреба в інформації для різних зацікавлених сторін. Дослідження реалізуються в Україні, Афганістані, М'янмі, Іраку та інших країнах, де виникли збройні конфлікти та ведуться бойові дії. Це реальність. Дослідження, яке стало тригером для дискусії, і сама дискусія після оприлюднення його результатів були дуже показовими, особливо в контексті публічних відповідей авторів дослідження на запитання та зауваження колег. Головна теза полягає в тому, що немає, з одного боку, окремої академічної соціології зі своїми стандартами, правилами та методами, а з іншого боку, окремого практичного досвіду проведення опитувань в Україні, до якого апелюють автори зазначеного дослідження - "ми завжди так робили, це раніше спрацьовувало, спрацює і зараз". Проте є універсальні наукові професійні стандарти соціологічного дослідження.

Мета роботи - з'ясувати ідейно-концептуальні засади й форми викриття на сторінках видання особливостей гібридної війни Росії проти України. У роботі використано як загальнонаукові методи дослідження, так і метод системного аналізу, що надав змогу системно осмслити проблему, інтент-аналіз, який сприяв вивченню динаміки найважливіших політичних подій, а також термінологічний, аксіоматичний, структурний, історичний підходи. У результаті опрацювання відповідної літератури докладніше з'ясовано зміст поняття "гібридна війна", визначено її найважливіші напрями, а також ті виклики, які стоять перед Україною у зв'язку з антиукраїнською діяльністю Росії в контексті гібридної війни. У роботі проаналізовано критичне висвітлення на сторінках журналу "Універсум" (1993 - 2020 рр.) особливостей гібридної війни Росії проти України, які держава-агресор поєднує з різноманітними засобами досягнення своїх цілей: воєнних, політичних, дипломатичних, економічних тощо. Уперше досліджено діяльність "Універсуму" як видання журнального типу, спрямованого своїми публікаціями на викриття антиукраїнської гібридної війни Росії. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що журнал "Універсум" упродовж тривалого часу привертав увагу до антиукраїнських інформаційних операцій Росії (зокрема гібридної війни), виробив певну концептуальну модель протидії гібридній війні, а результати цього дослідження можуть використати українські періодичні видання, політичні аналітики, які стоять на державницьких позиціях.

Мета дослідження - визначення особливостей формування в медіапросторі Донбасу Інтернет-ресурсів з антиукраїнським пропагандистським контентом і використання їх як інструментарію інформаційної агресії з боку РФ на сході України. Використано методи: моніторингу, групування розрізнених даних, узагальнення - для визначення сукупності та особливостей формування Інтернет-ресурсів у медіапросторі тимчасово окупованої частини Донбасу; контент-аналіз - для визначення характеристик їх вмісту; експертний - для визначення їх авдиторної спрямованості. Визначено особливості формування в структурі медіапростору регіону Інтернет-ресурсів з антиукраїнським пропагандистським контентом, які в подальшому використовувалися країною-агресором для впливу на конкретно визначені авдиторії. Численність, різноплановість створених сайтів і міністерств і відомств, державних фондів "ДНР" забезпечувалися за рахунок ЭадміністративнихЭ рішень та вказівок окупаційної влади. На кількісний показник формування сегмента вплинув також патерналістський підхід т. з. "ДНР" до функціонування в Інтернеті представництв "громадських рухів" відповідної спрямованості. Формування пропагандистського пулу відбувалося й за рахунок відверто маніпулятивних дій з адмініструванням груповими комунікаційними платформами в соціальних мережах. Головною умовою функціонування створених Інтернет-ресурсів була і є безальтернативна антиукраїнська спрямованість їх контенту, виконання ролі пропагандистських рупорів. Новизна результатів дослідження - у визначенні особливостей практики формування мережевого сегмента медіасфери "ДНР" як інструментарію розповсюдження пропагандистського контенту. Одержані результати можуть бути використані під час подальшого дослідження процесів трансформації медіапростору регіону в умовах зовнішньої інформаційної агресії.

За даними загальнонаціонального опитування проаналізовано внутрішню та зовнішню міграцію, психологічні резерви та відчуття населенням України підтримки. Досліджено надання допомоги захисникам і сприйняття перспектив перемоги. Визначено рівень довіри до Президента України.

Робота присвячена соціальній аналітиці з проблем війни та розбудови миру. На основі використання аналітико-описового, компаративістського методів, а також методу класифікацій війну досліджено як феномен, поняття, практику цифрового суспільства, соціальну проблему. Узагальнено концептуалізацію війни в оптиці основних теоретико-методологічних підходів: філософського, історичного, соціологічного, економічного, соціально-психологічного, політичного, етико-культурного. Виокремлено спільні риси цих підходів. По-перше, практично в усіх зазначених підходах робиться спроба аналітичної уяви про війни. По-друге, тема війни розглядається в системній дихотомії "війна - мир". По-третє, зосереджено увагу на гібридності сучасних форм війни та миру. По-четверте, відбувається активний пошук механізмів переходу від "культури війни" до "культури миру". Такими механізмами, насамперед, є протидія мілітаризованому світогляду завдяки поширенню ідеї миру, знань про мир і активної толерантності; формування нового світо вого порядку та його інституційного оформлення; професіоналізація аналітичних спільнот; медіатизація результатів аналітичної діяльності в умовах цифровізації різних сфер суспільного життя. Результат і новизна дослідження полягає у визначенні авторами таких основних типів вразливості уяви аналітиків про війни: вразливість, зумовлена неготовністю (як професійно кваліфікаційною, так і особистісною) експертів співпрацювати в міждисциплінарному просторі; інформаційно-комунікативна вразливість; вразливість соціально-технологічна; вразливість, зумовлена несформованістю аналітичних спільнот і слабкою їх затребуваністю й інституційною підтримкою. Розроблено вимоги до аналітиків з питань війни та миру як фахівців у сфері інформаційно-аналітичної діяльності. Сфери застосування результатів - інформаційний консалтинг, освіта, державне управління, мас-медіа. Перспективи подальших наукових розвідок - подальше поглиблене дослідження ролі соціології війни та соціології на війні в інформаційній складовій війни та миру.

Досліджено, як змінюється розгляд проблеми сталого розвитку в умовах кризових ситуацій (зокрема, в умовах війни), та оцінено, як змінюються постановки завдань дослідження сталого розвитку і які модифікації інструментарію потрібні для математичного моделювання цих процесів у такому випадку. Розглянуто приклади можливої модифікації пунктів таких завдань у сучасних умовах. В основу запропонованих досліджень покладено попередні наробки авторів зі сталого розвитку, моделювання соціальних та економічних систем, завдань освіти та науки. Зокрема, виокремлено можливість застосувань моделей з класу звичайних диференційних рівнянь, їх систем, клітинних автоматів, нейромереж, мультиагентних систем, системної динаміки та теорії мереж, а також різноманітних баз даних і геоінформаційних систем. Головною особистістю підходу є врахування можливості формалізації запропонованих завдань сталого розвитку, особливо в кризових умовах. У результаті досліджень і розробок отримано нові знання про відповідні процеси, постановки завдань і вибір математичних моделей та методів для їх дослідження. Запропоновані дослідження та розробки допоможуть розглядати специфічні завдання сталого розвитку функціонування України, зокрема завдань освіти та науки і багато іншого. Такі дослідження допоможуть у забезпеченні сталого розвитку України з урахуванням умов війни. Серед розділів концепції сталого розвитку важливими є питання впливу ролі та людського фактору на поведінку великих соціальних систем. Назвемо це умовно питаннями ментальності. Серед них важливими є питання архетипіки. Архетипікою умовно можна назвати галузь досліджень, яка розглядає глибинні структури свідомості, їх стабільність і можливі зміни. У кризових умовах дедалі більшого значення набувають дослідження впливу ментальних конструкцій і можливих їх змін.

Акцентовано увагу на основних проблемних питаннях у формуванні соціологічного дискурсу щодо війни та російсько-української війни. Реалізовано спроби наукових відповідей на нові виклики, пов'язані з війною, які з'являються значно повільніше, ніж медійні. Обгрунтовано думку про те, що питання війни актуалізується лише тоді, коли з'являється реальна війна, а не її потенційна загроза. Окреслено, що війна у світовій історії - це норма, мир - це переважно виняток. Визначено, що крихкий характер миру і постійна воєнна загроза з боку Росії (зараз і у подальшому) потребує превентивного та постійного аналізу. Запропоновано концептуальну схему розмежування двох гілок соціологічного знання щодо мілітарної проблематики у вигляді соціології війни та соціології війська/армії. Здійснено адаптацію чотирирівневої моделі соціологічного аналізу Н. Дж. Смелзера до вивчення війни та війська за двома критеріями. Аргументовано, що ці чотири рівні вимагають своєї конкретизації в теоретичному плані і в обранні релевантних методик емпіричних досліджень проблем війни в цілому та триваючої російсько-української війни зокрема. Наведено узагальнену таблицю реалізованих провідними соціологічними центрами країни емпіричних досліджень з початку гострої фази російської агресії з висновком про значне переважання макрорівня їх здійснення та домінантного використання кількісних методик. Запропоновано тематику наукового пошуку на інших трьох рівнях соціологічної аналітики. Наведено приклади міжнародних проєктів дослідження компанією "YouGov" щодо оцінки рівня допомоги українським біженцям. Представлено результати досліджень, які проводяться в Україні та Росії паралельно, оскільки це дає можливість проаналізувати дзеркальність ситуації як в Україні, так і в суспільстві країни-агресора. Виявлено, що більшість досліджень, проведених в Україні за час повномасштабної війни, розкривають лише певні аспекти сучасної війни та війська (оцінку рівня довіри до Збройних сил України, підтримку дій Президента України, готовність громадян до захисту Батьківщини, зовнішньополітичні орієнтири, соціальну адаптацію населення, рівень їх стресостійкості тощо), що не дає наразі можливості формування цілісної архітектоніки соціологічного знання в зазначеній сфері. За даними досліджень, проведених за час повномасштабної агресії Росії в Україні, виокремлено головні тематичні блоки та розкрито їх значення у формуванні основ соціології війни та соціології війська/армії. Виявлено, що війна є надзвичайно складним явищем для її професійного осмислення в соціології в ситуації її мультипарадигмальності, тому наявні напрацювання потребують фахового обговорення та результативних дискусій.

Розглянуто основні види маніпуляцій з візуальним контентом у медіа в контексті інформаційно-смислової війни: фотоманіпуляції (втручання в цілісність зображення, ретуш, монтаж); фотофейки як маніпуляції з контекстом та описом фотографій; постановочні світлини; використання засобів художньої виразності (композиція, ракурс, кадрування, невербальне повідомлення тощо). Досліджено характер фотоманіпуляції з естетичних та політико-ідеологічних міркувань. Охарактеризовано небезпеку поширення фотофейків в інформаційно-смисловій війні. Особливу увагу приділено образові дитини в фотофейках. Проаналізовано постановочність та документальність в контексті документа історії та як інструмент управління суспільною думкою. Досліджено виразність засобів художньої виразості як способу маніпуляції сприйняття візуальної інформації.

Стаття побудована на заповітах О. О. Якуби щодо аналізу особливостей розвитку соціологічного знання на всіх його трьох рівнях: загальносоціологічної теорії, теорій середнього рівня і даних емпіричних досліджень. Слід не тільки добре розуміти структурованість соціологічного знання, але й взаємозв'язок всіх складових, а також потребу взаємозв'язку теорії та релевантних їй методів. Показано, що особливості розвитку соціологічного знання в українській соціології на початку ХХI ст. характеризувалися порушенням цього органічного зв'язку, диспропорціями у будові соціологічного знання. Водночас нині успішно триває пошук нових немарксистських пояснень на найвищому рівні як вступ до розробки нової загальної теорії. За термінологією Дж. Рітцера, можна оцінити ці кондиції як Мp, тобто "метатеоретизування-прелюд", з якої українській соціології слід переходити на кондиції Мa, тобто на створення арочної метатеорії. На цьому рівні Україна сьогодення (локальне утворення) висувається у центр глобального, що вимагає переосмислення традиційного соціологічного канону. На рівні теорій середнього рівня в умовах триваючого повномасштабного вторгнення Росії в Україну найбільшої значущості набувають такі дві теорії, як соціологія війни та соціологія нації. Охарактеризовано головні особливості сучасної соціології війни в українській соціології та показано відмінності у двобої двох різних суспільних систем: демократичної та авторитарної, а також головні характеристики сучасної соціології війни, яка неминуче закінчиться перемогою України. На рівні емпіричних досліджень маємо нині найбільші успіхи: від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну і до середини червня 2022 р. представники шести провідних соціологічних центрів країни здійснили вже 35 загальнонаціональних соціологічних досліджень різного характеру; нині їх результати українські соціологи активно представляють у публікаціях та на міжнародних наукових конференціях. Таким чином, структура сучасного соціологічного знання в Україні, за яку так активно виступала професор О. О. Якуба, все ще залишається незавершеною, але можна фіксувати вагомі наукові доробки на сучасному етапі на всіх трьох рівнях. Все це дає можливість оптимістичного погляду на подальший розвиток соціології в Україні і на те, що вона буде спроможна допомогти як у триваючій війні, так і у мирній повоєнній відбудові.

Наведено результати соціологічних спостережень за змінами в українському суспільстві та його підсистемах унаслідок агресії РФ. Розглянуто глобальні та локальні аспекти війни, трансформації інституціональної та соціально-групової структури, зсуви в настроях, очікуваннях, ціннісних орієнтаціях громадян, соціально-психологічному стані населення. Зазначено, що емпіричну базу становлять дані моніторингу Інституту соціології НАН України за роки, що передували 2022-му, окремих порівняльних міжнародних досліджень, ініціативні опитування у мережі та інтерв'ю, що їх виконали співробітники Інституту соціології, дані Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), соціологічної групи "Рейтинг".

Розглянуто можливості застосування моделей і методів теорії прийняття рішень та теорії ігор для вирішення проблем, які виникають у процесі дослідження різноманітних конфліктів та їхніх наслідків. Проаналізовано джерела конфліктів між сторонами в економічній і соціальній сферах, воєнні протиснояння та проблеми розподілу обмежених ресурсів. Зазначено, що під час формування політичних рішень і дій здійснюється агрегація рішень і пропозицій сторін для формування рівноважних варіантів прийняття рішень у конфліктах. Увагу приділено аналізу стратегій для забезпечення миру та стримування переростання конфлікта у війну.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*666.4*333.735 + С5*622.2*332.1-8 + Ф3(0)16 + Ч620.10

Рубрики:

Соціологія

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Загальні проблеми ЗМІ (пропаганда, контрпропаганда, фейки, свобода слова, цензура тощо)

Шифр НБУВ: ВА861147 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У посібнику розкриваються концептуальні основи, сучасні технології та практика їх застосування у проведенні інформаційних війн, спеціальних інформаційних операцій і акцій інформаційного впливу. Приведено багато прикладів щодо проявів інформаційної агресії Російської Федерації проти України (у тому числі, після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року).