Запропоновано переосмислення проблеми неспівпадіння індивідуального буття людини та історичної дійсності у контексті сучасної кризи ідентифікації та маргіналізації особистості.

Розглянуто філософсько-культурологічне вивчення поняття "іронія", яке запропоновано розглядати як фігуру тексту культури, що репрезентує підміну наявного сенсу прихованим, фіксує порушення звичного сприйняття або комунікації та спрямування на відновлення смислотворення.

Проаналізовано системні реформації в галузі вищої освіти та основні напрями її модернізації в контексті національних пріоритетів на початку ХХI ст.

Розглянуто на тлі експлікації методологічних засад правого позитивізму та в контексті з'ясування співвідношення моралі і права специфіку розв'язання легітимаційних завдань в системній теорії Нікласа Лумана.

Проаналізовано проблеми освіти у сучасному світі, вектори розвитку якої визначаються такими тенденціями, як єдиний глобалізований простір, постіндустріальне інформаційне суспільство тощо.

Досліджено філософську спадщину досократиків з нової точки зору, діалогічної. Головна проблема статті - з'ясувати, яким чином проявляються в ній тенденції до діалогічного способу вирішення тогочасними мислителями онтологічних проблем.

Досліджено особливості тематизації проблеми свободи в російській релігійній філософії кінця XIX - початку XX ст. Проаналізовано філософський доробок таких мислителів як В. Соловйов, Л. Толстой, М. Бердяєв, С. Франк.

Проаналізовано умови виникнення здібностей людини та перспективи їх інтеграції. Досліджено сучасну модифікацію єдності здібностей людини в діалектиці естетичного процесу.

Проаналізовано особливості тлумачення сутності держави і права (визначення їх завдань, ролі і призначення у суспільстві) у концепціях зарубіжних (Р. Штаммлер, Г. Коган, П. Жане та ін.) та вітчизняних (Б. Кістяківський, Є. Спекторський та ін.) представників неокантіанства другої половини ХIХ - початку ХХ ст.

Розглянуто основні напрями дослідження цінностей в аксіології першої половини ХХ ст. Виявлено дві парадигми - об'єктивістську та суб'єктивістську. Показано їх підстави та їх суперечливі наслідки. Зроблено висновок про необхідність принципово нових парадигм в аксіології.

Запропоновано аналіз важливих понять енергейного дискурсу мови, розглянуто перспективність його застосування до сучасної філософської рецепції людського буття.

Розглянуто гіпотетичну кореляцію між екзистенціалом "незатишність" та концептом символу. Обгрунтовано символічний характер маніфестацій людського екзистенціалу незатишності, з'ясовано сутнісний зв'язок між переживанням людиною незатишності власного існування та її самоусвідомленням.

Проаналізовано механізми функціонування соціальної адаптації, з'ясовано можливість та коректність його міжгалузевого вжитку, розглянуто характеристику напрацьованих у сучасній науковій літературі класифікацій різновидів цього процесу, на особливостях його протікання за найрізноманітніших соціальних умов.

Проаналізовано місце проблеми повсякденності в західноєвропейському філософському дискурсі, починаючи від стародавнього світу до сьогоднішнього дня. З'ясовано та обгрунтовано причини маргінального становища досліджуваної теми в історії класичної європейської філософії та причини зміни такого порядку речей у сучасній філософській традиції.

Визначено основні фактори, які обумовили падіння перфомансної декламації стародавнього світу, доведено, що відхід від норм перфомансних практик був визначений екстралінгвістичними чинниками, а також формуванням нових філософських дискурсів.

Досліджено проблему паралелізму між інтерпретацією астрології як псевдонауки та біблійною концепцією "поклоніння зіркам" як ідолослужіння.

Здійснено спробу дослідити можливості побудови сучасної екологічної свідомості на засадах діалогічної етики. Проаналізовано філософсько-світоглядні передумови конституювання відношення "людина - природа" в історичній ретроспективі, на грунті чого окреслюються шляхи досягнення глибинної єдності людини та світу.

З'ясовано віросповідну сутність протестантизму, розглянуто передумови його виникнення в контексті соціокультурних процесів епохи Реформації, характеристиці особливостей еволюції протестантизму.

Досліджено специфіку становлення і розвитку аксіологічної думки в межах єдиної філософської парадигми Античності. Увагу приділено вирішенню проблеми знаходження спільного знаменника для точної класифікації різних підходів і точок зору ціннісної проблематики.

Досліджено основні риси і наслідки віртуалізації сфер соціального під впливом постраціональних форм комунікації у суспільстві Постмодерну. Доведено, що результатом розвитку засобів комунікації стала віртуалізація сприйняття реальності і власного "Я" у сучасної людини, а також пов'язана з цим все більша опосередкованість комунікації технічними засобами її передання. Серед головних наслідків віртуалізації соціального виділено такі різноспрямовані процеси як індивідуалізація/уніфікація відносин, а також диференціація/стандартизація споживання.