Індекс рубрикатора НБУВ: В379.223,021 + В379.251,021 + В379.271.4,021

Рубрики:

Тверді розчини напівпровідників

Фазові рівноваги. Фазові перетворення

Фотоелектричні явища

Шифр НБУВ: ВА807367 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вміщено навчальну програму, тести, завдання, питання для контролю і самоконтролю, теми наукових робіт (для доповідей, повідомлень, рефератів, есе тощо) та інші матеріали, які рекомендовано до використання під час проведення практичних занять, поточного та підсумкового контролю, у процесі самостійної роботи тощо. Матеріал спрямовано на активізацію навчально-пізнавальної діяльності студентів із вивчення класичної соціології XIX - початку XX ст. та, передусім, освоєння текстів класиків соціології, що є необхідною умовою формування соціологічного мислення.

Розвинуто теоретико-методичні засади сталого розвитку міста. Розглянуто досвід Європейського Союзу щодо управління сталим розвитком міста. Удосконалено методичний підхід до його діагностики. Здійснено аналіз регіональних передумов сталого розвитку міст України. Проведено його рейтингову оцінку в розрізі часткових індикаторів, зокрема тих, що характеризують розвиток соціальної сфери, економічну та екологічну ситуації в місті. Результати розрахунків дали змогу виявити асиметричність сталого розвитку міст України. Проаналізовано ефективність управління сталим розвитком міста на прикладі Луцька. Проведено моделювання сталого розвитку міст в Україні. Визначено напрями підвищення ефективності стратегічного управління сталим розвитком міста з урахуванням європейського досвіду. Запропоновано механізм інтегрованого управління сталим розвитком міста в умовах реалізації реформи децентралізації. Розроблено рекомендації щодо запровадження управління проєктами сталого розвитку міста.

Здійснено теоретичний аналіз та емпіричне дослідження психологічних особливостей когнітивно-поведінкових стратегій осіб із соціальною тривожністю, виявлено рівні та види соціальної тривожності, їхній когнітивно-поведінковий зміст, зв’язок із особистісними рисами.Установлено, що когнітивно-поведінкові стратегії осіб із соціальною тривожністю - це сукупність когнітивних спотворень, які вирізняються ауто- чи гетеро-спрямованістю, проявляються у формах негативного очікування, самознецінення, самокритики, страху самотності, самоприниження, а також поведінкових патернів, що оформляються у вигляді уникання, захисту та гіперкомпенсації і виражаються у схильності до адиктивної поведінки, порушеннях норм, самоушкодженні, різному контролі за емоціями. Виявлено вищі показники соціальної тривожності у жінок порівняно із чоловіками. Визначено факторну структуру різних рівнів тривожності, яка свідчить про обумовленість високого рівня соціальної тривожності широкою варіативністю особистісних чинників: невпевненістю, емоційною лабільністю, чутливістю, консерватизмом та конформізмом у сукупності з поведінковими патернами: адикцією, самоушкодженням. конформізмом. На основі ранніх дисфункційних схем емоційної депривації, покинення, скривдження, соціальної ізоляції та злиття визначено види соціальної тривожності, їх когнітивно-поведінкові особливості та встановлено психолінгвістичні маркери їх вербального вираження.Відповідно до домінуючих ауто- чи гетеро-спрямованих когнітивних стратегій та поведінкових стратегій уникнення, захисту або гіперкомпенсації, а також особистісних рис студентів означено потенційні напрями психологічної допомоги особам із соціальною тривожністю.

Розкрито концептуальні засади активізації транскордонного співробітництва, визначено міські поселення як центри активізації такого співробітництва. Розвинуто методичні підходи до оцінки транскордонного співробітництва міських поселень. Проведено аналіз передумов активізації транскордонного співробітництва в Україні. Здійснено діагностику транскордонного співробітництва міських поселень в регіоні та визначено рівень такого співробітництва. Здійснено моделювання, обґрунтовано стратегічні напрями активізації транскордонного співробітництва міських поселень. Вдосконалено організаційно-економічний механізм розвитку міських поселень в контексті активізації їх транскордонного співробітництва. Розроблено рекомендації щодо розвитку форм активізації зазначеного співробітництва міських поселень.

Теоретично обґрунтовано й емпірично визначено рефлексивні механізми професійної мобільності особистості. На основі проведеного теоретичного аналізу проблеми професійної мобільності особистості з’ясовано роль рефлексії в забезпеченні професійної мобільності медичних сестер. Розроблено структурну модель професійної мобільності таких сестер. Емпірично визначено психологічний зміст структурних компонентів професійної мобільності медичних сестер і виявлено їх особистісно-психологічні характеристики відповідно до рівня прояву професійної мобільності. Обґрунтовано диференціацію рефлексивних механізмів професійної мобільності медичних сестер.

Проведено дослідження становища сакральних пам’яток західних областей УРСР в умовах здійснення комуністичним режимом антирелігійної політики впродовж другої половини 1940-х - першої половини 1960-х рр. Проаналізовано зміст, форми та методи цієї політики, засади та вектори діяльності структур, що контролювали її реалізацію на місцях - Ради у справах Руської [Російської] православної церкви та Ради у справах релігійних культів. Показано нищення внаслідок означеної політики сакральної спадщини регіону, заходи працівників музеїв, громадськості з її порятунку та збереження.

Обгрунтовано методику навчання учнів футболу із застосуванням інформаційних моделей (на основі методів процентилів, сигмальних відхилень, шкали регресії, комплексного методу). Розроблено й узгоджено з наявними теоретично-методичними положеннями моделі спеціалізованих стандартних вправ, що надають змогу співвідносити величину навантаження, її вибіркову спрямованість з процесом удосконалення техніко-тактичної майстерності. Висвітлено можливості застосування комплексного методу у моделюванні фізичної підготовленості футболістів. Зазначено, що до розроблених протоколів комплексної моделі підготовленості футболістів увійшли антропометричні дані, показники технічної та фізичної підготовленості, функціональні можливості. Доповнено інформацію про стан та вікові закономірності розвитку фізичних якостей футболістів 8 - 17 років. Зауважено, що експериментальна перевірка засвідчила високу ефективність розроблених моделей, що є підставою для їх широкого впровадження в практику навчально-тренувальної діяльності.

Розроблено й обґрунтовано методику занять рекреаційним каякінгом. Зауважено, що реалізацію розробленої методики здійснювали протягом навчального року з переходом на самостійні заняття в канікулярний період. Запропонована методика включає теоретичний і практичний матеріал, а також засоби лікарсько-педагогічного контролю. Вона передбачає поетапне (враховуючи механізми адаптації) розширення та збільшення інтенсивності фізичних навантажень в позааудиторних формах спортивно-масових занять студентів. Доповнено відомості про стан і динаміку фізичного розвитку, фізичної підготовленості, функціональних можливостей студентів вищих закладів освіти. Подальшого розвитку набули положення щодо впливу соціально-педагогічних чинників на рухову активність студентів і засобів її розвитку у позааудиторній діяльності. Зазначено, що експериментальна перевірка засвідчила високу ефективність розробленої методики занять, що є підставою для її широкого впровадження в навчальний процес студентів ВНЗ.

Конкретизовано психологічний зміст особистісної ідентифікації у переживанні сепараційної тривоги в умовах лікувальної реабілітації, визначено основні відмінності особистісно-поведінкових характеристик осіб з різними статусами ідентичності та окреслено їхні психологічні профілі ("автономно тривожний", "захисного егоцентризму", "фрустраційно-депресивний", "самовідданої активності", "емоційної домінантності"). Поглиблено наукові уявлення про зміст і перебіг сепараційної тривоги засобом конкретизації її змістових та процесуальних ознак в умовах лікувальної реабілітації людини. З'ясовано комплекс прогностичних детермінант переживання сепараційної тривоги в респондентів з різними статусами особистісної ідентичності (імпульсивно-фобічний, агресивно-допитливий, агресивно-фрустраційний, довірливо-ригідний, напружено-ригідний). Окреслено теоретико-методологічні засади комплексного застосування психотерапевтичних заходів з актуалізації внутрішніх ресурсів хворої людини при переживанні сепараційної тривоги в умовах лікувальної реабілітації.

Обґрунтовано результативність рухового режиму дітей старшого дошкільного віку з використанням засобів народної фізичної культури. Розроблено класифікацію використання засобів народної фізичної культури у фізичному вихованні дітей старшого дошкільного віку, в основі якої лежать фізичні вправи, що поділяються на фізичні вправи без предметів, з предметами, із засобами пересування, народні рухливі ігри, народні забави та розваги, народні танці, елементи національних видів спорту. Для формування рухового режиму дітей у дошкільних навчальних закладах забезпечувалося проведення засобів народної фізичної культури на заняттях фізичними вправами, індивідуальних заняттях, у самостійній роботі та на прогулянках. У структурі рухового режиму передбачалося чергування фізичних навантажень різної спрямованості та формування позитивного ставлення до фізичної активності за рахунок використання національних ігор та забав. Експериментальна перевірка засвідчила високу результативність формування рухового режиму дітей старшого дошкільного віку з використанням засобів народної фізичної культури, що е основою для її широкого впровадження в практику роботи дошкільних навчальних закладів.

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування та розвитку інтрапренерства як форми реалізації інноваційної діяльності, здійснено аналізування й оцінювання ефективності форм реалізації інноваційної діяльності на машинобудівних підприємствах та удосконалено процес формування й розвитку інтрапренерства на машинобудівних підприємствах. У результаті виконаного дослідження розвинуто категоріально-понятійний апарат у сфері формування механізму підтримки й розвитку інтрапренерства, зокрема уточнено такі поняття, як інтрапренерство, інтрапренер, підприємство інтрапренерського типу, інтрапренерська одиниця, екзопренерство. Раціоналізовано процес формування організаційної культури інтрапренерства. Удосконалено метод економічного оцінювання потенціалу та організаційно-ресурсної готовності машинобудівних підприємств до впровадження інтрапренерства, побудовано дворівневу модель оцінювання доцільності впровадження інтрапренерської форми реалізації інновацій, виокремлено досліджувані машинобудівні підприємства в зональні групи через використання показників дворівневої моделі доцільності впровадження інтрапренерства. Розроблено метод вибору ефективної форми запровадження інновацій із використанням багатокритеріальної оптимізаційної моделі з урахуванням числових значень критеріїв часу й витрат, що ґрунтується на побудові ієрархій, реалізації та систематизації попарних порівнянь та розрахунку відносної значущості елементів кожного рівня ієрархії. Удосконалено систему стимулювання інтрапренерства для зональних груп машинобудівних підприємств та обґрунтовано необхідність розвитку структур інтрапренерської діяльності на машинобудівних підприємствах.

Розроблено особистісно-орієнтовану технологію навчання учнів 5 - 6 класів фізичної культури в умовах навчально-виховної діяльності основної школи, що включає чітку послідовність мети, принципів, засобів, методів, етапів навчання, вимог до дозування фізичних навантажень, контролю і самоконтролю. Уточнено зміст поняття "технології навчання фізичної культури учнів основної школи", під яким запропоновано розуміти впорядковану послідовність засобів, методів, методичних прийомів та форм організації відповідно до індивідуальних особливостей дітей, які забезпечують реалізацію мети навчання та досягнення очікуваного результату з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних чинників освітнього середовища і спрямовані на формування здоров’язбережувальної компетентності школярів. Доповнено відомості про стан фізичного розвитку, фізичної підготовленості, функціональних можливостей, рухової активності та міжособистісних взаємин учнів 5 - 6 класів. Експериментальна перевірка засвідчила високу ефективність розробленої технології навчання, що є підставою для її широкого впровадження в навчальний процес загальноосвітніх навчальних закладів.

Розроблено поетапно-послідовну методику навчання військово-прикладного семиборства старшокласників у позаурочній діяльності, що включає спрямованість фізичних вправ, інтенсивність занять, тривалість і характер відпочинку, кількість занять протягом тижня. Поетапність визначається поступовим включенням до навчання різних видів військово-прикладного багатоборства: від підтягування "відстаючих" якостей до розвитку провідних видів фізичної підготовленості (метання гранати, плавання, біг на 3000 м, підтягування на перекладині у висі). Розроблено модельні характеристики військово-прикладного семиборства для допризовної молоді, що дають змогу оцінити відповідність індивідуального розвитку фізичної і технічної підготовленості, визначити шляхи подальшого вдосконалення, засоби індивідуалізації і корекції тренувального процесу. Доповнено відомості щодо рівня рухової активності, фізичної підготовленості, фізичного розвитку, функціональних можливостей та соматичного здоров’я учнів старшого шкільного віку. Експериментальна перевірка засвідчила високу ефективність розробленої методики навчання військово-прикладного семиборства старшокласників, що є підставою для її широкого впровадження в позаурочну роботу загальноосвітніх навчальних закладів.

Обґрунтовано організаційно-методичне забезпечення позааудиторних занять пауерліфтингом, спрямованих на розвиток рухової активності студенток протягом навчання у закладі вищої освіти, а його елементами є спроектована модель розвитку рухової активності під час занять означеного змісту та методика реалізації цієї моделі у практичній діяльності. Відмінними рисами спроектованої моделі від інших наявних є поетапний розвиток рухової активності та диференціація на кожному етапі: засобів, методів навчання; спрямованості фізичних навантажень у річному періоді; дозування навантажень для кожного заняття; видів і змісту контролю, самоконтролю. Запропоновані розробки враховують одержані дані про особливості використання першокурсницями закладу вищої освіти фізичної активності у позааудиторний час та ставлення до занять з фізичного виховання, ураховуючи стан використання (систематично, епізодично, відсутність у позанавчальний час) ними такої активності під час навчання у старшій школі; особливості вияву і динаміки компонентів рухової активності першокурсниць, ураховуючи стан їх фізичної активності під час навчання у старшій школі. Експериментальна перевірка засвідчила високу ефективність запропонованої моделі та методики її реалізації у вирішенні поставлених завдань, що зазначає на доцільність її впровадження у навчальний процес студенток закладу вищої освіти гуманітарного профілю.

Обґрунтовано алгоритм для програмування розвивальних занять з фізичної культури у старшій школі - комплекс виконавчих операцій, який реалізують у визначеній послідовності для такого: конкретизації мети і завдань занять; діагностики соматотипу в кожного хлопця; визначення форм занять для реалізації розвивального змісту; уточнення компонентів рухової активності для розвитку в хлопців із різними соматотипами; забезпечення на кожному уроці з фізичної культури термінової, у визначений період часу - накопичувальної адаптації та оптимальної організації фізичної активності. Визначальним у реалізації алгоритму є врахування педагогічних умов (формування мотивації хлопців до систематичної фізичної активності в позаурочних і позашкільних формах; забезпечення систематичного контролю за компонентами їх рухової активності; створення у старшій школі розвивального середовища). Виконавчі операції враховують одержані між 15 і 17 роками дані про особливості вияву і зміни значень показників рухової активності; структуру зміни фізичної підготовленості; особливості реалізації фізичної активності й уподобань хлопців із різними соматотипами щодо її змісту. Експериментальна перевірка засвідчила високу ефективність запропонованої розробки у вирішенні поставлених завдань, що зазначає доцільність її впровадження у навчальний процес старшокласників.

Обґрунтовано концептуальні засади дослідження проблеми ксенофобії, окреслено її феноменологію, види, структуру й особливості проявів на рівні особистості та суспільства. Визначено індивідуальні, соціально-психологічні детермінанти та механізми розвитку ксенофобії у студентів. Емпіричним шляхом встановлено особливості її прояву відповідно до статі, міри причетності до військових дій на сході України та наявності в родині представників інших етнічних груп і національностей. Визначено факторні структури та психологічні профілі особистості студентів із низьким, середнім і високим рівнями схильності до ксенофобії. Розроблено й апробовано програму профілактики та психокорекції проявів ксенофобії, здійснено перевірку її ефективності у процесі тренінгової та консультативної роботи зі студентською молоддю.

Досліджено психологічні особливості довіри у структурі соціального інтелекту журналістів як суб'єктів професійної діяльності. Сконструйовано теоретичну модель соціального інтелекту журналістів, представлену структурними компонентами: соціальна пам'ять, соціальне мислення, соціальна уява, соціальна перцепція, довіра до себе, довіра до інших, довіра до світу. Встановлено взаємообумовленість соціального інтелекту журналістів особистісними рисами та властивостями, а також процесуальними характеристиками професійної діяльності: цілеутворенням, прогнозуванням, прийняттям рішень і корекцією результатів діяльності. Емпірично з'ясовано особливості взаємодії різних компонентів структури соціального інтелекту відповідно до статі, стажу, специфіки журналістської діяльності та віку. Встановлено факторні структури соціального інтелекту низького, середнього та високого рівнів, а також виявлено особливості довіри у цих структурах. Розроблено й апробовано тренінгову програму розвитку соціального інтелекту журналістів як суб'єктів професійної діяльності з урахуванням різних видів довіри.

Здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз тенденцій розвитку початкових шкіл сільської місцевості в другій половині XX - початку XXI ст. Розкрито генезу, сутність, чинники розвитку, історіографію, джерельну базу дослідження, роль і місце початкової школи в соціальній інфраструктурі села, уточнено та конкретизовано понятійно-категоріальний апарат; окреслено й охарактеризовано основні періоди та послідовні етапи в межах кожного періоду розвитку початкової школи сільської місцевості: І - радянський період (1950 - 1990 рр.), II - період розвитку досліджуваного типу шкіл у незалежній Україні (1991 - 2015 рр.). Обґрунтовано модель історико-педагогічного розвитку досліджуваного явища. Узагальнено конструктивний досвід і персоніфіковані ідеї та розкрито можливості їхньої трансформації в умовах реформування сучасних закладів середньої освіти першого ступеня сільської місцевості. Окреслено перспективи моделювання та провідні тенденції їхнього подальшого розвитку. Виокремлено та обґрунтовано механізми модернізації фахової підготовки й особистісно-професійного розвитку вчителя початкової школи сільської місцевості в сучасних умовах розбудови системи освіти України.

Здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано сучасні наукові підходи до виконання актуального науково-практичного завдання, яке полягає в поглибленні теоретико-методичних засад, розробленні напрямів удосконалення організаційно-економічного забезпечення управління проектами транскордонного співробітництва. Охарактеризовано участь України в програмах транскордонного співробітництва. Виявлено пріоритетні сфери допомоги Європейського Союзу для України в межах програм транскордонного співробітництва. Визначено їх територіальне охоплення за участю України та обсяги залучення й використання коштів, доступних для України, що надійшли з Європейського Союзу в рамках програм транскордонного співробітництва на період із 2007 до 2013 рр. Здійснено діагностику результатів виконання проектів транскордонного співробітництва в регіоні із застосуванням нового методичного підходу, який грунтується на використанні економетричної моделі оцінки впливу інвестицій, залучених у межах проектів транскордонного співробітництва, на показник економічного розвитку регіону. Розроблено науково-практичні засади вдосконалення організаційно-економічного забезпечення управління проектами транскордонного співробітництва. Запропоновано створити спеціальний поновлювальний фонд як резервний за допомогою акумуляції коштів на засадах публічно-приватного партнерства.