Розглянуто актуальні проблеми сучасного мовознавства і літературознавства, зокрема, у сфері лінгвістики ряд робіт присвячено факторам (мовна особистість, мова художньої літератури, писемна традиція, культура, політичні обставини, фольклор, релігія), які впливають на становлення функціонально-стилістичної системи літературних мов. Проаналізовано композиційно-семантичні і структурні особливості епіграфічного мовлення українських письменників ХІХ-ХХ ст. (Г.Сковороди, М.Некрасова, С.Черкасенка, К.Гриневичевої, Є.Плужника, О.Лятуринської), а також в етнокультурному аспекті подаються коментарі про назви одягу, їжі, напоїв, ужитих І.П.Котляревським у поемі "Енеїда". Досліджено семантичні зміни у структурі лексичних одиниць, процес запозичення слів з російської та англійської мов у зв'язку зі змінами у їх семантичній структурі; надано семантико-зіставну характеристику деяких фразеологізмів французької, німецької, російської та української мов, виявленням національної специфіки. Особливу увагу приділено питанням методики викладання української мови. Детально висвітлено проблему структурно-семантичної класифікації складнопідрядних речень та виявлено розбіжності під час її розгляду за вузівськими підручниками. Розкрито шляхи здійснення естетичного впливу на школярів засобами української мови та вдосконалення зв'язного мовлення майбутніх учителів початкових класів. Вивчено побутову лексику літописів Самовидця, Г.Граб'янки, С.Величка у курсі історії української літературної мови.

Наведено результати досліджень у галузі мовного інтелектуалізму, функціонування та еволюції мовних форм, співвідношення книжних і народнорозмовних елементів у різні історико-мовні періоди. Розглянуто структурно-семантичні групи складних слів на позначення кольору в українській поетичній мові, еволюцію оцінної колоративної номінації в контексті проблем дослідження ідіостилю. Висвітлено особливості стилістичного використання фразеологізмів у збірнику сказань XVII ст. В.Ясинського, структурно-семантичні моделі композитів-назв осіб у староукраїнській літературній мові кінця XVI - XVII ст., заповіти, що мають місце в пам'ятках актової писемності XVI - XVIII ст.

Висвітлено історію існування біблейської фразеології, детально проаналізовано всі протиріччя, пов'язані з теоретичним осмисленням даних одиниць, показано співвідношення між біблейськими фразеологізмами та текстом Біблії, виявлено можливі принципи й аспекти порівняльного аналізу біблейської фразеології різних мов. Найголовніша проблема полягає в неможливості зафіксувати мову та конкретний час виникнення будь-якого біблейського фразеологізму, що має велике значення для етимологічного та семантичного аналізів цих одиниць мовлення, а також в неоднозначному теоретичному визначенні даних одиниць фразеологічного складу російської мови.

Розглянуто літературний процес на Волині від найдавніших часів до сьогодення. Висвітлено історію Волині у теоретичній спадщині М.І.Костомарова та С.М.Соловйова, луцький період педагогічної діяльності українського письменника П.О.Куліша і Л.Українки, стилістичні функції фразеологізмів у романі У.Самчука "Волинь", еволюцію ліричного героя та поетику образів у ліриці В.Слапчука. Проаналізовано культурно-просвітницьку діяльність інтелігенції Волині у 1900 - 1914 рр., образ Волині у структурі художнього цілого на матеріалі літератури ХХ ст., народнопісенні засоби образності у мові сучасних волинських поетів тощо.

Обгрунтовується положення про необхідність створення тлумачного словника фразеологічної термінології. Велика кількість різних термінів і неадекватність смислового змісту деяких з них утруднює сприймання і розуміння наукового тексту. Особливої уваги вимагає тлумачення таких понять, як об'єкт фразеології, фразеологізм, фразеологічна серія, фразеологічна група, мовний афоризм. Ці терміни наводяться як приклади словникових статей.

Розглянуто фразеологічні одиниці (ФО) біблійного походження - окремі слова, словосполучення або навіть цілі вислови зі структурою речення, які невід'ємною частиною увійшли в культуру та мови багатьох народів і асимілювалися в них. Біблеїзмами, простішими для пізнавання, є фразеологічні одиниці з власними іменами біблійного походження. Саме антропонім сигналізує про зв'язок фразеологізму з Біблією і саме він посилює емоційне забарвлення висловлення. Ім'я власне виступає тут як ознака, характерна для даної особистості. ФО біблійного походження часто відрізняються від їх біблійних прототипів. Біблеїзми можна розподілити на цитатні та ситуативні, крім того, вони функціонують у вигляді структурних і семантичних дериватів. Біблійні фразеологізми (БФ) є цікавим матеріалом для дослідження. Для наукового пошуку перспективними напрямками можуть бути: 1) семантична класифікація БФ; 2) структурні варіанти БФ (у тому числі деривати); 3) ступінь асиміляції БФ у соціокультурних контекстах різноманітних мов; 4) регістр конотативно-стилістичних значень і прагматичний потенціал БФ; 6) БФ як елемент організації тексту.

Розглянуто спільне та відмінне у пунктуації української та румунської мов, модальне значення необхідності в українських прислів'ях, структурно-граматичну класифікацію біблійних фразеологізмів. Висвітлено правописні проблеми української мови кінця ХХ ст., основні шаблони та засоби авторської індивідуалізації тексту газетного привітання, основи та методику розробки комунікативної навчальної програми. Охарактеризовано фоносемантичні особливості поетики Л.Костенко, специфіку використання імперативних форм у творах О.Гончара, лексико-стилістичні засоби характеристики персонажів у новелах П.Мериме, складнопідрядні речення часу у творах О.Кобилянської, мовні засоби вираження градації у творах О.Довженка.

Висвітлюються прагматичні значення висловлювань англійської мови, співвідношення синонімії німецьких фразеологізмів з соціально-культурним елементом та їх українських еквівалентів, а також принципи умотивованості словотвірного значення порівняно з морфематичним (на прикладі ад'єктивів французької мови). Розглядаються структурно-семантичні особливості термінологічних комплексів будівельно-архітектурної термінології та групи тематичного поля журналістської термінології. Досліджується використання мотивів любовно-авантюрного роману у ренесансній літературі Іспанії (на прикладі творів Сервантеса), кольріджевські мотиви у морській трилогії В.Голдінга "До кінця землі", інфернальна тематика у романі Г.Гріна "Доктор Фішер із Женеви, або Вечірка з бомбою" тощо.

Досліджено форми та способи вияву етнокультурної атрибуції чеських фразеологізмів, основні ідеографічні класи у контексті етнічної культури. У процесі зіставного аналізу чеських і українських фразеологізмів виявлено особливості національної фразеологічної номінації. Вивчено особливості етнокультурної мотивації з широким використанням етнографічних, фольклорних, міфологічних і біблійних джерел. З метою створення більшої контрастності та паралелізму в праці використано матеріал української, російської, білоруської, словацької, польської, німецької та інших мов.

Розглянуто проблеми сучасної зарубіжної літератури, зокрема, екзистенціальні мотиви у романі Г.Відала "Месія", концепцію уяви в поетичній системі Р.Уїлбера, трансформацію образу літературного героя в контексті розвитку детективного жанру, особливості естетики та поетики Р.Фроста. Особливу увагу приділено актуальним питанням сучасної лінгвістики, у т.ч. контрастивному аналізу фразеологізмів з географічними назвами в англійській та українській мовах, тенденціям денумеративного творення, способам визначення семантичного навантаження неозначено-особового займенника "on" у французькій мові.

Розглянуто нові теорії у сучасній фразеології та фразеографії. Зокрема відзначено, що наріжні фразеологічні та фразеографічні проблеми не вирішені остаточно, особливо проблеми "вузького" та "широкого" визначення фразеології як науки, семантики фразеологічної одиниці, взаємодії фразеологічних одиниць, інтерпретації системних параметрів фразеології, функціонально-стилістичної кваліфікації фразеологізмів, визначення дефініції "ідіома", терміна "фразеологічне значення", культурологічного аспекту фразеології.

Розглянуто питання мовознавчої історіографії, граматики та словотвору. Визначено параметри семантико-синтаксичної структури елементарних двоскладних речень з дієслівними предикатами. Висвітлено особливості формування давньоруських складних гідронімів, семантичні особливості полісемічних фразеологізмів у співвідношенні з частинами мови. Розкрито семантичну структуру ойконімії південно-східної Волині. Наведено структурно-дериваційні типи зоолексем української мови. Викладено результати дослідження проблеми мовного побуту міста. Відображено тенденції сучасної поетики. Проаналізовано вплив українських синтаксичних норм на мову прозових творів українських письменників, написаних російською мовою. Розглянуто актуальні проблеми методики української мови та літератури. Висвітлено українську лірику у взаємозв'язку з зарубіжною як важливий напрям якісного реформування викладання рідної літератури у середніх навчальних закладах. Охарактеризовано роль літератури у культуротворчій діяльності студентської молоді.

Розглянуто польову організацію мінімальних фразеологізмів сучасної української мови на прикладі аналізу структурної організації, парадигматичних відношень складників одного з найбільших фразеологічних полів, що характеризує дію.

Проаналізовано зв'язок інноваційної педагогічної термінології з терміносистемами інших наук, питальні речення в українській мові, явище енантіосемії у сучасній українській літературній мові. Розглянуто семантичну структуру метафор у художньому мовленні П.Загребельного, мовотворчість Л.Костенко, іншомовні слова з експресивним значенням у поезії Є.П.Гуцала, дієслова "звучання" у прозових творах М.Коцюбинського, мовні засоби експресії у сатиричних і гумористичних віршах А.А.Бортняка, способи вираження порівнянь у поетичному мовленні Т.Г.Шевченка. Охарактеризовано суспільно-політичну лексику іншомовного походження у сучасних періодичних виданнях України, трансформацію фразеологізмів у прозі 90-х рр. XX ст. тощо.

Розглянуто теорію номінації та проблему нового слова у когнітивній лінгвістиці. Висвітлено історію походження та розвитку богемської говірки на Закарпатті, а також деякі аспекти української діалектної лексикографії. Значну увагу приділено літературно-художнім антропонімам у драматичних творах І.Карпенка-Карого, стилістичним ефектам трансформованих фразеологізмів у художніх творах І.Чендея, любовній ліриці Т.Осьмачки.

Висвітлено проблему дерусифікації української мови у працях мовознавців 20 - 30 рр. ХХ ст.: В.Сімовича, М.Гладкого, О.Синявського І.Огієнка, Л.Булаховського, О.Горецького, Є.Тимченка та ін. Значну увагу приділено антонімії в українській науково-технічній термінології, іменниковим фразеологізмам бойківського говору, поетичному мовленню у структурі функціональних стилів, естетичному аспекту розвитку мови. Досліджено розвиток експресивного навантаження вставлених конструкцій у структурі формально ускладненого просторового речення (на матеріалі української та білоруської мов).

Досліджено фразеологію українських народних говорів у ономасіологічному, ареальному та етимологічному аспектах, зафіксовану протягом XVIII - XX ст. Народну фразеологію розглянуто як в українському діалектному континуумі, так і в слов'янському мегаконтинуумі (з використанням усіх слов'янських мов). Запропоновано нові етимологічні пояснення значної кількості українських фразеологізмів.

Вміщено близько трьох тисяч фразеологізмів (фразеологічних зрощень, єдностей, сполучень), які вживаються в говірках Нижньої Наддніпрянщини. Переважну більшість реєстрових одиниць склали сталі звороти, зібрані дослідником та його учнями протягом 1952 - 1998 рр. у селах, селищах і містах Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей. Використано десятки фразеологізмів, зафіксованих фольклорно-етнографічними та діалектологічними записами другої половини ХІХ - початку ХХ ст., зробленими на території колишніх Катеринославської та Херсонської губерній І.Манжурою, Я.Новицьким, Д.Яворницьким, І.Бесарабом, О.Курилом та іншими відомими дослідниками. Фразеологічні звороти подано в алфавітному порядку, а за основи взято їх вихідні форми. За наявності відповідного матеріалу вживання фразеологізмів проілюстровано текстовими уривками з розмовного мовлення. Всі зареєстровані одиниці задокументовано. Збережено діалектні фонетичні, морфологічні, словотворчі та лексичні особливості усталених висловів і текстових уривків-ілюстрацій. Під час укладання реєстрових статей використано як сучасні діалектологічні записи, так і записи минулого. У "Додатках" наведено цікаві фразеологізовані каламбури, нісенітниці, дотепи, побажання, заклинання, поради, подяки, запрошення, вітання, тости тощо.

Вміщено фразеологізми, записані на території українського Донбасу (Луганська та Донецька області). Розкрито значення ідіом, подано їх стилістичну характеристику. Усі вислови паспортизовано і за потребою проілюстровано контекстами (найчастіше - реченнями). Широко використано історичні, етимологічні та культурно-національні коментарі.

У монографії розглядаються питання системного і рівневого статусу фразеології, визначається її місце у системі мови, обгрунтовується належність до лексичного рівня мови. Міститься новий підхід до визначення системи, в основі якого лежить поняття функціонального поля. Розглядаються онтологічні та функціональні властивості фразеологізмів і дається визначення фразеологізму як віртуального знака мовної системи з позиції загальної фразеології.