Розкрито сутність соціального забезпечення, проаналізовано формування його фондів та співвідношення форм. Висвітлено основні випадки соціального забезпечення, зокрема, старість, тимчасова, повна та часткова втрати працездатності, годувальника, підвищені витрати у зв'язку з сімейними обставинами. Описано структуру витрат коштів на соціальне забезпечення, види пенсій. Розглянуто питання трудової реабілітації непрацездатних, соціального обслуговування одиноких непрацездатних громадян. Наведено критерії соціальної справедливості, оцінки ефективності соціального забезпечення.

Раскрыта сущность социального обеспечения, проанализированы формирование их фондов и соотношение форм. Освещены основные случаи социального обеспечения, в частности, старость, временная, полная и частичная потери трудоспособности, кормильца, повышенные затраты в связи с семейными обстоятельствами. Описаны структура затрат средств на социальное обеспечение, виды пенсий. Рассмотрены вопросы трудовой реабилитации нетрудоспособных, социального обслуживания одиноких нетрудоспособных граждан. Приведены критерии социальной справедливости, оценки эффективности социального обеспечения.

Зазначено, що переваги третього рівня пенсійного забезпечення (добровільного недержавного пенсійного забезпечення) для пенсіонерів є очевидними, оскільки додаткова пенсія дозволяє гідно забезпечити старість. Але важливо на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні забезпечити здійснення внесків у приватні пенсійні фонди не лише самими особами, які працюють, але й їх роботодавцями як основу для забезпечення гідного соціального пакета. Висвітлено основні переваги для роботодавців недержавного пенсійного забезпечення їх працівників.

Проаналізовано особливості мовної репрезентації концептів МОЛОДІСТЬ і СТАРІСТЬ в українських пареміях, виявлено основні закономірності їх вербалізації, встановлено домінантні ознаки.

Розглянуто особливості програмно-апаратної реалізації методів цифрової обробки та передачі інформації, що застосовуються у сучасних автоматизованих системах контролю та керування. Наведено особливості архітектури сучасних цифрових сигнальних процесорів і описано інформаційні протоколи, що застосовуються у промислових мережах. Викладено теоретичні основи, де акцент робиться на практичну розробку сучасних цифрових і аналогових пристроїв, які можна використовувати у промислових системах, вимірювальних пристроях, інформаційних і телекомунікаційних системах. Наголошено, що привабливість цифрової обробки обумовлена такими основними перевагами: гарантована точність і відтворюваність, відсутнє перекручування характеристик через температуру чи старість. Зазначено, що напівпровідникові технології дозволяють підвищити надійність, зменшити розміри, знизити вартість і енергоспоживання, збільшити швидкість роботи тощо.

Розглянуто проблему демографічного старіння суспільства. Наведено аналіз літератури щодо визначення віку, коли людину можна вважати людиною похилого віку. Визначено основні ресурси соціальної роботи з людьми похилого віку у культурно-дозвіллєвій сфері на прикладі діяльності Університету третього віку.

Досліджено особливості темпераменту та акцентуації характеру в підлітковому віці. Обговорено відмінності уваги хлопчиків і дівчат молодшого шкільного віку. Висвітлено особливості впливу дитячо-батьківських відносин на формування самооцінки дітей. Охарактеризовано страхи у дітей молодшого шкільного віку. Досліджено взаємозв'язок між копінг-стратегіями подолання стресу та видами самооцінки. Розглянуто формування навичок роботи практичного психолога в системі професійної освіти. Обговорено специфіку мотивації трудової діяльності робітників промислового підприємства. Досліджено статеві особливості; обговорено внутрішньоособистісні конфлікти та харчову поведінку людини. Проаналізовано формування синдрому професійного вигоряння в осіб з вираженою екстра- та інтроверсією. Досліджено переживання самотності та психологічне вигоряння працівників комерційної служби. Обговорено уявлення про старість та старих в сучасному українському суспільстві. Розглянуто зв'язок вербальної агресії та тривожності у чоловіків і жінок, а також схільність до агресивної поведінки вегетаріанців. Обговорено стресогенність ситуацій у професійній діяльності викладачів ВНЗ. Досліджено взаємозв'язок рівня комунікативності з рівнем успішності професійної діяльності.

Розглянуто феномен "старість" в контексті дохристиянських вірувань і світоглядних уявлень праукраїнців. Викладено теоретичні конструкти сучасної соціальної геронтології. Висвітлено соціально-психологічні особливості самотності людей похилого віку. Визначено світоглядно-культурні чинники плюралізму методологічних стратегій соціальної роботи з людьми похилого віку. Наведено гуманістичні цінності та принципи соціальної роботи. Проаналізовано розв'язання екзистенційних криз у людей похилого віку.

Розглянуто проблему інформування населення щодо реформування пенсійної системи. Адже ефективність та швидкість впровадження пенсійної реформи великою мірою залежить від розуміння та підтримки з боку громадян цієї реформи. Головним завданням з розбудови суспільної підтримки пенсійної реформи є доступність інформації з наголосом на різні можливості для особи впливати на умови життя після виходу на пенсію.

Визначено вплив правової глобалізації на судову владу в Україні. Розкрито гуманістичні засади сучасного правового порядку. Вивчено джерела виборчого права України. Викладено сучасні аспекти розгляду зовнішньоекономічних спорів у міжнародному комерційному арбітражі та державних судах. Досліджено вплив процесуального права на головне призначення цивільного судочинства як вектора у визначенні його ефективності. Висвітлено актуальні питання розвитку банківського кредитування в Україні. Розкрито місце і роль європейських принципів належного урядування в національному законодавстві про звернення. Визначено історичний аспект законодавчого закріплення принципів фінансового контролю. Вивчено адміністративно-правові засади взаємодії органів юстиції України з судами загальної юрисдикції та органами місцевого самоврядування. Проаналізовано законодавство щодо поняття "старість" у контексті злочину залишення в небезпеці.

Проаналізовано зміст ранніх психосоціальних теорій старіння й еволюції їх розвитку з точки зору досягнень сучасної геронтологічної науки й окреслення їх значення у процесі професійної підготовки та діяльності сучасного соціального працівника з людьми похилого віку. Розкрито теорію процесу роз’єднання Е. Каммінга, який вирізняється чотирма характеристиками, а саме: є поступовим, неминучим і універсальнимвзаємно задовольняє обидві сторони і є бажаним для них обох, є нормальним. Досліджено еволюцію поглядів на механізми пристосування людей похилого віку до такого періоду життя, як старість.

Проанализировано содержание ранних психосоциальных теорий старения и эволюции их развития с точки зрения достижений современной геронтологической науки и определения их значения в процессе профессиональной подготовки и деятельности современного социального работника с пожилыми людьми. Раскрыта теория процесса разъединения Е. Камминга, который отличается четырьмя характеристиками, а именно: является постепенным, неизбежным и универсальным, взаимно удовлетворяющим обе стороны и желанным для них обоих. Исследована эволюция взглядов на механизмы приспособления пожилых людей к такому периоду жизни, как старость.

Analyzed the content of early psychosocial theories of aging and the evolution of their development in terms of achievements of modern science and gerontology to determine their value in the process of training and activities of contemporary social work with older people. Reveals the process of disengagement theory E. Cumming, which is characterized by four features, namely a gradual, inevitable and universal, mutually satisfactory to both parties and it is desirable for both of them is normal. The evolution of views on the mechanisms of adaptation of older people to such period of life, as old age.

Рассмотрены изменения в репрезентации времени в возрасте взрослости и старости. Приведены характеристики четырёх стадий взрослости (ранняя взрослость (21 - 25 лет), средняя взрослость (25 - 40 лет), поздняя взрослость (40 - 55 лет), предпенсионный возраст (55 - 65 лет) и три стадии цикла старения ("удаление от дел" (65 - 70 лет), старость (70 и более лет), последняя стадия - дряхлость, болезненная старость и смерть). Освещены результаты изучения развития понятийного мышления, проведённого с помощью традиционных, психодиагностических процедур ("Направленный ассоциативный эксперимент", методики "Сравнение понятий") и метода определения понятия. Выявлено, что с возрастом категориальных значений, представленных в сознании, становится больше, и они могут быть показаны на трёх уровнях: адекватные реакции, семантические парафазии и неадекватные реакции. Констатировано, что в репрезентациях времени в сознании у испытуемых в периоде старости отмечается субъективное ускорение переживаемого времени, время репрезентируется в значении "жизнь", которая прошла и которая была наполнена событиями, окрашенными положительными и отрицательными эмоциями.

Розглянуто зміни в репрезентації часу у віці дорослості і старості. Наведено характеристики чотирьох стадій дорослості (рання дорослість (21 - 25 років), середня дорослість (25 - 40 років), пізня дорослість (40 - 55 років), передпенсійний вік (55 - 65 років) та три стадії циклу старіння ("віддалення від справ") (65 - 70 років), старість (70 і більше років), остання стадія - дряхлість, хвороблива старість і смерть). Висвітлено результати вивчення розвитку понятійного мислення, проведеного за допомогою традиційних, психодіагностичних процедур ("Спрямований асоціативний експеримент", методики "Порівняння понять") та методу визначення поняття. Виявлено, що з віком категоріальних значень, представлених у свідомості, стає більше, і вони можуть бути показані на трьох рівнях: адекватні реакції, семантичні парафази та неадекватні реакції. Констатовано, що в репрезентаціях часу у свідомості випробовуваних в періоді старості відзначається суб'єктивне прискорення часу, що проживається, час репрезентується в значенні "життя", яке пройшло і яке було наповнене подіями, позначеними позитивними та негативними емоціями.

The changes in the representation of time at the age of adulthood and old age. Shows the characteristics of the four stages of maturity (early adulthood (21-25 years), middle adulthood (25-40 years), late adulthood (40-55 years), pre-retirement age (55-65 years)) and three stages of the cycle of aging ("removing of cases (65-70 years), age (70 or more years), the last stage - senility, old age and painful death). Highlights the results of studying the development of conceptual thinking, conducted by traditional psycho diagnostic procedures ("Directed association experiment" methodology "Comparison of concepts") and the method definition. The study revealed that the age of categorical values represented in the mind, it becomes more and they can be displayed on three levels: an adequate response, semantic par aphasias and inadequate response. Focus on results using the method of definition, whose task was to determine the temporal adverbs, which reflect the metric properties of time (duration), the topological properties (sequence) representation for orientation in time by answering the question "What is time?". Stated that in the representations of time in the minds of the subjects in their old age marked subjective acceleration experienced by the time the time are represented within the meaning of "life" that took place and which was filled with events that stained positive and negative emotions. Time is valuable, it's gold, it must be cared for.

Проаналізовано точки зору на антиципаційні здатності людей похилого віку. Розкрито сутність геронтогенезу антиципації людей передпенсійного та раннього пенсійного віку. Досліджено геронтогенез антиципації в психологічній літературі. Виявлено, що досягнення пенсійного віку ставить нові запити перед автобіографічною антиципацією, хоча попри всю радикальність такої події, як вихід на пенсію, далеко не всі люди передпенсійного віку достатньо ретельно аналізують свої життєві перспективи і будують достатньо визначені плани щодо пенсійного періоду. Розглянуто визначення людини у старості свого відношення до смерті, яка починає антиципуватися як близька і неминуча подія. Встановлено, що професійний досвід може як покращувати антиципування, так і погіршувати, створюючи умови для упередженості та консерватизму.

Проанализированы точки зрения на антиципационные способности пожилых людей. Раскрыта сущность геронтогенеза антиципации людей предпенсионного и раннего пенсионного возраста. Исследован геронтогенез антиципации в психологической литературе. Выявлено, что достижение пенсионного возраста ставит новые запросы перед автобиографической антиципацией, хотя при всей радикальности такого события, как выход на пенсию, далеко не все люди предпенсионного возраста достаточно тщательно анализируют свои жизненные перспективы и строят достаточно определенные планы относительно пенсионного периода. Рассмотрено определение человека в старости своего отношения к смерти, которое рассматривается как близкое и неизбежное событие. Установлено, что профессиональный опыт может как улучшать антиципационные способности, так и ухудшать, создавая условия для предвзятости и консерватизма.

Have been analyzed in terms of anticipation or the ability to seniors. Essence anticipation of people approaching retirement and early retirement. Investigated anticipation in the psychological literature. Found that the age of retirement raises new demands to the autobiographical anticipation, though, with all radical an event such as retirement, not all people approaching retirement age quite carefully analyze their life perspectives and build enough specific plans for retirement. Presented by the definition of man in his old age with the death, begins how close and inevitable event. Found that work experience is how to improve or worsen, allowing for bias and conservatism.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)014

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі розгляду філософської та наукової спадщини, мистецьких джерел, пам'яток духовної культури встановлено, що страх старості притаманний людям різних конкретно-історичних спільнот, однак, не слід вважати його екзистенціалом людського буття. Страх старості та його соціокультурні причини проаналізовано через призму трансформацій відношення до старості та людей похилого віку в різних культурних контекстах. З'ясовано, що будь-які його прояви пов'язані з домінуючими культурними стереотипами спільноти про старість - соціокультурними негативізмом щодо людей похилого віку чи геронтофілією. Доведено, що каузальна основа страху мала відмінності в діахронії та синхронії, могла набувати крайніх позицій у вияві: від заперечення цінності старої людини до толерантного ставлення. Запропоновано авторську дефініцію поняття страху старості.

Вперше здійснено комплексний аналіз не дослідженої досі польської фразеології на позначення періодів людського життя в межах ядрово-периферійних зон мікрополів "дитинство", "молодість" (субполів "молодість загалом" та "рання молодість"), "середній вік" та "старість" (субполів "старість загалом" та "пізня старість"). На підставі контекстних досліджень виявлено інформацію, яка надає можливість доповнити, вдосконалити словникові дані про значеннєвий обсяг (сигніфікативні, денотативні та конотативні семи) польських фразеологічних одиниць (ФО) як складників фразеосемантичного поля на позначення періодів людського життя. Вперше в ядрово-периферійних зонах досліджуваних мікрополів і субполів, поруч із нормативними ФО, аналізу підлягають інноваційні одиниці, за умови їхньої експансивності. Вперше детально вивчено динамічні процеси досліджуваної фразеології (домінантний прояв тих чи інших сем у значеннєвому обсязі нормативних ФО, виникнення інноваційних явищ різного типу). Завдяки функціональному підходу вперше визначено фреквентність аналізованих ФО, відповідно до якої можна стверджувати, серед іншого, рецесивність певних ФО. Вперше змодельовано мовну картину вікової стратифікації реального часу в польськомовній спільноті, що досягається шляхом декодування внутрішньої форми аналізованих ФО та дослідженням їх словникових і контекстних конотацій.

Висвітлено основні напрямки благодійницької діяльності волонтерів українських церков та релігійних общин у сфері опіки над літніми людьми. Зазначено, що подальша координація дій урядових та громадських організацій, а також розвиток цього виду соціальної роботи, сприятиме покращанню складної геронтологічної ситуації в Україні.

Досліджена релігійна мотивація, яка спонукала утримувати недієздатних літніх осіб в архаїчній та традиційній общинах. Доведено, що у більшості традиційних культур люди були зобов'язані піклуватися простаріючих батьків та старих одинаків, а неповага до літніх осіб розцінювалась як карний злочин, що порушує норми суспільної та релігійної моралі. Зазначено, що врахування тисячорічного досвіду взаємодії зі старіючими членами суспільства сприятиме вибору адекватних культурних стратегій щодо вирішення сучасних соціально-геронтологічних проблем.

Досліджено поняття "щастя" в українській фразеології. Щастя є найбільш універсальною категорією в ієрархії цінностей, одним із головних ціннісних пріоритетів людського життя. Поняття "щастя" є багатоаспектним. Воно детерміноване як природними, так і суспільними факторами, як біологічним, так і соціальним, як родовим, так і суто індивідуальним. Щастя суб'єктивне, індивідуальне за формою переживання, але об'єктивне за змістом. Слово "щастя" має той самий корінь, що слово "частина". "Щастя" ("счастя") - це добра доля (частка), що випала людині. За основу взято паремії української мови, бо вони якнайкраще відтворюють менталітет, світогляд і суть українського народу. У паремійних текстах уявлення про "щастя" персоніфіковані і закріплені у вигляді універсальної моделі "щастя-людина". З'ясовано, що у народній свідомості концепт "щастя" часто розкривається за допомогою лексичної парадигми "щастя-нещастя". Фактори "щастя" як позитивна сторона життєдіяльності людини завжди мають і свою протилежність - фактори перепони: у здоров'я - хвороби, у молодості - старість, у добробуту - злидні, у свободи - залежність тощо. У фразеологічних одиницях слово "доля" ніби підсилює значення іменника "щастя", виступає своєрідним синонімом до нього, однак різниця між цими поняттями є, а тому "щастя" - лише позитивний аспект "долі". У народній свідомості концепт "щастя" є багатокомпонентним і багатоаспектним поняттям, яке складається з таких елементів: фізичного, морального, матеріального та духовного, ірраціонального та раціонального. У результаті дослідження виявлено асоціативне поле концепту "щастя", яке складають такі поняття: удача (везіння), здоров'я, праця, розум, гроші (але не багатство), совість, надія, злагода.

Обгрунтовано напрями формування та удосконалення механізмів реалізації державної політики соціального захисту осіб похилого віку в Україні. Сформульовані і розроблені концептуальні підходи до формування та реалізації мети державної політики у сфері соціального захисту осіб похилого віку на сучасному етапі державотворення. Виокремлено державні заходи, які стосуються оптимізації матеріального забезпечення, обгрунтованого розміру пенсій, скасування різноманітних привілеїв, формування позабюджетного механізму соціальної підтримки осіб похилого віку. Акцентовано увагу на необхідності перегляду норм наборів: продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для осіб, які втратили працездатність, оскільки на їх основі здійснюється розрахунок прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який впливає на розміри низки організаційно-правових форм соціального захисту літніх осіб. Обгрунтовано інноваційний характер реалізації регуляторно-правового, організаційно-управлінського, адаптаційно-психологічного, фінансового та професійно-кадрового механізмів реалізації державної політики у сфері соціального захисту осіб похилого віку. Запропоновано модель суспільно-державного партнерства розвитку державної політики у сфері соціального захисту осіб похилого віку як своєрідного індикатора попередження працездатного населення від настання такого соціального ризику, як "бідність" при настанні іншого соціального ризику - "старість".

Вперше в українському релігієзнавстві здійснено комплексне дослідження в галузі релігійної геронтології. Розглянуто проблеми духовного життя особистості на етапі геронтогенезу, проаналізовано фактори прогресування релігійної свідомості в літньому віці та головні риси реструктуризації релігійності старіючих людей. Здійснено типологічне дослідження релігійно-історичних моделей старості, виокремлено універсальні та варіативні характеристики релігійного-етичного ідеалу пізнього віку, проаналізовано гендерні аспекти релігійної рефлексії старості, з'ясовано історичні витоки та релігійно-світоглядне обгрунтування утримання недієздатних літніх осіб. Досліджено первісні моделі осмислення пізнього віку, міфологічні архетипи старості, розкрито світоглядно-релігійні причини архаїчного геронтоциду. З'ясовано зміст концепту "старість" у слов'янських народних віруваннях, окреслено традиції української етнопедагогіки та громадського догляду за людьм и похилого віку. Описано різноманіття релігійних моделей останнього періоду земного життя людини в етнічних релігіях: давньоєгипетських віруваннях, зороастризмі, індуїзмі, даосизмі, конфуціанстві, синтоїзмі та іудаїзмі. Проаналізовано характер осмислення старості у світових релігіях - буддизмі, ісламі та християнстві. Описано сучасні трансформації традиційних моделей старості в світовій та українській культурах. Обгрунтовано, що релігійний світогляд спрощує проблему вибору способу життя в пізньому віці, оскільки кожне віровчення містить історичний досвід осмислення старості та смерті. Виявлено головні тенденції сучасної геронтософської рефлексії та богословських адаптацій традиційних образів старості до сьогоденних реалій, роль релігійного світогляду у виборі індивідуальної стратегії старіння. Розкрито зміст, напрямки та перспективи діяльності українських і світових релігійних організацій у справах удосконалення системи опіки над літніми людьми та загальної нейтралізації негативних наслідків демографічного старіння населення.