Наведено результати клінічних та експериментальних досліджень, а також новітні дані щодо змін в нирках, головному мозку, органах кровообігу й травлення, вегетативні порушення за наявності гломерулонефритів, пієлонефритів, діабетичної нефропатії, ревматичних, лімфопроліферативних захворювань, енурезу в дітей, хронічної ниркової недостатності. Приділено увагу медикаментозним, фізичним методам лікування і психотерапії.

Проаналізовано залежність поверхневого натягу сечі від морфологічних змін тканин нирок у хворих на хронічний мезангіальний гломерулонефрит. Значну увагу приділено корекції анемії у хворих із термінальною хронічною нирковою недостатністю, способу корекції дисмікроелементемії, особливостям резидуально-органічної недостатності за різних рівнів ураження вегетативної нервової системи у дітей. Досліджено використання фенсукциналу в комплексній терапії діабетичної нефропатії у хворих на цукровий діабет II типу.

Розглянуто будову, судинну систему та функціональну морфологію нирки, механізм сечоутворення, а також екскреторну, метаболічну, гомеостатичну та кислотовидільну функції нирки. Наведено кліренсові та ферментативні методи для оцінки функціонального стану нирок.

Розглянуто субмікроскопічну будову нирок у щурів з експериментальним цукровим діабетом I типу в динаміці захворювання, а також зміни, що відбуваються у нирках щурів з цукровим діабетом під впливом ангіопротектора ізодибуту. Показано, що цукровий діабет тривалістю 2 - 6 міс. призводить до розвитку ознак діабетичної нефропатії - потовщення базальних мембран судин, діабетичного гломерулосклерозу, глікогенового некрозу канальців. Введення препарату ізодибуту тваринам із тривалим перебігом цукрового діабету I типу змінювало морфологічну картину нирок на краще за рахунок нормалізації структури базальних мембран гломерулярних капілярів, зменшення ступеня виразності запальних явищ у гломерулах і в канальцевому сегменті нефрона, ознак поліпшення процесів ультрафільтрації у гломерулах загалом.

Розглядаються загальнобіологічні закономірності морфоадаптивних, реактивних, регенеративних і репаративних процесів, що відбуваються у тканинах органів під впливом екологічних факторів, а також шляхом створення біологічних моделей. У працях використані дані не лише класичних, а й найновіших гістологічних, гістохімічних, електронномікроскопічних, цитологічних, морфометричних, біохімічних, ауторадіографічних методів дослідження. Досліджуються морфологічні зміни в кістках скелета при адаптації організму до позаклітинної дегідратації, вплив ліпіну на регенерацію сідничного нерва, потенційні можливості артерій легеневої зв'язки в умовах оклюзії сегментарних гілок легеневої артерії, гістологічні зміни в нирках під дією легкого ступеня дегідратації організму. Дається оцінка гістологічних змін нервового апарату стінок вен нижніх кінцівок при різних формах тромбофлебіту, наводяться деякі аспекти анатомо-гістологічного поняття росту та мінералізації кістки та ін.

Уточнены возможности УЗ-диагностики гиперэхогенных образований почки, изучены дифференциально-диагностические признаки доброкачественного и злокачественного поражений. Для доброкачественного процесса (АМЛ) характерна УЗ-картина опухоли малых размеров с однородной высокогиперэхогенной, реже - неоднородной (за счет мелких более гиперэхогенных включений внутри) слабогиперэхогенной структурой, без признаков ограничения от окружающих тканей. Выявление при УЗ-томографии новообразования со слабо-, высокогиперэхогенной неоднородной (за счет гипо/анэхогенных участков внутри) структурой, с неровными наружными контурами и гипоэхогенным ободком ограничения от нормальной ткани, характерно для злокачественного процесса (ПКР). Ультразвуковая томография показана для скрининга, диагностики и динамического наблюдения.

Рак почки - наиболее частый вид опухолей, которые распространяются в венозную систему. Частота венозной инвазии в нижнюю полую вену составляет от 4 до 10 %. Исследованы возможности магнитнорезонансной томографии (МРТ) в диагностике опухолевых тромбов. Установлено, что МРТ является оптимальным методом исследования венозной инвазии рака почки. Основным ее преимуществом является четкая детекция дистального конца тромба.

Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.

Цель работы: Уточнение возможностей МРТ-диагностики почечно-клеточного рака с использованием контрастного усиления при изоэхогенном ультразвуковом и изоинтенсивном бесконтрастном типе поражения органа. Выводы: Традиционные УЗТ и бесконтрастная МРТ не всегда позволяют обнаружить изоэхогенные и изоинтенсивные внутрипочечные опухоли. Выявление при этих методах участка локального выбухания контура почки, очагового утолщения паренхимы в почечный синус, с исчезновением дифференцировки коркового и мозгового вещества, служит показанием для МРТ с контрастным усилением. Последняя является более эффективным методом диагностики рака почки, чем стандартная бесконтрастная МРТ и УЗТ. Применение контрастного усиления дает возможность получить более объективную информацию о характере, локализации, распространенности, структуре и инкапсуляции опухоли.

Вивчення захворюваності населення гострими гнійно-запальними хворобами нирок за двадцятирічний період (1978 - 98 рр.) показало, що вона має стабільну тенденцію до зростання. Гострі гнійно-запальні захворювання нирок у 21,3 % хворих ускладнювалися гнійним паранефритом. Первинні форми захворювань складали 8,2 % спостережень. У 24,6 % випадків захворювання було виявлено своєчасно. Більшості хворих діагноз було поставлено перед операцією (41,8 %) або під час неї (32,8 %). З урахуванням того, що у 36,5 % хворих після перенесених гострих гнійних уражень нирок функціонально активною залишається одна нирка, а після органозберігаючих операцій 37,8 % хворих страждають хронічним пієлонефритом, усі вони протягом всього життя підлягають контрольним обстеженням 1 - 2 рази на рік.

Наведено характеристику мінералоутворювального середовища в нирці хворого, яке призводить до виникнення уролітів. Розглянуто дві основні парагенетичні асоціації: уратну і фосфатно-оксалатну, що утворюють уроліти. На основі багатокомпонентного складу ниркового каміння у сукупності з pH середовища складено математичну модель фізико-хімічних умов кристалічних фаз у нирці хворого.

Встановлено, що найчастіше за аліментарного виснаження великої рогатої худоби основні макроскопічні зміни у вигляді білкової та жирової дистрофії спостерігаються у печінці та нирках. Дистрофічні процеси у внутрішніх органах (печінка, нирки, серце) від туш аліментарно виснажених тварин виявляються і у разі відсутності у них виражених макроскопічних дистрофічних змін.

Досліджено вплив альбендазолу на кількісь Т- і В-лімфоцитів у периферичній крові поросят 1-місячного віку. Розглянуто етіопатогенез вірусних респіраторних захворювань молодняка великої рогатої худоби, клінічну фармакологію антибактеріальних засобів, а також особливості гістопатогенезу туберкульозу у печінці, нирках і селезінці опромінених свинок.

Обстежено 166 хворих на цироз печінки з синдромом портальної гіпертензії. Встановлено, що варикозні вени стравоходу постачаються кров'ю з лівої та правої шлункових вен, варикозні вени шлунка - переважно з коротких і задніх шлункових вен. Виявлено, що варикозні вени шлунка в 40,0 % випадків мають зв'язок з лівою нирковою веною через гастроренальні шунти. Варикозні вени стравоходу в 16,9 % випадків зв'язані з лівою нирковою веною. Вени шлунка часто зв'язані з великими гастроренальними шунтами. У разі варикозу вен шлунка, у порівняннні з варикозом вен стравоходу, відзначається низький портальний тиск, знижений портальний кровоток, високий рівень азоту аміаку в крові і, відповідно, висока частота портосистемної енцефалопатії.

При активной форме болезни Иценко - Кушинга установлено увеличение времени артериального притока, венозного оттока и снижение относительной венозной емкости почек. В стадии клинической ремиссии заболевания после двусторонней адреналэктомии или лечения хлодитаном отмечена нормализация величины относиельной венозной емкости, отношения максимальной и средней активности левой почки к этим параметрам правой и индекса перфузии. У больных с опухолями надпочечных желез наблюдалось замедление артериального притока и снижение относительной венозной емкости почек, после удаления левого надпочечника - нормализация этого показателя правой почки.

У підлітків, хворих на цукровий діабет, попри невисоку частість розгорнутої картини діабетичної нефропатії, нерідко виявляються латентні ознаки порушення функції нирок: мікроальбумінурія у 50,0 , зміни клубочкової фільтрації - у 60,8 хворих. Радіоізотопна ренографія посідає важливе місце в діагностиці ниркових дисфункцій, що проявляється значною частістю (78,3 ) патологічних змін ренографічної кривої у підлітків, хворих на цукровий діабет. Найхарактернішими є порушення показників часу досягнення максимуму активності та часу напіввиведення гіпурану: скорочення часу досягнення максимуму активності супроводжує стан декомпенсації вуглеводного обміну і частіше зустрічається у дівчат, затримка часу напіввиведення гіпурану зростає зі збільшенням тривалості та при декомпенсації захворювання; середній рівень цього показника у дівчат вище, ніж у хлопців. Діагностика діабетичної нефропатії у підлітків потребує диференційованого підходу з урахуванням результатів різних діагностичних методів. Це зумовлено наявністю групи хворих з порушенням селективності протеїнурії на тлі нормальної ниркової гемодинаміки, що відображається відсутністю кореляції між рівнем мікроальбумінурії та кількісними показниками ренографічної кривої.

Ультразвуковое исследование с получением изображений является достаточно информативным методом в планировании органосохраняющих хирургических вмешательств при ангиомиолипоме почки. Оно позволяет четко определить истинные размеры мультифокальности, локальное распространение опухоли и оценить анатомические особенности сосудов почки.

Для виявлення ПУН необхідно використовувати УЗТ і МРТ, причому УЗ-метод слід застосовувати першим, як найпоширеніший. УЗТ та МРТ дають змогу вивчати різні морфологічні типи структури пухлин нирки. Візуальні характеристики ПУН, здобуті при МРТ, об'єктивніші від даних УЗТ. МРТ показана для диференціальної діагностики і визначення поширеності пухлинного процесу. На ранніх стадіях захворювання, за малих розмірів ПУН, МРТ дозволяє раніше від УЗТ визначати зміни внутрішньої структури новоутворення і ознаки відмежування процесу від нормальних тканин.

На підставі проведених експериментів простежено вплив глутамінової кислоти, що використовується в раціонах, на забійні якості свиней. Встановлено, що дана кислота не призводить до суттєвих змін хімічного складу внутрішніх органів піддослідних тварин, лише у нирках виявлено зменшення кількості сухих речовин.

Монографія присвячена нещодавно відкритому класу гормоноподібних імуномодуляторів - цитокінам, які продукуються клітинами імунної системи та одержані за допомогою генної інженерії у вигляді рекомбінантних препаратів, що зумовило їх широке використання в клініці. Вони стали новим поколінням ліків. Розглянуто роль різних видів цитокінів (інтерферонів, інтерлейкінів, колонієстимулювальних факторів росту, факторів гальмування росту пухлин та ін.) у фізіологічних та патологічних процесах, протипухлинному захисті організму. Наведено результати власних досліджень застосування інтерферону-альфа, ІЛ-2, Г-КСФ, ГМ-КСФ у терапії раку нирки, злоякісних лімфом та лейкозів, тобто тих захворювань, при яких цитокінотерапія є найперспективнішою.