Приведена количественная характеристика нейронов, глиальных клеток и капилляров в третьем и пятом слоях коры головного мозга предцентральной извилины. Выявлено, что у мужчин количество клеток и капилляров незначительно большее, чем у женщин.

Вивчено вікові особливості будови серпа великого мозку людини з використанням морфометричних, краніометричних, гістологічних, ін'єкційних методик дослідження з проведенням анатомо-експериментальних операцій на синусах твердої мозкової оболонки, які оточують серп великого мозку. Встановлено, що розміри та форма серпа великого мозку залежать від віку, статі та форми черепа людини. Виділено крайні форми будови серпа великого мозку: серповидно-вузьку - у доліхоцефалів, серповидно-широку - у брахіцефалів. Значна перевага поздовжніх розмірів характерна для доліхоцефалів, поперечних - для брахіцефалів. Анатомо-експериментально розроблено методи розшарування серпа великого мозку з метою використання аутотрансплантатів для пластики навколишніх синусів твердої мозкової оболонки: верхнього сагітального синуса та прямого синуса. Зазначено, що оперативні втручання на серпі великого мозку та синусах необхідно виконувати з урахуванням індивідуальної мінливості розмірів відростка та його навколишніх синусів.

Вперше в Україні розроблено методику багатоканальної ортогональної реєстрації коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП) у людини. Доведено важливу роль розташування поверхневих електродів на голові обстеженого за такою схемою: активний електрод локалізовано на спільній для усіх каналів точці верхівки тімені - vertex, референтні - відповідно на обох сосочкоподібних паростках, середині лоба і VII-му шийному хребті. За результатами обстеження встановлено, що багатоканальна ортогональна реєстрація КСВП більш "чутлива" до функціональних змін стовбура мозку, ніж одноканальна вертекс-мастоїдальна. Одержано показники багатоканальних ортогональних КСВП у людини з нормальним (нормативні дані) та порушеним слухом. Застосування багатоканальності під час електрофізіологічного тестування слухового аналізатора підвищує роздільну здатність методу, збільшує об'єм інформації, що дозволяє одночасно аналізувати три складові системи слухового сприйняття: звук - слух - мозок.

Проведено дослідження венозних пазух як складних анатомічних апаратів, що регулюють надходження, розподіл і напрямок кров'яних потоків. Визначено особливості індивідуальної та анатомічної мінливості будови пазух твердої оболонки головного мозку склепіння черепа та підшкірних вен верхньої та нижньої кінцівок, з урахуванням яких розроблено нову техніку проведення пазушно-венозної пластики, встановлено пошарову томографію та гістологію стінок пазух твердої оболонки головного мозку та великих підшкірних вен верхньої та нижньої кінцівок. Вперше наведено антропо- та морфометричне обгрунтування нових способів моделювання різних відділів пазух твердої оболонки головного мозку за допомогою венозних трансплантатів.

Наведено дані, одержані завдяки комплексному дослідженню розвитку пазух твердої оболони головного мозку (ТОГМ), основи черепа, їх зв'язків з внутрішньо- та позачерепними венами та венозними сплетіннями з використанням методів ін'єкції, препаровки, корозії, макро- та мікроскопії, стереотопо- та морфометрії. Установлено послідовність і закономірності розвитку венозного комплексу основи черепа, утвореного печеристою, передньою та задньою міжпечеристими, верхньою та нижньою кам'янистими пазухами ТОГМ, їх зв'язками з внутрішньо- та позачерепними венами, крилоподібним сплетінням і венами очної ямки. Досліджено особливості будови пазух ТОГМ, венозних сплетень зовнішньої основи черепа, крилоподібного венозного сплетення, очних вен на різних етапах фетального розвитку людини. Формування та становлення пазух даної оболони та суміжних венозних утворень перебувають у морфофункціональному взаємозв'язку з ростом черепа та його відділів. Взаємовпливи індивідуальної мінливості форми, локалізації, розмірів пазух твердої оболони основи мозку та вікових змін будови черепа підтверджено результатами варіаційно-статистичного аналізу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*699.177.3

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: РА322870 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено морфологічні особливості пазух і вен твердої оболонки головного мозку (ТОГМ) у собак різної маси, віку та статі. Виявлено шляхи та типи венозної крові на підставі вірогідних даних. У порівняльному аспекті вивчено морфо- та стереотопометричну характеристику пазушно-венозних утворень ТОГМ і визначено їх відмінності між людиною та собакою. Установлено онтогенетичні особливості топографії вен і пазух ТОГМ у різних ланках і басейнах судинного русла склепіння основи черепа. Венозну сітку ТОГМ собаки розглянуто як експериментальну модель для обгрунтування хірургічних доступів до вивчених венозних утворень.

Проведено морфологічні дослідження з максимальним збільшенням світлового мікроскопа та на трансмісійному електронному мікроскопі, представлено дані про будову стінок пазух твердої мозкової оболонки у різні вікові періоди. Стінка пазух як складова частина твердої оболонки головного мозку має тісний синтопічний зв'язок з оточуючими тканинами, тому такі терміни, як "епідуральний простір" та "субдуральний простір" неприйнятні. Вивчено особливості становлення конструкції та ультраструктурної будови окремих ланок кровоносного мікроциркуляторного русла стінок пазух в онтогенезі. Виявлено деталі архітектоніки артеріальних судин стінок пазух; субентеліальне розміщення анастомотичних артерій у пристінних пазухах розглянуто з позицій функціональної анатомії. Визначено індивідуальні особливості розвитку та становлення пазух у пренатальному та постнатальному онтогенезі. Одержані результати розглянуто в аспектах теорії системогенезу П.К.Анохіна. Проведено структурний аналіз внутрішньопазушних утворень, який дає змогу уточнити їх локалізацію, що має значення для розширення діапазону хірургічних втручань на стінках пазух без порушення характеру кровотоку в них. Наведено відомості щодо топографії пазух твердої мозкової оболонки в різні вікові періоди. Запропоновано нову періодизацію розвитку пазух твердої мозкової оболонки, до основи якої покладено не тільки функціональні характеристики, але і деталі будови стінок, походження та наявність внутрішньопазушних утворень.

Отримано результати про участь у канцерогенезі злоякісних асроцитарних гліом біля 1 % генів, що експресуються у головному мозку. Визначено, що чотириразовее зниження кількості РНК зразка астроцитарної пухлини є його нормалізацією зі зразком РНК головного мозку людини для адекватного нозерн-аналізу експресії досліджуваних генів. Виділено групи для 203 ідентифікованих генів із відомою функцією, які потенційно задіяні у комплексах процесів неопластичної трансформації астроцитів. Доведено, що активація переважно в гліомах інгібованого у нормі гена Sox-2 може визначати у пухлинах експресію генів, які функціонують лише в проліферованих ембріональних нервових клітинах. Встановлено значно виражену експресію інгібованого у нормі гена HC gp-39 тільки у гліобластомі, для діагностики якої він може використовуватись як молекулярний маркер.

Досліджено найбільшу кількість (НК) достовірних тенденцій відмінностей комп'ютерно-томографічних розмірів (КТР) анатомічних утворень передньої черепної ямки (ПЧЯ) та зорового нерва (ЗН) між дівчатами різного віку на Поділлі, а також найменшу - між дівчатами різних краніотипів; НК відмінностей у юнаків різного віку та краніотипів, найменшу - між юнаками різних соматотипів. Визначено прояви статевого диморфізму КТР зазначених структур мозку (ЗСМ) між однаковими за віком, краніотипом і соматотипом юнаками та дівчатами (практично в усіх випадках більші значення встановлені у юнаків). Проаналізовано особливості взаємозв'язків між КТР анатомічних утворень ПЧЯ та ЗН і антропометричними та соматотипологічними параметрами організму здорових юнаків і дівчат, описано регресійні рівняння індивідуальних розмірів ЗСМ.

Одержано принципово нові дані про архітектоніку та будову мікроциркуляторного русла судинних сплетень шлуночків головного мозку. Виявлено морфологічні особливості та співвідношення нервово-судинних елементів з тканинним субстратом. Встановлено корелятивну залежність мікроциркуляторного русла та нервового апарату судинних сплетень шлуночків з розвитком спинного мозку. За гіпертонічної хвороби й атеросклерозу в елементах нервового апарату судин цих сплетень виявлено реактивні та дегенеративні зміни, що мають мозаїчний вигляд: чергування зон з вираженими змінами з ділянками, де структурні порушення виявляються слабо або не спостерігаються взагалі. У результаті вивчення джерел іннервації судинних сплетень шлуночків головного мозку встановлено, що вони мають гетеролатеральну іннервацію.

Проведено дослідження нейроно-гліально-капілярних взаємовідношень у вентролатеральній групі ядер таламуса людини. На підставі морфологічних і морфометричних досліджень доведено, що зі збільшенням віку спостерігається прогресивне зменшення щільності розташування, кількості та розміру нервових клітин, зменшення кількості субстанції Ніссля, дистрофія та дегенерація нейронів, нагромадження в них ліпофусцину, зниження білоксинтезувальної функції, збільшення кількості гліоцитів, редукція капілярної мережі, поліморфізм клітин ендотелію. Відзначено, що як у чоловіків, так і у жінок однакові зміни показників нейроно-гліально-капілярних взаємовідношень у вентролатеральній групі ядер таламуса зі збільшенням віку, розходження полягають у ступені виразності цих змін. Визначено, що у чоловіків показники змінюються більшою мірою, ніж у жінок. Виявлено, що як у чоловіків, так і у жінок відсутні статистично достовірні розходження в показниках щільності нейронів, глії та капілярів між правою та лівою половинами мозку, відсутня залежність досліджених показників від довжини інтеркомісуральної лінії. Під час вивчення нейроно-гліально-капілярних взаємовідношень у вентролательній групі ядер таламуса визначено, що нейрони, глія та капіляри утворюють єдину систему, структуру зв'язків у якій добре описано лінійними рівняннями, які можуть бути використані для прогнозування ймовірної щільності клітинних компонентів у осіб різних вікових груп.

Вперше визначено особливості комп'ютерно-томографічних розмірів мозочка й основних ядер кінцевого мозку в здорових міських юнаків або дівчат Поділля різного віку, різних краніо- та соматотипів і зафіксовано статеві розбіжності даних комп'ютерно-томографічних показників. Встановлено особливості зв'язків між комп'ютерно-томографічними розмірами мозочка й основних ядер кінцевого мозку й антропометричними та соматотипологічними параметрами організму юнаків і дівчат Поділля загалом і виявлено статеві відмінності зв'язків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*699.177

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 82 здорових міських юнаків і 86 дівчат Поділля встановлено нормативні комп'ютерно-томографічні розміри (КТР) мозочка, черв'яка мозочка та хвостатого і сочевицеподібного ядер кінцевого мозку залежно від форми черепа. Більшість розбіжностей КТР спостерігається між юнаками з різними формами черепа; між дівчатами з різними формами черепа вірогідних відмінностей не виявлено. У процесі порівняння показників між юнаками та дівчатами відповідної форми черепа установлено більші розміри: мозочка та черв'яка мозочка - у юнаків-доліхоцефалів; голівки хвостатого ядра - у юнаків-мезоцефалів; сочевицеподібного ядра - у юнаків усіх форм черепа.

Установлено, що форма черепа визначає мінливість розмірів мозочка. Особливості краніотипу віддзеркалюються у розмірах мозочка: довжина мозочка більша у довгих черепах, а ширина - у широких. При рівних значеннях краніометричних показників розміри мозочка у мезокранів менші, ніж у доліхо- та брахікранів.

Вивчення морфогенезу бічних, третього і четвертого шлуночків головного мозку проведено на 12 зародках та 8 передплодах людини 4,5 - 20,0 мм тім'яно-куприкової довжини. Установлено, що на 5-му тижні формуються примітивні бокові і третій шлуночки. Наприкінці 6-го тижня відбувається інтенсивний розвиток кінцевого та заднього мозку, що призводить до зміни конфігурації мозкової порожнини, в якій можна виділити передній і нижній роги бічних шлуночків. У 7-тижневих передплодів починається формування судинного сплетення головного мозку.

Значну частину супресорних генів астроцитарних пухлин до ціх не ідентифіковано, незважаючи на те, що докази їх існування на різних хромосомах людини підтверджені останніми роками численними дослідженнями. Тому пошук нових генів, активація або інактивація яких асоційована з прогресією гліальних пухлин, є метою інтенсивних досліджень. У даній роботі диференційна гібридизація "грид" упорядкованих бібліотек кДНК ембріонального і постнатального головного мозку людини показала різницю в рівні сигналу з пробами тотальної кДНК нормального головного мозгу і мультиформної гліобластоми для більш ніж сотні клонів кДНК. Повторна диференційна гібридизація відібраних первинним скринінгом клонів, а також аналіз РНК зразків нормального головного мозку і гліальних пухлин дозволили виявити 16 нуклеотидних послідовностей, вміст яких змінюється в пухлинах. Серед мРНК, вміст яких зменшується в астроцитарних пухлинах, ідентифіковано мРНК TSC-22, відповідна кДНК якої міститься в клоні ICRFp507J1041 бібліотеки кДНК ембріонального головного мозку людини. Нозерн-гібридизація тотальних РНК чотирьох зразків нормального головного мозку та 17 зразків різних пухлин головного мозку виявила значне зменшення експресії гена TSC-22 в більшості зразків мультиформної гліобластоми, анапластичної астроцитоми, астроцитоми II ступеня злоякісності, а також у деяких інших новоутвореннях - загалом, в 12 індивідуальних пухлинах. У декількох пухлинах головного мозку експресія гена TSC-22 була відсутня повністю. Саузерн-гібридизація геномної ДНК виявила делеції в геномному локусі гена TSC-22 у двох з трьох досліджених зразків анапластичних астроцитом. Показаний

у даній роботі суттєво зменшений рівень продукції мРНК TSC-22 в пухлинах головного мозку, описаний раніше зменшений вміст мРНК TSC-22 в пухлинах слинної залози, делеції в локусі гена TSC-22 в анапластичних астроцитомах, негативна роль білка TSC-22 в процесі проліферації клітин, локалізація гена TSC-22 на ділянці 13g14 поряд з геном ретинобластоми (Rb) - все це свідчить про потенційну супресорну роль зазначеного гена.

Дослідження топографоанатомічних особливостей бічних шлуночків головного мозку виконано на 11 препаратах головного мозку мертвонароджених людини. Встановлено кореляційну залежність між формоутворенням лівого та правого бічних шлуночків і розвитком самих півкуль великого мозку, а також диференціюванням їх внутрішніх структур. Встановлено перебудову стінок бічних шлуночків: присередня стінка переднього рогу на всьому протязі представлена прозорою перегородкою. Інтенсивний розвиток мозолистого тіла визначає будову верхньої стінки центральної частини. Задні роги бічних шлуночків утворені волокнами покриву мозолистого тіла, а на присередній стінці заднього рога з'являються два випини, пов'язані з входженням кори в тім'яно-потиличну та острогову борозни. Нижній ріг стає більшим за інші відділи бічних шлуночків, що зумовлено збільшенням скроневої частки півкулі.

Встановлено виражені статеві відмінності індивідуальної мінливості організації білої та сірої речовини черв'яка мозочка людини, які полягають в переважанні більших кількісних характеристик середніх значень числа листків сірої речовини та гілочок білої речовини у чоловіків. У цілому, у порівнянні з жінками, чоловічий мозочок характеризується дещо більшим ступенем розгалуження білої речовини часточок черв'яка і, внаслідок цього, більшою кількістю гілочок та листків. Ці відмінності можна пов'язати із соматометричними та краніометричними особливостями; виявлені особливості є частиною конституційних відмінностей чоловічого та жіночого організмів.