Збірник присвячено актуальним проблемам лексики, словотвору, фразеології, фонетики, діалектології, ономастики, морфології, синтаксису, стилістики та лінгводидактики. Розглянуто семантику та структуру української етнографічної термінології. Окремі статті присвячено специфіці предикативного зв'язку дієприслівника, особливостям наголосу складних прикметників, текстовому оформленню топонімів у староукраїнських грамотах XIV ст., а також стилістичному використанню старослов'янізмів у творчості українських письменників: Т.Шевченка, І.Нечуя-Левицького, П.Тичини та І.Котляревського.

Розглянуто актуальні проблеми сучасного мовознавства і літературознавства, зокрема, у сфері лінгвістики ряд робіт присвячено факторам (мовна особистість, мова художньої літератури, писемна традиція, культура, політичні обставини, фольклор, релігія), які впливають на становлення функціонально-стилістичної системи літературних мов. Проаналізовано композиційно-семантичні і структурні особливості епіграфічного мовлення українських письменників ХІХ-ХХ ст. (Г.Сковороди, М.Некрасова, С.Черкасенка, К.Гриневичевої, Є.Плужника, О.Лятуринської), а також в етнокультурному аспекті подаються коментарі про назви одягу, їжі, напоїв, ужитих І.П.Котляревським у поемі "Енеїда". Досліджено семантичні зміни у структурі лексичних одиниць, процес запозичення слів з російської та англійської мов у зв'язку зі змінами у їх семантичній структурі; надано семантико-зіставну характеристику деяких фразеологізмів французької, німецької, російської та української мов, виявленням національної специфіки. Особливу увагу приділено питанням методики викладання української мови. Детально висвітлено проблему структурно-семантичної класифікації складнопідрядних речень та виявлено розбіжності під час її розгляду за вузівськими підручниками. Розкрито шляхи здійснення естетичного впливу на школярів засобами української мови та вдосконалення зв'язного мовлення майбутніх учителів початкових класів. Вивчено побутову лексику літописів Самовидця, Г.Граб'янки, С.Величка у курсі історії української літературної мови.

Наведено результати досліджень у галузі мовного інтелектуалізму, функціонування та еволюції мовних форм, співвідношення книжних і народнорозмовних елементів у різні історико-мовні періоди. Розглянуто структурно-семантичні групи складних слів на позначення кольору в українській поетичній мові, еволюцію оцінної колоративної номінації в контексті проблем дослідження ідіостилю. Висвітлено особливості стилістичного використання фразеологізмів у збірнику сказань XVII ст. В.Ясинського, структурно-семантичні моделі композитів-назв осіб у староукраїнській літературній мові кінця XVI - XVII ст., заповіти, що мають місце в пам'ятках актової писемності XVI - XVIII ст.

Висвітлено історію існування біблейської фразеології, детально проаналізовано всі протиріччя, пов'язані з теоретичним осмисленням даних одиниць, показано співвідношення між біблейськими фразеологізмами та текстом Біблії, виявлено можливі принципи й аспекти порівняльного аналізу біблейської фразеології різних мов. Найголовніша проблема полягає в неможливості зафіксувати мову та конкретний час виникнення будь-якого біблейського фразеологізму, що має велике значення для етимологічного та семантичного аналізів цих одиниць мовлення, а також в неоднозначному теоретичному визначенні даних одиниць фразеологічного складу російської мови.

Охоплено різні види бібліографічної продукції з усіх питань сільського господарства, зокрема, грунтознавства, землеробства, сільськогосподарської меліорації, рослинництва, тваринництва, птахівництва, сільськогосподарського рибництва, ветеринарії, лісового господарства тощо. Відображено окремо видані загальногалузеві, тематичні, з окремих сільськогосподарських культур, поточні, ретроспективні, рекомендаційні бібліографічні посібники, а також біобібліографічні та покажчики праць наукових установ.

Розглянуто літературний процес на Волині від найдавніших часів до сьогодення. Висвітлено історію Волині у теоретичній спадщині М.І.Костомарова та С.М.Соловйова, луцький період педагогічної діяльності українського письменника П.О.Куліша і Л.Українки, стилістичні функції фразеологізмів у романі У.Самчука "Волинь", еволюцію ліричного героя та поетику образів у ліриці В.Слапчука. Проаналізовано культурно-просвітницьку діяльність інтелігенції Волині у 1900 - 1914 рр., образ Волині у структурі художнього цілого на матеріалі літератури ХХ ст., народнопісенні засоби образності у мові сучасних волинських поетів тощо.

Викладено загальні відомості про мову та мовознавство як науку, природу і сутність мови, її походження, закономірності розвитку й функціонування на різних історичних етапах. Розглянуто процес походження та розвитку письма, генеалогічну та типологічну класифікації мов, структурні рівні та одиниці мови тощо.

Розглянуто вплив семантичних чинників на становлення аналітичної форми майбутнього часу в дієслівних парадигмах української та російської мов, особливості референціювання якісно-оцінної координати людського буття прислівниковими еквівалентами, номінативні властивості фразеологічних одиниць сучасної німецької мови. Висвітлено комунікативно-прагматичний аспект номінації-звертання в англомовному драматичному творі, мовні засоби втілення стильових рис текстів іспаномовних законодавчих документів, особливості реалізації образу автора в англомовній постмодерністській літературі.

Розглянуто особливості когезії та когерентності трьох типів дискурсу: інструкції, опису та розповідання. Висвітлено деякі напрямки та теми лінгвістичних досліджень, які характеризують загальний стан розвитку лінгвістики на сучасному етапі. Обговорено утворення емотивності внаслідок глютинації та контамінації фразеологічних одиниць. Визначено рівні варіювання афіксальних моделей метонімічного словотвору за допомогою іменників сучасної німецької мови. Досліджено внутрішню структуру фразеосемантичного поля "риси характеру людини". Розкрито діахронічний аспект дослідження фразеологічних одиниць. Проаналізовано специфіку структурування трактатного жанрового простору за матеріалом трактату Р.Рекорда "Замок знань". Відображено натуралістичний образ світу в поезії У.Уітмена.

Розглянуто питання теорії та історії української мови, актуальні питання граматики, лексикології та термінології. Запропоновано лексико-семантичну характеристику української словотвірної термінології. Висвітлено особливості східнослобожанських говірок і розширено семантичну структуру лексеми в них. Обговорено проблеми української фразеології, кодифікації сучасної української правничої термінології та експресивності наукового мовлення. Визначено функціональний аспект фонетико-семантичного розвитку ономатопеї. Охарактеризовано семантико-стилістичну роль епітетів у генітивних конструкціях на підставі дослідження матеріалів поезії 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Збірник присвячено актуальним проблемам мовознавства, стилістики, лінгвістики тексту, семантики, а також літературознавства. Детально проаналізовано роль фонетичного фактора у процесі формування фразеологічних одиниць. Значну увагу приділено змісту та функціонуванню омонімічних форм дієприкметників і прикметників у сучасній іспанській мові, семантико-дериваційній віртуальності англійських запозичень у спортивній терміносистемі французької мови, поетиці висвітлення подій у французькій літературі XVII ст.

Висвітлено актуальні проблеми мовознавства та літературознавства. Детально розглянуто когнітивні та функціональні аспекти семантики. Значну увагу приділено відображенню морально-етичних якостей людини засобами гуцульської фразеології, соціальній варіативності вербальної комунікації у Франції, мотивації відіменникових дієслів у сучасній українській мові, а також використанню метафор у доромантичних художніх системах (орнаменталізмі, середньовіччі, бароко, класицизмі та сентименталізмі).

Розглянуто екстралінгвістичні та лінгвістичні особливості формування американської літературної норми, внутрішні та зовнішні ознаки мовних одиниць, основні механізми транспозиції значення топонімів у процесі створення фразеологічних одиниць. Проаналізовано питання дефініції семантичного поля, деякі особливості розповсюдження слів мови фермерів і критерії розподілу німецькомовного простору. Визначено текстотвірні функції фразеологічних модифікацій у газетному тексті, семантико-когнітивні аспекти текстів з проблематики європейської інтеграції.

Висвітлено проблеми дослідження одного з найархаїчніших українських говорів. Охоплено історію вивчення гуцульських говірок, проблеми лексикології, фразеології, ономастики, лінгвогеографії, духовної культури, міфології. Окремими розділами викладено "Словник говірки с.Бродина" О.Горбача та "Матеріали до бібліографічного покажчика праць про гуцульські говірки".

Досліджено окремі тематичні групи лексики, пов'язаної з архаїчними, життєво важливими галузями діяльності східних слов'ян. Висвітлено старожитні північні (поліські) говори, які у стратиграфічному плані консолідують просторово-часові співвідношення практично всіх періодів мовної історії слов'ян. Відображено проблему регіонального поділу поліського діалектного ландшафту.

Обгрунтовується положення про необхідність створення тлумачного словника фразеологічної термінології. Велика кількість різних термінів і неадекватність смислового змісту деяких з них утруднює сприймання і розуміння наукового тексту. Особливої уваги вимагає тлумачення таких понять, як об'єкт фразеології, фразеологізм, фразеологічна серія, фразеологічна група, мовний афоризм. Ці терміни наводяться як приклади словникових статей.

На основі когнітивного підходу проаналізовано емотивність як мовне явище, розглянуто її онтологічні та гносеологічні основи, компонентний склад та кількісні характеристики. Досліджено взаємовідношення емотивності з предметно-логічним компонентом значення та варіанти взаємодії зазначених складників у семантичній структурі мовних одиниць різних рівнів, передусім лексичного та граматичного, які є основою для утворення фразеологічних одиниць. Детально розглянуто взаємовідношення між емотивністю та функціонально-стилістичним компонентом значення.

Розглянуто фразеологічні одиниці (ФО) біблійного походження - окремі слова, словосполучення або навіть цілі вислови зі структурою речення, які невід'ємною частиною увійшли в культуру та мови багатьох народів і асимілювалися в них. Біблеїзмами, простішими для пізнавання, є фразеологічні одиниці з власними іменами біблійного походження. Саме антропонім сигналізує про зв'язок фразеологізму з Біблією і саме він посилює емоційне забарвлення висловлення. Ім'я власне виступає тут як ознака, характерна для даної особистості. ФО біблійного походження часто відрізняються від їх біблійних прототипів. Біблеїзми можна розподілити на цитатні та ситуативні, крім того, вони функціонують у вигляді структурних і семантичних дериватів. Біблійні фразеологізми (БФ) є цікавим матеріалом для дослідження. Для наукового пошуку перспективними напрямками можуть бути: 1) семантична класифікація БФ; 2) структурні варіанти БФ (у тому числі деривати); 3) ступінь асиміляції БФ у соціокультурних контекстах різноманітних мов; 4) регістр конотативно-стилістичних значень і прагматичний потенціал БФ; 6) БФ як елемент організації тексту.

Висвітлено актуальні проблеми динаміки розвитку та функціонування слов'янських мов, а також різні аспекти слов'янського літературознавства, зокрема, стилістики та перекладу. Залучено матеріали з української, російської, польської, чеської та інших слов'янських мов і літератур. Проаналізовано деякі питання лінгвістики, у т.ч. структурно-стилістичні особливості іменних словосполучень, варіантність флексій родового відмінка іменників множини у староукраїнських пам'ятках, структуру українських наукових термінів-антонімів у галузі економіки та юриспруденції, лінгвокультурологічні характеристики фразеологічних одиниць у споріднених мовах тощо.

Статтю присвячено аналізу українських компаративних фразеологічних та паремійних одиниць з ономастичними компонентами в семантико-стилістичному та структурно-граматичному аспектах. Специфіку власноіменних компонентів у складі компаративів виявлено у глобальних семантичних зрушеннях: відриві від первинного денотату, дезінтеграції одиничного поняття, актуалізації узагальненого символічного значення. Онім, як компонент порівняльного звороту, виконує функцію підсилювача, а також дублює в градаційному плані семантику основи порівняння. Граматична структура фразеологізованих компаративів з онімічними компонентами співвідноситься з порівняльними зворотами та з неповними підрядними порівняльними частинами способу дії складних речень.