Проаналізовано сучасний стан і перспективи розвитку інформаційного простору Луганщини. Розглянуто рекламну складову преси, проведено аналіз рекламних текстів і матеріалів газет Луганська. Розкрито роль рубрик і жанів у забезпеченні популярності регіональної газети. Висвітлено історію становлення та розвитку видавничої справи та журналістики Луганщини. Проведено огляд періодичних фахових видань Луганщини медичного спрямування (на прикладі видань Луганського державного медичного університету). Розглянуто тематику публіцистики М. Чернявського у зв'язку з метажанровою структурою художніх текстів автора. Розкрито особливості формування регіонального інформаційного культурно-освітнього середовища. Проаналізовано стратегію підвищення якості друкованої продукції (на прикладі луганського підприємства "Пресс-экспресс").

Проанализировано современное состояние и перспективы развития информационного пространства Луганской области. Рассмотрена рекламная составляющая прессы, проведен анализ рекламных текстов и материалов газет Луганска. Раскрыта роль рубрик и жанров в обеспечении популярности региональной газеты. Освещена история становления и развития издательского дела и журналистики Луганской области. Проведен обзор периодических специальных изданий Луганской области медицинской направленности (на примере изданий Луганского государственного медицинского университета). Рассмотрена тематика публицистики Н. Чернявского в связи с метажанровой структурой художественных текстов автора. Раскрыты особенности формирования региональной информационного культурно-образовательной среды. Проанализирована стратегия повышения качества печатной продукции (на примере луганского предприятия "Пресс-экспресс").

Исследованы особенности влияния современных медиа на эмоциональную и коммуникативную сферы, а также на общую картину избирательности медиапотребления младших школьников. Понятие "медиа" рассмотрено как технические средства коммуникации - как массовой, так и межличностной, социальное функционирование которых образует медиапространство. Освещены результаты опроса в 2009 г. 150-ти детей 9 - 10-ти лет по теме "Насилие на экране и несовершеннолетняя аудитория". Отмечено, что два наиболее предпочитаемых ими фильма - "Терминатор" и "Рембо" - содержат множество сцен насилия, и более половины учащихся испытывают негативные чувства после просмотра такого рода сцен (страхи, ухудшение сна, аппетита), надолго запоминают их. Резюмировано, что в Украине происходит медиатизация общества; а зависимость детей от коммуникационных технических средств существенно расширяет возможности как для манипуляционного контроля над поведением ребенка, так и для персонализированного контроля за медиаконтентом.

Досліджено особливості впливу сучасних медіа на емоційну та комунікативну сфери, а також на загальну картину вибірковості медіаспоживання молодших школярів. Поняття "медіа" розглянуто як технічні засоби комунікації - масової та міжособистісної, соціальне функціонування яких утворює медіапростір. Висвітлено результати опитування в 2009 р. 150-ти дітей 9 - 10-ти років за темою "Насильство на екрані та неповнолітня аудиторія". Відзначено, що два найбільш бажаних ними фільми - "Термінатор" і "Рембо" - містять безліч сцен насильства, і понад половину учнів відчувають негативні почуття після перегляду такого роду сцен (страхи, погіршення сну і апетиту), надовго запам'ятовують їх. Резюмовано, що в Україні відбувається медіатизація суспільства, а залежність дітей від комунікаційних технічних засобів істотно розширює можливості як для маніпуляційного контролю над поведінкою дитини, так і для персоналізованого контролю за медіаконтентом.

The article suggests some results of research on peculiarities of influence of modern media on emotional and communicative spheres of primary schoolchildren' personality. It analyzes psychological peculiarities of primary schoolchildren's selection ofmedia consumption.

Досліджено медіа простір як складову соціального простору у контексті застосування методології медіа філософії. Обгрунтовано філософську методологію аналізу медіапростору як складової та механізму становлення інформаційного суспільства. Визначено специфіку медіапростору як предмету філософського аналізу, як соціального феномену та як середовища буття людини за умов інформаційного суспільства. Дослідження дозволяє систематизувати методологічні та концептуальні засади аналізу медіапростору у контексті глобальних інформаційно-комунікативних процесів і системних соціокультурних змін, а також визначити напрями розширення соціальної філософії, філософії культури, філософії освіти за рахунок включення проблематики досліджень медіафілософії.

Зазначено, що розширення змісту та напрямків впливу сучасного медіапростору на молодь зумовлює необхідність формування у неї високого рівня медіакультури (МК). Зростання МК забезпечується здобуттям медіаосвіти, яка сприяє підвищенню ефективності позитивних і нівеляції негативних медіавпливів.

Здійснено аналіз критичної традиції дослідження впливу мас-медіа на суспільство на прикладі творчості представників Франкфуртської школи та показано її значення для становлення сучасної медіакультури. Надії оптимістів інформаційного суспільства на те, що нові інформаційні технології та створені на їх основі мас-медіа підвищать рівень демократизації суспільства не виправдалися. Громадянське суспільство зіштовхується все із новими викликами, пов'язаними з закріпленням влади в руках бюрократії та фінансової олігархії. Традиційні мас-медіа, насамперед, преса, радіо, телебачення, стали рупором вузької групи осіб, які контролюють не тільки бізнес, владу, а й медіапростір країн. Інформаційна сфера перетворилася на виробництво та проекцію у масову свідомість образів, які створюють реальність. За умов, коли мас-медіа стають власністю вузького кола осіб, які зосереджують у своїх руках владу і бізнес, вони перетворюються на засіб, що перешкоджає виявленню та розв'язанню назрілих проблем у суспільстві. У медіакультурі в такій ситуації спостерігаються кризові явища: підтасовка фактів, замовчування небажаної інформації, висвітлення подій у вигідному ракурсі для еліти, створення негативного іміджу опозиції. Виробництво змісту медіатекстів за таких умов спрямовується на підтримання авторитету владних та бізнес структур, що перешкоджає медіа шукати шляхи реформування суспільства. Критична традиція дослідження медіакультури передбачає викриття маніпулятивних можливостей мас-медіа заради забезпечення влади їх власників. Завданням громадянського суспільства в галузі медіакультури є відстоювання можливості критики соціальних інститутів і соціальних порядків, забезпечення організації дискурсу щодо їх реформування для реалізації прав і свобод людини й громадянина. Для цього законодавство у сфері медіакультури має гарантувати можливість свободно піднімати конкретні соціальні проблеми, шукати причини виникнення цих проблем та шляхи їх розв'язання. Протистояти гегемонії провладних медіа можна створивши альтернативну мережу медіа громадянського суспільства та різних суспільних рухів, які будуть поширювати інформацію об'єктивно, здійснювати суспільний моніторинг дезінформації й противагу інформації, яка поширюється в інтересах певних кіл, а не суспільства загалом. Тільки така система медіа могла б забезпечити деліберативну (від англ. deliberate - обдумувати, зважувати, радитися, обговорювати) модель комунікації і демократичне прийняття рішень з умовою більш чи менш дискурсивного вирішення суперечки думок та дискурсу між громадськими організаціями і державною владою.

Розкрито вплив медіапсихологічних чинників на становлення соціометричного статусу школяра в класі через емоції та цінності. Соціометричні статуси школяра у класі в "реалі", "офф-лайн" і "он-лайн" відрізняються. Для лідерів характерні більш тверді позиції в реалі, а аутсайдерам легше спілкуватися через Інтернет-мережу. Запропоновано термін "віртуальний" статус". Встановлено, що низькостатусні учні інтенсивніше включені в медіапростір і витрачають менше часу на особистісне спілкування. Виявлено відмінності медіауподобань лідерів та аутсайдерів. Високостатусні діти надають перевагу молодіжному, містичному, любовному, історичному медіаконтенту, а низькостатусні - кримінальному, військовому, науковому, космічному, політичному. Встановлено, що аутсайдер - це не завжди дитина, відкинута іншими учнями. Він може бути сам не зацікавлений у тісних взаєминах з однокласниками. Виявлено мотиви користування медіазасобами. Створено й апробовано тренінгову програму, спрямовану на підвищення соціометричного статусу аутсайдера у класі.

Вперше розглянуто проблему охорони історико-культурної спадщини України з позиції соціальних комунікацій. Визначено специфіку розвитку питання збереження історико-культурного надбання нашої держави у вітчизняних ЗМІ, окреслено основні проблеми національного культурного медіапростору. Періодичну пресу досліджено як суб'єкт культурного та громадсько-політичного життя, важливий інструмент впливу на свідомість людей, засіб формування суспільної думки.

Розглянуто регіональний медіапростір у контексті глобалізаційних змін з акцентуалізацією уваги на аудіовізуальних ЗМІ як яскравих представниках сучасних ЗМК регіону. Подано загальне бачення впливу процесу глобалізації на локальний медіаринок та проаналізовано на конкретних прикладах суттєвість таких змін. Розглянуто тенденцію до часткового переходу традиційних ЗМІ у віртуальну реальність.

Розгляднуто регіональний медіапростір у контексті глобалізаційних змін з акцентуацією уваги на аудіовізуальних ЗМІ як яскравих представниках сучасних ЗМК регіону. Подано загальне бачення впливу процесу глобалізації на локальний медіаринок і проаналізовано на конкретних прикладах його суттєвість. Окреслено тенденцію до часткового переходу традиційних ЗМІ у віртуальну реальність.

Сьогодні суспільство перебуває у процесі соціальних перетворень. Воно розподілено на дві частини: одна - пропагує традиційно-ментальні цінності існування, усталені роками; інша - створює нову реальність, використовуючи різноманітні інструменти її конструювання. Мас-медіа є одним з таких інструментів, які розглянуто авторами з позиції прикладних соціально-комунікаційних технологій.

Безпрецедентне розширення медіа-простору впродовж останніх десятиріч привело не лише до позитивних наслідків, а й до появи нових викликів s загроз, які змушують держави переосмислювати завдання, пов'язані з захистом національних медіапросторів. Мета роботи - сукупний аналіз і кваліфікація загроз та викликів розвитку національних медіапросторів, визначення чинників, що спричиняють їх появу та ескалацію, а також визначення засобів протидії їм. Аналіз наявних зарубіжних та вітчизняних публікацій щодо наукового осмислення зовнішніх загроз розвитку національних медіапросторів дає можливість віднести до них застосування зовнішніх негативних інформаційно-психологічних впливів та інформаційну експансію більш розвиненх країн в медіапростори менш розвинених країн. Для нівелювання цих загроз науковці пропонують поширювати свій інформаційно-психологічний вплив на керівництво й населення зарубіжних країн, зокрема у спосіб застосування "м'якої сили" і близькими за значенням - "розумної сили" та "мудрої сили"; захищати власний медіапростір від іноземних інформаційно-психологічних впливів, зокрема у спосіб забезпечення т. зв. інформаційного суверенітету. При цьому важливими механізмами захисту національних медіапросторів постають обмеження іноземної власності та протекціоністська політика до власних національних мас-медіа, а також використання нових способів та методів, зокрема "фактчекінгових", розслідувальних форм мас-медіа.

Досліджено причини, наслідки та форми відповідальності за логічні помилки у текстах, що функціонують у медіапросторі. Серед основних причин низької логічної культури названо брак належної методичної бази та спеціалізованих власномовних навчальних видань, що могли б використовуватися у підготовці майбутніх видавців, редакторів, журналістів, дискутовано проблему авторства таких видань. Водночас наголошено на необхідності враховувати об'єктивні перешкоди, що існують між автором і читачем (слухачем, глядачем), і долати їх, активно застосовуючи універсальний логічний інструментарій. На реальних прикладах доведено шкідливість нехтування логічними вимогами під час опрацювання авторських матеріалів і, навпаки, демонстровано ефективність впровадження логічних механізмів у редакторську практику.

Сучасні засоби масової інформації нині насамперед пов'язують з Інтернетом, адже саме у Всесвітній мережі можна якнайшвидше дізнатися про найостанніші події, прочитати найсвіжіші та найактуальніші новини. У зв'язку з тенденцією до падіння тиражів щоденних друкованих видань та здатністю Інтернет-мережі оперативно висвітлювати інциденти та сенсації остання стає найбільш затребуваною новинною платформою медіапростору. Досить популярними серед інтернет-користувачів є матеріали гумористично-сатиричного спрямування, глузливо-іронічні повідомлення і фейкові новини. З'ясовано суть поняття "фейк", досліджено специфіку функціювання англомовних псевдоновин у медіапросторі, зокрема прослідковано їх перлокутивний ефект на суспільство, встановлено текст-типологічні ознаки морфологічного, лексико-семантичного, синтаксичного, графічного контекстів медіатекстів англомовних фейкових новин.

Досліджено специфіку філософського дискурсу та висвітлено тенденції його розвитку в контексті сучасного медіапростору.

Розвиток інформаційного суспільства обумовлює новий напрям соціалізації - медіасоціалізація. Зазначене особливо актуальне для молоді, яка є активним медіаспоживачем. Проаналізовано суть понять "медіапростір", "медіасоціалізація", "кіберсоціалізація". Окреслено особливості функціонування медіапростору з урахуванням соціалізуючих факторів, представлено його функції відповідно до традиційного процесу соціалізації. Визначено вплив медіа на процес соціалізації як умову до подальшого розроблювання складових медіасоціалізації молоді. Запропоновано принципи медіасоціалізації молоді в умовах медіапростору (системності, діяльності, двосторонньої взаємодії особистості і віртуальної реальності, медіаактивності та критичного мислення). Представлено складові процесу медіасоціалізації (форми, механізми, агенти медіасоціалізації та ін.). Зазначено показники успішної та невдалої медіасоціалізації. Визначено базовий конфлікт медіасоціалізації, що впливає на її результат (баланс віртуального та реального). Запропоновано критерії медіасоціалізації (медіа адаптованість, медіа автономність, медіа активність) з відповідними рівнями розвитку та показниками. Представлено рівні медіасоціалізованості молоді в умовах сучасного медіапростору. Дослідження процесу медіасоціалізації молоді засвідчило наявність великого відсотку респондентів із низьким (38,5 %) та середнім (41,8 %) рівнями медіасоціалізованості. Разом із тим високий рівень медіасоціалізованості був характерний усього для 19,7 % опитаних. Питання медіасоціалізації молоді набуває актуальності у зв'язку із ситуацією, що склалася в державі. Перед системою соціальних інститутів виховання постає завдання ініціювати зміни у процесі входження молоді в медіапростір, що в подальшому створить ефективні умови для розвитку з урахуванням ресурсів медіа. Проблема медіасоціалізації молоді не вичерпується проведеним дослідженням. Перспективними напрямами наукових пошуків можуть стати: розробка соціально-педагогічних умов та технології медіасоціалізації особистості; розробка методичного забезпечення реалізації технології медіасоціалізації у загальноосвітніх навчальних закладах; впровадження закордонного досвіду медіасоціалізації молоді в практику соціальної роботи.

Наголошено на багатоаспектності, контроверсійності й складності феномена медіапростір. Виокремлено технологічні, територіальні, соціологічні, інформаційно-комунікаційні виміри медіапростору. Продемонстровано конгруентне співвідношення інформаційно-комунікаційного та соціального контекстів досліджуваного об'єкта. Деталізовано технологічний (мобільність, інтерактивність, конвергенція, ризомність) і інформаційно-комунікаційний виміри (демасифікованість, опосередкованість, перманентність, креолізованість, гнучкість, гіпертекстуальність, іграїзація). Доведено існування медіапростіру як об'єктивно наявної самостійно створюваної, відтворюваної і вдосконалюваної динамічної системи.

Визначено засоби та тенденції стигматизації в сучасних мас-медіа, шляхи їх попередження й усунення за допомогою дестигматизаційних процесів. Проаналізовано основні підходи до вивчення процесу стигматизації. Досліджено взаємозв'язок комунікаційних процесів і стигматизації як соціально-психологічного явища. Запропоновано схеми стигматизації як комунікаційного процесу на суспільному та індивідуальному рівнях. З'ясовано причини виникнення стигматизації в мас-медіа. Класифіковано та проаналізовано типи стигм, виділено десять видів стигматизації в сучасних медіа. За допомогою контент-аналізу текстів рейтингових друкованих та онлайн-видань проаналізовано вітчизняний медіапростір, виявлено тенденції існування стигматизації. З'ясовано емоційний вплив стигм на аудиторію мас-медіа за допомогою онлайн-анкетування. Запропоновано шляхи оптимізації розвитку сучасних мас-медіа за умов поширення дестигматизаційних процесів.

Представлено соціальний простір як систему соціальної взаємодії, соціально-комунікаційних практик творення уявлення про світ. Досліджено основні параметри соціального простору як соціально-комунікаційної категорії, медіапростір як тип соціального простору. Описано соціально-просторові практики в контексті інтелектуальних проектів та теорію поля як концепцію дискурсивних практик мас-медіа. Узагальнено систему когнітивних репрезентацій соціального простору.

Досліджено інформаційну безпеку як передумову захисту вітчизняного інформаційного контенту, оскільки інформаційний фактор відіграє важливу роль у державотворенні та відстоюванні інтересів держави. Глобалізація масмедійних процесів, поширення і набуття популярності так званих цифрових медіа зумовили значне посилення впливу засобів масової комунікації на формування в суспільстві не тільки уявлень, установок, ціннісних орієнтацій та загальної картини світу, але й суспільної та індивідуальної свідомості в цілому. Особливе місце в цьому спектрі суспільних відносин займають проблеми забезпечення інформаційної безпеки. За підсумками теоретичного аналізу наукових поглядів сучасних дослідників, зроблено висновок, що сьогодні під інформаційною безпекою розуміється кілька принципово різних за своєю природою завдань, а саме: захист ІТ-інфраструктури країни (так званого кіберпростору); протидія спеціальним операціям (провокаціям, диверсіям), здійснюваним за допомогою масмедіа; протидія ворожому (цілеспрямованому і деструктивному) ідеологічному впливу; протидія деструктивним впливам, які здійснюються за допомогою масмедіа (різного роду "токсичний" контент на зразок реклами деструктивних культів, жорстокості, девіантної поведінки) (іБУ, 2014). Кожне з цих завдань характеризується різним співвідношенням об'єктивних і суб'єктивних факторів. Інформаційна безпека - стан захищеності інформаційного середовища суспільства, що забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави. Загрози інформаційної безпеки - це зворотний бік використання інформаційних технологій. Джерелами таких загроз та викликів можуть бути міжнародні злочинні групи хакерів, окремі підготовлені у сфері ІТ злочинці, іноземні державні органи, терористичні угрупування, недержавні організації, політичні структури та неформальні об'єднання екстремістського спрямування, транснаціональні корпорації та фінансово-промислові групи тощо. Сучасна нормативно-правова база не охоплює всі основні елементи, необхідні для ефективної протидії інформаційним загрозам в Україні. У той же час, враховуючи багатогранність та комплексність означеної проблеми, варто обумовити подальшу необхідність наукових досліджень механізмів забезпечення інформаційної безпеки в Україні.

Досліджено інформаційну культуру в контексті розвитку сучасного медіапростору та мережевих комунікацій. За умов інтенсивних інформаційних обмінів медіапростір перетворився на важливу складову функціонування та розвитку сучасного суспільства, оскільки він через всю сукупність каналів формування, передачі та зберігання інформації трансформує людську свідомість. Сучасне комунікаційне суспільство характеризується постійним примноженням, прискоренням, ущільненням і глобалізацією комунікацій, кількість яких невпинно зростає, змінюється, все більше людей залучається до комунікаційного процесу, взаємозв'язки між окремими комунікаціями стають все ширшими. Розвиток соціальних мереж активно модифікує комунікацію, окреслюючи нові форми контакту виробників контенту зі споживачами, суб'єктами мережевої комунікації дедалі більше стають самі користувачі. Проаналізовано статистичні показники кількості інтернет-користувачів та користувачів соціальних мереж у світі та Україні. Доведено, що за останні роки (у тому числі й через обмеження спричинені пандемією COVID-19) стрімкий розвиток соціальних мереж, як засобу інформаційного обміну, набув таких масштабів, що його можна вважати новим етапом у формуванні внутрішньосуспільної системи мережевих комунікацій. Саме тому виникає потреба значного підвищення загальної культури, як окремої особистості, так і соціальних груп в цілому, а головне її інформаційної складової - інформаційної культури. Зроблено висновки, що культура інформаційного суспільства володіє цілим рядом особливостей - мережевим принципом функціонування і поширення, віртуальним характером, короткочасною, спонтанною формою подачі інформації. У межах даної культури об'єктивно змінюється значення і роль особистості. Тому не слід забувати про можливість негативного впливу нових інформаційних тенденцій на вже існуючі культурні та моральні цінності, а також на людство в цілому. Розширюючи можливості доступу до інформації, необхідно враховувати, що сама по собі інформація не має корисності як такої, корисності вона набуває тільки при її логічному осмисленні та перетворенні у плідне знання.