Аналізуються вихідні принципи і ключові категоріальні визначення соціально-політичного вчення марксизму в контексті основних здобутків духовного і практичного досвіду новітньої історії. З'ясовуються внутрішні вади комуністичного вчення, причини поразки реального соціалізму. Обгрунтовується принципова неспроможність марксистського гуманістичного ідеалу і розвивається альтернативне розуміння призначення людини, сенсу її життя і відповідних принципів організації суспільства.

Зроблено філософське дослідження апокрифічної апокаліптики у контексті патристики. Проаналізовано проблему походження "вічності" зла в світі, ідею апокаліпсиса. Значну увагу приділено апокаліптичним темам у ранніх пам'ятках словесності Руси-України, особливостям рецепції у різних слов'янських традиціях.

Наведено результати наукових досліджень з зоології, мікології, ботаніки та фізіології рослин, генетики, еволюційного вчення, вікової фізіології людини, фізіології спорту. Зроблено оцінку морфологічної структури та життєздатності популяцій дрібного підросту за різних лісорослинних умов Сумщини, порівняльний аналіз популяцій звіробою звичайного в цій області, розглянуто кореляційні зв'язки між фенологічними явищами у комах та рослин тощо.

Висвітлено основні етапи розвитку літератури від античності до епохи Відродження, простежено головні тенденції та напрямки її розвитку. Досліджено загальні особливості культурних епох, з'ясовано соціально-історичне та філософське підгрунтя окремих літературних явищ. Теоретично осмислено проблеми перекладу художнього тексту і його роль для розвитку національних літератур.

Вперше показано історію розвитку української вищої освіти, починаючи від Київської Русі і до наших днів, її сучасний стан, успіхи й невдачі перших кроків реформування: давньоруські школи книжного вчення, перші українські університети, стан та напрями розвитку освіти в період між першою та другою світовими війнами, вища освіта Незалежної України. Наведено деякі особливості освіти, в тому числі, сільськогосподарської, в окремих зарубіжних країнах і зроблено критичні узагальнення.

При рассмотрении вклада академика К.М.Сытника в разработку учения Н.Г.Холодного о фитогормонах определены основные направления этих исследований в отделе физиологии растений (затем фитогормонологии) в течение почти 50 лет. Это эндогенная регуляция роста целостного растения и его органов - корня, листа, стебля - в онтогенезе и в зависимости от условий внешней среды; формирования, созревания и прорастания семени; ростовых корреляций; в связи с явлением апикального доминирования и при переходе из вегетативного в репродуктивное состояние. Академик К.М.Сытник не оставлял без внимания прикладные аспекты этого направления науки, а также важные вопросы сохранения и популяризации научного наследия Н.Г.Холодного, увековечивания его памяти.

Висвітлено основні події та явища в історії взаємин релігії та філософії, відображених у вченні І.Канта про віру розуму. Досліджено основні етапи розвитку теології як першого компромісу між вірою та розумом у Європі, взаємовпливи теології та філософії, а також спроби позарелігійної інтерпретації людської спроможності вірити. Проаналізовано критичну філософію Канта та основні положення його вчення про віру. З'ясовано внесок вченого в осягнення цілісності людської свідомості, без ієрархічного поділу людських спроможностей на розумові, моральні та такі, що викорінені у вірі. Розглянуто філософсько-теологічні засади кантівських висновків щодо співвідношення віри та знання.

Проаналізовано барокову гомілетику І. Галятовського - "Наука албо способ зложеня казаня" (1659 - 1660), укладену задля допомоги православному священникові-провінціалу в написанні проповідей за часів Руїни. Мета дослідження - виявити впливи давньогрецької (V - IV ст. до н.е.) риторичної спадщини на барокову теорію церковного красномовства, для якої характерною рисою була "нерефлексована взірцевість античності", що неодноразово підкреслювалося вченими у студіях більш загального плану. Проведено порівняльний аналіз вчень про структурування промови поданих, вірогідно, вже у перших риториках Тісія та Корака (V ст. до н.е.), досліджуваних Платоном, підсумованих Арістотелем та його послідовниками; розглянуто вчення про емоційний вплив і зацікавлення реципієнта, про "відповідність", "ясність", "переконливість", "доказовість" промови тощо. Зазначено, що на компонуванні барокових проповідей позначилися принципи укладання орацій судового, дорадчого й епідиктичного родів, які культивувалися Давньою Грецією та Римом, породжені потребами функціонування тогочасних соціумів.

Розглянуто основні властивості грунту, його морфологія, а також біогеохімічні підходи в грунтознавстві. Висвітлено мінералогічний і гранулометричний склад грунтів та грунтоутворюючих порід, охарактеризовано категорії останніх. Проаналізовано хімічний склад мінеральної частини грунтів. Визначено джерела гумусу грунтів і наведено короткий історичний огляд розвитку вчення про гумус. Особливу увагу приділено опису ролі та значення води в природі та грунті, а також формам грунтового повітря та його впливу на фізичні властивості грунтів.

Викладено положення загального грунтознавства, питання генезису та еволюції грунтів, їх роль та функції в біосфері Землі. Подано характеристику фізичних і хімічних властивостей грунтів. Висвітлено вчення про родючість грунтів та фактори грунтоутворення, а також показано роль кругообігу речовин у даному процесі.

Виходячи з сучасної теорії харчування і вчення про функції їжі та її біологічну дію на організм, висвітлено гігієнічні принципи раціонального харчування окремих груп населення, описано основи лікувально-профілактичного та дієтичного харчування. Викладено гігієнічну характеристику основних продуктів харчування та принципи поточного та запобіжного санітарного нагляду за технологіями їх виробництва. Розглянуто широкий спектр аліментарної та аліментарно зумовленої патології і наведено теоретичні та практичні аспекти їх профілактики. Вперше висвітлено теоретичні та методичні питання аліментарної токсикології, а також критерії безпеки їжі. Питання державного санітарного нагляду в галузі гігієни харчування подано з урахуванням нового законодавства України.

Розглянуто християнський вплив на розвиток політичної думки України та Росії, зокрема, "чернече" та "теократичне" ставлення до політики, які класифіковано як протестантський та католицький ухили у православній традиції, а також релігійно-філософське висвітлення антиномії есхатологічного та хіліастичного вирішення проблеми христянської активності у світі (християнська політика).

Розглянуто основні концепції вчення про символ у XIX ст. відомих представників символічної критики. Висвітлено оригінальну концепцію символізму видатного американського письменника Е. По.

Обгрунтовано потребу вирізнення поряд з аутекологією, демекологією та синекологією фундаментального розділу екології - екосистемології - вчення про екосистеми, їх генезис і класифікацію (консорційні, парцелярні, біогеоценозні, ландшафтні, провінційні, біомні, субстартні екосистеми, глобальну екосистему - біосферу), структурно-функціональні особливості (енергетику, продуктивність, біотичний кругообіг, саморегуляцію, стійкість і стабільність, міжекосистемні зв'язки), еволюцію та антропогенну динаміку. Висвітлено питання керування екологічними процесами та використання здобутків екосистемології для реалізації програми сталого розвитку.

Представлено аналіз лірики Є.П.Плужника (1898 - 1936) - перекладача, лексикографа, укладача антології - в художньо-філософському плані, досліджується її поетика у зв'язку з тлумаченням філософської думки автора. У роботі інтерпретуються біблійні, віталістичні та екзистенціальні мотиви лірики письменника, вивчається "діалог" з філософськими вченнями, визначається мистецька специфіка творів "Дні", "Галілей", "Квадрат".

Агрокультура українського козацтва розглядається в контексті ідей геніальної роботи українського вченого ХIX ст. Сергія Подолинського про працю на землі та розподіл сонячної енергії, яка є єдиним джерелом життя на нашій планеті. Сергій Подолинський доводить величезну, навіть космічну, роль селянства, яке своєю творчою працею на землі нагромаджує й зберігає сонячну енергію. В роботі також досліджуються ідеї Володимира Вернадського - видатного природознавця ХХ ст., який створив вчення про живу речовину та біосферу, що є теоретичним і практичним підгрунтям сучасної екології, та концепцію ноосфери (сфери розуму) - майбутнього періоду розвитку біосфери, пов'язавши в такий спосіб природознавство з історичною наукою.

Відображено наукову, дослідницьку, практичну, організаційну і громадсько-політичну діяльність академіка Української академії аграрних наук, видатного вченого у галузі селекції, розведення і біотехнології відтворення сільськогосподарських тварин, організатора науки та аграрного виробництва - М.В.Зубця, який вніс найбільш вагомий вклад у теорію чистопородного розведення і схрещування, оцінку генотипу, програмування продуктивності тварин, вчення про породу, а також є автором і співавтором виведення української волинської та поліської м'ясних порід великої рогатої худоби, української червоно-рябої та чорно-рябої молочних порід, багатьох регіональних типів і ліній.

Висвітлено найважливіші положення вчення про конституцію, основні етапи історії Конституції України, її юридичні властивості. Розглянуто структуру, функції, порядок реалізації, тлумаченння, внесення змін у Конституцію, а також питання її охорони. Проаналізовано конституційно-правові засади організації та діяльності системи органів державної виконавчої влади та здійснення правосуддя в Україні.

Розглянуто предмет, завдання, систему та методологію криміналістики. Наведено основні положення вчення про механізм скоєння злочину, виникнення, становлення і сучасний стан криміналістики в Україні, а також визначено місце криміналістики в системі юридичних наук. Проаналізовано технічні засоби та методи збирання криміналістичної інформації. Особливу увагу приділено теоретичним основам слідоутворення, а також видам слідів людини (зовнішньої будови, рук і ніг, шкірного покриву голови і зубів, пам'яті, запаху, навиків письма) та засобів скоєння злочину.

Розглянуто сучасний стан вчення про взаємодію організму і ксенобіотиків із поєднаних позицій прикладної фізіології та профілактичної токсикології. Проведено адекватний аналіз усієї сукупності офіційних регламентаційних рішень і методичних основ їх експериментального обгрунтування, прийнятих в Україні. Зроблено необхідні зіставлення з міжнародною практикою нормативного обмеження професійної і непрофесійної дії шкідливих хімічних речовин та іонізуючої радіації. Досліджено проблеми нормативного захисту людини в умовах хімічних катастроф. Вперше обгрунтовано теорію системного гігієнічного регламентування ксенобіотиків у різних середовищах як спільну основу забезпечення хімічної безпеки людини у звичайних (нормальних) та екстремальних умовах.