Розглянуто деякі типи епонімічних назв в англійській мові, які посідають чільне місце серед так званих незнаходжувальних слів у роботі перекладача. Викладено принципи їх передачі українською мовою в текстах різних жанрів. Приділено особливу увагу епонімічним назвам, які належать до спеціальної лексики, термінологічних систем науки та техніки, служать основою рерівації спеціальних термінів, зокрема, як специфікатора родового поняття, вираженого загальною назвою (типу Berner's window). Відзначено, що в ЗМІ рекламодавці намагаються перетворити назви торгових марок на епонімічні. Встановлено, що в художній літературі епонімічні назви від топонімів і торгових марок найчастіше виступають у ролі уточнюючих художніх деталей, головною функцією яких є створення враження достовірності шляхом фіксації найдрібніших подробиць. Вказано на недоцільність існуючої практики опускати їх в перекладі, чи передавати родовим словом або функціональним аналогом.

Розглянуто методологічне забезпечення досліджень теорії режисури аудіовізуальних мистецтв. Проаналізовано природу довиразного зображення у ранніх роботах О.Довженка та С.Параджанова.

Визначено предмет та матеріал режисерського мистецтва, досліджено принципи дійового аналізу режисером літературного твору, а також генезис сценарно-драматургічних засад.

Висвітлено основні етапи становлення виражальних можливостей монтажу, його психофізичні засади, техніку та естетику кадрозчеплення, а також принципи "непомітного" монтажу зображення і звуку.

Розглянуто проблеми режисури екранних творів. Досліджено монтажну техніку та естетику сюжетотворення, принципи звуко-зорового монтажу, а також взаємозв'язок між музикою і зображенням.

Розглянуто проблеми кольоротворення у мистецтві, фізичну природу кольору, процеси його синтезування, властивості зору та закономірності кольорового сприйняття. Досліджено розмаїття функцій кольору у кіно та на телебаченні.

Розкрито роль кольоротворення у мистецтві, виражальні можливості та специфіку художньо-образного застосування даного засобу у кіно та на телебаченні. Висвітлено специфіку різних типів синтезування у кінематографі та на телебаченні, формування типів колориту, а також можливості кольоромузики.

Розглянуто проблеми режисури екранних творів, рушійні сили та специфічні ознаки архітектоніки фільмів, тобто ті режисерсько-методичні засади, внаслідок використання яких формуються особливості їх структури. Досліджено специфічну природу цілісності кінематографічного твору, природу та межі епічного, драматичного, ліричного, гносеологічну динаміку їх освоєння, а також методологічні засади формування типологічно різнорідних фільмів.

Висвітлюється життя та діяльність одного з найвідоміших архітекторів у Києві кінця XIX - початку XX ст. В.В.Городецького. Покажчик включає такі розділи: "Відомості в енциклопедичних та довідкових виданнях", "Роботи про життя та діяльність", "Загальні роботи, в яких згадується В.Городецький", "В.Городецький - мисливець, мандрівник, спортсмен", "Документальні фільми", "Поштові листівки з фондів ДНАББ ім. В.Г.Заболотного", "Матеріали, відсутні в провідних бібліотеках м.Києва".

Досліджено проблему використання письменниками власних назв - "говірливих" імен, з метою створення гумористичного ефекту. У художній літературі, особливо в гумористичній, широко використовуються "говірливі" імена, виражену структуру яких розкрити дуже легко. Імена багатьох героїв творів англійських і американських письменників виконали визначене змістове навантаження, семантизувалися і стали втіленням визначених якостей та особливостей персонажу. "Говірливі імена" висвітлено як виразні засоби реалізації прагматичної заданості на гумористичний ефект.

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Розповідається про життя та творчу діяльність української театральної акторки В.Левицької, її роботу в театрах ім. І.Котляревського, Л.Українки, Львівському Оперному Театрі, в Ансамблі Українських Акторів, в трупах О.Карабіневича та Я.Стадника. Наведені пам'ятні дати життя і діяльності В.Левицької, список ролей, а також показник п'єс, опер, оперет та фільмів, в яких акторка приймала участь.

Проаналізовано місце ліричної та ліро-епічної поезії в художній спадщині П.Куліша, його світоглядні позиції, життя і творчість письменника в документах і матеріалах. Охарактеризовано особливості сюжетної будови роману П.Куліша "Чорна рада", поетичні збірки "Хуторна поезія", "Дзвін". Висвітлено деякі аспекти філософських поглядів у творчості митця, його літературні та особисті зв'язки з М.Максимовичем.

Включена бібліографія гоголівської бібліографії, або бібліографія другого ступеня, що виходила друком російською та українською мовами за період 1853-1997 рр., насамперед, персональні покажчики і семінарії, каталоги виставок, описи архівних джерел, огляди видань творів Гоголя та гоголезнавчої літератури. Представлені покажчики та списки перекладів творів Гоголя та літератури про нього мовами народів світу, праці, що подають відомості про рецепцію творчості Гоголя літературами різних країн і народів. Враховано також іконо- і фільмографічні матеріали, що виходили окремо, чи з'являлися на сторінках книг та періодичних видань. Приділено увагу бібліографічним та пристатейним спискам, різноманітним посиланням у тексті статей чи підрядкових примітках на гоголівську бібліографію за умови, що вона суттєва. Більшість описів видань у покажчику супроводжуються анотаціями, які визначають характер видання, розкривають його зміст, інформують про обсяг, хронологічні рамки, спосіб розміщення матеріалу, наявність допоміжних покажчиків тощо. Наведено "Довідки про авторів" та "Іменний покажчик", складений за зведеним російсько-українським алфавітом.

Висвітлено сучасний стан та історію розвитку вітчизняного та зарубіжного декоративно-ужиткового мистецтва - важливої галузі матеріальної та духовної культури народу. Значну увагу приділено цеховим братствам, поміщицьким мануфактурам, машинному виробництву, державним фабрикам і комбінатам художніх виробів, а також приватним художнім підприємствам. Детально розглянуто барокове золотарство Німеччини, Франції, Англії та Нідерландів. Окремі статті присвячено художній кераміці, меблям, одягу, ювелірним виробам, народному малюванню тощо.

Представлено одну з перших спроб розгляду української ліро-епічної прози ХІХ-ХХ ст. в якості явища, неподільного на сегменти з однозначною їх історичною пропискою у часі, що спонукав чи був просто причетним до їхньої першоз'яви. Цим часом автор небезпідставно вважає усе минуле українського народу, котрий якраз цьому різновиду прозового мислення передав виплекану упродовж віків мову, а з тим і художньо-духовні її скарби, які цей народ формували і берегли. Загальноцивілізаційна вартість наголошених скарбів у дослідженні розглядається на доволі широкому філолого-філософському тлі: праці Гегеля, О.Потебні, М.Бердяєва, М.Гайдеггера, К.Ясперса, К.Юнга разом із літературно-критичним спадком Д.Чижевського, С.Єфремова, М.Зерова, Ю.Шереха є органічною складовою авторських міркувань про художній феномен "українського реалізму", його духовну ауру та націєтворчий зміст.

Театралізація хорових творів - нове явище в сучасному хоровому виконавстві. Це процес реалізації ідеальної, слухової, моторико-пластичної, графічної або вербальної моделі руху в сценічному виконанні музичного твору, в результаті якого створюється вторинний, відносно авторського задуму, художній об'єкт, синтетичний за своєю формою та синкретитичний за суттю, оскільки він є продуктом єдиного та неподільного, психологічно зумовленого процесу музичної орієнтації. Наведено схему колективного виконання твору "композитор - виконавець - слухач - диригент".

Висвітлюються стан та проблеми розвитку культури і суспільства України на порозі третього тисячоліття, співвідношення теорії та практики в художній культурі України. Розглядаються шляхи поліпшення роботи закладів культури в сучасних умовах, використання народної педагогіки у системі підвищення кваліфікації працівників культури, проблеми культури і духовності в сучасній сім'ї. Характеризується стан і тенденції розвитку бібліотечної справи в Україні, бібліографічно-видавнича діяльність в інформаційному забезпеченні розвитку української культури, українське законодавство і соціально-культурний розвиток меншин. Аналізується культура в ринкових умовах, у контексті виробництва суспільних благ; економічні аспекти приватизації закладів культури, суть та шляхи її проведення тощо.

Розглядається феномен віри і знання у людському бутті, роль релігійного фактору у формуванні моральних цінностей, а також моральні засади феномену віри. Аналізуються деякі аспекти функціонування релігії в сучасних умовах, проблема віри в лютеранській доктрині. Досліджується феномен віри у медицині. Простежується вплив християнства на процес становлення української духовності, висвітлюється релігійна духовність українського народу в його історичній генезі. Визначена ідея божественної трансценденції в художній практиці українських символістів. Пропонується сакральний досвід як форма духовного самотворення людини тощо.

Висвітлюються питання взаємодії "людина - природа" на різних, найбільш характерних, рівнях китайської культури. Виявляються особливості цих стосунків у світоглядних системах Китаю та в його художній культурі. Визначається практичний вияв взаємин людини і природи.