Описано 12 випадків (14 очей) нетипових змін переднього відділу ока за ретинобластоми (9 дітей) і ретиніту Коатса (3 дитини) віком від 3-х місяців до 13-ти років. Ретинобластома виявлялася ознаками переднього увеїту з корнеальним синдромом і ексудацією у передню камеру (6 очей), псевдогіпопіоном (4), гіфемою (3), гематокорнеа (1), катарактою (2). За ретиніту Коатса в усіх дітей була катаракта, у двох - рідкісне явище холестеролозису передньої камери. Офтальмоскопія в більшості випадків була неможлива. Ультразвукове сканування дозволило уточнити діагноз на 9-ти очах. У трьох дітей діагноз ретинобластоми поставлений тільки після пункційної біопсії. Патоморфологічне дослідження видалених очей з ретинобластомою виявило ендофітне збільшення з вираженим некрозом пухлини на 6-ти очах і рідкісну форму інфільтративного зростання в 3-х дітей старше 5-ти років. У більшості випадків маніфестація пухлинного процесу в передньому відділі ока свідчила про значне ураження пухлиною внутрішньоочних структур з некротичним її розпадом. Таким чином, з появою безпричинних ознак переднього увеїту, гіфеми у дітей будь-якого віку необхідно подумати про можливу наявність ретинобластоми.

Представлено 12 случаев (14 глаз) нетипичных изменений переднего отдела глаза при ретинобластоме (9 детей) и ретините Коатса (3 детей) в возрасте от 3-х месяцев до 13-ти лет. Ретинобластома проявлялась признаками переднего увеита с корнеальным синдромом и экссудацией в переднюю камеру (6 глаз), псевдогипопионом (4), гифемой (3), гематокорнеа (1), катарактой (2). При ретините Коатса у всех детей была катаракта, у двоих - редкое явление холестеролозиса передней камеры. Офтальмоскопия в большинстве случаев была невозможна. Ультразвуковое сканирование позволило уточнить диагноз на 9-ти глазах. У трех детей диагноз ретинобластомы поставлен только после пункционной биопсии. Патоморфологическое исследование удаленных глаз с ретинобластомой обнаружило эндофитный рост с выраженным некрозом опухоли на 6-ти глазах и редкую форму инфильтративного роста у 3-х детей старше 5-ти лет. В большинстве случаев манифестация опухолевого процесса в переднем отрезке глаза свидетельствовала про обширное поражение опухолью внутриглазных структур с некротическим её распадом. Таким образом, появление беспричинных признаков переднего увеита, гифемы у детей любого возраста даёт повод предположить возможное наличие ретинобластомы и провести максимальную диагностику, в том числе пункцию передней камеры для своевременной правильной постановки диагноза и выбора адекватного метода лечения.

Вивчено залежність між показниками артеріального тиску й акомодацією у школярів віком 13 - 15-ти років з еметропією та міопією. Оцінено наявність і ступінь кореляції між середнім динамічним тиском та резервами відносної акомодації. Встановлено пряму кореляційну залежність між цими показниками, на підставі чого висловлюється думка відносно ролі артеріального тиску в процесі виникнення та прогресування міопії.

Изучена зависимость между показателями артериального давления и аккомодацией у школьников 13 - 15 лет с эмметропией и миопией. Оценено наличие и степень корреляции между средним динамическим давлением и резервами относительной аккомодации. Установлена прямая корреляционная зависимость между этими показателями, на основании чего высказывается мнение относительно роли артериального давления в процессе возникновения и прогрессирования миопии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е169.334.26

Шифр НБУВ: Ж22499 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати лікування 22-х пацієнтів з ішемічними захворюваннями сітківки, зорового нерва та наявністю антифосфоліпідного синдрому (АФС). Розроблено та застосовано схему лікування. Ефективність лікування оцінено за станом зорових функцій і показниками гемокоагуляційної системи. Отримані результати дозволили рекомендувати проведення такого лікування у пацієнтів з судинною патологією ока й АФС.

Проанализированы результаты лечения 22-х пациентов с ишемическими заболеваниями сетчатки, зрительного нерва и наличием антифосфолипидного синдрома (АФС). Разработана и применена новая схема лечения. Эффективность лечения оцененивалась по состоянию зрительных функций и показателям гемокоагуляционной системы. Полученные результаты позволяют рекомендовать проведение такого лечения у пациентов с сосудистой патологией глаз и АФС.

Проаналізовано види рефракційних рогівкових (корнеальних) операцій в історичному та методичному аспектах на підставі вивченого літературного матеріалу. Виявлено, що нез'ясованим залишається питання про повну корекцію міопії більше 10,0 діоптрій на очах з тонкою рогівкою, а також про вплив загального та місцевого імунітету на характер перебігу відбудовних процесів у рогівковій тканині після проведення ексимер-лазерної корекції за методикою LASIK. Не вивчена можливість застосування імунокоригувальних препаратів з метою профілактики розвитку дифузійного ламелярного кератиту за міопії високого ступеня на очах з рогівкою від 480 до 520-ти мікронів.

Проаналізовано 16 випадків корнеальних хористом у дітей віком від 5-ти місяців до 11-ти років. Гострота зору коливалась від 0,15 до 1,0. У 14-ти хворих (14 очей) проведено ламелярну кератопластику. У 12-ти хворих використано донорську рогівку, у 2-х - ліофілізовану. Запропоновано такі принципи: ламелярну кератектомію у разі центральної локалізації хористом доцільно виконувати до прозорих шарів, за периферичної - на 2/3 товщі. Ламелярний кератотрансплантат повинен бути максимально тонким, а розмір його має бути зведений до мінімуму - вузької смужки 1 - 2 мм по лімбу з протекторною метою.

Проанализировано 16 случаев корнеальных хористом у детей в возрасте от 5-ти месяцев до 11-ти лет. Острота зрения колебалась от 0,15 до 1,0. У 14-ти больных (14 глаз) проведена ламелярная кератопластика. У 12-ти больных использовалось донорская роговица, у 2-х - лиофилизированная. Предложены принципы: ламелярную керактэктомию при центральной локализации хористом целесообразно выполнять до прозрачных слоев, при периферической - на 2/3 толщины. Ламелярный кератотрансплантат должен быть максимально тонким, а его размер должен быть сведен к минимуму - узкой полоски 1 - 2 мм по лимбу с протекторной целью.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р673.401.1-3

Рубрики:

Кератити

Шифр НБУВ: Ж22499 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано нову операцію - трабекулопунктуру за відкритокутової глаукоми. За цією методикою прооперовано 35 пацієнтів в усіх стадіях глаукоми. Всім хворим (до операції та в післяопераційний період) проведено визначення показників гостроти зору, біомікроскопію, гоніоскопію, периметрію, тонометрію та тонографію. ВОТ зафіксовано в межах норми (в середньому 19,8 мм рт. ст.) у всіх прооперованих очах. Субкомпенсацію ВОТ зафіксовано через 1 міс. в двох випадках, через 3 міс. - в одному та через 6 міс. - в двох випадках. Спостереження за раннім і пізнім післяопераційним періодами показали повну відсутність таких ускладнень, як гіфема, стійка гіпотонія, рання та пізня післяопераційні інфекції, а нормалізація ВОТ (спостереження до 6 міс.) відбулася в 94,3 % прооперованих. Двом пацієнтам рекомендовано повторне хірургічне втручання. Запропонована операція може бути використана як метод лікування відкритокутової глаукоми.

Предложена новая операция - трабекулопунктура при открытоугольной глаукоме. По этой методике прооперировано 35 пациентов с глаукомой всех стадий. Всем больным (до операции и в послеоперационный период) проведено определение остроты зрения, биомикроскопия, гониоскопия, периметрия, тонометрия и тонография. ВГД зафиксировано в пределах нормы (в среднем 19,8 мм рт. ст.) на всех прооперированных глазах. Субкомпенсация ВГД наблюдалась через 1 мес. в одном случае, через 3 мес. - в одном и через 6 мес. - в двух случаях. Наблюдение за ранним и поздним послеоперационным периодами показали полное отсутствие таких осложнений, как гифема, стойкая гипотония, ранняя и поздняя послеоперационные инфекции, а нормализация ВГД (наблюдение до 6 месяцев) наступила в 94,3 % прооперованих. Двоим пациентам рекомендовано повторное хирургическое вмешательство. Предложенная операция может быть использована как метод выбора хирургического лечения при открытоугольной глаукоме.

Отмечено, что инвалидность по зрению наблюдается более чем у 10 % больных сахарным диабетом. Наиболее тяжкой формой поражения является пролиферативная диабетическая ретинопатия (ДР), при непролиферативной (ДР) одной из главных причин снижения зрения являются изменения макулярной области. Профилактикой прогрессирования ДР является своевременное лечение на фоне стойкой компенсации гликемии. Наблюдался 161 больной (317 глаз) с ДР. Лазерное лечение проведено на установке IRIS Medical Oculight GL. Использованы фокальная, барьерная, панретинальная лазеркоагуляция. Анализ данных показал, что своевременно проведенное лазерное вмешательство позволяет добиться стабилизации ДР, что сопровождается статистически достоверным повышением остроты зрения и позволяет считать лазерретинокоагуляцию эффективной методом профилактики и лечения ДР.

Проведено клініко-генеалогічні та молекулярно-генетичні дослідження у 55-ти хворих з різними видами спадкових стромальних дистрофій рогівки (ССДР) та у 16-ти клінічно здорових членів їх родин. Одержані результати свідчать про відносний характер клінічних ознак в диференційній діагностиці ССДР. Показано, що в дитячому віці молекулярно-генеалогічні дослідження дозволяють виявити присутність мутантного варіанта гена TGTBI, що є єдиним методом визначення виду та типу ССДР. У дорослих пацієнтів такі дослідження дають змогу впевнено проводити диференційовану діагностику різних типів дистрофій, а також прогнозувати характер захворювання та рекомендувати оптимальну тактику лікування.

У 55-ти больных с разными видами наследственных стромальных дистрофий роговицы (НСДР) и у 16-ти клинически здоровых членов их семей проведены клинико-генеалогические и молекулярно-генетические исследования. Полученные результаты свидетельствуют об относительном характере клинических признаков в дифференциальной диагностике НСДР. Показано, что в детском возрасте молекулярно-генеалогические исследования позволяют обнаружить присутствие мутантного варианта гена TGTBI, будучи единственным методом определения вида и типа НСДР. У взрослых пациентов такие исследования дают возможность уверенно проводить дифференциальную диагностику различных видов и типов дистрофий, а также прогнозировать характер течения заболевания и рекомендовать оптимальную тактику лечения.

Висвітлено питання оптимізації діагностики діабетичних уражень очного дна. Досліджено практично здорових та пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу. Пацієнтам було проведено оптичну когерентну томографію - новий метод діагностики уражень структур очного дна. Визначено взаємозв'язок результатів оптичної когерентної томографії та клінічних симптомів діабетичних уражень макулярної ділянки. Встановлено значення товщини сітківки в макулярній області у практично здорових людей в популяції України. З'ясовано подальші шляхи впровадження оптичної когерентної томографії для визначення тактики ведення пацієнтів з діабетичною макулопатією.

Освещены вопросы оптимизации диагностики диабетических поражений глазного дна. Исследованы практически здоровые и пациенты с сахарным диабетом ІІ типа. Пациентам была проведена оптическая когерентная томография - новый метод диагностики поражений структур глазного дна. Установлена взаимосвязь результатов оптической когерентной томографии и клинических симптомов диабетических поражений макулярной области. Определены значения толщины сетчатки в макулярной области у практически здоровых людей в популяции Украины. Намечены дальнейшие пути использования оптической когерентной томографии для определения тактики ведения пациентов с диабетической макулопатией.

Висвітлено особливості оптичної когерентної томографії - нової медичної діагностичної технології зображення біологічних тканин. Принцип дії оптичного когерентного томографа полягає у реєстрації та обробці лазерного променя, відбитого від мікроструктур очного дна. Застосування оптичної когерентної томографії дозволяє контролювати процес лазерного лікування премакулярних крововиливів у динаміці. Дослідження сітчастої оболонки за допомогою оптичної когерентної томографії підтверджує безпечність застосування випромінювання Nd:YAG лазерів для дренування премакулярних крововиливів різної етіології. Зазначено, що розробка тактики лазерного лікування премакулярних крововиливів за різноманітних патологій потребує подальшого вивчення.

Отмечено, что оптическая когерентная томография - это новая медицинская диагностическая технология изображения биологических тканей. Принцип действия оптического когерентного томографа состоит из регистрации и обработки лазерного луча, отраженного от микроструктур глазного дна. Использование оптической когерентной томографии позволяет контролировать процесс лазерного лечения премакулярних кровоизлияний в динамике. Исследования сетчатой оболочки при помощи оптической когерентной томографии подтверждают безопасность использования излучения Nd:YAG лазеров для дренирования премакулярних кровоизлияний различной этиологии. Разработка тактики лазерного лечения премакулярних кровоизлияний при разнообразных патологиях требует дальнейшего изучения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р673.9-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби сітківки (ретини)

Шифр НБУВ: Ж22499 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено стан прямого шляху окиснення глюкози та генерування відновленого НАДФН2 у хворих на початкову вікову катаракту. Встановлено, що рівень НАДФН2 в крові знижений на 25,5 % за повільно прогресуючої ядерної форми і на 39,9 % за швидко прогресуючої змішаної. Спостережено знижену активність Г-6-ФДГ. Аналогічні зміни мали місце в крові, камерній волозі та кришталику у хворих, яким була здійснена екстракція катаракти. Медикаментозна корекція відзначених порушень метаболізму у хворих з початковою стадією вікової катаракти за допомогою курсів парентерального введення коензим композитума нормалізувала обмін та загальмувала прогресування помутніння кришталика.

Изучено состояние прямого пути окисления глюкозы и генерация восстановленного НАДФН2 у больных с начальной возрастной катарактой. Установлено, что уровень НАДФН2 в крови снижен на 25,5 % при медленно прогрессирующей ядерной форе и на 39,9 % при быстро прогрессирующей смешанной. Снижена также и активность Г-6-ФДГ. Аналогичные изменения имели место в крови, камерной влаге и хрусталике у больных, у которых была проведена экстракция катаракты. Медикаментозная коррекция указанных нарушений метаболизма у больных с начальной стадией возрастной катаракты при помощи курсов парентерального введения коэнзим композитума нормализовала обмен и затормозила прогрессирование помутнения хрусталика.

Вивчено ефективність комбінованої терапії первинної відкритокутової глаукоми (ПВГК) препаратами "Кузимолол" 0,5 %-ий та "Азопт" 1 %-ий. Дослідження показало, що дані препарати мають виражений адитивний ефект зниження внутрішньоочного тиску. Азопт не має системного впливу на організм і добре переноситься хворими.

Приведены результаты исследования по изучению эффективности комбинированной терапии первичной открытоугольной глаукоми (ПОУГ) препаратами "Кузимолол" 0,5 %-ый и "Азопт" 1 %-ый. Исследование показало, что препараты имеют выраженый аддитивний эффект снижения внутриглазного давления. Азопт не оказывает системного влияния на организм и хорошо переносится больными.

Проведено вивчення 90-а очей (82-х хворих) з гострим кератоконусом (ГК), характеру ураження рогівки та ускладнень в оці, викликаних його розвитком. На підставі результатів дослідження розроблено класифікацію ГК, згідно з якою виділено три стадії захворювання: початкову, розвинуту та сильно розвинуту з урахуванням клініко-анатомічного стану всіх шарів рогової оболонки, змін з боку структур переднього відділу ока, а також ускладнень внаслідок прогресування процесу. Розроблена класифікація ГК дозволяє уніфікувати оцінку стану ока з гострим кератоконусом, сприяє своєчасній діагностиці захворювання та допомагає у вивченні показань до лікування.

Проведено изучение 90-а глаз (82 больных) с острым кератоконусом (ГК), характера поражения роговицы и осложнений в глазу, вызванных его развитием. На основании данных исследования разработана классификация ГК, согласно с которой выделено три стадии заболевания: начальная, развитая и далеко зашедшая с учетом клинико-анатомического состояния всех слоев роговой оболочки, изменений со стороны структур переднего отдела глаза, а также осложнений вследствие прогрессирования процесса. Разработанная классификация ГК позволяет унифицировать оценку состояния глаза с острым кератоконусом, способствует своевременной диагностике заболевания, и помогает в изучении показаний к лечению.

Представлено аналіз особливостей клінічної картини вродженої аномалії розвитку кришталика - мікросферофакії та висвітлено значення інструментальних методів її діагностики. Зроблено висновок про необхідність своєчасного видалення мікросферофакічного кришталика з метою запобігання розвитку вторинної глаукоми. Як операція вибору за цієї патології представлена модифікована методика ленсектомії - вісколенсектомія з додатковою фіксацією кришталика ін'єкційною голкою під час оперативного втручання, використання якої дозволяє забезпечити стабільне положення кришталика під час операції, запобігти небажаної міграції кришталикових мас та скловидного тіла, захистити ендотелій рогівки та райдужки від механічного пошкодження, і як результат - отримати стійкий гіпотензивний ефект.

Представлен анализ особенностей клинической картины врожденной аномалии развития хрусталика - микросферофакии и значения инструментальных методов её диагностики. Сделан вывод о необходимости своевременного удаления микросферофакичного хрусталика с целью избежания развития вторичной глаукомы. Как операция выбора при этой патологии представлена модифицированная методика ленсэктомии - "висколенсэктомия" с дополнительной фиксацией хрусталика инъекционной иглой во время операционного вмешательства, использование которой позволяет обеспечить стабильное положение хрусталика во время операции, избежать нежелательной миграции хрусталиковых масс и стекловидного тела, защитить эндотелий роговицы и радужную оболочку от механического повреждения, и в результате получить стойкий гипотензивный эффект.

На основі експерименту вивчено стан лізосом 72-х очей кроликів у 1-й, 3-й, 7-й, 15-й, 30-й дні після контузії різного ступеня. Стабільність мембран лізосом тканин ока визначали за змінами активності їх маркерних ферментів: кислої фосфатази, бета-галактозідази рогівки, кришталика, райдужки, війчастого тіла, сітківки та плазми крові. Найбільш виражене порушення стабільності мембран лізосом спостережено у разі контузії тяжкого ступеня в термін до двох тижнів після травми. Визначено вплив вираженості цих порушень на клінічний прояв посттравматичної запальної реакції ока (R-square=0,76).

В эксперименте изучено состояние лизосом 72-х глаз кроликов в 1-й, 3-й, 7-й, 15-й, 30-й день после контузии разной степени. Стабильность мембран лизосом тканей глаза определяли по изменениям активности их маркерных ферментов: кислой-фосфатазы, бета-галактозидазы роговицы, кристалика, радужки, ресничного тела, сетчатки и плазмы крови. Наиболее выраженное нарушение стабильности мембран лизосом наблюдалось при контузии тяжелой степени в сроки до двух недель после травмы. Определено влияние выраженности этих нарушений на клиническое проявление посттравматической воспалительной реакции глаза (R-square=0,76)

Наведено результати досліджень ригідності іридокришталикової діафрагми за проведення факоемульсифікації у пацієнтів з псевдоексофоліативним синдромом. Про ригідність діафрагми свідчить поглиблення передньої камери за умов ідентичних факоемульсифікацій в момент максимальної іригації (рівень флакону з розчином максимальний). Встановлено достовірну різницю між поглибленням передньої камери у пацієнтів з псевдоексфоліативним синдромом та у пацієнтів без нього.

Приведены результаты исследований ригидности иридохрусталиковой диафрагмы при проведении факоэмульсификации у пациентов с псевдоэксфолиативным синдромом. О ригидности диафрагмы свидетельствовало углубление передней камеры в условиях, идентичных факоэмульсификации в момент максимальной ирригации (уровень флакона с раствором максимальный). Определена достоверная разница между углублением передней камеры у пациентов с псевдоэксфолиативным синдромом и без него.

У хворих на травматичну ерозію рогівки виявлено порушення місцевого імунітету ока, виражені зниженням концентрації імуноглобуліну А та лізоциму сльози, збільшення рівня ЦІК і титру антитіл у сльозі до антигену рогівки. Використання ліпофлавону в основній групі хворих сприяло скороченню періоду епітелізації рогівки в 2 рази, періоду реконвалесценції - у 1,6 раза в порівнянні з групою зівставлення, зниженню частоти ускладнень травми. Використання ліпофлавону сприяє також нормалізації місцевого імунітету ока: зниженню рівня ЦІК, титру антитіл до антигену рогівки, підвищенню концентрації sIgA.

У больных травматической эрозией роговицы выявлены нарушения местного иммунитета глаза в виде снижения концентрации иммуноглобулина А и лизоцима слезы, увеличения уровня ЦИК и титра антител в слезе к антигену роговицы. Применение липофлавона в основной группе больных способствовало сокращению времени эпителизации роговицы в 2 раза, времени реконвалесценции - в 1,6 раза в сравнении с группой сопоставления, снижению частоты осложнений травмы. Применение липофлавона способствует также нормализации местного иммунитета глаза: снижению уровня ЦИК, титра антител к антигену роговицы, повышению концентрации sIgA.