Висвітлено особливості оптичної когерентної томографії - нової медичної діагностичної технології зображення біологічних тканин. Принцип дії оптичного когерентного томографа полягає у реєстрації та обробці лазерного променя, відбитого від мікроструктур очного дна. Застосування оптичної когерентної томографії дозволяє контролювати процес лазерного лікування премакулярних крововиливів у динаміці. Дослідження сітчастої оболонки за допомогою оптичної когерентної томографії підтверджує безпечність застосування випромінювання Nd:YAG лазерів для дренування премакулярних крововиливів різної етіології. Зазначено, що розробка тактики лазерного лікування премакулярних крововиливів за різноманітних патологій потребує подальшого вивчення.

Отмечено, что оптическая когерентная томография - это новая медицинская диагностическая технология изображения биологических тканей. Принцип действия оптического когерентного томографа состоит из регистрации и обработки лазерного луча, отраженного от микроструктур глазного дна. Использование оптической когерентной томографии позволяет контролировать процесс лазерного лечения премакулярних кровоизлияний в динамике. Исследования сетчатой оболочки при помощи оптической когерентной томографии подтверждают безопасность использования излучения Nd:YAG лазеров для дренирования премакулярних кровоизлияний различной этиологии. Разработка тактики лазерного лечения премакулярних кровоизлияний при разнообразных патологиях требует дальнейшего изучения.

Проаналізовано результати лікування 22-х пацієнтів з ішемічними захворюваннями сітківки, зорового нерва та наявністю антифосфоліпідного синдрому (АФС). Розроблено та застосовано схему лікування. Ефективність лікування оцінено за станом зорових функцій і показниками гемокоагуляційної системи. Отримані результати дозволили рекомендувати проведення такого лікування у пацієнтів з судинною патологією ока й АФС.

Проанализированы результаты лечения 22-х пациентов с ишемическими заболеваниями сетчатки, зрительного нерва и наличием антифосфолипидного синдрома (АФС). Разработана и применена новая схема лечения. Эффективность лечения оцененивалась по состоянию зрительных функций и показателям гемокоагуляционной системы. Полученные результаты позволяют рекомендовать проведение такого лечения у пациентов с сосудистой патологией глаз и АФС.

Розроблено методику діагностики та прогнозування розвитку тромбозів у хворих на ангіопатію за різних рівнів артеріального тиску, засновану на застосуванні одного з видів багатовимірного статистичного аналізу, тобто - покрокового дискримінантного аналізу.

Разработана методика диагностики и прогнозирования развития тромбозов у больных ангиопатией при различных уровнях артериального давления, основанная на применении одного из видов многомерного статистического анализа,а именно - пошагового дискриминантного анализа.

Спостережено стан 32-х хворих з проліферативною діабетичною ретинопатією (ПДР) віком від 32-х до 75-ти років протягом 6 міс. після інтравітреального введення триамцинолону ацетоніду та дипроспану. Вивчено динаміку гостроти зору, внутрішньоочного тиску, наявність інтра- і післяопераційних ускладнень, зменшення кількості новоутворених судин, преретинальних крововиливів. Встановлено, що застосування інтравітреальних ін'єкцій кортикостероїдів є безпечним; воно дозволяє підвищити гостроту зору, зменшити кількість мікрогеморагій, зменшити або стабілізувати кількість новоутворених судин на ділянці диска зорового нерва та в інших відділах сітківки, преретинальних крововиливів. Введення триамцинолону ацетоніду в аналогічній дозі з дипроспаном є ефективнішим і дозволяє підвищити якість лікування ПДР.

Наблюдали состояние 32-х больных с пролиферативной диабетической ретинопатией (ПДР) в возрасте от 32-х до 75-ти лет в течение 6 мес. после интравитреального введения триамцинолона ацетонида и дипроспана. Изучена динамика остроты зрения, динамика внутри глазного давления, наличие интра- и послеоперационных осложнений, уменьшение количества новообразованных сосудов, преретинальных кровоизлияний. Установлено, что применение интравитреальных инъекций кортикостероидов безопасно; позволяет повысить остроту зрения, уменьшить количество микрогеморрагий, уменьшить или стабилизировать количество новообразованных сосудов в области зрительного нерва и в других отделах сетчатки. Введение триамцинолона ацетонида в аналогичной дозе с дипроспаном более эффективно и позволяет повысить качество лечения ПДР.

Розглянуто сучасні теорії етіології та патогенезу діабетичної ретинопатії, проаналізовано принципи медикаментозного лікування різних форм даного захворювання. Розкрито базові принципи офтальмологічного обстеження хворих на цукровий діабет. Висвітлено основні положення теорії лазерного випромінювання. Наведено методики лазерного лікування сітківки, проведено порівняльний аналіз офтальмологічних лазерних приладів. Описано технології проведення вітрео-ретинальних операцій у пацієнтів з тяжкими ускладненнями діабетичної ретинопатії.

Рассмотрены современные теории этиологии и патогенеза диабетической ретинопатии, проанализированы принципы медикаментозного лечения различных форм данного заболевания. Раскрыты базовые принципы офтальмологического обследования больных сахарным диабетом. Освещены основные положения теории лазерного излучения. Изложены методики лазерного лечения сетчатки, проведен сравнительный анализ офтальмологических лазерных приборов. Описаны технологии проведения витрео-ретинальных операций у пациентов с тяжелыми осложнениями диабетической ретинопатии.

Наведено дані про етіопатогенез оклюзії судин сітківки з урахуванням гематологічних факторів і сучасних поглядів на значення змін у судинній стінці.

Проаналізовано результати офтальмологічних обстежень (офтальмоскопії, біомікроскопії) 57-ми чоловіків і 47-ми жінок віком 21 - 35-ти років, сільських мешканців Подільського регіону України, хворих на інсулінозалежний цукровий діабет, які хворіють 5 і більше років. Установлено кореляційні зв'язки між тяжкістю захворювання та показниками очного дна. Виявлено клінічні й офтальмоскопічні варіації у розподілі кореляційних зв'язків між даними показниками.

Експериментально та клінічно обгрунтовано диференційоване лікування діабетичних ангіоретинопатій з використанням препаратів антиоксидантів залежно від форми діабетичної ретинопатії та сезону обстеження. Встановлено, що у щурів у разі введення алоксану виникають значні порушення вуглеводного та ліпідного обмінів, посилення процесів вільнорадикального перекисного окиснення ліпідів, що призвело до змін у судинній та сітчастій оболонках ока на фоні зниження рівня головних компонентів системи антиоксидантного захисту. Зазначено, що застосування композиції антиоксидантів за даних умов призводить до гальмування зростання глікемії, зниження рівня вільнорадикального перекисного окиснення ліпідів і підвищення антиоксидантної забезпеченості. На підставі результатів експерименту проведено клінічне дослідження протекторних властивостей синтетичних і природних сполучень антиоксидантної дії у хворих з різними формами діабетичної ретинопатії залежно від сезону обстеження. Показано, що синтетичний антиоксидант "Пробукол" найбільш виражений ефект виявляє у літньо-осінній період у хворих з простою та проліферативною діабетичною ретинопатією. Розроблено метод лікування різних форм діабетичної ретинопатії антиоксидантами залежно від пори року.

Вивчено шляхи підвищення ефективності лікування хворих на тромбоз центральної вени сітківки (ЦВС) та її гілок шляхом впливу плазмаферезу (ПФ) на локальні та загальні гемостатичні потенціали. Досліджено вплив ПФ на зорові функції, електрофізіологічні показники, коагуляційну активність сльози, агрегаційні властивості еритроцитів і тромбоцитів, ліпідний спектр крові. Встановлено, що використання ПФ сприяє швидкому й ефективному підвищенню гостроти зору та запобігає розвитку ускладнень, сприяє зниженню та нормалізації рівня холестерину та beta-ліпопротеїдів, позитивно впливає на мікроциркуляцію в організмі в цілому та очей зокрема.

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування гострих порушень венозного кровообігу в сітківці ока на підставі вивчення особливостей мікроциркуляторного, коагуляційного гемостазу, перекисного окиснення ліпідів, клінічного перебігу захворювання, флюоресцеїн-ангіографічних змін і застосування нових медикаментозних і лазерних засобів комплексної терапії досліджуваної патології. В експериментальних дослідженнях рекомендовано використовувати нову неінвазивну модель тромбозу вен сітківки, що відтворює клінічний перебіг захворювання з усіма характерними ознаками. Доведено доцільність застосування поліпептидних препаратів "Вермілат" та "Ербісол" і селективної лазерної коагуляції у лікуванні тромбозу вен сітківки. З метою підвищення ефективності лікування хворих на гострі порушення венозного кровообігу в сітківці рекомендовано використовувати метод, який включає патогенетичну корекцію основних ланок захворювання шляхом використання антикоагулянта прямої дії "Фраксипарин", дезагрегантів "Тиклід" або "Плавикс", поліпептидного препарату "Ербісол", а також нової лазерної методики селективної коагуляції пігментного епітелію сітківки.

Дисертацію присвячено проблемі лікування передньої ішемічної нейропатії та ішемічних тромбозів вен сітківки. Запропоновано метод фракційного внутрішньоартеріального введення спазмалітичних препаратів на фоні традиційної консервативної терапії. Зроблено порівняльну оцінку ефективності запропонованої методики та традиційної консервативної терапії з внутрішньовенним введенням спазмалітичних препаратів. Доведено, що запропонована методика дозволяє підвищити показники гемодинаміки у басейні очної артерії та тонографічні показники, а також досягти більш високих функціональних результатів після лікування та у віддалені строки спостереження (4 роки) порівняно з традиційною консервативною терапією.

  Скачати повний текст

Висвітлено актуальну проблему клінічної офтальмології - лікування ішемічних уражень сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом. На підставі проведених імунологічних, клінічних досліджень розроблено патогенетично обгрунтовану схему лікування ішемічних захворювань сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом. Проведено порівняльну оцінку ефективності запропонованої схеми та традиційної терапії. За результатами аналізу показано, що лікування хворих на ішемічні ураження сітківки та зорового нерва, обумовлених антифосфоліпідним синдромом, за розробленою схемою дозволяє досягти кращих функціональних результатів, значно зменшити кількість ускладнень та частоту рецидивів судинних захворювань у віддалені періоди спостереження (1 рік) у порівнянні з традиційною терапією.

Встановлено, що до основних патогенитичних чинників розвитку та прогресування діабетичної ретинопатії належать порушення мікрогемоциркуляції сітківки ока, імунної реактивності та активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, пригнічення антиоксидантних систем захисту з розвитком синдрому капіляротрофічної недостатності, що в кінцевому результаті призводить до зниження гостроти зору, кольоросприйняття та контрастної чутливості у хворих на цукровий діабет. Показано, що включення в комплексну терапію інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту "Моексиприл" та препарату для системної ензимотерапії "Вобензим" дозволяє суттєво покращити або нормалізувати кровопостачання сітківки ока, параметри вільнорадикального окиснення ліпідів та імунної реактивності у всіх хворих з васкулярною діабетичною ретинопатією, у 92 % - з ексудативною, у 86,4 % - з геморагічною та в 50 % - з проліферативною ретинопатією, що супроводжується покращанням показників функціональної здатності зорового аналізатора.

Досліджено особливості розвитку вітреоретинальних проліферативних процесів. Доведено, що у разі проліферативної вітреоретинопатії (ПВР) та проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДР) відбувається розвиток вторинних імунодефіцитних станів загального та місцевого імунітету неспецифічного характеру, підвищується концентрація тканинноспецифічних антитіл до тканин ока в крові. У разі ускладнених форм відшарування сітківки виявлено значне зниження кислотності в субретинальній рідині. У разі травматичного та регматогенного відшарування сітківки виявлено підвищення концентрації інтерлейкіна-1ra в субретинальній рідині, що підтверджує його роль як антипроліферативного чинника. Встановлено значне підвищення концентрації фактора росту ендотелію судин у разі ПДР у скловидному тілі, що підтверджує його роль в індукції ангіогенезу. Виявлено суттєвий дефіцит вмісту основних антиадаптогенних мікроелементів - цинку та міді в субретинальній рідині у разі відшарування сітківки. Впровадження розроблених методів дозволило підвищити ефективність операцій з приводу відшарування сітківки, ускладненого ПВР, з 79,5 % до 92,2 - 96,4 % та досягти гостроти зору 0,1 вище у 75 % пацієнтів. Відзначено, що використання вдосконалених прийомів вітреоретинальних втручань у разі ПДР, ускладненої відшаруванням сітківки, дозволило одержати стабільну гостроту зору 0,04 та вище у 75 % пацієнтів.

Досліджено питання підвищення ефективності діагностики та прогнозування розвитку тромбозів центральної вени сітківки шляхом вивчення реологічних властивостей крові та функціонального стану зорового аналізатора у хворих з різним рівнем артеріального тиску (АТ). Доведено значущість у розвитку тромбозів і вен сітківки порушень загального кровообігу. Показано, що особливу роль у виникненні судинних катастроф відіграють характерні зміни загальної (зниження хвилинного об'єму крові, підвищення або зниження загального периферичного опору, погіршення реології крові) та регіонарної гемодинаміки (розширення або звуження калібру артерій, розширення калібру вен, зниження швидкості кровотоку в очноямковій та задній циліарній артеріях). Виявлено основні показники, що впливають на розвиток захворювання та їх значущість для хворих з гіпертонією, артеріальною гіпотензією та нормальним загальним АТ. Розроблено метод прогнозування змін очного дна на підставі характерних показників, що має велике значення у профілактиці розвитку тромбозів центральної вени сітківки.

Доведено, що вінборон не впливає на нормальний офтальмотонус, однак сприяє зниженню внутрішньоочного тиску за тимчасової експериментальної офтальмогіпертензії. Встановлено, що у наркотизованих собак вінборон, на відміну від еуфіліну, покращує гемодинаміку ока за умов його експериментальної ішемії: підвищуються швидкості кровотоку у бік їх нормалізації, знижується периферичний опір крові, збільшується перфузія та покращується мікроциркуляція без ознак виникнення "ефекту обкрадання". Визначено, що вінборон ослаблює розвиток периваскулярного та міжклітинного набряку, зменшує пошкоджувальний вплив ішемії на клітинні структури сітківки та зоровий нерв. Проаналізовано, що лікування вінбороном експериментальної тотальної ішемії-реперфузії ока у щурів забезпечує захист від впливу ішемії та реперфузії усіх досліджуваних структур сітківки. Зазначено, що профілактичне застосування вінборону за умов тотальної одночасової ішемії ока проявляється антиапоптозною й антинекротичною дією.

Встановлено, що за фіброзної організації посттравматичного гемофтальма активуються аутоімунні та неспецифічні імунні реакції в організмі, що є підставою для розробки математичної моделі, яка дозволяє зробити індивідуальний прогноз імовірності фіброзної організації посттравматичного гемофтальма. Так, за наявності локального прилягання склоподібного тіла до сітківки та підвищення в периферичній крові відносного вмісту CD5 і фагоцитарних клітин вище 17 % і 70 %, імовірність поопераційної діагностики фіброзної організації посттравматичного гемофтальма становить 97 %. Встановлено, що під час резорбції посттравматичного гемофтальма за закритої травмі ока рівень сенсибілізації організму до антигенів склоподібного тіла не перевищує 10 %, що дозволяє прогнозувати резорбцію гемофтальма. Встановлено, що найбільша ймовірність розвитку відшарування сітківки після вітректомії за посттравматичного гемофтальму спостерігається за поєднання фіброзу склоподібного тіла й вогнища пошкодження сітківки та становить 71 % і знижується до 12 % за проведення по закінченню вітректомії профілактичної кріоретинопексії в проекції меридіанів верхніх склеротомій.

Проанализирована проблема лечения субмакулярных кровоизлияний (СМКИ) различной этиологии, освещены вопросы их патофизиологии, клиники, дифференциальной диагностики, консервативного и хирургического лечения. Приведены данные экспериментальных исследований по моделированию субретинального кровоизлияния и его пневматической дислокации (ПД). Описана модифицированная методика ПД СМКИ, проведена сравнительная оценка эффективности лечения больных с СМКИ с применением консервативных способов, а также способа их ПД.

Наведено результати визначення прогностичної цінності впливу інтра- та післяопераційних ускладнень як факторів ризику на результат хірургічного втручання у хворих з проліферативною діабетичною ретинопатією.