Представлено інформацію про те, як діяти в екстремальних ситуаціях природних екосистем та екосистем, створених у біосфері людиною (урбаекосистем, агробіоценозів). Містяться дані про екологічно небезпечні забруднення урба- та агроекосистем (мутагени, канцерогени, гонадотропи, тератогени, ембріотропи), які, надходячи до організму людини, мають здатність спричинювати кумулятивні шкідливі ефекти не одразу, а через певні проміжки часу.

Досліджено екологічну політику як новий напрямок державної політики, що є сукупністю засобів і заходів, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку та цивілізованості. Розкрито методологічні засади екологічної політики, її витоки, суть, еволюцію. Проаналізовано принципи, пріоритети, основні напрямки, моделі та джерела усталеного розвитку, запропоновано та обгрунтовано "стратегічні екологічні ініціативи". Висвітлено співвідношення екологічного і культурологічного аналізу, за яким екологічну культуру розглянуто найсуттєвішим чинником і показником екологічної політики.

Досліджено особливості сучасної екологічної політики в контексті концепції збалансованого розвитку. Проаналізовано можливі підходи до визначення поняття та критеріїв збалансованого розвитку, суперечності даної концепції та зумовлені ними труднощі впровадження політичних рішень у сфері охорони довкілля. Значну увагу приділено розгляду екологічного руху як чинника сучасної екологічної політики та провідних тенденцій його розвитку і формування суспільного статусу.

Розглянуто екологічний рух як різновид нових масових соціальних рухів доби соціальної трансформації та виникнення соціогенних ризиків. Розкрито соціальний контекст становлення та розвитку екологічного руху в Україні, особливості даного руху як суб'єкта альтернативної природоохоронної політики. Особливу увагу приділено аналізу організаційних і креативних ресурсів екологічного руху, зокрема, його здатності до саморепродукції. Детально розглянуто ареали соціально-екологічної діяльності неурядових екологічних організацій, взаємовідносини спільноти з зовнішніми соціальними факторами.

Висвітлюються історико-географічні умови природокористування та охорони довкілля в давній і середньовічній Україні, природоохоронні традиції українського народу, виникнення екологічного руху. Розкривається процес становлення української еколого-національної думки та впливу її на зародження і розвиток екологічного руху в державі. Визначено особливості формування перших громадських екологічних організацій в Україні, дана їх характеристика, з'ясовано місце і роль щодо захисту природи і раціонального використання ресурсів країни. Створено узагальнюючу картину процесів і тенденцій розвитку антропотехногенного впливу на природне довкілля, генезису сучасного кризового стану природного середовища, а також показано негативний вплив адміністративно-тоталітарного режиму на його поглиблення в Україні, показано суперечності становлення і розвитку національної екополітики в перехідний період. Проаналізовано перспективи і тенденції формування екологічного руху в контексті національно-державного відродження країни, досліджено форми і методи діяльності недержавних екологічних об'єднань у нових історичних умовах. Розроблено ряд науково-практичних рекомендацій щодо подальшого розвитку громадського екоруху в Україні та посилення його ролі у природоохоронній справі.

Розкрито етапи висвітлення екологічних проблем у працях представників різних наук зі стародавніх часів до сьогодення (Ібн-Русте, Ібн-Хордадбега, Костянтина Багрянородного, В.Ф.Зуєва, П.С.Паласа, С.А.Подолинського, В.І.Вернадського, О.Л.Чижевського, Б.С.Хорєва, Б.Л.Лічкова, В.В.Стачинського, О.А.Янути та ін.). Охарактеризовано екологічну ситуацію у сучасному світі. Розглянуто суть і соціально-економічну спрямованість екологічної політики у процесі розбудови громадянського суспільства в Україні, а також проаналізовано роль вчених у її формуванні та здійсненні.

Висвітлено сучасний стан проблеми природних і техногенних катастроф, показано їх руйнівну силу за умов мегаполісів. Запропоновано концепцію системного підходу щодо організації медико-соціальної допомоги населенню під час катастроф. Проаналізовано процеси розвитку катастрофи, а також розроблено структурну решітку аналізу її наслідків і заходів щодо їх ліквідації. На прикладі екологічної катастрофи, спричиненої відомою аварією на головних очисних спорудах Харкова, розроблено принципи та докладно висвітлено шляхи та методи організації протиепідемічної, санітарно-гігієнічної, лікувально-профілактичної, медико-соціальної допомоги населенню під час надзвичайних ситуацій.

Розглянуто низку актуальних проблем щодо впливу екологічних ідей на формування основних світоглядних орієнтацій сучасника, становлення новітніх стандартів наукового пошуку, характер соціально-політичних процесів, які мають місце у світі та, особливо, в Україні. Проаналізовано можливості впливу екології на зміну (трансформацію чи реформацію) нинішнього способу життя людей. Здійснено спробу виявити суть об'єктивних екологічних чинників та їх роль у національному відродженні. Досліджено традиції природокористування та їх закріплення в національній культурі, шляхи та можливості модернізації екофільних національних традицій соціоприродних колізій сучасного українського світу, охарактеризовано стан реалізації головних соціальних функцій екології в реальній практиці державного будівництва на теренах України. Запропоновано конкретні методологічні засоби узгодження ефективної соціально-економічної та екологічної політики в Україні у перехідний період.

Розглянуто основні теоретичні та практичні питання екології та соціоекології з залученням найновіших матеріалів. Висвітлено сучасний стан довкілля в Україні, проаналізовано причини та наслідки розвитку негативних екологічних ситуацій. Розкрито методологічні засади та проаналізовано співвідношення - екології та соціоекології, основні напрями та джерела сталого розвитку.

У книзі проаналізовані головні групи концепцій подальшого розвитку нашої держави, створені представниками вітчизняної та закордонної науково-філософської і політичної думки. Запропоновано власне бачення перспектив реалізації екоцентристської стратегії розвитку України, заснованої на поєднанні змін в економічній і науково-технічній сфері із докорінною перебудовою світоглядної, моральної, потребно-мотиваційної сфери особистості й суспільства.

Досліджено висхідні принципи формування екологічної політики як вимоги до розгортання знання в систему та основоположну етичну норму. Показано, що міжнародна екологічна безпека зумовлена узгодженими діями у виробленні та втіленні у життя принципів єдиної екологічної політики.

Проаналізовано екологічні пріоритети глобального, регіонального та національно-державного масштабів, розкрито роль природи у системі пріоритетів людства.

Розглянуто різноманітні процеси геополітичного, духовного, медично-біологічного та психолого-філософського характеру в процесі державного будівництва в Україні.

Досліджено комплекс політичних і соціально-економічних проблем генези кризового стану природного середовища України внаслідок посилення негативного антропотехногенного впливу на нього у період 70 - 90-х рр. ХХ ст. Розроблено концепцію соціально-історичного аналізу проблеми, а також узагальнено фактори, процеси та тенденції даного впливу на природу країни. Значну увагу приділено ролі державно-імперської екологічної політики у посиленні негативного антропотехногенного впливу на довкілля і людину, а також труднощам подолання наслідків радянського екоциду в Україні. Вивчено ряд аспектів впливу Чорнобильської трагедії як соціально-екологічної межі розвитку псевдотехнократної тоталітарної політики та практики.

Выдвинута концепция социального диалога, рассматриваемого как технология решения социальных конфликтов, возникающих на почве разных ценностных позиций его сторон. К этому типу наиболее сложных в разрешении конфликтов относится и глобальный социальный конфликт, возникший в обществе в связи со стойкими изменениями в окружающей среде. Одним из направлений этого конфликта является экологический конфликт относительно использования ядерной энергии. Возникновение и развитие социоэкологического диалога по этой проблеме анализируется в данной монографии.

Розглянуто питання формування катастрофічних ситуацій як процесу накопичення соціальних негативів у суспільному житті та радикальної зміни форми типових для нашого життя негативних явищ під впливом цього накопичення. Катастрофу інтерпретовано як соціальне явище за походженням і наслідками.

Вперше в українській історіографії на підставі використання широкого кола вітчизняних і зарубіжних джерел, зокрема, недоступних у попередні роки архівних матеріалів, висвітлено масштаби Чорнобильської катастрофи та ставлення до неї світової спільноти. Визначено допомогу, яку надавали міжнародні організації, окремі держави, ділові кола та приватні особи у справі мінімізації медичних та екологічних її наслідків, а також у вирішенні фізико-технічних, економічних та соціально-політичних проблем, що постали перед Україною. Наведено документальні додатки про участь світової спільноти у порятунку від наслідків чорнобильського лиха.

Проаналізовано формотворче значення природи для українського суспільства, питання формування образу України в інших народів. Розкрито природні умови зародження та розвитку українського етносу, показано географічну специфіку народонаселення України. Визначено напрямки взаємовпливу довкілля та української культури. Окрему увагу приділено екологічним і правовим аспектам взаємодії людини та довкілля на теренах України.

Розглянуто особливості формування та динаміки соціального самопочуття й психологічного стану різних категорій людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: самоселів, населення регіонів з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення, переселених із зони аварії, а також місцевих мешканців поселень, куди переселилися потерпілі. Проаналізовано умови життя й діяльності, соціальні очікування, адаптаційні процеси та соціальні ризики різних соціально-демографічних груп.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*63

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ