Викладено експериментальні матеріали зоотехнічних досліджень Інституту кормів УААН по визначенню характеру змін поживності листостеблової маси кукурудзи при збиранні її на зелений корм та силос у різні фази вегетації.

Висвітлено результати досліджень по розробці нової технології переробки зерна сої на кормові та дієтичні потреби.

Обобщены современные достижения отечественной и мировой науки передовой практики по использованию сои в решении проблемы увеличения производства белка и масла. Освещены ее пищевые, лечебные и кормовые свойства. Изложены современные технологии переработки сои для получения масла, пищевого белка и шротов, особенности эффективного использования соевого белка в животноводстве. Подробно изложены результаты исследований безотходной энергосберегающей технологии переработки и использования сои в животноводстве и в питании человека, полученные в Крымской ГСХОС, АО "Украинская соя" и Одесском биотехнологическом институте за 1998 - 1999 гг. Описаны оригинальные конструкции установок для получения соевых пищевых продуктов и кормовых добавок.

Описано існуючі та нові перспективні технології заготівлі, зберігання та використання вологого зернофуражу на кормові потреби. Обгрунтовано переваги технології зберігання зерна в контрольованому середовищі, викладено основні технологічні вимоги до зберігання сухого зерна. Вперше розкрито технологію зберігання вологого зернофуражу в засіках, складах і на критих токах. Запропоновано новий підхід до заготівлі соєво-кукурудзяного силосу, що забезпечує високу жирномолочність корів.

Визначено уреазну активність сої сортів Харківської селекції та умови її інактивації залежно від вологості бобів, фізичної форми (боби чи борошно), експозиції та температури їх обробки.

Висвітлено економічну та біологічну діяльність виробництва та застосування комбікормів і преміксів у тваринництві, а також сучасні проблеми та недоліки роботи комбікормової галузі. Охарактеризовано головні напрями подальшого розвитку виробництва комбікормів і преміксів. Обгрунтовано необхідність пошуку нових сировинних компонентів у преміксовому виробництві. Доведено доцільність застосування селену для годівлі сільськогосподарських тварин і птиці.

Освещены экономическая и биологическая деятельность производства и использования комбикормов и премиксов в животноводстве, а также современные проблемы и недостатки работы комбикормовой отрасли. Охарактеризованы главные направления дальнейшего развития производства комбикормов и премиксов. Обоснована необходимость поиска новых сырьевых компонентов в премиксовом производстве. Доказана целесообразность использования селена при кормлении сельскохозяйственных животных и птиц.

Приведены результаты исследований изучения эффективности использования нетрадиционных кормовых добавок в рацион сельскохозяйственных животных (СХЖ), проанализированы влияние данных добавок на их продуктивность, состояние организма и качество продукции. Освещены особенности использования протеиново-минеральной добавки из гипергалинного зоофитопланктона, а также жиров в питании СХЖ. Описаны питательные свойства и продуктивное действие тыквенного жмыха в кормлении кур-несушек.

Викладено біотехнологію створення 11 промислових штамів міцеліальних грибів 4-х консорціумів їх продуцентів білково-ферментної біомаси мікорму. Ці винаходи захищені 9-ма авторськими свідоцтвами і 3-ма патентами. Встановлено вищу ефективність консорціуму за якістю та кількістю біомаси, амінокислот та істинного білка. Наведено схему біотехнологічної лінії твердофазної ферментації виробництва мікорму для комбікормів. За добу здійснюється два технологічних цикли та виробляється 4 - 5 т готової продукції. Собівартість виробництва мікорму є нижчою від виробництва соєвих бобів у 10 разів і гороху - в 4 рази.

Розглянуто зелений конвеєр для великої рогатої худоби з ранньої весни до глибокої осені за умов осушуваних торфовищ Лісостепу.

Досліджено проблеми стосовно ветеринарно-санітарної експертизи пастових кормів з відходів забою тварин та вивчено їх вплив на продуктивність та якість м'яса птиці, а також утилізації цих відходів шляхом переробки у корми за сучасних умов розвитку м'ясопереробної галузі на Україні. Уперше в Україні вивчено сировинну базу, санітарну оцінку, хімічний склад, а також кормову та біологічну цінність досліджених відходів. Запропоновано підхід до переробки відходів забою тварин у корми, що враховує потужність м'ясопереробних підприємств. Надано санітарну та якісну оцінку кормів, що виготовляються з нетрадиційної сировини, відповідно до вимог безпеки. Надано ветеринарно-санітарну та якісну оцінку м'яса птиці, яку вирощували з використанням пастових кормів. Розроблено експрес-метод дослідження токсичності кормів і м'яса даної птиці.

  Скачати повний текст

Проведено комплексні гігієнічні дослідження, спрямовані на вивчення біологічних шкідливостей у комбікормовому виробництві, а саме: контамінацію виробничого середовища, кормів та їх інгредієнтів мікроорганізмами; особливостей формування мікробного пейзажу у виробничих приміщеннях залежно від потужності підприємства, технологічного обладнання, сировинного матеріалу, пори року, а також дослідження з метою установлення спектра токсиноутворювальних мікроміцетів у повітрі виробничого середовища, в сировині та готовій продукції. Вивчено продукування мікотоксинів найбільш поширеними штамами грибів. Визначено роль мікроорганізмів та їх токсинів у формуванні професійних захворювань. Встановлено, що мікроорганізми, їх спори та токсини, які широко контамінують виробниче середовище комбікормових підприємств, можуть негативно впливати на здоров'я та самопочуття працівників даної галузі, а також підвищувати ризик виникнення професійних захворювань робітників. Розроблено та запропоновано санітарно-гігієнічні заходи щодо зниження мікробного забруднення виробничого середовища комбікормових підприємств.

Наведено результати теоретичного та експериментального досліджень стосовно використання у складі комбікормів для свиней, курей, великої рогатої худоби та овець у різних дозах протеїново-мінеральної домішки з гіпергалинного зоофітопланктону (ПМДГЗ) Приазов'я. Поглиблено вивчено аміно- та жирнокислотний, вітамінний і мінеральний склад ПМДГЗ, визначено її загальну енергетичну поживність. Експериментально обгрунтовано доцільність й ефективність використання під час вирощування та відгодівлі свиней протеїново-мінеральної домішки з опрісненого зоофітопланктону та розроблено технологію її приготування. Запропоновано з метою підвищення біологічної цінності, економії зернових компонентів, кухонної солі та вітамінно-мінеральних преміксів та здешевлення комбікормів використовувати як місцеві сировинні ресурси, домішку в дозах від 3 % до 21 % з урахуванням виду та статевовікової групи тварин.

Викладений експериментальний матеріал по хімічному складу трави нових сортів люцерни залежно від фази розвитку та укосу. Визначена перетравність поживних речовин люцерни сортів Любава, Регіна та Вінничанка в прямих дослідах на вівцях. Встановлений рівень використання вівцями та свиньми азоту протеїну трави люцерни. Вивчена продуктивність свиней при насиченні раціонів травою люцерни та витрати поживних речовин на їх приріст. На основі гематологічних показників з'ясовано вплив трави люцерни на обмінні процеси в організмі свиней. Запропоновано використовувати в годівлі сільськогосподарських тварин траву люцерни переважно сорту Вінничанка в фазі бутонізації - початку цвітіння. До раціонів свиней на відгодівлі вводити траву люцерни (до 15% за протеїном).

Уперше розроблено нові способи хімічного та біологічного знешкодження антипоживних речовин зерна сої на основі дії теплового фактора, хімічних реагентів, біологічних чинників, пошуку сортів зі зниженим їх вмістом і підвищеною чутливістю до інактивуючих факторів, визначено вплив термічно обробленого зерна сої на організм телят і поросят. Вивчено мінливість хімічного складу сортів сої та кореляційні відношення між вмістом протеїну, жиру й активністю інгібіторів трипсину й уреази. Встановлено тісний від'ємний кореляційний зв'язок між вмістом протеїну та жиру і нелінійний характер зв'язку між протеїном, жиром та інгібіторами трипсину, уреазою. Шляхом газохроматографічного аналізу жирнокислотного складу ліпідів зерна сої виявлено тісні від'ємні кореляційні зв'язки між лінолевою, ліноленовою й олеїновою кислотами. Вивчено й установлено порогову активність інгібіторів трипсину за згодовування соєвого "молока" телятам у молочний період вирощування. Відзначено, що вік тварин є основним фактором чутливості тварин до антипоживних речовин сої. Проведено дослідження щодо доцільності згодовування свиням на відгодівлі термохімічно обробленої гідроксидом кальцію соєвої дерті. Встановлено, що термохімічно оброблена соя у складі корму раціону не впливає негативно на фізіологічний стан тварин. Показано інактивацію антипоживних речовин у незрілому зерні сої у разі консервування цілих рослин сої.

Науково обгрунтовано доцільність застосування нетрадиційної сировини (відходів переробки шавлії, кропу, м'яти, ісопу, лофанту) як компонентів для виробництва кормових домішок і комбікормів. Визначено технологічні властивості та хімічний склад відходів переробки зазнчених ефіроолійних культур. Встановлено зміни вмісту антипоживних речовин у процесі екструзійної обробки нативного насіння сої. Показано доцільність виробництва екструдованих кормових сумішей на основі зернової сировини (ячменю, кукурудзи, пшениці) та насіння сої. Досліджено вплив екструзійної обробки на технологічні властивості та хімічний склад кормових зернових сумішей. Запропоновано технологію виробництва кормових домішок з використанням нетрадиційної сировини: відходів переробки шавлії, кропу, м'яти, ісопу, лофанту. Вивчено зміни якості екструдованих кормових сумішей у процесі зберігання. Розроблено нормативно-технічну документацію на одержану екструдовану кормосуміш. Розраховано очікуваний економічний ефект від використання нових рецептів комбікормів з введенням до їх складу екструдованих кормових сумішей.

Досліджено проблему зменшення ресурсозатрат та підвищення якості приготування комбікормів за умов сільськогосподарських підприємств шляхом удосконалення технологічного процесу і засобів його здійснення. За результатами комплексної оцінки варіантів сформульовано раціональні принципи компонування комбікормових агрегатів, обгрунтовано їх ресурсоощадні типорозміри та визначено умови узгодження пропускної здатності технологічних елементів. Одержано рівняння для розрахунку маси та моменту інерції молотка змінних параметрів, зрівноваженого щодо удару відносно осі його підвісу. Обгрунтовано раціональну конструктивно-технологічну схему комбікормового агрегата та визначено параметри молоткової дробарки-змішувача зернових компонентів для цього агрегата). Удосконалено рішення стосовно структури комбікормового агрегата та молоткового подрібнювача-змішувача за дотримання зоотехнічних вимог щодо якості приготування комбікормів, що забезпечує підвищення продуктивності у 1,8 - 2,0 разів без зміни встановленої потужності приводу, а питомих експлуатаційних затрат - зниження на 26 % у порівнянні з існуючими агрегатами.

На підставі результатів експериментальних досліджень обгрунтовано і підібрано ефективні концентрації консервантів і антиоксидантів, створено консервувальні суміші, внесення яких у варений тваринний корм у кількості 2,8 - 3,2 % до його маси дозволяє збільшити термін зберігання корму у 7...9 разів. Розроблено рецептури та технологічну схему виробництва консервувальних сумішей. Досліджено комплекс показників якості варених тваринних кормів протягом усього періоду зберігання. Проведено комплекс прикладних робіт з впровадження результатів досліджень у м'ясну промисловість. Розроблено та затверджено технічні умови (ТУ У 02070938.007-99) на виробництво та застосування консервувальної суміші для варених тваринних кормів. Технологію виготовлення варених тваринних кормів перевірено за виробничих умов.

Наведено дані про біотехнологічні методи виробництва силосу як способу зберігання соковитих кормів. Обговорено мікробіологічні, біохімічні та сучасні технологічні основи виробництва силосу, дотримання яких забезпечує одержання високоякісного соковитого корму для годівлі сільськогосподарських тварин. Охарактеризовано найбільш перспективні силосні культури (соняшник, амарант, кормова капуста, мальва, редька олійна, ріпак, борщівник Сосновського, сильфія пронизанолиста, гірчак Вейріха).

Приведены данные о биотехнологических методах производства силоса как способа сохранения соковитых кормов. Обсуждены микробиологические, биохимические и современные технологические основы производства силоса, соблюдение которых обеспечивает получение высококачественного сочного корма для сельскохозяйственных животных. Охарактеризованы наиболее перспективные силосные культуры (подсолнух, амарант, кормовая капуста, мальва, редька масленичная, рапс, борщевник Сосновского, сильфия пронизанолиста, горец Вейриха).

Проведено порівняльне оцінювання ефективності використання у годівлі дійних корів силосу та сінажу із сумішок пайзи, бобів кормових, озимої вики і гороху та кукурудзяного аналогу за умов кормової бази західного регіону України. Одержано дані щодо впливу експериментальних видів силосів і сінажу на морфобіохімічні показники крові, рубцевий матаболізм, перетравність поживних речових кормів, молочну продуктивність та якість молока піддослідних корів української чорно-рябої молочної та симентальської порід. Визначено рецепти силосу і зерносінажу, які відзначено високим продуктивним ефектом, що забезпечує збільшення надоїв молока та зниження собівартості його виробницта.