Досліджено історію та розвиток кризи у сербському автономному краї Косово. Особливу увагу приділено причинам конфлікту. Охарактеризовано роль третіх держав у його розвитку. Висвітлено ескалацію напруженості з початку 1998 р., що призвело у березні 1999 р. до агресії НАТО проти Союзної Республіки Югославії. Спрогнозовано можливі наслідки етнополітичного конфлікту у краї. Зроблено спробу заповнити інформаційний та аналітичний вакуум щодо косовської проблеми.

Научно обоснован процесс реализации национальных интересов Украины в современной геополитической обстановке. На основании исследований определены место и роль системы обеспечения военной безопасности в общей системе обеспечения национальной безопасности государства. Предложены показатели, определяющие уровень военной безопасности государства. Разработан методический подход к выбору и обоснованию необходимого уровня военной безопасности государства с учетом ресурсных ограничений. Освещен комплекс методов, методик, моделей и методических подходов для проведения системных исследований проблем военной безопасности в общей системе обеспечения национальной безопасности Украины. Приведены методические рекомендации по прогнозированию сценариев развития военно-политической обстановки и установлению режимов функционирования элементов системы обеспечения военной безопасности государства.

Проаналізовано проблему війни та миру між народами у контексті світової історії. Досліджено причини виникнення війн та їх перебіг від найдавніших часів до сучасності. Проаналізовано суперечності дипломатико-стратегічної діяльності, а також запропоновано шляхи уникнення конфліктів і встановлення миру на планеті.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф061 + Ф4(0)6

Рубрики:

Політика та проблеми війни і миру

Міжнародні відносини. Зовнішня політика. Дипломатія

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто ставлення Франції до проблеми безпеки в Європі та світі. Визначено, що специфіка французького виміру безпеки зумовлена як історичним досвідом країни, так і її прагненням вирішувати питання війни та миру самостійно, незалежно від союзників та військових структур НАТО.

Проаналізовано проблему теоретико-методологічних засад теорії справедливої війни М.Волзера. Розглянуто питання казуїстики, морального мінімалізму в контексті універсалізму та релятивізму. Висвітлено перспективу справедливого та мирного міжнародного порядку.

Проанализирована проблема теоретико-методологических основ теории справедливой войны М.Волзера. Рассмотрены вопросы казуистики, морального минимализма в контексте универсализма и релятивизма. Освещена перспектива справедливого и мирного международного порядка.

Акцентовано увагу на геополітичних змінах, що відбулися в світі на межі тисячоліть та обумовили трансформацію поглядів на вирішення багатьох аспектів людського існування. До них належить й одвічна проблема війни та миру. Розглянуто проблему оптимізації оборонної сфери України як один з неодмінних компонентів державотворення.

Розглянуто основні особливості локальних війн і воєнних конфліктів за умов глобалізації, коли світова спільнота зустрілася з принципово новими викликами та загрозами.

Досліджено соціально-політичні (СП) проблеми усвідомлення сутності війни. Висловлено думку, що СП процеси в Україні за роки незалежності, політика держави у військовій сфері призвели до дезорієнтації суспільства щодо розуміння проблем національної безпеки.

Проаналізовано й уточнено схожі за змістовим навантаженням поняття і категорії, а саме "локальна війна" і "воєнний конфлікт"; розглянуто їх типологію. Зазначено, що локальні війни і воєнні конфлікти становлять сьогодні одну з основних загроз як для національної, так і для міжнародної безпеки.

Проаналізовано сучасну концепцію гуманітарної діяльності ООН під час врегулювання конфліктів, а також визначено механізми її реалізації та показано їх еволюцію. Розглянуто практичну ефективність гуманітарних програм у ході розблокування військово-політичних криз, виявлено фактори негативного впливу на миротворчий ефект гуманітарних програм ООН. Доведено, що ООН вдалося досягти значного прогресу в гуманітарній сфері, а також визначено важливу роль гуманітарних заходів у досягненні миротворчих цілей. Розроблено пропозиції щодо посилення миротворчого потенціалу ООН.

Роботу присвячено актуальній проблемі розгляду в комплексі характеру, специфіки та еволюції позиції Ліги арабських держав (ЛАД) щодо палестинської проблеми, основних напрямків діяльності з питань її врегулювання, що зумовлено зростанням впливу палестинського чинника на вироблення конкретних напрямів і проведення певних акцій в діяльності ЛАД. Проаналізовано практичну діяльність ЛАД щодо вирішення палестинської проблеми в 1980-і - першій половині 1990-х років, форми і методи здійснення миротворчої діяльності.

Висвітлено питання становлення та розвитку йордано-ізраїльських відносин та їх вплив на пошук шляхів формування регіональної системи безпеки на Близькому Сході. З'ясовано характер впливу регіонального середовища та внутрішніх процесів у Ізраїлі на еволюцію концептуального забезпечення близькосхідної політики Тель-Авіву. Визначено суть, спрямованість, теоретичні джерела ізраїльської концепції "нового Близького Сходу". Всебічно проаналізовано йордано-ізраїльський мирний договір як оптимальну модель нормалізації відносин між арабами та Ізраїлем. Виокремлено етапи розвитку відносин між Амманом і Тель-Авівом. Зроблено висновок, що сучасний стан йордано-ізраїльських відносин не є адекватним моделі "теплого миру", а економічна сфера не стала домінуючою в комплексі двосторонніх відносин і не відіграла провідної ролі у процесі нормалізації відносин між Йорданією та Ізраїлем.

Розглянуто погляди американських учених, уряду та Конгресу США щодо ролі ООН в миротворчій діяльності та участь в ній Сполучених Штатів Америки. Проаналізовано зміни, що відбулися в підходах США щодо сфери діяльності ООН та причини цих змін. Обговорено питання переорієнтації політики Сполучених Штатів щодо миротворчої діяльності з урахуванням політики НАТО. Визначено роль та місце Організації Об'єднаних Націй у військово-політичній стратегії Вашингтона. Вивчено досвід участі США у миротворчих операціях, зокрема, в Сомалі, Руанді та колишній Югославії та визначено його наслідки для політики США. Висвітлено проблему фінансування миротворчої діяльності. Наведено ряд рекомендацій українському зовнішньополітичному відомству.

Проведено комплексний аналіз тенденцій "антитерористичного світу", політики провідних країн за умов глобалізації та ескалації міжнародного тероризму. На концептуальному рівні досліджено явище антитероризму з погляду оцінки його не лише як лиховісного чинника загрози мирові та стабільним міжнародним відносинам, а й намагання використати його як привід для поглибленої інвазії західних цивілізаційних цінностей. Розглянуто особливості зовнішньополітичної доктрини США в аспекті традиційного сприйняття Білим домом поняття "національні інтереси" та застосованих механізмів їх "узгодження" з довкіллям. Визначено національні інтереси України в контексті формування нового європейського та світового порядку.

На підставі критичного аналізу основних напрямів сучасної міжнародно-політичної науки визначено концептуальні засади, внутрішні та зовнішні чинники функціонування Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). З використанням критеріїв наявної практики визначено відповідність фактичної ролі ОБСЄ офіційно задекларованим нею положенням. Визначено співвідношення ОБСЄ щодо інших структур безпеки на європейському континенті, значення після розширення НАТО та ЄС. Виявлено можливості процесу подальшого становлення ОБСЄ як всеохоплюючої організації безпеки. На підставі виявлення та аналізу сутнісних і формальних проблем у діяльності ОБСЄ сформульовано низку пропозицій щодо можливого удосконалення її ефективності.

На підставі вивчення сучасних наукових підходів щодо визначення сутності політичного насилля сформульовано визначення даного поняття як засобу влади, що полягає в обмеженні чи узурпації волі соціального суб'єкта (або групи соціальних суб'єктів), яке здійснюється за допомогою зовнішнього примусу, наслідком якого є нанесення шкоди матеріального та духовного (психологічного, емоційного) характеру. Відзначено, що політичне насилля необов'язково передбачає використання фізичного примусу. Доведено, що за сучасних умов для його реалізації активно використовуються засоби психологічного, ідеологічного або інших видів духовного примусу. Обгрунтовано необхідність впровадження нового критерію типологізації політичного насилля, яким є характер примусу, що використовується під час його здійснення. На підставі даної ознаки виділено традиційне та нетрадиційне насилля, розглянуто сучасні форми їх прояву, визначено причини виникнення та наслідки застосування. Проведено дослідження тероризму та етнічних війн як домінуючих форм традиційного політичного насилля. Встановлено транснаціональний характер тероризму, виникнення якого обумовлене процесами загальної глобалізації. З'ясовано, що етнічні війни як форма політичного насилля є наслідком опору культурній гомогенізації світу, виявом захисту власних ідентичностей від нав'язування однорідного способу життя. Вперше досліджено феномен нетрадиційного політичного насилля. Розглянуто його основні форми (символічне насилля, інформаційні, психологічні та консцієнтальні війни, характерною особливістю яких є використання інформаційних технологій та ведення бойових дій без фізичної участі людини).

Досліджено політику США стосовно палестинської проблеми кінця 80-х - 90-х років XX ст. Визначено внутрішні та зовнішні чиннники, що впливають на механізм формування політики США щодо палестинської проблеми. Проаналізовано американські зусилля, спрямовані на врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту і пошуку можливостей розв'язання палестинської проблеми, дипломатичну діяльність США щодо реалізації поставленої мети, а також висвітлено позицію США з проблеми палестинської державності. Особливу увагу приділено аналізу палестино-ізраїльських домовленостей та проблемі їх практичного втілення в життя.

Визначено чинники, що впливали на формування політики США щодо країн Перської затоки, проаналізовано концептуальне наповнення даної політики та виявлено її взаємозв'язок з глобальною стратегією США. Особливу увагу приділено аналізу форм і методів здійснення американської політики у Перській затоці, спрямованої на збереження, зміцнення та розширення впливу США у субрегіоні.

Досліджено санкційну політику Організації Об'єднаних Націй за період 1948 - 1998 рр. Проаналізовано історію розвитку санкційного аспекту миротворчої діяльності ООН, зокрема, висвітлено досвід ООН із застосуванням санкцій у Родезії, проти расистського режиму в ПАР, у зв'язку з іракською агресією до Кувейту, а також санкції ООН проти Югославії в першій половині 90-х років ХХ ст. та їх неоднозначні наслідки. Особливу увагу приділено вивченню ефективності та доцільності застосування санкцій з боку ООН та виробленню рекомендацій щодо теоретичної розробки санкцій і механізмів їх втілення у життя.