По данным ВОЗ, избыточной массой тела страдает приблизительно 30 % населения планеты, а 7 % населения земного шара страдает ожирением. На сегодняшний день существует доказательство того, что жировая ткань обладает ауто- и паракринными свойствами и способна синтезировать множество биологически активных веществ - адипоцитокинов, участвующих в процессах иммунного воспаления. Многие исследования свидетельствуют о том, что существует взаимосвязь между артериальной гипертензией и воспалительным процессом, которая усиливается на фоне избыточной массы тела. Последнее время идентифицирован еще один гормон жировой ткани - висфатин, обладающий инсулиномиметической активностью. Уровень висфатина имеет прямую корреляцию с индексом массы тела, окружностью талии и индексом инсулинорезистентности. Считается, что висфатин участвует в патогенезе сосудистых осложнений диабета и атерогенеза. Несмотря на проведенные экспериментальные исследования, не существует определенной точки зрения по поводу эффектов висфатина, поскольку он, с одной стороны, вызывает сосудистое воспаление, а с другой - расширение кровеносных сосудов. Таким образом, обобщены сведения о гормоне висфатине, показана его роль в углеводном и липидном обменах, а также его неоднозначное влияние на эндотелиальную функцию сосудов.

Обговорено питання існування синдрому відміни статинів. Наведено дані клінічних досліджень, в яких продемонстровано, що припинення статинотерапії в пацієнтів з гострими кардіоваскулярними подіями (гострий коронарний синдром, ішемічний мозковий інсульт, велике хірургічне судинне втручання) асоціюється з погіршенням госпітальних наслідків захворювання. Обговорено експериментальні дані про механізми, які можуть погіршувати клінічний стан хворих. Підкреслено необхідність здійснення всіх можливих заходів із забезпечення безперервної статинотерапії в разі виникнення гострої кардіоваскулярної події. Надано поради щодо фармакологічних втручань у пацієнтів, які припинили приймання статинів, у момент виникнення в них гострого судинного стресу.

Представлены результаты наблюдения за 636 пациентами, которые перенесли Q-инфаркт миокарда и вошли в украинский регистр "STIMUL". Проведена оценка приверженности пациентов к лечению и ее влияние на двухлетнюю смертность и развитие повторных нефатальных инфарктов миокарда в зависимости от возраста и пола.

В останні роки в Узбекистані відзначається збільшення поширеності та смертності від захворювань легень, ускладнених легеневою гіпертензією. Розрахунки показують, що щорічно в середньому у 6 % хворих на хронічне обструктивне захворювання легень розвивається легенева гіпертензія. Застосування раміприлу й лозартану в комплексній терапії є ефективним і безпечним засобом лікування хворих із хронічними обструктивними захворюваннями легень, яке вважається патогенетично обгрунтованим, оскільки доведено його вплив на основні механізми розвитку хронічного легеневого серця.

Висвітлено значення компонентів системи натрійуретичних пептидів як маркерів міокардіальної дисфункції в пацієнтів із сепсисом та септичним шоком. Обговорено діагностичну та прогностичну цінність мозкового натрійуретичного пептиду та його неактивного пропептиду тощо на стадіях формування синдрому SIRS/CARS і сепсису. Наведено дані експериментальних і клінічних досліджень, присвячених цьому питанню.

Рассмотрены актуальные вопросы современной медицины - коморбидность и кардиоваскулярный риск. Специалистами во всем мире признан факт того, что коморбидность - кардинальная проблема современной клинической медицины. Полиморбидность патологий, как правило, обусловливает значительные изменения классической клинической симптоматики течения заболеваний. Поли- и коморбидность может оказывать существенное влияние на диагностику и лечение. Коморбидность патологий за определенный временной промежуток может радикально определять маркеры риска, факторы риска, абсолютный риск, конечные точки, смертность. ГУ "Институт терапии имени Л. Т. Малой НАМН Украины" приступил к начальному этапу проведения популяционного исследования распространенности коморбидности среди стационарных пациентов высокого кардиоваскулярного риска. Планируется проведение стандартизации полученных данных в соответствии с мировой стандартизацией исследований коморбидных патологий на основании расчета индекса коморбидности Чарлсона.

Як ускладнення гострого інфаркту міокарда найчастіше спостерігається розрив передньої стінки лівого шлуночка (80 - 90 % випадків). З початком проведення тромболітичної терапії частота розривів міокарда зменшилась удвічі, але залишається другою за частотою причиною внутрішньогоспітальної смертності після кардіогенного шоку. Хірургічне лікування є основним у разі ведення пацієнтів з розривом зовнішньої стінки або перегородки. Найефективніший профілактичний метод - проведення первинної черезшкірної коронарної інтервенції у хворих на гострий інфаркт міокарда.

Висвітлено деякі інноваційні відкриття в галузі генетики, які визначають новий рівень розвитку медицини. Виникає необхідність перегляду характеристик фізіологічного стану - від біохімічних до психологічних, тому що стандартний підхід до організації медичної допомоги пацієнтам не завжди ефективний. Це пов'язано з тим, що системи біотрансформації лікарських препаратів, а також їх рецепція мають індивідуальні особливості, взаємопов'язані з поліморфізмом генів. Персоналізована медицина, а саме клінічна фармакогенетика, є перспективним напрямком, що тільки починає реалізуватися на практиці.

Приведены обзор литературы и патогенетическое обоснование применения карнитина в составе препарата "Гепадиф" в лечении больных пожилого и старческого возраста с абдоминальным ишемическим синдромом, на фоне которого развились эрозивно-язвенные поражения гастродуоденальной зоны и неалкогольный стеатогепатит. Проведено исследование и установлена эффективность "Гепадифа" в лечении сочетанной патологии.

Изучена возможность предупреждения возникновения амиодарониндуцированной дисфункции щитовидной железы (ЩЖ) у больных с фибрилляцией предсердий (ФП) ишемического генеза путем коррекции оксидантного стресса и эндогенной интоксикации. Обследованы 120 больных с кардиосклерозом диффузным и постинфарктным с нарушением ритма по типу ФП и сердечной недостаточности IIА ст. Через 12 мес лечения амиодароном развитие гипотиреоза обнаружили у 20,0 % больных, тиреотоксикоз - у 14,0 % и у большинства пациентов - эутиреоз. У больных, в лечении которых использовали амиодарон и глутаргин, количество случаев дисфункции ЩЖ было достоверно меньше. Состояние перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты, а также уровень эндогенной интоксикации указывали на углубление оксидантного стресса и эндотоксемии у больных с амиодарониндуцированной дисфункцией ЩЖ. Применение глутаргина за счет улучшения вышеуказанных показателей способствовало уменьшению возникновения дисфункции ЩЖ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-5 + Р415.160.23-5

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты комплексной терапии, воздействующей на системное кровообращение и внутрисердечную гемодинамику у пациентов с неалкогольной жировой болезнью печени (НАЖБП) в сочетании с гипертонической болезнью (ГБ) или ГБ и ишемической болезнью сердца (ИБС). Показано, что дополнительное использование лизиноприла у пациентов с НАЖБП и ГБ демонстрирует вазодилататорное действие лизиноприла и направлено на профилактику развития хронической сердечной недостаточности. У пациентов с НАЖБП в сочетании с ГБ и ИБС дополнительное применение карведилола в сочетании с лизиноприлом способствует регрессу гипертрофии миокарда левого желудочка и сопровождается улучшением как диастолической, так и систолической функции левого желудочка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.59 + Р415.2 + Р410

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Хвороби обміну речовин

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В эксперименте на крысах с моделированным гепатопульмональным синдромом проведено исследование изменений показателей электролитов в артериальной крови. Результаты проведенного исследования указывают на выраженные нарушения электролитного обмена: у крыс на 31-е сутки после перевязки общей желчевыделительной протоки зафиксированы гипернатриемия, гипокалиемия, гипокальциемия и гиперхлоремия, а у крыс после 8-недельного введения тетрахлорметана - гипонатриемия и гиперкалиемия.

У 266 больных с артериальной гипертензией проведен тендерный анализ формирования структурно-функциональных изменений левого желудочка (ЛЖ). У большинства пациентов, не зависимо от пола, виявлена концентрическая гипертрофия ЛЖ (КГЛЖ). Прогрессирование ожирения (в соответствии с индексом массы тела) и увеличение окружности талии ассоциировалось с формированием КГЛЖ у женщин и эксцентрической гипертрофии ЛЖ у мужчин.

Вивчено вплив комбінованого (хірургічного та медикаментозного) лікування на якість життя хворих з мультифокальним атеросклерозом (хронічною ішемічною хворобою серця та атеросклеротичним ураженням артерій нижніх кінцівок). Комбінований підхід (хірургічний та медикаментозний) до лікування пацієнтів з мультифокальним атеросклерозом приводив до поліпшення якості життя хворих, збільшення дистанції "безболісної" ходи, зменшення кількості епізодів ішемії міокарда та їх тривалості, зменшення потреби в нітратах короткої дії.

Наведено результати дослідження генетичних маркерів кардіоваскулярного ризику в пацієнтів з ізольованим хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) та в разі його поєднання із хронічним панкреатитом. Виявлено, що у випадку коморбідної патології достовірно частіше спостерігаються патологічні генотипи: D/D гена АПФ і Т/Т поліморфізму М235Т гена ангіотензиногену. Виявлено асоціацію вказаних генних мутацій із тяжкістю перебігу коморбідної патології, а саме ступенем ХОЗЛ та зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози. Одержані дані дають підстави припустити наявність підвищеного кардіоваскулярного ризику в цієї категорії хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.67 + Р415.160.23

Рубрики:

Стенокардія (грудна жаба)

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано масив інформаційно-комунікаційних засобів терапевтичного профілю в Україні за 2008 - 2012 рр. За цей період проведено 446 наукових медичних форумів, присвячених науково-практичним проблемам та досягненням з різних напрямів: стандарти лікування та діагностики, практика сімейного лікаря, первинна медико-санітарна допомога тощо. Аналіз основних засобів наукової комунікації терапевтичного профілю засвідчив, що основну увагу приділено висвітленню таких розділів внутрішньої медицини, як кардіологія та ревматологія, ендокринологія, пульмонологія, гастроентерологія, інфекційні захворювання, нефрологія тощо. Для впровадження в практику охорони здоров'я України запропоновано 937 інноваційних розробок, зокрема 362 нововведення, 274 методичні рекомендації, 301 інформаційний лист.

Представлены основные положения руководств NICE-COPD (2010) и GOLD (2011) по ведению больных с хроническим легочным сердцем (ХЛС). ХЛС - это клинический синдром, характеризующийся задержкой жидкости, периферическими отеками и повышением венозного давления у больных с заболеваниями легких при отсутствии других причин вентрикулярной дисфункции. Синдром ХЛС включает больных с недостаточностью правых отделов сердца вследствие заболевания легких и пациентов, у которых развитие периферических отеков обусловлено другими механизмами задержки соли и воды. Диагноз ХЛС должен основываться на таких клинических симптомах, как периферические отеки, повышение венозного давления, систолическая парастернальная пульсация, акцент II тона над легочной артерией. Электрокардиография и эхокардиография могут использоваться в качестве дополнительных методов диагностики, которые позволяют, прежде всего, исключить другие причины сердечной недостаточности. Больным с ХЛС рекомендовано проведение долговременной оксигенотерапии при наличии соответствующих показаний. Периферические отеки у больных с ХЛС обычно достаточно хорошо контролируются с помощью диуретической терапии. Для лечения больных не рекомендуются: ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, блокаторы кальциевых каналов, альфа-блокаторы, дигоксин (за исключением случаев фибрилляции предсердий).