Вивчено вплив антропології Й. Міхневича на російський космізм. Подано стислий огляд біографії та наукової творчості філософа. Розглянуто основні теми його творчого доробку. Порівняно ідеї українського філософа Міхневича та російського вченого М. Федорова і зроблено висновок про гіпотетичну можливість прямого впливу Й. Міхневича на формування доктрини М. Федорова.

Висвітлено актуальні проблеми дерматогліфіки, одонтології, гематології та антропогенезу. Детально розглянуто найдавніші сторінки історії людства та його сучасну етнорасову структуру. Проаналізовано епохальну динаміку антропологічного складу населення українських земель від найдавніших часів до сьогодення. Наведено дані про фізичний тип мезо-, нео- й етнолітичних племен Наддніпрянщини. Охарактеризовано взаємостосунки носіїв археологічних культур доби бронзи: кімерійців, скіфів і сарматів. Всебічно досліжено морфологічні риси племен черняхівської та салтівської культур.

Зроблено філософське дослідження апокрифічної апокаліптики у контексті патристики. Проаналізовано проблему походження "вічності" зла в світі, ідею апокаліпсиса. Значну увагу приділено апокаліптичним темам у ранніх пам'ятках словесності Руси-України, особливостям рецепції у різних слов'янських традиціях.

Висвітлено проблему походження замовлянь як жанру фольклорного мистецтва в контексті вербальної магії та вірувань українського народу. Здійснено спробу встановити найдавніші образи, притаманні найдавнішим епохам, а також наведено зразки сучасних замовлянь Полісся та Кіровоградщини.

Розглянуто онтологічні, аксіологічні та інші проблеми в історії світової філософської думки. Детально проаналізовано особливості філософії Стародавнього світу, середньовіччя, західноєвропейської філософії епохи Відродження, Нового часу, а також охарактеризовано німецьке просвітництво ХVIII ст., німецьку класичну філософію на прикладі поглядів Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Канта, Фейєрбаха. Досліджено посткласичний розвиток світової філософії у другій половині ХІХ-ХХ ст., зокрема, філософські погляди П.Флоренського і С.Булгакова, філософську антропологію, неофрейдизм, антропологічні орієнтації герменевтики, прагматизму та неопозитивізму. Особливу увагу приділено висвітленню характерних напрямів розвитку філософської думки в культурі Київської Русі, в Україні у другій половині ХІІІ-ХVII ст., в епоху українського просвітництва у другій половині ХVII-XVIII ст., а також формуванню філософських та суспільно-політичних поглядів у ХІХ-ХХ ст. в Україні та в українській діаспорі.

Проаналізовано історичні, філософсько-методологічні, соціальні та політичні проблеми демократичного вибору влади, узагальнено окремі аспекти виборів народних депутатів Верховної Ради України, що відбулися 1998 р. Розглянуто архетипи вибору в європейських народів, універсалізм як метафілософію сучасної політичної ментальності, діяльність опозиційних партій у політичній боротьбі, а також проблему співпраці провідних українських партій під час перших демократичних виборів в Україні тощо.

Розглянуто питання про природу і роль психологічного коріння релігійної свідомості, визначено їх місце у системі інших чинників. Зокрема, визначено недоцільним момент абсолютизації соціальних причин та ігнорування псхологічної природи людини. Підкреслено великі досягнення у з'ясуванні причин виникнення релігії, які здійснили гуманітарні науки XX ст. - психологія, антропологія, психоаналіз, танатологія, що робить можливим висновок: релігія існуватиме завжди внаслідок наявності вічного спонукального її мотиву - іманентної психологічної потреби людей у вірі.

Розглянуто співвідношення гносеології та епістемології, особливості тлумачення знання, ієрархічну будову процесу його формування, форми вираження істини у знанні, функціонування знання у культурі, а також його онтологічні аспекти. Окреслено зміст основних дослідницьких та світоглядних позицій у гносеології та епістемології, що дає можливість краще зрозуміти багатоаспектність знання.

Вперше зроблено науково системну спробу розкрити складні динамічні процеси, які відбувались в етнокультурному масиві Українських Карпат впродовж кількох тисячоліть їх створення. Спростовано багато псевдонаукових версій походження населення у даному краї, зокрема, про так звану волоську колонізацію та вагому участь у цьому польського етносу. На основі численних археологічних та антропологічних даних доведено, що Східнокарпатський регіон у IX і наступних століттях, як і в попередню епоху, був заселений слов'янським (українським) етносом. Наведено антропологічні особливості українського народу, зокрема, результати антропометричних дослідів українського населення Галичини, Буковини й Угорщини.

Роботу присвячено історії, народній культурі і мистецтву Зарічненського району Рівненщини, потерпілому від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Представлено матеріали дослідження вчених, викладачів вузів, краєзнавців, музеєзнавців, мистецтвознавців, етнографів, фольклористів, письменників про екологію природи та духовності цього самобутнього краю. Розглядаються мова, топоніміка, археологія, антропологія регіону, особливості його фольклору.

Представлено праці одного з провідних філософів ХХ ст. Е.Левінаса (1906-1995), які присвячені найважливішим питанням сучасної етики, політики, філософії та права, серед яких: "Чи є онтологія фундаментальною?" (1951), "Нова раціональність", "Філософська детермінація ідеї культури" (1986), "Права людини і добра воля" (1985), "Про ідею нескінченного в нас" (1988) та ін.

Робота є спробою створення концептуальної рамки для інтерпретації поняття "суб'єкту влади" в історико-філософській науці та сучасній соціальній і політичній філософії. Пропонується детально розроблена система орієнтирів для аналізу влади як суспільно-історичного феномену. Робиться історико-філософська розвідка витлумачення поняття влади основними представниками світової філософської думки. Подається концептуальна схема аналізу функціонування влади в сучасному українському суспільстві.

Подано оригінальну теорію первісного мислення як конкретного метафоричного мислення на чуттєвому рівні. Проаналізовано малі первісні громади зі стійкою соціальною структурою, а також найрізноманітніші явища, що в них відбуваються - правила шлюбу, родинні стосунки, тотемічні позначення, міфологічні уявлення тощо.

Розвивається філософська концепція системно-енергетичного бачення творчості у її людському вимірі. Розглянуто сутність і зміст категорії "творчий потенціал", яка репрезентує механізм здійснення активно-перетворюючого відношення людини до самої себе і до оточуючого світу. Творчий потенціал постає як цілісний феномен, системна єдність діяльно-есенціального, віртуального і трансцендентивного рівнів. Проаналізоване співвідношення вказаного поняття і таких соціально-філософських категорій, як "творчість", "пізнання", "діяльність", "культура", "духовність", "менталітет". Розкриті деякі закономірності творчої еволюції людини у ході здійснення індивідуального життєвого шляху і історичного розвитку людства (у онтогенезі і філогенезі). Вказані процеси розглядаються на фоні найсуттєвіших культурно-цивілізаційних змін кінця ХХ століття і трансформаційних зрушень у сучасному українському суспільстві. Визначені головні напрями реалізації потенційних творчих сил людини.

Вивчено джерела архаїчного українського традиційного світогляду. Значну увагу приділено першоелементам світу (воді, землі, вогню), культу рослинності, тотемічним ремінісценціям, архітектонічній будові світу, світотворчій символіці у староукраїнській писемності, сакральному світу, а також світобудові. Детально розглянуто гендерну проблему. Окремі розділи присвячено поховальній та родильній обрядовості, архетипам тимчасової смерті, українській ритуальній системі, дихотомії, етнопсихологічним константам українського народу тощо.

Висвітлюється цілий комплекс теоретичних та історико-літературних проблем, пов'язаних з явищем філософської лірики. Аналізуються ранні етапи розвитку філософської лірики у світовій літературі, джерела української філософської лірики. Пропонується систематичний розгляд української філософсько-поетичної традиції у найяскравіших проявах, що дає змогу з'ясувати як універсальні, так і національні її особливості. Найбільшу увагу приділено розгляду різних напрямків в українській філософській ліриці ХХ ст. (В.Свідзинський, Б.-І.Антонич, М.Зеров, М.Бажан, В.Мисик, В.Стус та ін.).

Висвітлено цілий комплекс теоретичних та історико-літературних проблем, пов'язаних з явищем філософської лірики. Систематичний розгляд української філософсько-поетичної традиції у найяскравіших проявах дав змогу з'ясувати як універсальні, так і національні її особливості. Значну увагу приділено українській філософській ліриці XX ст., зокрема, творчості видатних українських поетів: В.Свідзинського, Б.-І.Антонича, М.Зерова, М.Бажана, В.Мисика, В.Стуса та ін.

Проаналізовано шляхи розвитку українського теоретичного гуманізму, розкрито його джерела, теоретичні ідеї та сутність. Простежено християнські витоки його моральності, своєрідність самовизначення. Розглянуто здобутки українського гуманізму з позицій слов'янського світогляду та української духовності на прикладі тріади персоналій: Б.Паскаль - Г.Сковорода - П.Юркевич. Доведено, що українська філософська думка співзвучна західноєвропейським філософським концепціям.

Розглядаються актуальні проблеми філософії і соціології у світлі розвитку сучасної культури. Аналізується роль філософської методології у формуванні системи історичних, природознавчих і культурологічних знань, а також деякі аспекти становлення національної культури. Висвітлюються методологічні основи початку філософії, індивідуалістичні мотиви в філософії Просвітництва, національні особливості російського космізму. Досліджується філософія "Я" у художній концепції М.Хвильового, соціальна утопія Лазаря Барановича, повідомляється про релігійність та атеїзм М.Ломоносова. Характеризується філософська антропологія в структурі культурологічного знання, суперечлива сутність національного характеру та ін.

Викладено методологічні засади філософських учень про людину. Проаналізовано здобутки та втрати соціально-діяльнісної критики класичного антропологізму. Висвітлено принцип сублімативності людського світовідношення в сучасній антропологічній рефлексії. Досліджено проблему єдності буття. Особливу увагу приділено антропокультурним вимірам моральності.