Розглянуто проблеми сприймання індійської літератури в творчості І.Франка. Простежено еволюцію та встановлено коло індологічних зацікавлень письменника. Проаналізовано основні форми рецепції індійської літератури в його спадщині. Висвітлено невідомі досі факти зв'язку письменника з літературою Стародавньої Індії. Використано структурно-семіотичну методологію та принципи порівняльного літературознавства.

Розглянуто ключові проблеми неориторики та функціональної семантики. Охарактеризовано вплив естетичної культури на прагматичну еквівалентність перекладу тексту. Проаналізовано особливості відтворення українських реалій у сучасній французькій мові. Значну увагу приділено національній термінології у контексті культурного діалогу дистантноконтактуючих спеціальних мов, ролі складнопідрядних речень із кореляційним зв'язком частин у побудові тексту-розповіді, мемуаристиці російських письменників у паризьких емігрантських періодичних виданнях 1920 - 30 рр., а також тенденціям розвитку російської літератури доби постмодернізму.

Розглянуто перші глави книги Буття. Проаналізовано текстові "лакуни", котрі уможливлюють багатозначність інтерпретацій. Використання мідрашів та кабалістичних текстів (наприклад, "Зохар") дозволило розширити поле традиційних підходів до тексту і, водночас, поглянути на нього з точки зору співіснування Письмової та Усної Тори, на підставі прикладу ставлення до душі та тіла.

Досліджено питання життя й творчості А.Міцкевича, зокрема, проаналізовано слово і проблему зради в А.Міцкевича, інтерпретацію письменником балади Й.-В.Гете "Mignon", проблему духовних сил героя в його поетичній творчості. Особливу увагу приділено характеристиці творчої діяльності А.Міцкевича у контексті слов'янської та української культур. Розглянуто поезію А.Міцкевича в оцінці І.Франка, типологію і контактно-генетичні зв'язки письменника з Т.Шевченком та Л.Українкою, балади А.Міцкевича в перекладацькій інтерпретації П.Куліша тощо.

Збірник присвячено актуальним проблемам лексики, словотвору, фразеології, фонетики, діалектології, ономастики, морфології, синтаксису, стилістики та лінгводидактики. Розглянуто семантику та структуру української етнографічної термінології. Окремі статті присвячено специфіці предикативного зв'язку дієприслівника, особливостям наголосу складних прикметників, текстовому оформленню топонімів у староукраїнських грамотах XIV ст., а також стилістичному використанню старослов'янізмів у творчості українських письменників: Т.Шевченка, І.Нечуя-Левицького, П.Тичини та І.Котляревського.

Розглянуто актуальні проблеми сучасного мовознавства і літературознавства, зокрема, у сфері лінгвістики ряд робіт присвячено факторам (мовна особистість, мова художньої літератури, писемна традиція, культура, політичні обставини, фольклор, релігія), які впливають на становлення функціонально-стилістичної системи літературних мов. Проаналізовано композиційно-семантичні і структурні особливості епіграфічного мовлення українських письменників ХІХ-ХХ ст. (Г.Сковороди, М.Некрасова, С.Черкасенка, К.Гриневичевої, Є.Плужника, О.Лятуринської), а також в етнокультурному аспекті подаються коментарі про назви одягу, їжі, напоїв, ужитих І.П.Котляревським у поемі "Енеїда". Досліджено семантичні зміни у структурі лексичних одиниць, процес запозичення слів з російської та англійської мов у зв'язку зі змінами у їх семантичній структурі; надано семантико-зіставну характеристику деяких фразеологізмів французької, німецької, російської та української мов, виявленням національної специфіки. Особливу увагу приділено питанням методики викладання української мови. Детально висвітлено проблему структурно-семантичної класифікації складнопідрядних речень та виявлено розбіжності під час її розгляду за вузівськими підручниками. Розкрито шляхи здійснення естетичного впливу на школярів засобами української мови та вдосконалення зв'язного мовлення майбутніх учителів початкових класів. Вивчено побутову лексику літописів Самовидця, Г.Граб'янки, С.Величка у курсі історії української літературної мови.

Розглянуто феномен карнавалізації у поезії Ю.Андруховича, рецептивні моделі творчості Т.Осьмачки, витоки сповідальності в німецькій літературі другої половини ХХ ст. Висвітлено художні функції пейзажу у малій прозі Б.Лепкого, мистецько-виражальні особливості в повісті "Поза межами болю" О.Турянського, роль гри як організуючого чинника постмодерністської культурної парадигми. Охарактеризовано творчість Н.Кибальчич у контексті української літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст., психологію влади як проблему у творчості Ф.Достоєвського та письменників "Південної школи" американського роману, а також визначено уендерний аспект прози В.Підмогильного.

Висвітлено життєвий і творчий шлях лауреата Нобелівської премії миру Альберта Швейцера - особистості, яка поєднала в собі талант лікаря, музиканта й письменника, мудрість священика та філософа. Проаналізовано ідеї Альберта Швейцера щодо морального оновлення людства, розвитку гуманітарної медицини та збереження миру.

Розглянуто один з шедеврів архітектури вітчизняного та світового значення - перлину архітектурної спадщини Києва доби бароко, зведену в середині ХVІІІ ст. за проектом Ф.-Б.Растреллі - Андріївську церкву; історію її спорудження. Наведено імена багатьох майстрів і народних умільців, що створили цю пам'ятку архітектури, в якій знайшли відображення досягнення науки, техніки та мистецтва ХVІІІ ст. Велику увагу приділено реставрації пам'ятки. Висвітлен участь у долі Церкви представників духовенства і багатьох діячів української культури.

Роботу присвячено історії, архітектурі та мистецькій спадщині першої гетьманської столиці Чигирина, улюбленої резиденції Б.Хмельницького у с.Суботові та Мотронинському Свято-Троїцькому монастирю в Холодному Яру. На основі багаторічних археологічних досліджень та історичних джерел запропоновано проекти реставрації Іллінської церкви-фортеці у Суботові - усипальниці визначного гетьмана, архітектурного ансамблю Мотронинського монастиря, старовинного замку в Чигирині, комплексу історичних адміністративних споруд, а також збудовано ошатну каплицю Покрови Пресвятої Богородиці, у крипті якої перепоховано сподвижників Б.Хмельницького.

На підставі детального вивчення листів Ф.Кафки до батька зроблено висновок, що стосунки з батьком ілюструють ставлення Кафки до трансцедентної сили та власного письменництва. Розкрито трагічність внутрішнього діалогу та неможливість для творця "зняти" даний конфлікт з залученням до інтерпретації праць З.Фрейда, Е.Фромма, Е.Канетті, Ж.Батая, М.Бланшо, творів, щоденників і листів Кафки.

Проведено комплексне дослідження життя і діяльності Б.С.Лепкого через призму української національної ідеї. Головну увагу приділено змісту, формам і напрямкам цієї діяльності. Розглянуто процес становлення національно-патріотичних поглядів діяча. У роботі проаналізовано роль його письменницької, наукової, культурно-просвітньої та громадсько-політичної діяльності в українському національному відродженні кінця XIX - початку XX ст., у піднесенні національної свідомості українського народу. Встановлено місце Б.С.Лепкого в історії вітчизняної культури.

Проаналізовано взаємини українських письменників В.Стефаника і Б.Лепкого з польським митцем В.Орканом. Охарактеризовано тематично-проблемний зв'язок в новелістиці та оповіданнях, жанрово-стильову своєрідність малої прози Б.Лепкого та В.Оркана.

Подано інформацію про закони, за якими жила болгарська громада в Україні, а також про законотворчість у давній Болгарії та її вплив на Устав Я.Мудрого й церковні суди. Розкрито спільність історичної долі українського та болгарського народів у етногенезі, релігії, мові, культурі. Визначено роль українців у Болгарії на прикладі творчості видатного громадського діяча, емігранта, професора історії Софійського університету - М.П.Драгоманова. Відображено звичаї, обряди, святкування весіль за народними традиціями тощо.

На основі міської прози В.Шевчука розглядається один із основоположних постулатів екзистенціалізму - боротьба за "автентичну людину". Зроблено спробу проаналізувати твори письменника (роман "Стежка в траві", повісті "Середохрестя", "Птахи з невидимого острова" та інші) як відбиття західного екзистенціалізму і співвіднести їх з традицією екзистенційного мислення, філософування і ,власне, екзистенціалізму в українській літературі.

Представлены статьи студентов и аспирантов Харьковской государственной академии культуры, отражающие собственную интерпретацию истории культуры, ее стилей. Исследуется вопрос о развитии философии и культуры в концепции Карла Ясперса, архетипы и символы К.Г.Юнга. Рассматривается культура декаданса во Франции рубежа ХІХ-ХХ вв., в частности, проблема корреляции философии и искусства в этот период. Описывается наскальное искусство Африки, эволюция архитектурного облика Святогорской обители. Анализируются аллегории и метафоры в сонетах Шекспира, тема безумия в творчестве Ф.Достоевского и др.

Висвітлено соціальну структуру, дохристиянські святилища і божества населення Північної Буковини ХІІ - ХІІІ ст. Розглянуто становище єврейського населення регіону за умов першої та другої російських окупацій (1914 - 1915 рр.), товариський рух та українські учительські товариства на Буковині, діяльність відомих буковинських діячів і дослідників (В.С.Залозецького, О.Кандиби, М.Поповича, М.Куєка та ін.). Особливу увагу приділено етнографічним аспектам, у т.ч. особливостям традиційної культури німців Буковини, традиціям заготовлення ткацької сировини наприкінці ХІХ - першій половині ХХ ст., а також опису деяких обрядів різних поселень місцевості.

Досліджено творчу суголосність двох поетів зі сходу й заходу України - О.Кобця і Б.Лепкого - в художньому моделюванні теми братовбивчої війни на тлі маловідомого феномену "габірного письменництва" часів Першої світової війни. Наведено біографії поетів, досліджено їх творчу спадщину. Ліро-трагедійне двоголосся поетів із тернопільського Поділля та Канівщини визначає ідейну їх близькість у оцінюванні війни й табірного буття з позицій демократизму неабстрактного гуманізму, християнізму і самостійництва. У ліриці та ліро-епосі обох репрезентантів літератури буряного поліття розрізнено два аспекти: гуманістично-загальнолюдський, що полягає в осуді війни між Росією й Австро-Угорщиною та Німеччиною як лиха для народів обох держав, і антиімперський визвольний. Обидва аспекти в художньому набутку обох авторів є взаємопов'язаними.

Висвітлюється життя та діяльність І.З.Бойка - бібліографа, пропагандиста творчості російських письменників та їх зв'язків з Україною. Розповідається про довідково-бібліографічну роботу І.З.Бойка в ЦНБ АН України.

Проаналізовано основні етапи життя, творчу та громадську діяльність члена Спілки журналістів і Національної Спілки письменників України, публіциста, прозаїка, краєзнавця та фольклориста з Сумщини Івана Пилиповича Корнющенка.