Розглянуто питання формування діа- та монологічної компетентності в українській мові у дошкільників з російськомовним типом спілкування, сприймання та розуміння дітьми змісту художніх творів, диференціації та індивідуалізації навчально-виховного процесу в дошкільному закладі. Висвітлено психологічні особливості використання музичного матеріалу в навчанні дітей дошкільного віку, актуальні аспекти особистісної підготовки майбутніх психологів, педагогічні основи модульного навчання у вузі.

Розглянуто феномен карнавалізації у поезії Ю.Андруховича, рецептивні моделі творчості Т.Осьмачки, витоки сповідальності в німецькій літературі другої половини ХХ ст. Висвітлено художні функції пейзажу у малій прозі Б.Лепкого, мистецько-виражальні особливості в повісті "Поза межами болю" О.Турянського, роль гри як організуючого чинника постмодерністської культурної парадигми. Охарактеризовано творчість Н.Кибальчич у контексті української літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст., психологію влади як проблему у творчості Ф.Достоєвського та письменників "Південної школи" американського роману, а також визначено уендерний аспект прози В.Підмогильного.

Розглянуто деякі типи епонімічних назв в англійській мові, які посідають чільне місце серед так званих незнаходжувальних слів у роботі перекладача. Викладено принципи їх передачі українською мовою в текстах різних жанрів. Приділено особливу увагу епонімічним назвам, які належать до спеціальної лексики, термінологічних систем науки та техніки, служать основою рерівації спеціальних термінів, зокрема, як специфікатора родового поняття, вираженого загальною назвою (типу Berner's window). Відзначено, що в ЗМІ рекламодавці намагаються перетворити назви торгових марок на епонімічні. Встановлено, що в художній літературі епонімічні назви від топонімів і торгових марок найчастіше виступають у ролі уточнюючих художніх деталей, головною функцією яких є створення враження достовірності шляхом фіксації найдрібніших подробиць. Вказано на недоцільність існуючої практики опускати їх в перекладі, чи передавати родовим словом або функціональним аналогом.

Висвітлюються катастрофічні мотиви в творчості Євгена Маланюка, втілення у його поезії універсалій художньої свідомості. Розглядаються не тільки джерела тих чи інших художніх прийомів, але їх розвиток і особливе значення в системі необароко (наприклад, гіперболи, анафори, анаграми, риторичні інтонації та ін.). Підкреслено, що Є.Маланюк сконструював у своїх творах особливий катастрофічний час і простір, заповнивши цей континуум конкретними подіями і предметами та рефлексіями про них.

Пропонуються згадки про Білики і біличан в історичних документах та інших джерелах XVII - першої половини ХХ ст. Наведено дані про розвиток гуральництва на Полтавщині у 1722-1723 рр., про дворянське земське ополчення "Козаки" у 1812 р. Представлені деякі матеріали про участь біличан у Великій Вітчизняній війні, а також довідкові дані про Білики і Білицький район із енциклопедичних та інших видань сучасної доби. Значну увагу приділено висвітленню білецьких спогадів про Мате Залку, Ю.Яновського, Ю.Смолича, О.Ковінькі, П.Панча, В.П.Замкового, А.Головко, С.М.Варавку, Г.А.Гапона.

Розглядаються питання інтеграції таких предметів, як рідна мова і література в середній ланці навчання (5-7 класи) шкіл нового типу, теоретично обгрунтовується можливість інтегрованого курсу як форми взаємопов'язаного навчання цих дисциплін. Розроблено та описано методичну систему завдань і вправ для роботи над художнім текстом у межах інтегрованого курсу.

Викладені історико-літературні відомості про критичні джерела, що передбачені програмою з української літератури для середньої школи. Вчителям пропонуються методичні рекомендації по їх використанню у процесі аналізу художніх творів, вивчення творчості письменника. Розглянуті різні форми роботи з критичними джерелами на уроці і в позаурочний час відповідно вимог першого і третього варіантів Програми з української літератури.

Вивчено українську драматургію першої половини ХХ ст., передусім, найпродуктивнішої в жанрово-стильовому та тематичному аспектах доби - епохи модернізму. Висвітлено життєвий і творчий шлях українського драматурга Миколи Куліша. Викладено основні художні засади новітньої драми. Наведено термінологічний словник, який містить необхідний матеріал з питань теорії літератури: проблеми жанру, стилів, напрямів тощо.

Викладено поради щодо вивчення художніх творів О.Кобилянської та розроблено уроки з вивчення кожного твору. Значну увагу приділено зразку тематичної діагностики рівня навченості учнів та словнику малозрозумілих слів, значення яких пояснюються за допомогою відповідників із сучасної української літературної мови.

Запропоновано створену на міжмистецькій основі методику, яка допомагає глибше усвідомлювати життя письменника, сприяє розвитку умінь і навичок творчого сприймання художніх текстів, зміцненню літературної освіти учнів. Обгрунтовано педагогічні аспекти використання живопису, графіки, скульптурних зображень і художніх фотографій на уроках літератури. Розкрито специфіку вивчення літератури у взаємозв'язку з образотворчим мистецтвом, висвітлено форми і методи підвищення рівня та якості знань у результаті симбіозу вказаних видів мистецтва.

Висвітлюється життя та діяльність одного з найвідоміших архітекторів у Києві кінця XIX - початку XX ст. В.В.Городецького. Покажчик включає такі розділи: "Відомості в енциклопедичних та довідкових виданнях", "Роботи про життя та діяльність", "Загальні роботи, в яких згадується В.Городецький", "В.Городецький - мисливець, мандрівник, спортсмен", "Документальні фільми", "Поштові листівки з фондів ДНАББ ім. В.Г.Заболотного", "Матеріали, відсутні в провідних бібліотеках м.Києва".

Досліджено проблему використання письменниками власних назв - "говірливих" імен, з метою створення гумористичного ефекту. У художній літературі, особливо в гумористичній, широко використовуються "говірливі" імена, виражену структуру яких розкрити дуже легко. Імена багатьох героїв творів англійських і американських письменників виконали визначене змістове навантаження, семантизувалися і стали втіленням визначених якостей та особливостей персонажу. "Говірливі імена" висвітлено як виразні засоби реалізації прагматичної заданості на гумористичний ефект.

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Висвітлюються загальні питання історії, духовності, національного виховання, зокрема, методи класифікації наук та трактування культури у філософії Френсиса Бекона, український національний рух у Галичині. Розглядаються характерні особливості українського іконопису і релігійної картини, структура внутрішнього простору Храму в контексті літургії. Описується графіка українських періодичних видань 20-30-х рр. ХХ ст., художні особливості поясного вбрання жінок Бойківщини в ХІХ - на початку ХХ ст., а також декоративно-ужиткове мистецтво в пам'ятках оборонного будівництва. Досліджується питання підготовки спеціалістів з художнього в'язання, проблематика та стилістика книжкової гравюри Галичини XVI-XVIII ст. Особливу увагу приділено таким мистецьким постатям, як О.Кравченку, Г.Круку, М.Бойчуку та ін.

Проаналізовано місце ліричної та ліро-епічної поезії в художній спадщині П.Куліша, його світоглядні позиції, життя і творчість письменника в документах і матеріалах. Охарактеризовано особливості сюжетної будови роману П.Куліша "Чорна рада", поетичні збірки "Хуторна поезія", "Дзвін". Висвітлено деякі аспекти філософських поглядів у творчості митця, його літературні та особисті зв'язки з М.Максимовичем.

Висвітлено актуальні проблеми мовознавства та літературознавства. Детально розглянуто когнітивні та функціональні аспекти семантики. Значну увагу приділено відображенню морально-етичних якостей людини засобами гуцульської фразеології, соціальній варіативності вербальної комунікації у Франції, мотивації відіменникових дієслів у сучасній українській мові, а також використанню метафор у доромантичних художніх системах (орнаменталізмі, середньовіччі, бароко, класицизмі та сентименталізмі).

Висвітлено сучасний стан та історію розвитку вітчизняного та зарубіжного декоративно-ужиткового мистецтва - важливої галузі матеріальної та духовної культури народу. Значну увагу приділено цеховим братствам, поміщицьким мануфактурам, машинному виробництву, державним фабрикам і комбінатам художніх виробів, а також приватним художнім підприємствам. Детально розглянуто барокове золотарство Німеччини, Франції, Англії та Нідерландів. Окремі статті присвячено художній кераміці, меблям, одягу, ювелірним виробам, народному малюванню тощо.

Розглянуто основні етапи розвитку літератур Близького та Далекого Сходу, розкрито особливості композиції, художніх засобів східних творів. Висвітлено особливості єгипетської, індійської, китайської, корейської, японської, грецької та шумеро-аккадської міфології, поетики індійських та арабських казок, архаїчних та класичних епосів. Викладено принципи вивчення священних книг народів Сходу: Веди, Авести, Старого та Нового Заповіту, Корану, Лунь юй. Охарактеризовано перську, китайську, японську та арабську літератури.

Представлено одну з перших спроб розгляду української ліро-епічної прози ХІХ-ХХ ст. в якості явища, неподільного на сегменти з однозначною їх історичною пропискою у часі, що спонукав чи був просто причетним до їхньої першоз'яви. Цим часом автор небезпідставно вважає усе минуле українського народу, котрий якраз цьому різновиду прозового мислення передав виплекану упродовж віків мову, а з тим і художньо-духовні її скарби, які цей народ формували і берегли. Загальноцивілізаційна вартість наголошених скарбів у дослідженні розглядається на доволі широкому філолого-філософському тлі: праці Гегеля, О.Потебні, М.Бердяєва, М.Гайдеггера, К.Ясперса, К.Юнга разом із літературно-критичним спадком Д.Чижевського, С.Єфремова, М.Зерова, Ю.Шереха є органічною складовою авторських міркувань про художній феномен "українського реалізму", його духовну ауру та націєтворчий зміст.

Досліджено духовний розвиток особистості у контексті організації мистецької освіти. Окреслено шляхи формування ціннісних художніх орієнтацій молоді у галузі аматорського театрального мистецтва. Детально проаналізовано українську культуру XVI - XVII ст. Значну увагу приділено гуманістичним засадам діяльності правоохоронних органів України, деяким психологічним чинникам віктимності неповнолітніх, творчим можливостям людини, національним традиціям українського виховання, а також особливостям взаємовідносин генотипу та фенотипу у формуванні психічних функцій особистості.