Зроблено спробу вирішити проблему числа шляхом глибокої реконструкції. З нових позицій розглянуто нумеративні позначення і їх денотативну співвіднесеність, а також етимологію деяких слов'янських і германських слів. Висвітлено уявлення древньої людини про оточуючий світ і проявлення у них кількісних найменувань. Відмічено, що первісними поняттями людини є її уява про цілісність і двоїстість оточуючого світу, які потім доповнюються уявленням про три- і чотиричленну структуру дійсності. Ці перші кількісні поняття знайшли відображення в операціях лічби, що розглянуті авторами у різних народів.

Висвітлено актуальні проблеми міжмовної взаємодії, комунікації, порівняльної типології мов, граматики, культури мови, лінгвістики тексту та експериментальної фонетики. Описано локутивні функції українізмів у російському мовленні в Україні. Розглянуто прийоми та процедури порівняльно-історичного методу в студіях молодограматиків - учених Лейпцизької лінгвістичної школи, зокрема, питання лінгвістичної реконструкції архетипу, фонетичного закону та прамови, а також хронологізації та локалізації явищ. Проаналізовано синкретичні складнопідрядні речення в українській мові, структурно-семантичні моделі плеоназмів з іншомовним компонентом на основі мови медіатекстів, прагматичний аспект функціонування іронічного заголовка в англомовному тижневику "Newsweek", теоретичний аспект поетапної еволюції форм дитячої комунікації.

Освещены актуальные проблемы межязыкового взаимодействия, коммуникации, сравнительной типологии речи, грамматики, культуры речи, лингвистики текста и экспериментальной фонетики. Описаны локутивные функции украинизмов в русской речи в Украине. Рассмотрены приемы и процедуры сравнительно-исторического метода в студиях молодограмматиков - учёных Лейпцигской лингвистической школы, в частности, вопросы лингвистической реконструкции архетипа, фонетического закона и праязыка, а также хронологизации и локализации явлений. Проанализированы синкретические сложноподчиненные предложения в украинском языке, структурно-семантические модели плеоназмов с иноязычным компонентом на основе языка медиатекстов, прагматический аспект функционирования иронического заглавия в англоязычном еженедельнике "Newsweek", теоретический аспект поэтапной эволюции форм детской коммуникации.

Висвітлено особливості походження та формування літер, реконструкції букв русинської мови. Розглянуто проблеми та гіпотези назв чисел. Визначено спільні риси між рьосинською мовою та "кирилицею". Охарактеризовано еволюцію прамови, а також принципи побудови абетки.

Освещены особенности происхождения и формирования литер, реконструкции букв русинского языка. Рассмотрены проблемы и гипотезы названий чисел. Определены общие черты между рьосинским языком и "кириллицей". Охарактеризованы эволюция древнего языка, а также принципы построения алфавита.

Досліджено етапи формування, фактори динаміки та розвитку окремих слов'янських мов, зокрема розглянуто проблеми, пов'язані з походженням української, російської та білоруської мов. Докладно охарактеризовано їх сучасний стан і спрогнозовано можливе майбутнє. Висунуто гіпотезу про те, що утворення східнослов'янських мов відбувалося шляхом переформування східнослов'янських діалектів, їх груп, об'єднань, а не розпаду єдиної східнослов'янської прамови.

Изучены этапы формирования, факторы динамики и развития отдельных славянских языков, в частности рассмотрены проблемы, связанные с происхожденим украинского, русского и белорусского языков. Детально проанализировано их современное состояние и спрогнозировано их возможное будущее. Предположено, что происхождение восточнославянских языков происходило путем переформирования восточнославянских диалектов, их групп, объединений, а не распада единого восточнославянского праязыка.

Висвітлено історію та сучасний стан порівняльно-історичного мовознавства як лінгвістичної дисципліни. Розглянуто особливості структури праіндоєвропейської прамови: фонетичної, синтаксичної і лексико-семантичної систем, морфологічної і поліномічної діасистем. Охарактеризовано мови індоєвропейської родини: анатолійські, індо-іранські, фракійські, тохарські, кельтські, германські, балтійські, слов'янські та ін.

Освещены история и современное состояние сравнительно-исторического языковедения как лингвистической дисциплины. Рассмотрены особенности структуры праиндоевропейского праязыка: фонетической, синтаксической и лексико-семантической систем, морфологической и полиномической диасистем. Охарактеризовано языки индоевропейского семейства: анатолийские, индо-иранские, фракийские, тохарские, кельтские, германские, балтийские, славянские и др.

Проаналізовано особливості персоналізації як актуалізаційної категорії диктуму. Розглянуто питання про волоську колонізацію українських Карпат, становлення парадигматичної системи консонантних кінакем від спільноіндоєвропейської прамови до сучасної німецької мови. Описано концептуально-мовну модель композитної посесивної номінації особи на основі субстантивних композитів-бахуврихі сучасної англійської мови, словотвірні та семантичні моделі квантитативних одиниць. Висвітлено функціонально-прагматичні особливості зоосенізмів в англійській та українській мовах. Розкрито лінгвокогнітивні аспекти створення культурного тезауруса.

Проанализированы особенности персонализации как актуализационной категории диктума. Рассмотрены вопросы о волошской колонизации украинских Карпат, становлении парадигматической системы консонантных кинакем от общеиндоевропейского праязыка к современному немецкому языку. Представлены концептуально-языковая модель композитной посессивной номинации личности на основе субстантивных композитов-бахуврихи современного английского языка, словообразовательные и семантические модели квантитативных единиц. Освещены функционально-прагматические особенности зоосенизмов в английском и украинском языках. Раскрыты лингвокогнитивные аспекты создания культурного тезауруса.

Розглянуто питання історії мови, її основних напрямів і шкіл у різні епохи та періоди розвитку лінгвістичної думки. Особливу увагу приділено розвитку порівняльно-історичного та загального мовознавства у першій половині ХІХ ст., мовознавству у другій половині ХІХ ст. і ХХ ст. Висвітлено проблеми акцентології, етимології та лексико-семантичної системи мови, діалектного членування прамови. Розкрито суть понять лінгвосеміотики, етнолінгвістики, мовних універсалів, соціолінгвістики, психолінгвістики, когнітивної та комунікативної лінгвістики. Запропоновано метод глотохронології, лінгвістичну концепцію Ф. де Соссюра.

Рассмотрены вопросы истории языка, его основных направлений и школ в разные эпохи и периоды развития лингвистической мысли. Особое внимание уделено развитию сравнительно-историческому и общему языковедению в первой половине ХІХ в., языковедению во второй половине ХІХ в. и ХХ в. Освещены проблемы акцентологии, этимологии и лексико-семантической системы языка, диалектного расчленения древнего языка. Раскрыта сущность понятий лингвосемиотики, этнолингвистики, речевых универсалов, социолингвистики, психолингвистики, когнитивной и коммуникативной лингвистики. Предложены метод глотохронологии, лингвистическая концепция Ф. де Соссюра.

Досліджено прамову слов'ян, її просторово-часову стратифікацію та етномовні контакти у координатах індоєвропейської етимології. Лінгвістичну реконструкцію та просторово-часову ідентифікацію орієнталізмів здійснено на широкому лексикографічному матеріалі, що відтворює етноміграційний поступ на теренах Євразії.

Розглянуто основні теорії дитячого мовлення та визначено теоретичну базу (теорію моногенезу мов) та експериментальні методики, які сприяють більш глибокому дослідженню даної проблеми. Складено типологію дитячих номінацій та вивчено стратегії номінативного акту у дітей, проаналізовано мовні та позамовні чинники, що впливають на дитяче мовлення. Підтверджено вихідну гіпотезу про те, що у мовленні французьких, грецьких, англійських та українських дітей існують універсальні типи номінації та єдині стратегії акту номінації. Наявність універсальних типів і стратегій номінації, наряду з даними етнографії, медицини та інших наук, підтверджує теорію моногенезу мов, згідно з якою всі мови походять від єдиної прамови, що залишилась у вигляді універсалій в усіх існуючих мовах світу.

Уперше у лінгвістичній історіографії розкрито теоретичні та методологічні проблеми дослідження історії фонологічних систем східнослов'янських мов у студіях мовознавців другої половини XIX - початку XXI ст. (у взаємозв'язку з генезисом і еволюцією історичної фонології). Досліджено витоки історичної фонології східнослов'янських мов в історико-фонетичних студіях Харківської, Лейпцизької, Московської, Казанської та Женевської лінгвістичних шкіл. Розвинуто теоретико-методологічну базу історичної фонології, зокрема, історичної фонології східнослов'янських мов у дослідженнях учених Празької лінгвістичної школи, Московської та Санкт-Петербурзької фонологічних шкіл, а також у концепціях окремих лінгвістів, зокрема, А. Мартіне, Є.Д. Поливанова, Н. ван Вейка, В.К. Журавльова, Ю.А. Бурмистровича. Проаналізовано роботи стосовно питань "передісторії" фонологічних систем східнослов'янських мов, зокрема, протослов'янського діалекту індоєвропейської прамови та праслов'янської мови. Висвітлено особливості "давньоруського періоду" в історії фонологічних систем східнослов'янських мов і становлення фонологічних систем української, російської та білоруської мов.

Установлено, що складнопідрядні означальні речення виникали та формувалися частково вже в індоєвропейській прамові пізнього періоду, а вирішальні етапи їх формування пов'язані з праслов'янським періодом. Розглянуто конструкції, що утворювалися чи могли утворитися на основі простих ускладнених речень, колишніх груп однорідних або просто суміжних речень, які уточнювалися спеціальними займенниками або займенниковими прислівниками, що згодом набули відносної семантики та почали вживатися у функції сполучних слів. На підставі дослідження пам'яток з'ясовано відносну хронологію вживання різних за походженням сполучних елементів, причини витіснення одних засобів іншими. Проаналізовано структуру та семантику розглянутих конструкцій, частоту вживання засобів їх зв'язку у відповідні періоди історії української мови, охарактеризовано та прокоментовано структурні зміни, яких зазнали складнопідрядні речення з підрядними означальними протягом відповідного історичного періоду розвитку.

Проаналізовано погляди видатного українського мовознавця А. Кримського на окремі питання східнослов'янського глотогенезу. Учений був переконаний в існуванні родоначальника слов'янських та балтійських мов - балто-слов'янської прамови, яка згодом розпалася на дві гілки. Погляд А. Кримського на класифікацію слов'янських мов відображав тогочасну загальнославістичну тенденцію: учений визнавав тричленний мовний поділ на групи, а також дотримувався концепції існування в минулому східнослов'янської мовної єдності. Велику увагу А. Кримський приділяв полеміці навколо гіпотези М. Погодіна - О. Соболевського.

Визначено жанрову специфіку романної прози М. Турньє, яка полягає у жанровій неоднорідності та синкретизмі. Поділ прози на два періоди дозволив встановити жанрові особливості кожного з них. Творам першого періоду романної прози М. Турньє властиві жанрові ознаки неоміфу та неолегенди з їх перевагою. Романи другого періоду показують жанрові ознаки переважно притчі й есе. Роль автора від першого до останнього роману посилюється, що позначається на жанровій динаміці творів, в яких простежуються авторські інтенції. У творах виділено субконцепти "первісна гармонія", "прамова", "перша людина", що входять до складу концепту "рай", який посідає важливе місце в художньому світі письменника. Жанрові пошуки М. Турньє спрямували його до малих прозових форм, насамперед, есе.

Досліджено походження "твердих" і "м'яких" приголосних у слов'янських мовах, витоки яких сягають індоєвропейської прамови. Розпад останньої привів у мовах до різного шляху розвитку первинних велярних і палатальних звуків, що проявилося у частковому переході останніх у свистячі передньоязикові, а згодом в окремих мовах (слов., балт.) і в фонемне протиставлення "твердих/м'яких" приголосних.

Досліджено онтологічні принципи вивчення номінативних моделей артефактів матеріальної культури балкано-слов'янського етномовного континууму. Розглянуто внутрішню форму слова як tertium comparationis у вивченні генетично споріднених мов. Охарактеризовано метод "слів і речей" у реконструкції прамови й протокультури. Розроблено алгоритм аналізу номінацій артефактів матеріальної культури балкано-слов'янського етномовного континууму. Проаналізовано генетичну детермінованість номінативних моделей концепту "дім" як артефакту матеріальної культури зазначеного континууму. Побудовано номінативні моделі ядра та периферії концепту "дім" у діалектах карпатського ареалу балкано-слов'янського етномовного континууму.

Здійснено порівняльно-історичне дослідження лексичної системи слов'янських віддієслівних зоонімів у координатах слов'янської етимології та діалектології. Доведено, що опрацювання проблеми складу, семантичного словотворення та локалізації праслов'янських діалектизмів розширює можливості відтворення важливих фрагментів формування словникового складу праслов'янської мови, як і їх пізніших рефлексів до- та ранньоісторичної доби.

Приділено увагу аналізу іконічності в аспекті мовної еволюції. Розглянуто вияви іконічності в мові та мовленні. Проведено всебічний аналіз реалізації квантитативного та інверсивного принципів іконічності, висвітлено окремі проблеми співвідношення мовної та когнітивної структур. Проаналізовано структуру праіндоєвропейських одиниць, акцентовано увагу на особливості їх фонетичної та морфологічної будови, яка виявляється специфічно умотивованою змістом, віддзеркаленим у ній. Визначено актуальні для праіндоєвропейської системи формально-змістові фігури, які утворились завдяки відповідності між матеріальною оболонкою мовного знака та його внутрішнім наповненням. Уперше здійснено спробу пояснити чинники та механізми мовних змін, яких зазнала система значної діахронічної глибини. Обгрунтовано гіпотезу про вмотивованість формальних (фонетичних) ізоглос кентум і сатем зсувами у когніції мовців і, як наслідок, семантичними трансформаціями в лексиці. На прикладі давньоісландської мови показано роль звукозображання у системній організації мовної картини світу, збереженні та трансляції у лінгвокультурній традиції стереотипних уявлень про будову Всесвіту.

Розглянуто особливості моделювання мовної історії у працях українських вчених 30-х рр. XX ст. Поряд з теорією "родовідного дерева", яка пояснювала походження мов індоєвропейської сім'ї шляхом поступового діалектного дроблення прамови та була представлена у вигляді схеми, що нагадувала гіллясте дерево, існувала і "хвильова" модель Й. Шмідта, яка ілюструвала ідею поступовості переходів від одних мовних груп до інших та багатосторонність їх взаємозв'язків.

The purpose of this article is to identify and describe the most probable forms of numerals in the Indo-European language. In our research, we rely, in addition to the research results of our predecessors, on the linguistic changes the language has gone through during the transition from Proto-Indo-European to Germanic. The objects of our research are forms of the numerals taken from the written artifacts in such languages as Old Icelandic, Old Frisian, Gothic, Old High German, Old English and Old Saxon. Subjects of the study are numerals from "1" to "10" as well as some of their word forms. As a result, may be considered a list of numerals and their forms as they could be present in the Indo-European language. Numerals are essential analysis material for such language origin researches as Anatolian Hypothesis of Renfrew and Cunliffe, Armenian Hypothesis of Gamkrelidze and Ivanov, Tumulus Hypothesis of Gimbutas and Balkan Hypothesis of Devoto. It is also claimed that although numerals represent a small group of words, they offer a variety of forms that represent reliable comparison material.

Розкрито погляди А. Ю. Кримського на проблему східнослов'янського глотогенезу, установлено його внесок у дослідження порушених питань. Основну увагу звернено на те, що твердження вченого доцільно розглядати як традиційні. Визначено, що мовознавець не відкидав "спільноруську" прамову. Доведено, що всі мовні інновації інтерпретовано шляхом звернення до дивергентної теорії "родовідного дерева". Обгрунтовано важливість вивчення тверджень А. Ю. Кримського та його сучасників для мовознавства ХХ ст. - початку XXI ст.