Запропоновано нову операцію - трабекулопунктуру за відкритокутової глаукоми. За цією методикою прооперовано 35 пацієнтів в усіх стадіях глаукоми. Всім хворим (до операції та в післяопераційний період) проведено визначення показників гостроти зору, біомікроскопію, гоніоскопію, периметрію, тонометрію та тонографію. ВОТ зафіксовано в межах норми (в середньому 19,8 мм рт. ст.) у всіх прооперованих очах. Субкомпенсацію ВОТ зафіксовано через 1 міс. в двох випадках, через 3 міс. - в одному та через 6 міс. - в двох випадках. Спостереження за раннім і пізнім післяопераційним періодами показали повну відсутність таких ускладнень, як гіфема, стійка гіпотонія, рання та пізня післяопераційні інфекції, а нормалізація ВОТ (спостереження до 6 міс.) відбулася в 94,3 % прооперованих. Двом пацієнтам рекомендовано повторне хірургічне втручання. Запропонована операція може бути використана як метод лікування відкритокутової глаукоми.

Предложена новая операция - трабекулопунктура при открытоугольной глаукоме. По этой методике прооперировано 35 пациентов с глаукомой всех стадий. Всем больным (до операции и в послеоперационный период) проведено определение остроты зрения, биомикроскопия, гониоскопия, периметрия, тонометрия и тонография. ВГД зафиксировано в пределах нормы (в среднем 19,8 мм рт. ст.) на всех прооперированных глазах. Субкомпенсация ВГД наблюдалась через 1 мес. в одном случае, через 3 мес. - в одном и через 6 мес. - в двух случаях. Наблюдение за ранним и поздним послеоперационным периодами показали полное отсутствие таких осложнений, как гифема, стойкая гипотония, ранняя и поздняя послеоперационные инфекции, а нормализация ВГД (наблюдение до 6 месяцев) наступила в 94,3 % прооперованих. Двоим пациентам рекомендовано повторное хирургическое вмешательство. Предложенная операция может быть использована как метод выбора хирургического лечения при открытоугольной глаукоме.

У 25-ти хворих на цукровий діабет (ЦД) і глаукому вивчено вплив антиглаукомних операцій на перебіг діабетичної ретинопатії. Встановлено, що зорові функції у хворих після операції поліпшувалися, незважаючи на появу додаткових діабетичних змін на очному дні. В той же час у хворих другої групи, які одержували медикаментозну терапію, зорові функції практично не змінювалися. Результати дослідження показали, що різке зниження внутрішньоочного тиску після антиглаукомних операцій призводить до прогресування ретинопатії у хворих на ЦД.

У 25-ти больных сахарным диабетом (СД) и глаукомой изучено влияние антиглаукомных операций на течение диабетической ретинопатии. Установлено, что зрительные функции у больных после операции улучшались, несмотря на появление дополнительных диабетических изменений на глазном дне. В то же время у больных другой группы, которые получали медикаментозную терапию, зрительные функции практически не изменялись. Результаты исследований показали, что резкое снижение внутриглазного давления после антиглаукомных операций способствует прогрессированию ретинопатии у больных СД.

У 84-х хворих на некомпенсовану первинну відкритокутову глаукому II та III стадій за єдиною методикою проведено антиглаукоматозні операції. Застосування емоксипіну у хворих основної групи в післяопераційному періоді сприяло зниженню запальної реакції та підвищенню ефективності оперативного лікування. Встановлено чітку кореляцію між рівнем офтальмотонусу та станом післяопераційного рубця в різні терміни після операції.

У 84-х больных некомпенсированной первичной открытоугольной глаукомой II и III стадий по единой методике проведены антиглаукоматозные операции. Применение эмоксипина у больных основной группы в послеоперационном периоде способствовало снижению воспалительной реакции и повышению эффективности оперативного лечения. Установлена четкая корреляция между уровнем офтальмотонуса и состоянием послеоперационного рубца в разные сроки после операции.

Oбстежено 12 пацієнтів з неоваскулярною глаукомою (НВГ). З них 8 хворих з НВГ з цукровим діабетом (ЦД), 2 особи з оклюзійними захворюваннями судин сітчастої оболонки, у двох пацієнтів з ЦД в анамнезі відзначався тромбоз центральної вени сітківки. Всім хворим у процесі операції інтравітреально було введено тріамцинолон у дозі 8 мг (0,2 мл). У післяопераційному періоді у хворих спостерігалися зменшення ступеня виразності запального компонента (кількість преципітатів, судинна ін'єкція, біль у зоні війкового тіла), зменшення розвитку фібринозної плівки на райдужній оболонці, виворіт зіничної облямівки не спостерігався. Геморагічний синдром в однаковій мірі був виражений як у групі хворих, яким вводили тріамцинолон, так і у контрольній групі. Кількість новостворених судин на райдужній оболонці й у куті передньої камери значно зменшувалася в післяопераційному періоді незалежно від введення тріамцинолону.

Обследовано 12 пациентов (1 группа) с неоваскулярной глаукомой (НВГ). Из них было 8 больных НВГ с сахарным диабетом (СД), 2 человека с окклюзионными заболеваниями сосудов сетчатой оболочки, у двух пациентов с СД в анамнезе отмечался тромбоз центральной вены сетчатки. В послеоперационном периоде у пациентов в сравнении с больными, которым триамцинолон не вводился, наблюдался уменьшение степени выраженности воспалительный компонент, также меньше была выражена фибринозная пленка на радужной оболочке, выворот зрачковой каймы не наблюдался. Геморрагический синдром в равной степени был выражен в обеих группах. Количество новообразованных сосудов на радужной оболочке и в углу передней камеры значительно уменьшалось в послеоперационном периоде независимо от введения триамцинолона. Применение интравитреальных инъекций триамцинолона ацетонида в комплексном лечении НВГ помогает снизить в послеоперационном периоде воспалительный синдром, уменьшить фиброзообразование и тем самым продлить эффект операции, сохранить зрение.

12 patients with neovascular glaucoma (NVG) have been examined. Among them 8 patients with NVG with diabetes mellitus (DM), 2 persons with the occlusive diseases of the reticular membrane vessels, 2 patients with DM had thrombosis of the retina's central vein in their anamnesis. In the post-operative period the patients under research had the less degree of expressiveness for the inflammatory component comparing to the patients, who didn't take Triamcinolone. The fibrinous film on the iris was less expressed and the extrophia of the pupil's edge was not observed. The hemorrhage syndrome was marked in the same degree in both groups. The amount of the newly formed vessels on the iris and in the anterior chamber angle was greatly decreased in the post-operative period irrespective of Triamcinolone introduction. The application of intravitreal injections of Triamcinolone acetonide in the complex treatment of the neovascular glaucoma helps to decrease the inflammatory syndrome in the postoperative period, to reduce fibrosis formation and, therefore, to prolong the effect of the operation and to preserve vision.

Наведено результати імплантації клапанного дренажу AHMED TW glaucoma valve у двох хворих (2 очей) з некомпенсованою глаукомою. Інтра- та післяопераційних ускладнень не спостережено. Показано, що імплантація клапанного дренажу, який є гнучким силіконовим клапаном, дозволяє досягти компенсації внутрішньоочного тиску за наявністю некомпенсованої іншими методами глаукоми та сприяє збереженню зорових функцій.

Приведены результаты имплантации клапанного дренажа AHMED TW glaucoma valve у двух больных (2 глаза) с некомпенсированной глаукомой. Интра- и послеоперационных осложнений не наблюдалось. Показано, что имплантация клапанного дренажа, представляющего гибкий силиконовый глаукомный клапан, позволяет добиться компенсации внутриглазного давления при не компенсируемой другими методами глаукоме и способствует сохранению зрительных функций.

Мета дослідження - вивчити ускладнення, особливості післяопераційного періоду та віддалені результатів хірургічного лікування хворих з катарактою та первинною глаукомою, яке включає екстракапсулярну екстракцію катаракти, імплантацію задньокамерної інтраокулярної лінзи (ІОЛ) і просту синусотрабекулектомію. Під наглядом знаходилось 85 пацієнтів (44 чоловіки, 41 жінка) віком від 37 до 78-ми років. Глаукома була I - IV стадії, імплантувалася вітчизняна ІОЛ моделі "долар" фірми "US Optics". Екстракція катаракти й антиглаукоматозна операція проводилися через різні операційні розрізи. Встановлено достатньо високу ефективність комбінованої операції як у відношенні до нормалізації внутрішньоочного тиску, так і зорових функцій. Тривалість дослідження 1 - 2 роки.

Досліджено зорові функції у хворих на глаукому. Обгрунтовано показання до хірургічного лікування. Надано практичні рекомендації, що впроваджені у медичну практику.

Проведено клінічні й ехобіометричні дослідження 220-ти пацієнтів. Установлено, що за гіперволемічного типу первинної відкритокутової глаукоми (ПВКГ) виявлено зміщення іридо-кришталикової діафрагми вперед, що має прояв у зменшенні глибини передньої камери на 14,3 %, та значень запропонованих коефіцієнтів, а саме: відношення глибини передньої камери до передньо-заднього розміру ока на 12,2 %; коефіцієнту відношення глибини передньої камери до заднього відрізку ока на 13,7 %, що є головним чинником ризику у розвитку відносного зіничного блока, а за гіповолемічного типу подібні анатомо-топографічні зміни не відбуваються. Установлено, що застосування лазерної іридотомії дозволяє відновлювати порушені анатомічні співвідношення за гіперволемічного типу та зменшувати внутрішньоочний тиск на 16 % за рахунок збільшення швидкості відтоку камерної вологи на 26,7 % за гіполемічного типу захворювання. Запропоновано двохетапний комбінований метод хірургічного лікування ПВКГ з лазерною іридотомією та подальшою (через 2 - 14 днів) непроникаючою глибокою склеректомією, який дозволяє знизити кількість відшарувань судинної оболонки на 26,5 %, а загальну кількість післяопераційних ускладнень - 48,5 % та досягти компенсації офтальмотонусу протягом 12-ти місяців у 72,1 % хворих, в осіб контрольної групи - 55,9 %.

Розглянуто проблеми підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з первинною відкритокутовою глаукомою за допомогою зниження надмірного рубцювання в післяопераційному періоді. Вивчено участь вільнорадикальних сполук кисню в процесі рубцювання склери та можливості їх корекції. Показано, що супероксидний радикал кисню викликає порушення рівня функціональних груп білків тканин склери в зоні оперативної дії та підвищення рівня оксипроліну в них. Виявлено негативний кореляційний зв'язок між антиоксидантною активністю камерної вологи та величиною внутрішньоочного тиску. Доведено, що застосування емоксипіну сприяє нормалізації показників антиоксидантної та прооксидантної систем, зокрема, підвищує антиоксидантну активність слізної рідини, знижує рівень малонового діальдегіду, зменшує ступінь післяопераційної запальної реакції та підвищує ефективність оперативного лікування хворих.

Розроблено мікрохірургічний спосіб непроникного типу лікування відкритокутової глаукоми, який забезпечує стійке функціонування додаткових шляхів відтоку внутрішньоочної рідини. Проведено порівняння функціональних результатаів та гідродинамічних показників модернізованої антиглаукоматозної операції та синусотрабекулектомії. З'ясовано, що запропонована мікрохірургічна техніка стабілізує гідродинамічні показники в 97,3 % випадків. Проведено ультразвукову біомікроскопію фільтраційної подушки. Показано, що оптимальною за структурою є дифузно-розлита фільтраційна подушка. Описано клінічні особливості тенонової капсули, а також її патоморфологічні та гістохімічні зміни. Проведено аналіз хемілюмінесцентних критеріїв у хворих на відкритокутову глаукому, який дозволяє прогнозувати стабільність гіпотензивного ефекту антиглаукоматозної операції.

Розроблено і вперше успішно застосовано в клініці нову мікроінвазивну техніку операції мікротрепанації лімба. Для її виконання створено технічний пристрій - мікротрепан з електроприводом, який дозволяє швидко і атравматично утворювати в ділянці лімба мікроканали, які з'єднують передню камеру і субкон'юнктивальний простір ока. Встановлено, що інтраопераційне застосування мітоміцину-С під час операції мікротрепанації лімба забезпечує істотне подовження гіпотензивного ефекту.

Вивчено результати хірургічного лікування хворих на термінальну глаукому, запропоновано нову антиглаукоматозну операцію - секторальну задню склеректомію. На підставі експериментального дослідження показано, що гіпотензивна дія операцій задніх склеректомій (множинних і секторальної) зумовлена активацією увеосклерального шляху відтоку внутрішньоочної рідини і пригніченням продукції камерної вологи. Показано перевагу нової операції у порівнянні з множинними склеректоміями, враховуючи зменшення кількості операційних ускладнень і ефективність у віддалені терміни. На підставі клінічного обстеження і результатів оперативного лікування 233 хворих з термінальною стадією первинної та вторинної глауком показано доцільність диференційованого підходу до вибору виду оперативного втручання (на дренажних і позадренажних шляхах відтоку) у залежності від вихідної клінічної картини захворювання.

Розроблено патогенетично орієнтовані хірургічні та лазерні методи лікування хворих на катаракту з супутньою первинною глаукомою. Розроблено нові методи профілактики післяопераційних ускладнень. Установлено, що традиційні методи хірургічного лікування таких хворих дозволяють у найближчі та віддалені терміни спостереження стабілізувати або розширити межі поля зору. Установлено зниження активності клітинного та гуморального імунітету, що було визначальним фоном для розвитку цієї патології. Установлено підвищення сенсибілізації організму до антигенів гіпоталамуса та трабекулярної тканини кута передньої камери ока, що є чинником ризику прогресування глаукомного процесу. Показано, що рівень лізоциму у внутрішньоочній рідині є вірогідним критерієм частоти та тривалості реактивних ускладнень з подальшим збільшенням швидкості замісної регенерації у зоні антиглаукоматозного втручання та підвищенням внутрішньоочного тиску. Одержано нові дані про імуномоделювальну дію біорегулятора "Бакплан". Розроблено новий двоетапний метод лікування, а також комбінований метод хірургічного лікування та нову модель гоніотома. Створено та впроваджено нові методи профілактики післяопераційних ускладнень з використанням даного біорегулятора, що дозволило підвищити ефективність лікування хворих на катаракту з супутньою первинною глаукомою.

Досліджено ефективність диференційованого застосування кріомікрохірургічного способу лікування з новими модифікаціями синустрабекулектомії (СТЕ) (Деклараційний патент України N 43 190 А; Деклараційний патент України N 70 522 A) в лікуванні 80-ти хворих на цукровий діабет (ЦД) з вторинною неоваскулярною глаукомою (ВНВГ) залежно від стадії неоваскуляризації райдужної оболонки. Доведено доцільність виконання основного етапу СТЕ за умов глибокої гіпотермії тканин ока. Встановлено, що проведення кріоциклорентинопексії хворих на ВНВГ з вираженою неоваскуляризацією райдужної оболонки призводить до зменшення інтенсивності неоваскуляризації та зниження внтурішньоочного тиску (ВОТ). Визначено переваги тунельної СТЕ (Деклараційний патент України N 53 837 А), у порівнянні зі ступінчастою СТЕ (Деклараційний патент України N 36 501 A) в кріомікрохірургічному способі лікування хворих з ВНВГ. Запропоновано алгоритм мікрохірургічного лікування ВНВГ за наявності ЦД, який передбачає застосування розробленого кріомікрохірургічного способу, переважно з тунельною СТЕ, хворим з 1 - 2-ю стадіями неоваскуляризаційної райдужки, а для осіб з 3 - 4-ю стадіями даної патології рекомендовано проводити лікування за новим способом через два тижні після кріоциклоретинопексії.

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на глаукому з нормальним внутрішньоочним тиском (ВОТ) шляхом обгрунтування проведення гіпотензивної терапії за медикаментозними та хірургічними методами корекції ВОТ до толерантного. На підставі результатів клінічного обстеження хворих на нормотензивну глаукому виявлено більш суттєві зміни зорових функцій (поля зору, співвідношення екскавація/диск) з початковим рівнем ВОТ 23 - 26 мм. рт. ст., проти ВОТ 22 мм рт. ст.; рівень ендотеліну-1 (ЕТ-1) у плазмі крові в 1,5 рази вище, ніж у здорового контингенту. Установлено, що відсутність гіпотензивного лікування цієї патології призводить до її прогресування - погіршення зорових функцій та збільшення рівня ЕТ-1. У групах хворих на нормотензивну глаукому, яким надано гіпотензивне лікування, відзначено протилежні зміни. Доведено, що завдяки застосуванню бетаксололу ("Бетоптик-С") та внаслідок хірургічних втручань - глибокої непроникаючої склеректомії та нових методів - радіарної склеротомії та меридіонального рифлення склери досягнуто стійке зниження ВОТ до толерантного у більшості випадків, що супроводжувалось покращенням поля зору та зниженням рівня ендотеліну-1 у плазмі крові. Установлено, що ці зміни є більш вагомими у разі розвинутої стадії захворювання та у пацієнтів з рівнем ВОТ 23 - 26 мм рт. ст., що дає змогу рекомендувати проведення гіпотензивного лікування у хворих на нормотензивну глаукому незалежно від його способу, яке сприятиме стабілізації глаукомного процесу.

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано оригінальну експериментальну методику, яка дозволяє виявити закономірності у післяопераційному розповсюдженні й акумуляції внутрішньоочної рідини (ВОР) залежно від техніки проведення циклокоагуляції. На підставі гістологічних даних зроблено висновок про різний характер ушкодження тканин циліарного тіла після лазерної циклокоагуляції (ЛЦК) у разі використання імпульсів різної потужності та тривалості за рівних значень енергії. Доведено, що операція поряд із традиційним для циклодеструктивних втручань зниженням продукції ВОР, сприяє посиленню її відтоку за використання методики довгоімпульсної циклокоагуляції (ДІЦК). Виявлено, що ЛЦК за даною методикою добре переноситься хворими, має переваги за тривалістю гіпотензивного ефекту, стабілізацією гостроти та поля зору за значного зниження режиму інстиляції гіпотензивних препаратів та кількості повторних сеансів коагуляції.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретичні аспекти про складові сльози у хворих на первинну відкритокутову глаукому, на підставі чого визначено найбільш інформативні маркери підвищеного ризику надмірної проліферації в фільтраційній зоні - показники вільної арахідонової кислоти та сечовини. Вперше експериментально на очах лабораторних тварин за допомогою клінічного спостереження та гістоморфологічного аналізу досліджено можливість проведення неперфоруючої глибокої склеректомії (НГСЕ) з інтрасклеральною імплантацією oкоформу в мікрохірургічній практиці. Визначено за умов експерименту на очах лабораторних тварин переваги радіаційного способу стерилізації розробленої моделі імплантата, в порівнянні з хімічним за допомогою гістоморфологічного дослідження. Вперше розглянуто клінічні особливості запропонованої модифікації НГСЕ з інтрасклеральною імплантацією окоформу в порівнянні з результатами стандартної НГСЕ за даними ультразвукового біомікроскопічного обстеження, показниками гідродинаміки, зорових функцій і результатами оптичної когерентної томографії у разі довгострокового клінічного спостереження.

Вперше встановлено, що в Україні 32,1 % осіб, яким показане хірургічне лікуваня катаракти та 19,7 % осіб, яким показана комбінована операція з приводу глаукоми в поєднанні з катарактою, мають вихідний рогівковий астигматизм 1,0 дптр та більше. У 39,5 % відзначається астигматизм зворотного типу. У ході дослідження динаміки рефракції рогівки в осіб, які підлягали одномоментному хірургічному лікуванню глаукоми та катаракти, вперше встановлено, що більш значні зміни рефракції рогівки відбуваються за поєднання факоемульсифікації з синусотрабекулектомією, ніж з глибокою неперфорувальною склеректомією. Вперше науково обгрунтовано та розроблено методику профілактики та корекції післяопераційного рогівкового астигматизму зворотного типу за умов одномоментного хірургічного лікування катаракти та глаукоми методом факотрабекулотомії, що включає варіювання місця положення рогівкового тунельного розтину або виконання додаткового рогівкового тунельного протирозтину (Пат. 14630 Україна, МПК А 61 F9/013 від 15.05.2006 та Пат. 14631 Україна, МПК А61 F9/013 від 15.05.2006). Визначено доцільність та можливість використання імплантації торічних інтраокулярних лінз для корекції вихідного рогівкового астигматизму під час комбінованої операції з приводу глаукоми в поєднанні з катарактою. Обгрунтовано рекомендації з профілактики та корекції післяопераційного астигматизму за одномоментного хірургічного лікування глаукоми та катаракти методом глибокої неперфорувальної склеректомії у вертикальному меридіані та факоемульсифікації через рогівковий тунельний розтин, з урахуванням ступеня та типу доопераційного рогівкового астигматизму.