Запропоновано універсальну модель подолання психотравмуючих ситуацій та розглянуто можливості її використання як теоретичної підстави психотерапевтичних впливів.

Розглянуто проблему психотравматизації українських військовослужбовців - учасників миротворчих операцій. Висвітлено принципи та методи психологічної допомоги у разі постравматичного стресу. Проаналізовано вплив стресогенних чинників на працездатність рятувальників під час ліквідації надзвичайних ситуацій за екстремальних умов, психологічну підготовку особового складу аеромобільних підрозділів до функціонування в збройних конфліктах.

Рассмотрена проблема психотравматизации украинских военнослужащих - участников миротворческих операций. Освещены принципы и методы психологической помощи при посттравматическом стрессе. Проанализированы влияние стрессогенных факторов на трудоспособность спасателей при ликвидации чрезвычайных ситуаций в экстремальных условиях, психологическая подготовка личного состава аэромобильных подразделений к функционированию в вооруженных конфликтах.

Показано, що навчально-спортивна діяльність студентів факультету фізичної культури є чинником, що викликає негативні зміни в їх психіці. Засвоєння та застосування студентами-спортсменами методів аутогенного тренування протягом навчального року забезпечить можливість протистояти психотравмувальним факторам і виникненню негативних психічних станів.

Показано, что учебно-спортивная деятельность студентов факультетов физической культуры является фактором вызывающим негативные изменения в их психике. Освоение и применение студентами-спортсменами методов аутогенной тренировки в течение учебного года обеспечивает возможность противостоять возникновению у них негативных психических состояний.

Is rotined, that the training activity of the students of faculties of physical culture is the factor invoking a negative modification in their psychics. Assimilation and the application with the students - sportsmen of methods of autogenic aging in flow academic year ensures a possibility to counter to originating for them of negative mental conditions.

Викладено результати дослідження особливостей впливу психотравмующих ситуацій, що мають місце в спорті вищих досягнень (на прикладі вітрильного спорту). Проаналізовано фактори, що обумовлюють більш адекватне переживання яхтсменами цих ситуацій.

Изложены результаты исследования особенностей влияния психотравмирующих ситуаций, имеющих место в спорте высших достижений (на примере парусного спорта). Проанализированы факторы, обусловливающие более адекватное переживание яхтсменами этих ситуаций.

The findings concerning peculiarities of psychoteaumatic situation influence observed in elite sports (on the example of sailing sports) are presented. Factors conditioning more adequate emotional experience of athletes as relates to the above situations have been analyzed.

Досліджено особливості дії психотравмуючої ситуації на ефективність змагальної діяльності тенісистів високої кваліфікації.

Исследованы особенности влияния психотравмирующих ситуаций на эффективность соревновательной деятельности теннисистов высокой квалификации.

A part of the reserch was to explore psycho traumatikal situations and their impact on competitivness of profesional tennis player. It shows positive influence on competition effectiveness and both positive and negative impact on athlets personality.

Досліджено вплив психотравмуючих ситуацій на особистість спортсмена. Визначено особливості психіки спортсменів, зокрема, переживання психотравмуючих ситуацій.

Исследованы особенности воздействия психотравмирующих ситуаций на личность спортсмена. Определены особенности психики спорстсменов, которые отличаются особенностями переживания психотравмирующих ситуаций.

The psychotraumatical situations influence features were researched. The powerful influence on the sportsman personality was established in the significant number of cases. The clusters, which members distinguish in the psychotraumatical situations overcoming features were revealed.

Проаналізовано роль університетських організацій в контексті трансформаційних процесів, соціокультурне середовище діаспори як простір ідентичностей та ідентифікацій. Наведено результати дослідження процесу секуляризації в соціології. Розглянуто питання структурної генеалогії соціологічного виробництва, психології корекційного впливу на особистість в інтегрованій психотерапії. Визначено емоційно-ціннісний компонент самосвідомості особистості у психотравмуючих ситуаціях. Описано онтогенетичні моделі професійного розвитку особистості. Висвітлено особливості структури ціннісних орієнтацій залежно від індивідуально-психологічних характеристик особистості. Розкрито витоки інтраперсональних конфліктів у соціальних працівників за матеріалами тренінгів.

Проанализированы роль университетских организаций в контексте трансформационных процессов, социокультурная среда диаспоры как пространство идентичностей и идентификаций. Приведены результаты исследования процесса секуляризации в социологии. Рассмотрены вопросы структурной генеалогии социологического производства, психологии коррекционного влияния на личность в интегрированной психотерапии. Определен эмоционально-ценностный компонент самосознания личности в психотравмирующих ситуациях. Представлены онтогенетические модели профессионального развития личности. Освещены особенности структуры ценностных ориентаций в зависимости от индивидуально-психологических характеристик личности. Раскрыты истоки интраперсональных конфликтов у социальных работников по материалам тренингов.

Визначено сутність поняття посттравматичного стресового розладу (ПТСР) як характерного симптомокомплексу, що розвивається внаслідок психотравми, викликаної подією, яка виходить за межі звичайного людського досвіду, зокрема, загроза життю, раптова втрата домівки, неприродна смерть або поранення. Представлено методики психодіагностики ПТСР, адаптовані до умов нашого суспільства та апробовані на працівниках органів внутрішніх справ. Наведено основні форми дослідження синдрому ПТСР: клінічне інтерв'ю, контрольні листи самозвітів, психометричні та психофізіологічні вимірювання. Описано заходи щодо корекції даного розладу за умов диференційованого підходу, який враховує природу психотравми, віддаленість події в часі та інтенсивність проявів симптомів.

Определенf суть понятия посттравматического стрессового расстройства (ПТСР) как характерного симптомокомплекса, который развивается вследствие психотравмы, вызванной событием, выходящим за пределы обыденного человеческого опыта, в частности, угроза жизни, утеря жилища, неестественная смерть или ранение. Представлено методики психодиагностики ПТСР, которые адаптированы к условиям нашего общества и апробированы на сотрудниках органов внутренних дел. Представлены основные формы исследования синдрома ПТСР: клиническое интервью, контрольные листы самоотчетов, психометрические и психофизиологические измерения. Описаны мероприятия по коррекции данного расстройства с учетом условий дифференцированного подхода, учитывающего природу психотравмы, удаленность события во времени и интенсивность проявлений симптомов.

Проведено психолого-педагогічний аналіз базової культури особистості. Висвітлено вплив емоційно-вольових властивостей на самоставлення особистості в переживанні психотравмуючих ситуацій. Розглянуто питання розвитку суб'єктності особистості в процесі соціалізації, застосування креативних психотехнологій для формування творчої особистості за умов реформування вищої освіти. Визначено динаміку міжособистісної перцепції старшокласників за віковими та гендерними ознаками, емоційний інтелект як передумову розвитку моральності дітей молодшого шкільного віку, психологічні детермінанти депресивності у підлітковому віці. Описано особливості розвитку суб'єктної активності у навчально-професійній діяльності студентів-психологів. Розкрито психолого-педагогічні засади розвитку іншомовної комунікативної компетентності студентів ВНЗ.

Проведен психолого-педагогический анализ базовой культуры личности. Освещено влияние эмоционально-волевых свойств на самоотношение личности в переживании психотравмирующих ситуаций. Рассмотрены вопросы развития субъектности личности в процессе социализации, применения креативных психотехнологий для формирования творческой личности в условиях реформирования высшего образования. Определены динамика межличностной перцепции старшеклассников по возрастным и гендерным свойствам, эмоциональный интеллект как предпосылка развития моральности детей младшего школьного возраста, психологические детерминанты депрессивности в подростковом возрасте. Описаны особенности развития субъектной активности в учебно-профессиональной деятельности студентов-психологов. Раскрыты психолого-педагогические основы развития иноязычной коммуникативной компетентности студентов ВУЗ.

Изучены клинические и психофизиологические особенности больных с болевыми миофасциальными синдромами. Установлено влияние длительности течения заболевания на выраженность и течение клинической картины, которые необходимо учитывать при комплексном лечении.

На підставі вивчення досвіду війни в Афганістані запропоновано системний підхід до надання психолого-психіатричної допомоги комбатантам. Задля створення її моделі в організаційному аспекті потрібна оцінка наступних даних: поширеність психічних розладів; клінічна структура за МКХ-10; наявність особливих хворобливих психічних станів, пов'язаних з умовами ведення бойових дій і застосованою зброєю; оцінка ресурсів; відповідність кваліфікації спеціалістів потребі у наданні допомоги; формування довгострокових програм надання допомоги комбатантам із застосуванням стратегій подолання психотравмувальної ситуації, психологічної корекції та соціальної підтримки.

Під спостереженням перебував 71 хворий (37 чоловіків і 34 жінки) віком від 30 до 74 років (середній вік - 51 рік). Депресія розвинулася через 3 - 6 міс після перенесеної закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ). У групу порівняння включено 20 пацієнтів того ж віку з вертеброгенною люмбалгією, в яких не було травми. Провели неврологічне, патопсихологічне і психометричне дослідження (обстеження за шкалами Гамільтона, Бека, Спілбергера - Ханіна, оцінки самопочуття, активності і настрою і тест якості життя). Показано, що середній рівень депресії у пацієнтів після ЗЧМТ не відрізнявся від такого групи порівняння і не залежав від терміну давності травми і вираженості неврологічного дефіциту. Клінічно виражену, тобто відносно тяжку, депресію після ЗЧМТ відзначено у 22 % пацієнтів, її ступінь був вищим у разі правопівкульної локалізації травматичного процесу. Виявлено, що найбільше значення в патогенезі травматичної депресії мали психосоціальні чинники: депресія частіше виникала у самотніх пацієнтів, жінок. Умовами її виникнення були збережений інтелект і високий рівень особистісної тривожності. Втрата роботи в результаті ЗЧМТ у зазначеній групі пацієнтів не мала психотравмуючого значення.

Розглянуто наслідки психотравмувального впливу хронічної екстремальної ситуації на психіку та стан здоров'я батьків дітей із вадами розвитку. Надано рекомендації щодо врахування специфічних особливостей цієї категорії дорослих у процесі психокорекційної роботи з ними.

Досліджено особливості анксиозного синдрому в онкологічних хворих. У 96 % пацієнтів виявлено високий рівень ситуативної тривожності, що свідчить про надмірний вплив психотравматичної ситуації хвороби для даної категорії пацієнтів. Встановлено, що зменшення рівня ситуативної тривожності досягається за рахунок її витіснення, соматизації, розвитку депресії, аутичності, соціальної ізоляції, емоційного відчуження. Виявлено спільні риси в особистісних характеристиках онкологічних хворих і пацієнтів з неврозами. Доведено ефективність психотерапевтичної корекції анксиозного синдрому в онкологічних хворих. Найкращий результат одержано у разі застосування нейро-лінгвістичного програмування. Встановлено однаково ефективний вплив директивної гіпносугестивної психотерапії та еріксонівського гіпнозу.

Розглянуто проблеми виникнення аутоагресивної поведінки (АП) у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України. Проаналізовано результати обстеження 3 460-ти військовослужбовців з АП, вивчено матеріали 88-ти випадків завершених суїцидів. На підставі результатів комплексного клініко-психологічного, експериментально-психологічного, соціально-демографічного, статистичних методів встановлено чинники ризику, мотивації та предиктори АП у військовослужбовців. На підставі аналізу клініко-психопатологічної структури АП у військовослужбовців визначено критерії діагностики даної поведінки. Доведено, що формування АП відображає взаємозв'язок між особистісними особливостями військовослужбовців, змістом психотравмуючих чинників, характером психічних порушень. Розроблено та впроваджено систему профілактики та лікувально-профілактичних заходів з урахуванням етіопатогенезу даного стану.

Вивчено безпосередні та віддалені результати, а також якість життя хворих в залежності від обсягу місцево-регіонарної терапії. З'ясовано, що використання органозберігаючих методик лікування приводить до суттєвого покращання безпосередніх результатів і меншої психотравмуючої дії без погіршення локального контролю, збереженні досить високого рівня виживаємості. Розроблено показання щодо відбору хворих для органозберігаючих операцій та ад'ювантної променевої терапії з урахуванням провідних прогностичних факторів (стан менструальної функції, співвідношення "розмір пухлини / розмір молочної залози", локалізація, гістологічна структура, стан пахвових лімфатичних вузлів). Наведено дані про можливість скорочення обсягу лімфаденектомії при І стадії процесу, а також безпечність відмови від пахвової дисекції у хворих в стійкій менопаузі при клінічно інтактних лімфатичних вузлах.

Вивчено зв'язок емоційного компонента самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій залежно від соціального змісту ситуації та емоційно-вольових властивостей особистості у зіставленні з емоційною насиченістю життєвої перспективи. Підтверджено гіпотезу, що зв'язок емоційного компонента самосвідомості з переживанням психотравмуючих ситуацій опосередковується емоційно-вольовими властивостями особистості залежно від змісту соціальної ситуації, в якій вона перебуває. Виділено чотири типи таких зв'язків, а саме: позитивно-емоційно-спрямований і негативно-вольовий типи у соціально-благополучній групі; активно-вольовий і пасивний негативно-емоційний типи у групі ув'язнених.

Детально досліджено особливості виходу невротичних порушень залежно від особистісних особливостей пацієнтів. Встановлено зв'язок між виходом неврастенії, дисоціативних невротичних порушень і типами перебігу недуги. З'ясовано особливості виходу даних порушень залежно від характеру психотравми та соціально-психологічного статусу пацієнтів. Зазначено, що всі одержані дані систематизовано, розроблено моделі виходу невротичних розладів, а також встановлено критерії прогнозування їх виходу. На підставі одержаних даних про варіанти виходу невротичних порушень розроблено принципи реабілітації пацієнтів.

Наведено результати дослідження особливостей становлення самооцінки в дітей молодшого шкільного віку, зокрема, у разі несприятливої ситуації розвитку, викликаної хронічною шкільною неуспішністю. Проаналізовано підходи різних психологічних шкіл до трактування природи самооцінки, детермінант недостатнього рівня в оволодінні шкільною програмою, засобів корекції навчальної неуспішності школяра. На підставі теоретичного й експериментального аналізу впливу низької навчальної успішності на становлення самооцінки школяра виявлено, що учні з низькою навчальною успішністю мають викривлення в особистісній сфері, що є наслідком психотравмуючої ситуації неуспіху. Встановлено, що перешкодою у підвищенні навчальної успішності дітей (з нормальним інтелектуальним розвитком) є неадекватне самосприйняття, недостатній розвиток саморегуляції, знижена розумова працездатність. Визначено шляхи оптимізації засвоєння знань учнями завдяки поєднанню валеологізації навчально-виховного процесу з розвиваючим навчанням та психокорекційними заняттями.

На основі системного аналізу сексуального здоров'я з урахуванням гострої та хронічної психотравмуючої ситуації, що мала місце під час бойових дій, соціальних, психологічних, соціально-психологічних і біологічних чинників виявлено закономірності різних варіантів сексуальної дисгармонії при різних синдромах віддалених наслідків закритої черепно-мозкової травми (психопатологічних, вегетативно-судинних, нейроендокринних). Визначено, що порушення сексуальної функції при травматичній хворобі мозку у чоловіків можуть бути наслідком як зазначених клінічних синдромів, так і дезадаптації подружжя на різних рівнях взаємодії.