Освещены методические и законодательные проблемы обеспечения социальной ориентации экономики. Предложены направления совершенствования государственной и региональной социальной политики. Рассмотрены вопросы измерения социальных тенденций и процессов, а также защиты социальных прав человека. Даны варианты моделей социального развития Украины.

Досліджено вплив засобів масової інформації (ЗМІ) як одного з найважливіших агентів політичної соціалізації на процес формування політичної культури молоді, що навчається. Проведено теоретичний аналіз політичної соціалізації. Визначено роль інститутів соціалізації у суспільстві. Досліджено головні характеристики діяльності мас-медіа й особливості стану молодої генерації за умов суспільних трансформацій. Визначено місце ЗМІ у процесі політичної соціалізації львівської студіюючої молоді. Установлено, що дана молодь прислухається до оцінок суспільно-політичних подій, що походять від мас-медіа. Виявлено міру готовності молоді до прояву активної реакції на політичні проблеми суспільства, висвітлені у ЗМІ, та ступінь довіри до системи влади, її персоналії після Помаранчевої революції.

Вивчено соціально-психологічні чинники політичної соціалізації студентської молоді. Здійснено теоретико-аналітичний огляд наукової літератури з даної проблематики. Розглянуто механізми, етапи та соціально-психологічні фактори політичної соціалізації студентів. З'ясовано роль вищого навчального закладу як важливого соціального інституту освіти у процесі входження нової генерації до політичного життя українського суспільства. Наведено результати емпіричного дослідження проблем політичної соціалізації. Виявлено її особливості стосовно студентської молоді на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Визначено систему особистісних і політичних цінностей сучасної молоді. Запропоновано шляхи оптимізації процесу політичної соціалізації у вищих навчальних закладах.

Висвітлено сутнісні характеристики молоді як суспільного феномена, її стилі життя та становище в сучасному українському суспільстві. Розкрито правові засади та проблеми формування сучасної молодіжної політики в державі, а також психологічні основи її реалізації. Показано напрямки та шляхи оптимізації державної молодіжної політики в процесі реформування суспільства. Розглянуто участь молоді в розвитку місцевої демократії. Наведено психологічні механізми впливу та зростання інтересу молоді до політики.

Представлено теоретичний аналіз науково-методологічних підходів до дослідження механізмів соціального научання. Проаналізовано особливості впливу соціального научання на процес політичної соціалізації молоді на соцієтальному й індивідуальному рівнях. Окреслено проблемні зони політичної соціалізації, представлено технології розвитку політичних ставлень із застосуванням моделей научання в політичній освіті. Подано інформацію про чинники формування політичних компетенцій молоді.

Розглянуто сутність і зміст поняття громадянської соціалізації як невід'ємної складової політичної соціалізації. Громадянська соціалізація характеризує процес засвоєння кожним індивідом певної системи знань, норм, цінностей і традицій у трудовій, політичній і правовій сферах життєдіяльності, що дозволяють йому функціонувати як повноправний член суспільства.

Розглянуто гносеологічні аспекти дослідження політичної соціалізації, яка відіграє важливу роль у формуванні політичної системи. Показано можливість застосування гносеологічного підходу та філософської теорії пізнання до такого роду досліджень. Відзначено евристичну роль гносеологічного підходу та філософської теорії пізнання в політичних дослідженнях. Показано історичний аспект генезісу політичної свідомості. Доведено актуальність дослідження особливостей політичного сприйняття та мислення, що складають основу політичної соціалізації у зв'язку з можливістю політичного маніпулювання.

Приділено увагу теоретико-методологічним засадам дослідження процесу політичної соціалізації особистості. Розглянуто проблему об'єкта та суб'єкта політичної соціалізації. Проаналізовано зміну політичної ситуації в сучасному глобальному суспільстві й Україні як основу та джерело формування нових тенденцій політичної соціалізації особистості. Обгрунтовано демократизацію, інформатизацію та прагаматизацію процесу соціалізації особистості. З'ясовано підвищення ролі політичної освіти та просвітництва як тенденцію політичної соціалазації особистості.

Враховуючи, що проблеми політичної соціалізації, як правило, вивчаються по відношенню до молодіжних вікових груп, підкреслюється доцільність звернення до дослідження процесів ресоціалізації, спровокованих в старших поколіннях. Обгрунтовано вибір як об'єкта дослідження поколінської групи вчителів. Визначено поняття політичної ресоціалізації. На підставі проведених глибинних інтерв'ю розкрито характеристики дослідженої поколінської групи вчителів. Проаналізовано перспективи застосування якісних методів в галузі дослідження процесу політичної ресоціалізації в період пострадянських трансформацій в суспільстві. Зроблено висновок про необхідність доповнення даних, отриманих шляхом застосування кількісних методик, якісними методами.

Вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексний аналіз виявів політичного радикалізму та екстремізму в молодіжному середовищі України. Узагальнено теоретичні підходи до цього явища. Встановлено його особливості і тенденції поширення серед сучасної української молоді. Проаналізовано ідейно-культурні витоки радикалістських ідеологічних доктрин і здійснено класифікаційний розподіл екстремістських спільнот. Встановлено й обгрунтовано роль субкультурних та релігійних джерел у формуванні політико-ідеологічних концепцій суб’єктів екстремізму. Досліджено вплив соціально-економічних, соціокультурних і суспільно- політичних чинників на процес поширення екстремістських ідей та практик серед молоді. Проаналізовано стан інституційно-правового забезпечення запобігання і протидії виявам екстремізму в Україні щодо відповідності його можливостей реалізовувати завдання в цій сфері. Обгрунтовано пріоритетні напрями вдосконалення інституційно-правового забезпечення державної політики. Підготовлено авторські рекомендації щодо розроблення і впровадження інформаційно-психологічних і соціокультурних технологій з деактивації виявів екстремізму в молодіжному середовищі України.

Обгрунтовано суперечливість політичної соціалізації особистості в умовах політико-культурної трансформації: посилення потреби в усвідомленій, активній особистості та одночасне відчуження її від політичного життя. Відзначено, що політичні та економічні кризи, революції та війни формують і відповідну модель політичної соціалізації - модель адаптації до цих умов, що виявляється в адаптивній та адаптуючій формах поведінки особистості, успішність інтеграції яких залежить від її самовизначення і готовності змінювати порядок денний, що відповідає її реальним запитам та очікуванням. Удосконалено інтегративний характер методології аналізу предмету дослідження. Визначено та розкрито основні тенденції політичної соціалізації особистості в умовах політико-культурної трансформації українського суспільства - прагматизація, інформатизація, гібридизація, фрагментація свідомості та політичної активності. Аргументовано необхідність вдосконалення політичної, правової та медіаосвіти як механізмів політичної соціалізації особистості з метою формування її як свідомого та відповідального суб'єкта політичного життя.

Подано аналіз політичної соціалізації молоді як компонента загальної соціалізації, що здійснюється під впливом сукупності інституціональних та особистісних чинників, зокрема впливу інформаційно-комунікативних технологій. Мета роботи - визначити механізми впливу інформаційно-комунікативних технологій на політичну соціалізацію молоді на основі аналізу особистісних та інституційних чинників політичної соціалізації. У ході дослідження використано сукупність загальнонаукових методів, а саме: логічний аналіз стосовно наукових надбань і теоретичних висновків щодо проблеми дослідження; порівняльний метод; системний підхід, що надав змогу розкрити цілісність і взаємозв'язок чинників і механізмів інформаційного впливу на процес політичної соціалізації. Визначено, що ціннісно-нормативне становлення особистості відбувається шляхом реалізації певних соціальних механізмів, за допомогою яких закріплюються соціально-політичні ролі та політична активність індивідів як учасників політичного процесу. Виявлено, що індивідуальна інтерпретація особливостей культурної взаємодії у процесі політичної соціалізації має особливе значення в умовах сучасного інформаційного суспільства. Через процес політичної соціалізації забезпечується унормовування політичних практик. За результатами соціалізації відбувається закріплення ціннісно-ментальних настанов, крізь призму яких відбувається оцінювання повсякденності життя індивідом, а відповідно, і сприйняття політичного світу. Фактично вибудовування системи соціальних механізмів впливу засобів масової інформації на процес політичної соціалізації молоді є принципово важливим, адже створює передумови для подальшої розбудови громадянського суспільства. При цьому закріплені соціальні моделі політичних практик засновано на символічному відтворенні образів та цінностей, забезпечуватимуть на суспільному рівні відповідність індивідуальних потреб особистості груповим потребам. Відповідно відбуватиметься відтворення (коригування) поведінкових практик, згідно із цілями, інтересами та ідеалами соціальної групи, що поділяє певні політичні цінності.

Мета дослідження - проаналізувати роль ЗМІ в політичній соціалізації актора. Відповідно до мети, процес дослідження потребував комплексного застосування таких методів, як: описово-аналітичний - для аналізу принципів реалізації впливу з подальшим зіставленням й узагальненням одержаних результатів; індуктивно-дедуктивний - для спостереження та опису виокремлених характеристик впливу ЗМІ; бібліографічний - для збору та опрацювання літератури за темою дослідження. Вивчення політичної соціалізації грунтується на двох головних принципах. Першим є "принцип первинності", відповідно до якого найкраще навчаються того, чого навчаються першим. Другим є "структуруючий принцип". Він полягає в тому, що первинне навчання структурує навчання подальше. Унаслідок цього головна увага дослідників політичної соціалізації концентрувалася на вивченні первинних соціалізаційних механізмів та інституцій - сім'ї та школи. Це власне й спричинило недостатню увагу до соціалізаційної функції ЗМІ. Головним чинником, сприятливим для розмивання претензій ЗМІ на "інтелектуальну" самостійність і водночас для забезпечення їх діяльності в сучасних суспільствах, став ринковий тип відносин. ЗМІ виступають відносно ринку як головний засіб стимуляції споживання - не тільки у сфері реклами, а і як транслятор різних стилів життя, що задаються певним типом споживання. Найважливіші системні орієнтації мають справу з розподіленою підтримкою складових політичної системи, а саме з підтримкою політичної влади, політичного режиму й політичної спільноти. У роботі проаналізовано основні підходи до впливу ЗМІ на політичну соціалізацію актора, визначено специфіку цієї соціалізації на теренах пострадянського простору. Результати дослідження можуть бути використані під час розроблення навчальних матеріалів з нормативних дисциплін ("Вступ до спеціальності", "Жанри журналістики", "Історія української журналістики", "Теорія і практика журналістської творчості"), спецкурсів і спецсемінарів у закладах вищої освіти для студентів спеціальності "Журналістика".