In this research the author makes an attempt to find out the origin of such a new phenomenon as flashmob, the degree of its prevalence, its characteristic features in the other societies in order to compare them to the Ukrainian ones. The special attention is paid to the features of Odessa's flashmob.

Висвітлено зміст, завдання та методичні засади соціального виховання та соціально-виховної роботи, зокрема у ЗНЗ. Охарактеризовано структуру виховного процесу. Описано ефективні педагогічні технології організації соціально-виховного процесу. Розглянуто інститути та чинники соціального виховання особистості. Наведено методику формування колективу. Розкрито особливості соціально-виховної роботи з обдарованими, важковиховуваними та педагогічно занедбаними дітьми. Наведено типові правила проведення флешмоб-акції. Висвітлено сутність таких понять, як контактна бесіда, ситуації вільної діяльності, показники вихованості, соціальне проектування, комплексна соціально-педагогічна діагностика.

Висвітлено історію зародження та розвитку форм культурно-дозвільної діяльності. Показано суспільне значення дозвілля, визначено його функції та рівні. Розкрито сутність соціально-культурної анімації як форми соціальної активності особи. Наведено відомості про подієвий туризм, карнавальний рух, костюмовані тури, флешмоб, фаєр-шоу, форми театралізованих анімаційних заходів, вечірні шоу-програми, дитячу та спортивну анімацію. Обгрунтовано рекомендації щодо підвищення акторської майстерності аніматора й організації анімаційних програм.

Освещена история зарождения и развития форм культурного проведеня досуга, показано его общественное значение, определены функции и уровни. Раскрыта сущность социально-культурной анимации как формы социальной активности личности. Изложены сведения о событийном туризме, карнавальном движении, костюмированных турах, флешмобе, фаер-шоу, формах театрализованных анимационных мероприятий, вечерних шоу-программах, детской и спортивной анимации. Обоснованы рекомендации по повышению актерского мастерства аниматора и организации анимационных программ.

Наведено основні поняття сценічного мистецтва другої половини XX ст., доби Другої реформи театра, другої хвилі авангарду (неоавангарду). Виклад головних ідей і винаходів нового театру здійснено на базі невідомих або маловідомих українському читачеві джерел. Терміни подано у хронологічній послідовності, що визначає спосіб організації матеріалу та специфічний жанр видання - хронолексикон. Висвітлено сутність таких понять, як театр авангардовий, театр абсурду, антитеатр, театр акцій, акціонізм, новітня драма, паратаксис, драма пейзажна (ландшафтна), театр панічний, театр на цвинтарі, театр нудистський, антропологія театральна, театр флешмоб.

На прикладі залучення учнів початкової школи до акції фольк-арт-флешмобу запропоновано впровадження новітніх проектів у практику вчителів музичного мистецтва, що має допомогти поєднати дидактичні функції, традиційні прийоми і засоби навчання. Передбачено, що це збагатить й поповнить навчально-виховний процес початкової школи новими формами роботи, яка сприятиме більш ефективному засвоєнню музичного навчального матеріалу, національного пісенного фольклору, звичаїв і традицій українського народу.

На примере привлечения учеников начальной школы к участию в акции фольк-арт-флешмоба предложено внедрение новейших проектов в практику учителей музыкального искусства,что поможет соединить дидактические функции, традиционные приемы и средства обучения. Предполагается, что это обогатит и пополнит учебно-воспитательный процесс начальной школы новыми формами работы, которая окажет содействие более эффективному усвоению музыкального учебного материала, национального песенного фольклора, обычаев и традиций украинского народа.

Introductionof the newest projects in the practice of teachers of musical art which helps connect the didactic function, traditional techniques and tools for learningis proposed.In this aspect represented action of folk-art flash mob as modern forms of organization of collective musical-creative activity.

Вивчено переваги та перспективи розміщення реклами у соціальних мережах. Розглянуто рекламу на транспорті як ефективний різновид зовнішньої реклами. Приділено увагу маркетинговому мотивуванню підприємств у сфері роздрібної електронної торгівлі. Узагальнено зарубіжний досвід заборони недобросовісної цінової реклами. Проаналізовано психологічний вплив рекламного повідомлення. Охарактеризовано флешмоб як комунікаційний інструмент у лобіюванні політичних інтересів. Досліджено тенденції розвитку та цивілістичні виклики вітчизняного рекламного ринку. Обгрунтовано особливості роздрібної реклами.

Висвітлено засоби промоції книжкової продукції видавництва "Ранок", наголошено на їх особливостях у соціальній мережі Фейсбук. Основними такими засобами є відеопрезентація, буктрейлер, вебінари, онлайн-марафони, відеочати з авторами книг і конкурси книжок. Найпопулярнішими є саме вебінари та онлайн-марафони. Буктрейлер, флешмоби та відеочати з авторами поки не користуються попитом у читачів та в представників видавництва. Однак завдяки промоції видавництво "Ранок" популяризує свою книжкову продукцію, збільшує кількість користувачів сторінок у соціальних мережах, які є потенційними її покупцями.

Висвітлено засоби промоції книжкової продукції видавництва "Ранок", наголошено на їх особливостях у соціальній мережі Фейсбук. Основними такими засобами є відеопрезентація, буктрейлер, вебінари, онлайн-марафони, відеочати з авторами книг і конкурси книжок. Найпопулярнішими є саме вебінари та онлайн-марафони. Буктрейлер, флешмоби та відеочати з авторами поки не користуються попитом у читачів та в представників видавництва. Однак завдяки промоції видавництво "Ранок" популяризує свою книжкову продукцію, збільшує кількість користувачів сторінок у соціальних мережах, які є потенційними її покупцями.

Проблему вдосконалення професійної підготовки майбутніх вчителів фізичного виховання доцільно вирішувати шляхом формування їх професійної майстерності не лише у процесі формальної освіти у ЗВО, але й шляхом неформального навчання. Мета дослідження - запропонувати аналіз стану підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації спортивно-масових заходів засобами неформальної освіти. Використано теоретичні методи: системний аналіз наукової, психолого-педагогічної, методичної літератури; узагальнення та систематизація; емпіричні методи: анкетування. Завданням неформальної освіти у галузі ФКіС передбачено створення умов для покращання стану здоров'я, формування мотиваційно-ціннісних установок для повної реалізації свого фізичного, психічного, духовного потенціалу, засвоєння знань про сутність здоров'я іа здорового способу життя, розвиток умінь і навичок щодо самостійної оцінки свого здоров'я, виховання відповідальності за вибраний стиль поведінки щодо власного здоров'я. Вирішення цих завдань у системі неформальної освіти, зокрема під час проведення фізкультпауз; занять спортивних секцій, груп аеробіки, шейпінгу, фітнесу, відвідування тренажерної зали тощо; проведення масових фізкультурно-спортивних заходів (ФСЗ) змагального характеру; масових ФСЗ, слугуватиме формуванню відповідних компетентностей у студентів. Для студентів експериментальних груп запропоновано участь у різноманітних масових ФСЗ змагального характеру: чемпіонати з баскетболу, футболу тощо, тренінги, у тому числі онлайн; флешмоби; спортивно-розважальні ігри, проведення педагогічної практики в умовах неформальної освіти ЗЗСО, а також тренінгів, воркшопів і майстер-класів від провідних учителів фізичної культури та тренерів м. Суми тощо. Підтверджено вплив участі майбутніх учителів фізичної культури у заходах неформальної освіти на формування їх готовності до організації спортивно-масових заходів.

У ході дослідження використано теоретико-методологічний аналіз, аналіз наукових джерел, культурно-ціннісний аналіз суб'єктів соціальних комунікацій, контент-аналіз. Флешмоби в Інтернеті - одна з форм сучасних соціальних комунікацій. Вони стали результатом розвитку ЗМІ, інформаційних технологій, комп'ютеризації суспільства загалом. Спочатку флешмоби розвивались офлайн, але дуже швидко набули поширення й у мережі, зросла кількість їх видів і форм, удосконалились їх правила. Останнім часом у флешмобах використовують багато відео. Вони зустрічаються й на ТБ, орієнтованому на дорослішу аудиторію. Особливістю флешмобів є те, що у віртуальному вимірі це мережева спільнота, а в реальному житті - натовп. Їх організація зазвичай відбувається за допомогою медіа та Інтернету, а реалізація запланованого - у реальному житті, на вулицях. Флешмоб є здебільшого явищем великих міст, де живе багато незнайомих людей. Флешмоб є інтегрованим поняттям, яке включає в себе елементи й властивості різних соціальних процесів. Подекуди зустрічається організація флешмобів на комерційній основі (як форма рекламних кампаній). Флешмоби мають унікальну ідеологію та не мають аналогів у світовій історії. Часто їх проводять для провокації різних сайтів або блогерів (учасники акції "завалюють" ресурс девіантним контентом, щоб знизити його рейтинг). Аудиторією флешмобів часто є підлітки, які активно підтримують різні масові заходи, знайомляться й розважаються таким чином. Комплексно досліджено флешмоби в Інтернеті в системі соціальних комунікацій, виокремлено їх види й особливості. Результати дослідження можуть бути використані для розробки лекцій з дисципліни "Соціальні комунікації".

Розглянуто рецепцію абсурдного як екзистенціально-антропологічний феномен. Використано філософсько-антропологічний та аксіологічний підходи, прийоми компаративістики. Проаналізовано проблему ідентифікації абсурдного в його екзистенціально-антропологічному вимірі - визначено прийоми ідентифікації, опрацьовано потрібний концептуально-термінологічний інструментарій. Описано тенденцію соціально-культурної легітимації абсурду й абсурдизму як у реальному, так і у віртуальному просторі. Зокрема, розглянуто явище флешмобу та субкультуру фриків. Проаналізовано аргументи прихильників і критиків абсурдизму, який останні кваліфікують як своєрідне соціальне захворювання. З використанням розроблених автором засобів ідентифікації й оцінки абсурдного охарактеризовано низку новітніх трендів сучасності - трансгуманізм, ювенальну юстицію, мультикультуралізм, маніпулятивні технології. Зроблено висновок, що в умовах сучасного суспільства абсурдизм у певних своїх проявах становить серйозну загрозу як для існування та нормального функціонування окремих його базових інститутів, так і для життєдіяльності особистості. Розглянуто різноманітні запропоновані фахівцями засоби протидії абсурдизму.

Досліджено особливості промоційної політики українських видавництв, зокрема застосування нових підходів щодо залучення сучасних медійних плат форм та конвергентних засобів просування. Здійснено аналіз теоретичних досліджень та публікацій, що стосуються вивчення книжкової промоції. Подано огляд напрацювань теоретиків-дослідників в даній темі. Розглянуто сучасні технології просування книжкової продукції на ринку. Окреслено можливості та роль конвергентних медіа в аспекті творення власної інформаційної політики видавництва. Описано такі форми та формати просування як блог, відеоблог (бук тюб), флешмоб, букчелендж та буккросинг тощо. На конкретних прикладах продемонстровано ефективність застосування таких медіаресурсів, що в цілому сприяє забезпеченню достатньо ефективної рекламно-промоційної комунікації. Розглянуто позитивні практики залучення конвергентних медіа щодо маркетингових, рекламних та PR-стратегій видавництв. Відзначено важливість застосування професійних підходів до популяризації та промоції сучасної літератури. Варто також враховувати зміни, які відбулися в системі медіа технологій, що дають сучасним видавцям і книготорговцям значно ширший арсенал комунікаційних ресурсів для забезпечення ефективного просування. Результати дослідження мають практичне значення і можуть бути використані при розробці рекламної діяльності (кампанії в цілому), спрямовані на популяризацію книги, автора, видавця.

Увагу приділено культурологічній і мистецтвознавчій реконструкції мистецького нонконформізму в контексті української культури XX століття. Український мистецький нонконформізм розглянуто як незгоду із загальноприйнятою схематичною формою художнього мислення, намір здолати стандарти її стереотипного догматизму та замість безособової форми дати індивідуальну, діалектично змістовну. Зазначено, що специфіка сучасного розуміння нонконформізму полягає у його перегляді як автохтонного явища української культури, який постав унаслідок виборювання права художника на національне мистецтво та художню культуру в цілому і сформував сталу традицію опору асимілятивним процесам в українській культурі. Концептологію національного розкрито через поняттєву модель "концепт національного". Доведено, що ця модель віддзеркалює стереотипи культурних уявлень українського етносу, котрі споріднені з духовним та емоційним вимірами його існування, є внутрішньо усвідомленим осягненням речі через генетичну пам'ять роду, синтезує в собі акт пам'яті, орієнтований у минуле, акт уявлення, орієнтований у майбутнє, та акт судження, орієнтований у теперішнє. Концепт національного є проєкцією українського культурного, історичного та географічного "типоландшафтів" у творчості митців без огляду на їх етнічне походження. У понятті "нонконформізм" виокремлено два напрями: нонконформізм як модель громадянської позиції у суспільстві, загроженому ідеологічним насильством, і власне мистецький нонконформізм, що проявляється у конкретних мистецьких творах, у їх візуальній мові, прийомах композиції, у натяках, алегоріях, символах тощо, тобто в усьому тому, що художник абсербував і репрезентував за допомогою художньої форми. Для художника незгода з ідеологічними забобонами не є чимось абстрактним, вона завжди є конкретною формою спротиву у спосіб, який цьому художникові притаманний. Розкрито специфіку періодизації та історико-культурні трансформації українського мистецького нонконформізму в контексті європейської культури XX століття. Еволюцію нонконформізму в українському мистецтві реконструйовано у форматах: "протононконформізм" (національний рух у мистецтві 1920 - 1930-х рр.), "класичний нонконформізм" (протестні рухи в культурі 1960 - 1980-х рр.), "зрілий нонконформізм" (пізньорадянський період 1985 - 1991 рр.), "посткласичний нонконформізм" або "постнонконформізм" (сучасні реалії симулякрових протестів-флешмобів, політизація мистецтва, антитеза політизації та утилізації мистецтва у вигляді звернення до народного мистецтва, архаїки 1990 - 2000-х рр.). Проведено аналіз мистецьких тенденцій розвитку українського нонконформізму 1920 - 1990-х рр.: від "репресованого" авангарду та бойчукізму до постмодерних пошуків посткласичного нонконформізму. Виявлено регіональні особливості формування осередків нонконформного руху в Києві, Львові, Одесі, Харкові, Ужгороді. Досліджено стан і перспективи розвитку нонконформних рухів у новітніх історико-культурних умовах. Проаналізовано системи музеєфікації творів нонконформістів та процеси створення державних і недержавних приватних колекцій, виставкову діяльність у пострадянському просторі та за кордоном. Доведено, що духовні та візуальні трансформації української теми пройшли декілька етапів становлення. У 1910 - 1930-і рр. інтерпретація української теми була пов'язана з традицією синтезу мистецтв православної культури візантизму, проторенесансу й українського примітиву школи Бойчука та наділялася сакральністю. У 1960 - 1970-і рр. художники повертаються до української теми у її фольклорно-модерністичних варіаціях. У другій половині 1980-х - на початку 1990-х рр. митці намагалися відійти від стереотипного уявлення у вигляді локально-герметизованого фольклоризму (глечик, горщик, шаровари), привести українську тему до європейської естетичної норми, використовуючи естетичний постмодерний тезаурус, і тим самим - до вироблення нових стереотипів. Показано, що однією з активних мистецьких форм опору, яка заперечувала артефактність мистецтва як такого, був радикальний нонконформізм (або нонконформізм "чистої ідеї") - світоглядний молодіжно-студентський культурний напрям представників київського урбаністичного арт-середовища кінця 1970-х - початку 1980-х рр. Доведено, що світоглядні орієнтації українського нонконформізму зберегли цінність дотепер у формі постнонконформізму - досить дискусійного явища 1990 - 2000-х рр., що виникло на руїнах посттоталітарного режиму в умовах демократичних свобод. У наш час його рефлексії відчутні в творчості майстрів, які сформувалися у 1960 - 1980-і рр. і розвивали критерії художності попередніх десятиліть. До них долучилося й покоління митців 1990-х рр., естетичні підходи, візуальна структура, проблематика, теми та сюжети яких склалися під впливом традиційного нонконформізму. Показано, що постнонконформізм поєднує в собі як симулякрові настанови протесту заради протесту, так і звернення до протононконформізму.

Наведено результати дослідження колективу авторів ефективності маркетингової діяльності органів місцевої влади України. Дослідження виявило, що маркетингові комунікаційні заходи з метою формування іміджу надавачів послуг міського транспорту в досліджуваних регіонах здійснювалися переважно у формі неспрямованих на цільові сегменти ринку інформаційних кампаній. У ході дослідження виявлено, що у 2017 - 2020 рр. в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій) відбувались поодинокі заходи з підвищення усвідомлення відповідальності та важливої ролі надавачів послуг міського транспорту. Встановлено, що громадян України інформують про проблеми міського громадського транспорту на трьох рівнях. По-перше, на національному рівні найбільш популярними були інформаційна та освітня діяльність, іміджева соціальна реклама в національних засобах масової інформації, Інтернет-порталах, інформаційно-освітніх програмах і публікаціях, відтворення та розповсюдження друкованих матеріалів (буклетів, листівок, плакатів, академічної літератури). По-друге, на регіональному рівні (рівні областей) поширені були публікації та відеоролики в Інтернеті, посібники, радіо- та телевізійні програми, соціальна реклама на регіональному державному телебаченні та радіо, зовнішня реклама (білборди, сіті-лайти, плакати), організація конференцій і семінарів, флешмоби та суспільні події. По-третє, на місцевому рівні відбувались організація лекцій, занять, рольових ігор, ділових ігор, майстер-класів, розповсюдження буклетів, листівок і матеріалів конференцій. Разом із тим, системності у проведенні маркетингових комунікаційних заходів для формування іміджу надавачів послуг міського транспорту в ході дослідження не вдалось виявити. У ході дослідження виявлено недоліки в комунікаційному процесі державних служб із цільовими соціальними групами. Здійснено аналіз маркетингових комунікаційних заходів, реалізованих і запланованих до реалізації державними органами. На підставі результатів дослідження і висновків запропоновано низку рекомендацій.

Соціальна мережа TikTok дуже швидко завойовує популярність. Ще 2 роки тому її не сприймали серйозно, вважали платформою для підлітків, де немає нічого окрім танців і флешмобів. Але зараз ситуація кардинально змінилася. TikTok швидкими темпами збільшує аудиторію, контент також змінюється. Нині там вже активно ведуть і розвивають свої облікові записи не лише музиканти, а й лікарі, депутати, адвокати, рекламісти, автомобілісти та представники інших професій. Відповідно й ставлення до цієї соціальної мережі також змінилося. Нині це вже не лише додаток з танцями та піснями, а платформа, де можна легко, доступно та оригінально подати інформацію, навіть нудну та нецікаву, але таку потрібну та корисну. Масмедіа також стежать за швидкою популярністю TikTok і змінами у контенті. А там, де є аудиторія, є перспективи для популяризації ЗМІ. Тому все більше медіа приходять у цей додаток. Але роблять це двома способами. Перший: підлаштовуються під формат платформи, навіть серйозні ЗМІ публікують смішні відео, використовують популярну музику та кривляються на камеру. Другий: публікують контент, який вже був розміщений в інших соцмережах, ігнорують формат TikTok, також викладають уривки з шоу, випуски новини, тому часто не отримують достатньої уваги від аудиторії. Адже TikTok відрізняється від інших соціальних мереж, тому контент, який підходить для Facebook, Instagram, Youtube, на цій платформі не набирає переглядів. Адже кожна соцмережа має свій формат створення та подачі контенту, тому для кожної платформи для спілкування повинен бути зроблений індивідуальний контент. Масмедіа не завжди дотримуються цього правила, тому часто розчаровуються у TikTokTikTok і не розвивають у ньому свій обліковий запис. Досліджено, які українські масмедіа і як поширюють свій контент у TikTokTikTok. З'ясовано, чи є перспективною ця соціальна мережа для популяризації ЗМІ та її продукції.