The Royal College of Obstetricians and Gynaecologists produces guidelines as an educational aid to good clinical practice. They present recognised methods and techniques of clinical practice, based on published evidence, for consideration by obstetricians and gynaecologists and other relevant health professionals. The ultimate judgement regarding a particular clinical procedure or treatment plan must be made by the doctor or other attendant in the light of clinical data presented by the patient and the diagnostic and treatment options available. This means that RCOG Guidelines are unlike protocols or guidelines issued by employers, as they are not intended to be prescriptive directions defining a single course of management. Departure from the local prescriptive protocols or guidelines should be fully documented in the patient's case notes at the time the relevant decision is taken.

Відносно нова та маловивчена інфекція COVID-19, або SARS-CoV-2, є глобальною надзвичайною проблемою для громадського здоров'я. Спочатку вважали, що коронавірусна інфекція переважно уражує органи дихальної системи, але сучасні дослідження по всьому світу підтверджують тропність вірусу до органів серцево-судинної системи (ССС). Як відомо, для SARS-CoV-2 властиве поліорганне ураження, не є винятком і кардіоваскулярні пошкодження. Згідно з дослідженням, проблеми із ССС виникають у близько 20 % госпіталізованих хворих на COVID-19, також описують тяжкі наслідки з боку ССС в постковдному періоді. Вагітні жінки не мають більше шансів захворіти на COVID-19, але якщо захворіли, то потребують догляду в реанімаційному відділенні, кисневої підтримки. У таких вагітних підвищується ризик виникнення ускладнень унаслідок коронавірусної хвороби. Мета роботи - навести клінічний випадок жінки, у якої після перенесеної COVID-19-інфекції розвинувся постінфекційний міокардит із легеневою гіпертензією, що був діагностований під час вагітності та розглядався як показання до її переривання. Клінічний випадок. Вагітна в терміні 20 тиж. звернулася зі скаргами на задишку під час незначних фізичних навантажень, немотивовану стомлюваність, відчуття дискомфорту в грудній клітці, блідість шкіри. З анамнезу відомо, що за 2 міс. до запланованої вагітності жінка перенесла COVID-19-інфекцію. Під час обстеження у відділенні лабораторні та інструментальні дані надали змогу встановити діагноз постінфекційного міокардиту з легеневою гіпертензією. Встановлено, що пацієнти, що перехворіли на коронавірусну інфекцію, мають протягом значного періоду знаходитися під спостереженням лікаря для своєчасної діагностики ймовірних ускладнень у постковдному періоді. Особливо це стосується жінок, що планують вагітність. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтки. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.4 + Р264.869

Рубрики:

Хвороби матки і шийки матки

Мікрофлора сечостатевих органів

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

This is the fourth edition of this guideline. The third edition was published in 2010 under the same title. The second edition was published in 2004 titled The Management of Gestational Trophoblastic Neoplasia, which replaced The Management of Gestational Trophoblastic Disease, published in April 1999. The Royal College of Obstetricians and Gynaecologists produces guidelines as an educational aid to good clinical practice. They present recognised methods and techniques of clinical practice, based on published evidence, for consideration by obstetricians and gynaecologists and other relevant health professionals. The ultimate judgement regarding a particular clinical procedure or treatment plan must be made by the doctor or other attendant in the light of clinical data presented by the patient and the diagnostic and treatment options available. This means that RCOG Guidelines are unlike protocols or guidelines issued by employers, as they are not intended to be prescriptive directions defining a single course of management. Departure from the local prescriptive protocols or guidelines should be fully documented in the patient's case notes at the time the relevant decision is taken.

Мета роботи - визначити медико-соціальні особливості пацієнток пізнього репродуктивного віку зі зниженим оваріальним резервом. 130 пацієнток після застосування програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) розподілені на групи згідно з критеріями POSEIDON. Основну групу, яку становили 80 пацієнток старшого репродуктивного віку (від 35 років), розділено на 2 підгрупи згідно з критеріями POSEIDON. Підгрупу 1 становили 34 жінки з прогнозованою бідною відповіддю на контрольовану оваріальну стимуляцію (КОС) - група 4 за POSEIDON; підгрупу 2 - 46 пацієнток із прогнозованою нормальною відповіддю на КОС - група 2 за POSEIDON. Групу порівняння становили 50 пацієнток віком до 35 років із прогнозованою нормальною відповіддю на КОС - група 1 за POSEIDON. Оцінено якість життя за опитувальником "FertiQoL", наявність і ступінь депресії - за методикою В. Зунга. Частка жінок віком від 40 років серед пацієнток після застосування програм ДРТ із прогнозовано поганою відповіддю на КОС у 3 рази є більшою у порівнянні з прогнозовано нормальними відповідачами (32,4 % проти 10,9 %), що відображає визначальну роль віку жінки в зниженні оваріального резерву. Значна частка жінок цієї категорії відмічає таку шкідливу звичку як куріння (17,6 %), третина - малорухливий спосіб життя (32,4 %) і стреси (29,4 %), а 26,5 % - порушення режиму дня та праці. Проблеми з репродукцією позначаються на якості життя жінок та обумовлюють психологічні зміни. Понад третина (35,3 %) жінок оцінює стан власного здоров'я як поганий і дуже поганий, а більшість (53,0 %) незадоволена якістю життя. Найбільше від проблем із фертильністю страждає емоційна сфера (оцінка - 45,3 - 2,2), знижена й оцінка психічного та фізичного здоров'я, а також соціального функціонування. Хоча пацієнтки досить високо оцінюють якість наданого лікування, однак його переносимють у цих жінок є гіршою. При цьому психологічний стан половини жінок оцінюється як субдепресивний або маскована депресія (52,9 %), а депресія діагностована в 14,7 % респонденток. Встановлено медико-соціальні особливості жінок пізнього репродуктивного віку зі зниженим оваріальним резервом (куріння, порушення режиму дня та праці, малорухливий спосіб життя, стреси, низька якість життя, субдепресивний і депресивний стани) вказують на необхідність додаткового введення заходів із корекції способу життя та методик психокорекції до програм підготовки до ДРТ. Дослідження виконано відплвідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнток. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Зміни ендокринно-метаболічного балансу в жінок із різними видами безплідності (РВБ) в анамнезі є настільки вагомими, що визначають не тільки характер порушень менструальної та репродуктивної функцій, але в подальшому значно спотворюють перебіг гестаційного періоду. Мета роботи - вивчити деякі показники статевих гормонів і стресового гормона кортизолу в жінок у динаміці вагітності, які мали різні види безплідності в анамнезі. Вивчено деякі показники гормонального профілю: індекс вільного тестостерону (ІВТ), дигідротестостерон (ДГТ) і кортизол у жінок із РВБ в анамнезі в 11 - 12 тиж. і 36 - 38 тиж. вагітності. Обстежено 84 жінки віком від 20 до 49 років. Із цих жінок до I групи ввійшли 26 вагітні, які мали ендокринну безплідність в анамнезі; до II групи - 25 вагітних, які мали в анамнезі трубно-перитонеальну безплідність; до III групи - 13 вагітних, які мали в анамнезі поєднання ендокринного та трубно-перитонеального факторів; до IV (контрольної) групи - 20 пацієнток, які самостійно завагітніли без безплідності. Відмічалося підвищення концентрації кортизолу вже на початку вагітності у першому триместрі у I (80,8 %), II (80 %) та III (76,9 %) групах жінок, тоді як у контрольній групі цей показник був достовірно нижчим і знаходився у 90 % пацієнток на рівні фізіологічної норми. У третьому триместрі спостерігалося подальше підвищення кортизолу як у жінок із безплідністю в анамнезі (I - III групи), так і в тих, які не мали безплідності в минулому (IV група). ІВТ у вагітних I і III груп, як у першому (65,4 і 76,9 %), так і в третьому триместрах (69,2 і 84,6 %), був значно підвищеним у порівнянні з показниками жінок II і IV груп. ДГТ у вагітних I і III груп, як у першому (61,5 і 84,6 %), так і в третьому триместрах (65,4 і 92,3 %) перевищував норму у порівнянні з показниками жінок II і IV груп. Встановлено, що виявлені відхилення в концентрації стрес-асоційованого гормона кортизолу з великою долею вірогідності можуть свідчити про підвищене стресове навантаження, яке у вагітних після застосування лікувальних циклів і допоміжних репродуктивних технологій маніфестує вже від початку вагітності. ІВТ і ДГТ у вагітних I і III груп були значно підвищеними у порівнянні з показниками жінок II та IV груп. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Післяопераційний контроль болю після кесаревого розтину (КР) є важливою проблемою для пацієнтів і медичних працівників. Частота неадекватного знеболювання після абдомінального розродження сягає 50 %. Це може бути наслідком необгрунтованих побоювань, що знеболювальні препарати або втручання можуть спричинити розвиток материнських і неонатальних побічних ефектів, а також тому, що інтенсивність болю після КР часто недооцінюється. Мета роботи - проаналізувати відповідність післяопераційного знеболювання в акушерських стаціонарах та відділеннях м. Вінницч та Вінницької області чинним протоколам. Проведено багатоцентрове регіональне опитування, в якому взяли участь 69 лікарів-анестезюлогів із 21 лікувального закладу м. Вінниця та Вінницької області, в яких надається допомога акушерським пацієнткам. Електронний опитувальник містив питання щодо оцінювання інтенсивності болю, вибору анальгетика(ів) і таймінгу їх введення для знеболювання жінок, які розроджуються шляхом КР. Отримані результати відображають практику 21/23 (91,3 %) акушерських стаціонарів і відділень у м. Вінниця та Вінницької області. Аналіз даних проведено за допомогою статистичного пакету "SPSS 20" (SPSS Inc.) версії 21.0.0 для "Windows". Установлено, що більшість (87 %) лікарів-анестезюлогів Вінницької області оцінюють післяопераційний біль, використовуючи опис породіллю інтенсивності больових відчуттів або візуально-аналогову шкалу. Серед лікарів-анестезіологів, які надають допомогу акушерським пацієнтам, 81,1 % дотримуються принципів мультимодальної аналгезії. її базисом є призначення ацетамінофену та нестероїдного протизапального засобу з або без опіоїдів. Встановлено, що перспективою підвищення ефективності знеболювання після КР є розроблення та впровадження в м. Вінниця та Вінницькій області чіткої єдиної стратегії лікування післяопераційного болю. При цьому слід більшою мірою реалізувати концепцію попереджувальної аналгезії (preventive analgesia) та планового призначення неопіоїдних анальгетиків через фіксовані проміжки часу (кожні 6 год). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнток. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.514.31 Covid-19

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вагітні, які мали безплідність ендокринного та трубно-перитонеального генезу в анамнезі, на сьогодні становлять значний сегмент у загальній кількості вагітних, і простежується чітка тенденція щодо зростання чисельності таких жінок. Беручи до уваги, що головними ускладненнями перебігу вагітності в жінок із безплідністю є невиношування, гіпертензивні та метаболічні розлади, з'ясовано ті патофізіологічні механізми, які з ранніх етапів гестаційного процесу і до пологів визначають характер перебігу вагітності. Аналіз сучасного стану проблеми перинатальних втрат і акушерських ускладнень при вагітності після лікування безплідності надає змогу їх попередити. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.21-4

Рубрики:

Патологія вагітності

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

This is the second edition of this guideline. The first edition was published in 2010 as a joint guideline with the Centre of Maternal and Child Enquiries under the title "Management of Women with Obesity in Pregnancy". The Royal College of Obstetricians and Gynaecologists produces guidelines as an educational aid to good clinical practice. They present recognised methods and techniques of clinical practice, based on published evidence, for consideration by obstetricians and gynaecologists and other relevant health professionals. The ultimate judgement regarding a particular clinical procedure or treatment plan must be made by the doctor or other attendant in the light of clinical data presented by the patient and the diagnostic and treatment options available. This means that RCOG Guidelines are unlike protocols or guidelines issued by employers, as they are not intended to be prescriptive directions defining a single course of management. Departure from the local prescriptive protocols or guidelines should be fully documented in the patient's case notes at the time the relevant decision is taken.

Сьогодні зростає роль інформаційно-телекомунікаційних систем у будь-якій сфері життя. Сучасна медична освіта передбачає поєднання традиційної теоретичної підготовки студентів із симуляційними тренінгами, дистанційними формами навчання та застосування нформаційних технологій. Це непростий період життя для кожного учасника освітньої сфери. У цей час застосування інноваційних освітніх технологій полегшує подання та візуалізацію матеріалу, сприяє запам'ятовуванню інформації та робить освітній процес більш легким, цікавим. Цифрові навички стали необхідним додатковим компонентом для будь-якого вченого, сучасного викладача та лікаря-практика практично всіх спеціальностей. Мета роботи - проаналізувати стан сучасних проблем, можливостей і шляхів розвитку у вищій медичній школі в епоху трансформації суспільства з використанням цифрового інтелекту. Наведено досвід підготовки медичних кадрів на кафедрі акушерства та гінекології Одеського національного медичного університету в сучасних умовах. Враховуючи те, що кафедра акушерства та гінекології є добре оснащеною клінічною кафедрою університету, стала звичною участь не тільки на міжнародних конференціях, інформаційних платформах, вебінарах і вдеоконференціях, але й в організації та проведенні кафедрою відеоконференцій, майстер-класів із виконанням низки операцій і демонстрація в режимі реального часу так званої "живої хірургії". Післядипломне навчання спеціалістів є одним із пріоритетних напрямів роботи університету. Удосконалення практичних навичок проводиться у високотехнологічних симуляційних класах. Але є потреба в забезпеченні академічної мобільності, у виборі баз навчання, поліпшенні роботи баз стажування лікарів-інтернів та організації навчання в практичній частині інтернатури. Проте трансформація медичної галузі диктує необхідність реформування навчального процесу в медичних університетах. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Плоскоклітинні інтраепітеліальні ураження вульви високого ступеня злоякісності звичайного типу асоційовані з інфекцією, викликаною вірусом папіломи людини, тоді як диференційована інтраепітеліальна неоплазія вульви виникає найчастіше на тлі склерозуючого атрофічного ліхена в жінок у менопаузі. Дослідити ці види інтраепітеліальної неоплазії можна за допомогою методів дерматоскопії та вульвоскопії. Мета роботи - оцінити ефективність клініко-дерматоскопічного та вульвоскопічного дослідження при вульварній інтраепітеліальній неоплазії. Застосовано дерматоскопічний і вульвоскопічний методи дослідження, проведено їх порівняння з гістологічним результатом і визначено найефективніший із них за умови вищої ймовірності запідозрити передрак вульви. Залучено 170 пацієнток, які проходили обстеження в поліклінічному відділенні Національного інституту раку у 2017 - 2021 рр. У 100 (58,82 %) жінок діагностовано вульварну інтраепітеліальну дисплазію звичайного типу, у 70 (41,17 %) пацієнток - диференційованого типу. Встановлено, що вища ймовірність запідозрити передрак і більш точне взяття біопсії зафіксовані при дерматоскопії. У пацієнток, яким виконано дерматоскопію, виявлення HSIL становило 98 %, а при вульвоскопії - 75 % у порівнянні з гістологічним висновком. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета роботи - виявити зміни біохімічних маркерів ендотеліальної дисфункції; визначити доклінічні прояви прееклампсії в багатоплідних вагітних після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Проведено проспективне дослідження вагітних із дихоріальною діамніотичною двійнею після ДРТ: 35 вагітних із двійнею, яким запропоновано розроблений алгоритм спостереження (основна (I) група (ОГ); 27 вагітних, яких спостерігали за загальноприйнятими методами ведення багатоплідної вагітності (БПВ) (контрольна (II) група (КГ)). Статистичну обробку результатів дослідження проведено з використанням стандартних програм "Microsoft Excel 5.0" і "Statistica 6.0". У ході аналізу ОГ і КГ спостереження відмічено зростання проанпогенного біомаркера PIGF до 28 тиж. (I група - 604,9 (83,4 - 814,5) пг/мл проти 568,6 (68,1 - 765,3) пг/мл у II групі). У терміні 26 - 28 тиж. в ОГ відзначено зниження рівня PIGF нижче 100 пг/мл у 4 (11,4 %) жінок, а в КГ - у 6 (22,2 %), однак клінічних проявів прееклампсії в пацієнток не виявлено. У терміні 32 - 34 тиж. отримано результати PIGF нижче 100 пг/мл у 6 (17,1 %) жінок I групи проти 7 (25,9 %) жінок II групи. У I групі встановлено 2 випадки помірної прееклампсії в 32 і 33 тиж. вагітності. У II групі встановлено 4 випадки прееклампсії, 2 випадки помірної прееклампсії, що клінічно проявилися в 30 тиж. Встановлено, що антианпогенний фактор sFlt-1 і проанпогенний фактор PIGF, атакож їхнє співвідношення є перспективними маркерами в прогнозуванні та ранній діагностиці прееклампсії при БПВ після ДРТ. На підставі простеження динаміки росту співвідношення sFlt-1/PIGF можна спрогнозувати ранній розвиток прееклампсії навіть без клінічних симптомів і прийняти рішення про можливість пролонгування вагітності або потребу термінового розродження. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнток. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.1

Рубрики:

Патологія прикріплення і розвитку плідного яйця

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.11 с + Р716.216.59

Рубрики:

Вагітність

Венерологічні хвороби у вагітних

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оптимізувати тактику ведення вагітності при синдромі плацентарної дисфункції після перенесеного грипу. Обстежено 80 вагітних жінок після грипу, перенесеного на ранніх термінах вагітності: 40 жінок, вагітність у яких вели за оптимізованою тактикою (основна група), і 40 жінок (група порівняння), ведення вагітності в яких здійснювали відповідно до клінічних протоколів МОЗ України. Оптимізація тактики ведення вагітності в таких пацієнток полягає в застосуванні патогенетично обгрунтованого комплексу лікувально-профілактичних заходів для профілактики плацентарної недостатності та зниження негативного впливу гіперімунної відвовіді (аспірин, дипіридамол, прогестагени, внутрішньовенний імуноглобулін, вітамін D). Застосування запропонованого комплексу заходів позитивно впливає на гормональну функцію плаценти (нормалізація рівня прогестерону та естрадюлу), стан імунітету (зниження NK-цитотоксичності, збалансування цитокінового профілю), усунення дефіциту вітаміну D і зниження прокоагуляційного потенціалу системи гемостазу. Встановлено, що створення сприятливих умов для розвитку гестаційного процесу надає змогу знизити частоту виникнення плацентарної недостатності майже вдвічі до 35,0 % проти 62,5 % інших ускладнень вагітності та пологів, порушень стану плода та новонародженого. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Більшість вагітних, у яких в анамнезі виявлено ендокринну та поєднану безплідність, мають надлишкову масу тіла, а наявність ожиріння під час вагітності асоціюється з розвитком серйозних гіперкоагуляційних ускладнень. Мета роботи - вивчити зміни в системі гемостазу у вагітних із різними видами безплідності в анамнезі. Вивчено зміни в системі гемостазу у 127 вагітних віком від 23 до 40 років, із яких 102 жінки мали різні види безплідності в анамнезі. Пацієнток розподілено на 4 групи. В основу розподілу вагітних на групи покладено фактор безплідності: I група - 35 вагітних, які мали в анамнезі ендокринну безплідність; II група - 37 вагітних, які мали в анамнезі безплідність трубно-перитонеального генезу (ТПГ); III група - 30 вагітних, які мали в анамнезі поєднану безплідність ТПГ із ендокринним; контрольна (IV) група - 25 здорових вагітних без безплідності в анамнезі. Для оцінки гемостазу досліджено рівні: активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), фібриногену, фібриногену В. Показники гемостазу досліджено на напівавтоматичному 4-канальному коагулографі "Huma Clot Qatro", який працює за фотомеханічним принципом. Достовірність для відносних величин оцінено за методом кутового перетворення Фішера. Під час оцінювання рівня АЧТЧ у жінок із різними видами безплідності по групах у I і III триместрах виявлено, що в I групі показники незначно підвищилися в 1 (2,9 %) пацієнтки в I триместрі і у 2 (8,6 %) жінок у III триместрі; у III групі - в 1 (3,3 %) пацієнтки у 2 (6,7 %) жінок відповідно; тоді як у II групі показники не змінилися в жодної жінки в I триместрі та підвищилися лише в 1 (2,7 %) пацієнтки в III триместрі; у IV групі показники не змінилися в жодної жінки як у I триместрі, так і в III триместрі. З аналізу даних вимірювання фібриногену в жінок із різними видами безплідності по групах в I і III триместрах встановлено, що в I групі цей показник підвищився в 1 (2,9 %) пацієнтки в I триместрі і у 20 (57,1 %) жінок у III триместрі; у III групі - у 2 (6,7 %) пацієнток 20 (66,7 %) жінок відповідно; у II групі - у 2 (6,7 %) жінок і 20 (66,7 %) пацієнток відповідно; у IV групі цей показник не підвищився в жодної пацієнтки в I триместрі, однак у III триместрі підвищився в 5 (20 %) пацієнток. З аналізу даних вимірювання фібриногену В у жінок із різними видами безплідності по групах у I і III триместрах виявлено, що по всіх групах у жодної пацієнтки показники не підвищилися в I триместрі, тоді як у III триместрі спостерігалися поодинокі випадки зростання цього показника: I група - у 3 (8,6 %) вагітних, III група - у 4 (13,3 %) пацієнток, II група - у 2 (5,4 %) жінок; IV група - в 1 (4 %) пацієнтки. Встановлено, що високий рівень фібриногену відмічався у всіх вагітних незалежно від форми безпліддя (до 66,7 %). Цей показник був підвищеним тільки у 20 % жінок із групи вагітних, які не мали безплідності в анамнезі. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.21

Рубрики:

Патологія вагітності

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.410.111-43

Рубрики:

Ендометрит

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ