На основі дослідження значної кількості історико-етнографічного матеріалу висвітлено антиукраїнську політику, спрямовану проти української православної віри та її трагічні наслідки у різні історичні періоди, зокрема: польсько-литовського та російського релігійного гноблення, комуністичного радянського атеїзму, масових політичних репресій проти духовенства та віруючих, руйнування храмів тощо. Особливу увагу приділено сучасним проблемам українського православ'я, міжконфесійним відносинам в Україні.

На межі XVIII-XIX ст. в Україні розпочався новий український національний рух. Він набув іншої якості, запліднився оригінальними демократичними суспільно-політичними ідеями, які тоді ширилися, передусім, у західноєвропейських країнах. Новий український рух репрезентувала національно свідома інтелігенція. Роль народних мас у цей час зводилася до збереження і примноження своїх духовних скарбів, котрі інтелігенти-патріоти використовували як базу для відродження України. Особливістю цього руху було те, що його діячі, зважаючи на відсутність в Російській імперії конституційного ладу, політичних свобод та наявність соціального гноблення народних мас, змушені були дбати не тільки про вирішення національної проблеми, а й про визначення шляхів завоювання демократичного політичного ладу й справедливих соціальних відносин. Одним із видатних діячів цього періоду був відомий вчений, мислитель і громадський діяч М.П.Драгоманов. Він брав активну участь в українському національному русі в 60-х - на початку 90-х років XIX ст. Водночас він став одним з перших його історіографів: для висвітлення конкретної історії українських змагань і власних висновків вчений використував особисті спостереження та різноманітні доступні в той час джерела. В запропонованому навчальному посібнику досліджується творчий доробок М.П.Драгоманова про українство XIX ст., аналізуються погляди вченого на зародження та еволюцію нового українського національного руху у минулому столітті на землях Наддніпрянщини.

Охарактеризовано процес культурного та суспільно-політичного розвитку українського народу за умов розкладу кріпосницької та становлення капіталістичної соціально-економічної систем і національного та політичного гноблення з боку російського самодержавства. Розглянуто українознавство як важливий чинник формування національної самосвідомості. Визначено зв'язок національного та соціального рухів як вияв національних і соціально-класових суперечностей пореформеної доби (1880 - 1890 рр.).

Охарактеризован процесс культурного и общественно-политического развития украинского народа в условиях падения крепостнической и становления капиталистической социально-экономических систем и национального и политического угнетения со стороны российского самодержавия. Рассмотрено украиноведение как важный фактор формирования национального самосознания. Определена связь национального и социального движений как проявление национальных и социально-классовых противоречий послереформенного периода (1880 - 1890 гг.).

Охарактеризовано питання порівняльного аналізу регіональних і континентальних імперій. Розглянуто особливості зародження, розвитку, розквіту та розпаду Російської, а потім і Радянської імперії. Проаналізовано складні обставини імперської експансії та гноблення українського народу після падіння Київської Русі протягом всієї історії.

Охарактеризованы вопросы сравнительного анализа региональных и континентальных империй. Рассмотрены особенности зарождения, развития, расцвета и распада Российской, а потом и Советской империи. Проанализированы сложные обстоятельства имперской экспансии и притеснения украинского народа после падения Киевской Руси на протяжении всей истории.

Висвітлено історію київської грецької колонії, що виникла в 1650-х рр., коли православні емігранти з Османської імперії, що шукали в Україні порятунку від турецького гноблення, почали оселятися на київському Подолі. Наведено відомості про грецькі родини, багато з яких були заможними та надавали кошти на спорудження шкіл і церков. Зазначено, що члени грецької громади зберігали певну автономію в своєму управлінні, культурну самобутність, а їх остаточне "розчинення" відбулося після урядових реформ 1780-х рр.

Освещена история киевской греческой колонии, возникшей в 1650-х гг., когда православные эмигранты из Османской империи, искавшие в Украине спасения от турецкого гнета, начали обосновываться на киевском Подоле. Приведены сведения о греческих семействах, многие из которых были зажиточными и выделяли средства на сооружение школ и церквей. Отмечено, что члены греческого общества сохраняли определенную автономию в своем управлении, культурную самобытность, а их окончательное "растворение" произошло после правительственных реформ 1780-х гг., уравнявших в правах представителей разных национальностей.

Наведено дані експериментальних досліджень про вплив флостерона на суглобний хрящ. У порівнянні з контрольною групою відзначено виражені дистрофічні зміни в суглобі, що виявляються в некрозі і руйнуванні хрящової тканини, розростанні на місці посттравматичного дефекту фіброзної тканини, гнобленні процесу костеутворення. Усі зазначені зміни підсилюються за багаторазового введення кортикостероідів. Зроблено висновок, що вводити в суглоб флостерон більш, ніж один раз не доцільно.

Приведены данные экспериментальных исследований о влиянии флостерона на суставной хрящ. В сравнении с контрольной группой отмечены выраженные дистрофические изменения в суставе, проявляющиеся в некрозе и разрушении хрящевой ткани, разрастании на месте посттравматического дефекта фиброзной ткани, угнетении процесса костеобразования. Все указанные изменения усиливаются при многократном введении кортикостероидов. Сделан вывод, что вводить в сустав флостерон более, чем один раз не целесообразно.

Data of experimental studies about Flosteron impact upon articular cartilage are presented in the work. Apparent dystrophic changes in joint manifested in necrosis and destruction of cartilaginous tissue, overgrowth at the site of fibrous tissue posttraumatic defect, depression of osteogenesis have been noted as compared to the control group. Multiple corticosteroid injections result in intensification of the above changes. Conclusion: It is not advisable to inject Flosreron in a joint more than once.

Розкрито причини довготривалої міграції населення з України у Поволжя та Подоння: порятунок від економічного гноблення, вербування за наказом Петра І для організації поселень і обробітку цілинної степової ниви вздовж Царицинської сторожової лінії, а також для обслуговування солевидобутку на озері Ельтон. Відзначено, що мешканці українських поселень, що існують і досі у 16-ти з 33-х районів Волгоградської області і налічують близько 82-х тис. осіб, які вважають себе українцями, дуже добре зберегли свою мову, фольклор, особливості побуту, кухні, менталітет.

Раскрыты причины длительной миграции населения с Украины в Поволжье и Подонье: спасение от экономического гнета, вербовка по наказу Петра І для организации поселений и обработки целинной степной нивы вдоль Царицинской сторожевой линии, а также для обслуживания соледобычи на озере Эльтон. Отмечено, что жители украинских поселений, существующих и поныне в 16-ти из 33-х районов Волгоградской области и насчитывающих около 82-х тыс. лиц, считающих себя украинцами, очень хорошо сохранили свой язык, фольклор, особенности быта, кухни, менталитет.

Проаналізовано соціально-економічне становище державного та кріпосного селянства на Правобережній Україні у передреформене тридцятиліття. Розглянуто господарську діяльність селян та їх повинності за умов наростання кризи кріпосницької системи й активного розвитку товарно-грошових відносин. Викладено матеріали про розшарування селян, їх соціальні настрої та уявлення, а також ставлення до владних структур. Висвітлено історію розвитку селянського руху на Правобережній Україні проти соціального гноблення. Проведено порівняльне дослідження умов життя й особливостей менталітету українського та європейського селянства.

Проанализировано социально-экономическое положение государственных и крепостных крестьян на Правобережной Украине в предреформенное тридцатилетие. Рассмотрена хозяйственная деятельность крестьян и их повинности в условиях нарастания кризиса крепостнической системы и активного развития товарно-денежных отношений. Изложены материалы о расслоении крестьян, их социальных настроениях и представлениях, а также отношении к властным структурам. Освещена история развития крестьянского движения на Правобережной Украине против социального гнета. Проведено сравнительное исследование условий жизни и особенностей менталитета украинского и европейского крестьянства.

Ключ. слова: генерализованный пародонтит, система интерферона, клеточные факторы иммунитета, индуктор интерферона, циклоферон
Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.12-52

Рубрики:

Періодонтити. Перицементити. Пародонтит. Гранульоми зуба

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано патогенетичну значущість системних змін гуморального імунітету, прозапальних цитокінів і функції ендотелію у клінічній маніфестації ішемічної хвороби серця (ІХС). Виявлено генералізовану активацію імунозапальних процесів у випадку ІХС. Визначено, що системні зрушення гуморального імунітету і цитокінів взаємопов'язані та відіграють важливу роль у дестабілізації захворювання. Досліджено особливості взаємовідносин ліпідного обміну з імунопатологічними зрушеннями у хворих на ІХС. Показано, що поряд з порушеннями ліпідного обміну і незалежно від них, імуноопосередковані механізми мають важливе значення у розвитку ендотеліальної дисфункції у разі ІХС, викликаючи, головним чином, гноблення релаксантної ланки, особливо у фазі загострення захворювання. Доведено, що виражена терапевтична ефективність інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту супроводжується їх позитивним впливом на функціональний стан ендотелію і придушенням секреції прозапальних цитокінів.

Досліджено феномен магрибської франкомовної літератури на прикладі творчості А.Джебар і Л.Себбар, її значення у загальному літературному процесі їх країн, у духовній культурі народів, що вийшли на шлях незалежного розвитку. З використанням порівняльно-історичного, системно-естетичного, описового методів розглянуто літературний доробок письменниць, які визначають франкофонну історію та літературу, висвітлюють проблеми лінгвістичного та географічного вигнання, міжкультурні обміни, пошук індивідуумом своєї національної належності. Їх творчість відображає складну генезу імміграції та вигнанства, процеси транскультурації у гібридних соціумах. Поняття національної ідентичності є центральною темою їх творів. Персонажі письменниць протистоять синдрому "жертви" і шукають способи самовираження. Авторки пропонують шлях до фемігуманізму, що має на меті формування плюралістичного суспільства на засадах відмови від гноблення та домінування.

На підставі дослідження творчої спадщини І.Франка та Н.Кобринської розкрито сутність феномену художнього твору в контексті соціального пізнання з урахуванням особливостей українських реалій і менталітету. Обгрунтовано, що художні твори І.Франка та Н.Кобринської, фіксуючи соціальне пізнання в гуманістичному ракурсі, є його органічною складовою, оскільки правдиво відтворюють соціально-культурні реалії доби у високохудожній формі. У контексті традицій української філософської думки встановлено зв'язок функціонування художнього твору як нетеоретичної форми осягнення дійсності з основними філософськими напрямками. Доведено, що художній твір у процесі соціального пізнання відіграє двоїсту роль: з одного боку - це результат творчого осмислення митцем соціальної дійсності (фінал духовної креації), з іншого - це початкова ланка взаємодії митця з сучасниками та нащадками, для яких це новий елемент реальності, в осмисленні якого реалізується соціальне пізнання. Показано, що актуальний "дух часу" осмислюється неоднаково представниками різних суспільних верств, що пов'язано з етнічною генезою, релігійними або світськими пріоритетами. Визначено основні ролі, в яких постає автор-митець у процесі осмислення об'єктивної дійсності: викривача гноблення та визиску, інтерпретатора багатоголосся філософських шкіл і напрямків, провісника нового, пропагандиста прогресивних моральних засад, захисника ідей жіночого рівноправ'я.

Визначено, що частота післяопераційних інфекцій після тотального ендопротезування кульшувого суглоба складає 5,5 %, частота загальних інфекційних ускладнень - 12,2 %. Відзначено головну роль у розвитку інфекції області хірургічного втручання грампозитивних коків, зафіксовано високу питому вагу метицилін-резистентних штамів стафілококів. Імунологічні та мікробіологічні дослідження довели, що збільшення тривалості антимікробної профілактики понад 48 годин обумовлює більш високий ступінь сенсибілізації організму та супроводжується гнобленням клітинної ланки імунної системи. На основі багатофакторного аналізу клініко-анамнестичних і лабораторних даних виявлено найбільш інформативні предиктори інфекційних ускладнень та розроблено спосіб їх прогнозування. Наведено, що дослідження дозволили обгрунтувати комплекс профілактики інфекційних ускладнень, що розвиваються після ендопротезування кульшового суглоба, який складається з логічно взаємозалежних етапів з чітко позначеними завданнями та способами їх вирішення. Оцінка клінічної ефективності комплексу показала, що в результаті його застосування частота інфекцій знизилась більш, ніж за умов використання традиційної лікувальної тактики (у 4,2 рази для інфекцій області хірургічного втручання і у 3,1 рази для загальних післяопераційних інфекційних ускладнень).

Доведено, що вузлова патологія щитовидної залози (ЩЗ), непухлинного та пухлинного генезу з біохімічної точки зору характеризується гнобленням апоптозу у вузлах на тлі підвищеного рівня апоптозу в прилеглій тканині ЩЗ, що створює патогенетичні передумови для рецидиву та малігнізації тканини, яка залишилася після оперативного лікування. Вперше вивчено експресію промотору апоптозу р53 та його супресора bcl-2 у нодулярної та ненодулярної тканини ЩЗ. Встановлено, що порушення балансу апоптозу та проліферації, що лежить у генезі формування вузла у разі вузлової патології ЩЗ - NO-опосередкованим і реалізується через сфінголіпідний сигнальний шлях. Одержано достовірні результати про те, що за умов вузлової трансформації тканин ЩЗ, клітини не здатні до регуляції об'єму та піддаються постійному набряканню чи стиску. Така дисрегуляція клітинного об'єму є ініціацією апоптотичної смерті клітини.

Висвітлено життя, громадську та творчу діяльність відомих поетів-дисидентів В. Стуса та Н. Щаранського за умов тоталітарного радянського режиму. Досліджено семантику образів птахів, дороги, шляху, путі, стежки, тропи, а також ситуативні значення сну у поезіях В. Стуса. Розглянуто образ України як один з найсуперечливіших домінант мовної картини світу митця. Проаналізовано семантичні паралелі протистояння режимові в поезії В. Стуса та В. Голобородька. Наведено відомості про розгром літературного руху на Донбасі у 1930-х рр. як передумови подальших репресій в Україні. Досліджено поетичний образ "рідної чужини" у вірші В. Стуса "За літописом Самовидця". Висвітлено погляди поета щодо розуміння поняття "свобода".

Освещены жизнь, общественная и творческая деятельность известных поэтов-диссидентов В. Стуса и Н. Щаранского в условиях тоталитарного советского режима. Исследована семантика образов птиц, дороги, пути, тропинки, тропы, а также ситуативные значения сна в поэзиях В. Стуса. Рассмотрен образ Украины как один из наиболее противоречивых доминант языковой картины мира художника. Проанализированы семантические параллели противостояния режиму в поэзии В. Стуса и В. Голобородька. Изложены сведения о разгроме литературного движения на Донбассе в 1930-х гг. как предпосылки дальнейших репрессий в Украине. Исследован поэтический образ "родной чужой земли" в стихотворении В. Стуса "По летописи Самовидца", рассмотрено предложенное поэтом трактование понятия "свободы".

Вивчено процес формування дискурсу про тоталітарне-совєтське-соцреалістичне з початку холодної війни й до сьогодення. Хронологічний аспект дослідження сконцентровано на зміні радянсько/cовєтологічного вектора на ревізіоністсько/пострадянський. Історіографію дискурсу про тоталітарне-совєтське-соцреалістичне проаналізовано на аксіологічному, тематологічному та методологічному рівнях.

Проаналізовано проблему відповідальності за Голодомор 1932 - 1933 рр. в Україні відповідно до міжнародних та європейських правових актів і міжнародного звичаєвого права, а також згідно з національним законодавством України. Акцентовано увагу на обов'язку України покарати винних за грубі порушення прав людини попереднім режимом згідно з Резолюціями Ради Європи 1096 і 1481. Зроблено висновок про необхідність притягнення до відповідальності Комуністичної партії України, що допомогло б подолати тоталітарне комуністичне минуле.

В експериментах щодо адаптації вірусів прокаріотів террабіонтів до клітин еукаріотів гідробіонтів установлено, що первісний контакт вірусів прокаріотів (бактеріофагів фітопатогенних бактерій) з еукаріотами (культурами мікроводоростей) проявлявся ефектом потенціювання росту та розвитку культур мікроводоростей. Подальше "сліпе" пасиювання спочатку інфікованих бактеріофагами культур мікроводоростей привело до гноблення й лізису клітин мікроводоростей, що свідчило про реплікацію в них вірусів. Адаптація бактеріофагів до нового хазяїна (клітинам еукаріотам мікроводоростей) супроводжувалася втратою властивостей викликати активну інфекцію в колишніх хазяїв-бактерій.

Розглянуто припущення про перехід українського суспільства від "желеподібного", безсуб'єктного радянського до суб'єктного. Стверджено, що до середини 1990-х рр. молодь розглядалася як об'єкт впливу, через що серйозно деформувався механізм спадкоємності поколінь, для молоді втрачали авторитет і соціальне визнання сім'я, школа, владні структури. Наголошено на необхідності громадянського виховання та прищеплення молоді основних політичних цінностей, для чого держава має здійснювати свій вплив через систему народної освіти до моменту повного формування в молодого покоління духовності, моральних принципів. Зазначено, що в Україні на сучасному етапі наявна демократичність молодіжного руху; законодавством знято майже всі обмеження на створення юначих об'єднань (за винятком деструктивних, кримінального характеру), а також непогані умови для формування у молоді високої національної свідомості та політичної культури.

Рассмотрено предположение о переходе украинского общества от "желеобразного", бессубъектного советского к субъектного. Утверждается, что до середины 1990-х гг. молодежь рассматривалась как объект воздействия, отчего серьезно деформировался механизм преемственности поколений, для молодежи теряли авторитет и социальное признание семья, школа, властные структуры. Отмечена необходимость гражданского воспитания и привития молодежи основных политических ценностей, для чего государство должно осуществлять свое влияние через систему народного образования до момента полного формирования у молодого поколения духовности, моральных принципов. Указано, что в Украине сегодня имеется демократичность молодежного движения; законодательством сняты почти все ограничения на создание юношеских объединений (за исключением деструктивных, уголовного характера), а также неплохие условия для формирования у молодежи высокого национального сознания и политической культуры.

Value orientations of youth in totalitarian and democratic societies are analyzed and compared in the article. Total young people's rejection of a totalitarian ideology and culture, their focus on democracy and freedom is stressed.

Охарактеризовано тоталітарне суспільство з точки зору виконання ним тих загальних функцій, які мають забезпечити управління культурою і яким має відповідати успішна культурна політика. Виокремлено такі функції управління культурою та їх реалізацію в тоталітарному суспільстві: забезпечення концентрації та послідовності зусиль, спрямованих на певний об'єкт; актуалізація певного, раніше не реалізованого потенціалу; залучення і відтворення технологій досягнення успіху; накопичення і збереження певних ресурсів; формування і підтримування системи символів, що виступає як універсальна для даної спільноти. Розкрито основні риси тоталітарної ідеології: безумовна легітимація даного режиму, тотальна мобілізація мас для виконання поставлених режимом завдань, "моральне знеболення" і "нові заповіді". Доведено, що подолання тоталітаризму розпочинається не з критики репресивного апарату чи економічної безладності, а з критики ідеології.

Охарактеризовано тоталитарное общество с точки зрения выполнения им тех общих функций, которые должны обеспечить управление культурой и которым должна соответствовать успешная культурная политика. Выделены функции управления культурой и описана их реализация в тоталитарном обществе: обеспечение концентрации и последовательности усилий на определенный объект; актуализация определенного, ранее не реализованного потенциала; привлечение и воспроизведение технологий достижения успеха; накопление и сохранение определенных ресурсов; формирование и поддержание системы символов, выступающей как универсальная для данного общества. Раскрыты основные черты тоталитарной идеологии: безусловная легитимация данного режима, тотальная мобилизация масс для выполнения поставленных режимом задач, "моральное обезболивания" и "новые заповеди". Доказано, что преодоление тоталитаризма начинается не с критики репрессивного аппарата или экономической безалаберности, а с критики идеологии.

Basic principles of culture management, so-called cultural Policy in a totalitarian society are critically analyzed in the article. Their anti-humanist nature is revealed.