Розглянуто структуру системних досліджень та їх роль на сучасному ноосферному етапі розвитку науки. Обгрунтовано ефективність системології як нової концепції системного підходу. Наведено базові поняття та теоретичні основи системології. Проаналізовано системологічні засоби концептуального класифікаційного моделювання проблемних галузей на основі оригінального авторського підходу до зовнішніх систем як функціональних об'єктів.

Рассмотрены проблемы использования понятий нелинейного мышления, синергетики для исследования социоприродных феноменов. Освещено историческое сложение научной мысли и синергетики, проинформировано об устойчивом развитии в ракурсе синергетической концепции самоорганизации.

На основе использования результатов, полученных в теории организации, теории систем, экономике, синергетике, биологии и социологии предложена авторская концепция сущности процесса возникновения и развития организаций как неотъемлемой части эволюции природы и общественных отношений. Не отрицая роли отдельных индивидов при организации деятельности, предложена идея о природной предопределенности появления отдельных видов организаций с определенной структурой и функциями.

Запропоновано підхід до оцінки діяльності організаційних структур, який дозволить отримати аналітичний вигляд залежності вихідного показника ефективності роботи структури від вхідних факторів та факторів, що характеризують внутрішню організацію структури, оцінити вагомість кожного з них, а також здійснити рекомендації щодо оптимізації організаційних структур.

Дисертацію присвячено розробці та застосуванню нової системної когнітивної методології аналізу складних систем довільної природи і слабко-формалізованим проблемним галузям. Запропоновано та використано для визначення закономірностей природної класифікації (ПК) системологію систем-класів, засновану на функціональній системології. Вперше розроблено та обгрунтовано математичну (категорно-функторну) модель ПК і її формальні критерії для довільної проблемної галузі на основі синтезу системологічних і математичних методів. Запропоновано новий метод системологічного класифікаційного аналізу на основі ПК, який дозволяє врахувати суттєві властивості об'єктів у практичних класифікаціях і концептуальних моделях.

Розглянуто історію розробки проблеми конфлікту. У центрі уваги - досягнення у даному питанні філософії класичного періоду (Геракліт, Платон, Аристотель, Гоббс). Доведено, що проблема конфлікту не нова і на традиції, які склалися у процесі її розгляду, треба зважати.

Проаналізовано соціокультурний процес з точки зору нового парадигмального (синергетичного) підходу та засобів, придатних до його прогнозування. Подано структурно-функціональний аналіз соціокультури, де особливе значення має побудова її системної ієрархічної моделі з огляду на синергетичну природу. Виявлено ряд чинників, які впливають на реалізацію будь-якого вектора-тенденції у нелінійній динаміці соціокультури. Запропоновано найбільш відповідні методи прогнозування соціокультурної динаміки, які дозволяють частково зменшити невизначеність її елементів. Обгрунтовано можливі шляхи виходу з кризової соціокультурної ситуації в Україні.

Изучены и проанализированы психологические войны, неразрывно связанные с войнами информационными. Исследованы механизмы, лежащие в основе проведения психологических войн и средства противодействия им. Рассмотрен их инструментарий, методы воздействия на общественное мнение и способы построения символического мира.

Розглянуто основні ідеї та поняття, методи і досягнення синергетики без використання складного фізико-математичного апарату. Висвітлено сучасні інтеграційні процеси в науці та освіті, питання застосування універсальних ідей та методів синергетики до вивчення систем різної природи (фізичних, хімічних, медико-біологічних, суспільно-політичних тощо). Обговорено фізико-математичні аспекти загальних принципів і методів теорії самоорганізації та впорядкування у відкритих системах. Наведено результати застосування синергетичних методів у деяких галузях природознавства під час дослідження колективних процесів зародження нової фази, утворення впорядкованих просторових структур і часових ритмічних явищ, впливів зовнішніх факторів на системи різної природи поблизу їх критичних точок.

Проаналізовано еволюцію природи і суспільства як взаємно зумовленої зміни систем. Здійснено спробу методологічного аналізу через синергетичний принцип. На підставі дослідження необхідності коеволюції природи і суспільства зроблено висновок про синтез знань сумісності різноманітних рівнів коеволюції та уявлень про коеволюційні процеси, що знаходять місце в науці, а також у художній творчості, релігії та міфології.

Досліджено сутність проблеми конфлікту й обгрунтовано правомірність виявлення морально-психологічних особливостей будь-якого конфлікту. Встановлено, що даний підхід дає змогу універсалізувати проблему і полегшує процес виявлення конфлікту та шляхів досягнення згоди. Розглянуто традицію філософської думки про людські цінності, а також психологічні концепції ролі цінностей, зокрема, у когнітивній психології. Запропоновано модель побудови особистості як цілісної єдності, що виникає водночас із конфліктами, які переживає особистість. Значну увагу приділено конфліктній ситуації та збереженню інтегральності психічного простору.

Висвітлено суть конфлікту, основні напрямки управлінської культури керівника, державного службовця в системі спілкування та управлінської діяльності. Окрему увагу приділено корупції та її профілактиці в управлінській сфері, мистецтву управлінського спілкування, факторам ефективності управлінської діяльності.

Проанализированы современные концепции и проблемы интеграции с учетом сложностей и противоречий глобализационного процесса. Освещены международные отношения и борьба с отсталостью. Использованы новейшие теоретические разработки, широкий круг оригинальных источников.

Последовательно освещены теоретические и методологические основы конфликтологии. Изложена программа тренинг-семинара, целью которого является формирование умения выступать самопосредником в конфликтных ситуациях; избегать действий, провоцирующих возникновение конфликтов; отработка навыков их успешного разрешения. Представлены тексты, повествующие об исследованиях, проблемах, методах, направленных на изучение конфликтных и кризисных явлений в разных странах.

Досліджено нове поняття в українському суспільствознавстві - "конфліктологія". Викладено історіографію використання терміну "конфліктологія", обставини поширення цього терміну на території колишнього СРСР. Розглянуто зміст поняття та напрямки вивчення конфлікту. Зазначено, що наукові пошуки повинні спрямовуватись на формування відповідної культури поведінки у конфлікті, яка повинна сприяти розвиткові "культури компромісу".

На основании исследований историков и политологов Перу рассмотрены особенности и всеобщие закономерности эволюции ультралевых. Охарактеризовано явление террора в социальном движении, доказано бессилие силы в разрешении социальных проблем. Развенчан миф о "неисправимости" ультралевых, суть которого - в обязательной связи ультралевизны и террора, в невозможности ультралевых стать законной частью гражданского общества.

Обобщен зарубежный и отечественный опыт исследования конфликтов учеными с позиций психологии, социологии, юриспруденции, дипломатии, конфликтологии и других наук, изучающих непосредственное столкновение интересов противостоящих сторон, анализа специфических общественных противоречий в конкретных странах. Освещены теоретические и методологические основы, а также общие вопросы конфликтологии.

На підставі узагальнення даних літературних джерел висвітлено основні концептуальні положення синергетики як інтегральної методології вивчення історії. Визначено роль історії та культури в цивільному світовому просторі.

Освещена история возникновения и развития конфликтологии как науки, изложены методологические основы и методы научного анализа конфликтов, предложен комплекс психологических методик, позволяющих оценивать и прогнозировать поведение человека в конфликтных ситуациях. Рассмотрены проблемы управления стрессами в конфликтных ситуациях, типы организационных отношений, а также особенности предупреждения, прогнозирования и профилактики конфликтов.

З позицій синергетики соціоприродних систем наведено основні характеристики їх самоорганізації: сталого розвитку, безпеки та ризику. Розглянуто сталий розвиток як синергетичний автопоезис (самотворення) безпеки соціоприродної системи, а також структуризацій безпеки на її функціональні складові і можливість управління ними.

С позиций синергетики социоприродных систем приведены основные характеристики процесса их самоорганизации: устойчивого развития, безопасности и риска. Рассмотрены устойчивое развитие как синергетический автопоэзис (самосоздание) безопасности социоприродной системы, а также структуризация безопасности на ее функциональные составляющие и возможность управления ими.