Проаналізовано процес формування та розгортання світової філософської думки. Наведено визначення філософії. Висвітлено філософію стародавнього світу: Китаю, Індії, Греції та стародавнього Риму; Середньовіччя та епохи Відродження; Нового часу, зокрема, філософію механіцизму та суб'єктивного ідеалізму, просвітництва, а також класичну німецьку філософію. Проаналізовано ідеалістичні тенденції німецької філософії ХІХ ст. Розглянуто антропологічний матеріалізм. Розглянуто марксистську філософію. Досліджено філософську думку в Росії та Білорусі. Охарактеризовано західну філософію ХХ ст.

Висвітлено актуальні проблеми математики, фізики, філософії та суспільства. Основну увагу приділено аксіоматиці, подвійній логіці, законам діалектики, матеріалізму та ідеалізму, головним законам Всесвіту.

Подано хронологічно-тематичний огляд розвитку європейської філософської думки від її зародження до сьогодення. Розглядається формування основних складових та тематики філософування в епоху античності (онтології, гносеології, соціальної філософії, філософської антропології), середньовіччя (апологетики, патристики, схоластики). Висвітлюються філософські погляди Н.Макіавеллі, Д.Бруно в епоху Відродження, а також Ф.Бекона, Р.Декарта, І.Ньютона, Лейбніца, Кларка, які символізують нові пріоритети філософії і науки нового часу. Значну увагу приділено розвитку класичної філософії (І.Кант, Гегель, Ф.В.Й.Шеллінг, Й.Г.Фіхте, Д.Юм) та філософії новітнього часу і сучасності, зокрема, позитивізму, постпозитивізму, неопозитивізму, структуралізму, діалектичному та історичному матеріалізму та ін.

Розглянуто теорію естетики німецького філософа, соціолога та музикознавця Теодора Адорно (1903 - 1969 рр.), яка поєднує найвищий ідеалізм із суто догматичним матеріалізмом і детермінізмом. Наведено інтегральні елементи даної теорії (мистецтва, суспільства, естетики, ситуації, категорії огидного, гарного, техніки, природної та художньої краси, духовності, наочності, ілюзії та експресії, загадковості, правдивого змісту, метафізики, послідовності та значення, суб'єкту й об'єкту, теорії художнього твору, універсального та одиничного). Висвітлено теорії походження мистецтва, проаналізовано критику феноменологічних досліджень походження, відкритості естетики, її форми та змісту, правдивість і фетишизм художніх творів.

Розглянуто метафізику як філософське вчення про Бога. Висвітлено фундаментальні для філософської науки проблеми співвідношення буття і небуття, мислення та буття, душі та тіла, духу і матеріальної природи, свободи та необхідності. Розкрито суть понять фаталізму, матерії, ідеї, ідеалу. Наведено підстави для критики ідеалізму та матеріалізму.

Рассмотрена метафизика как философское учение о Боге. Освещены фундаментальные для философской науки проблемы соотношения бытия и небытия, мышления и бытия, души и тела, духа и материальной природы, свободы и необходимости. Раскрыта сущность понятий фатализма, материи, идеи, идеала. Приведены основания для критики идеализма и материализма.

Висвітлено проблеми якісного трансформування сучасної картини світу внаслідок інтегрування ідей матеріалізму та ідеалізму, філософські питання відкриття космології, описано інформаційні процеси у Всесвіті, фізичні, психологічні та культурологічні теорії. Розглянуто теоретико-методологічні проблеми формування гуманітарних цінностей сучасної цивілізації, моделі взаємодії держави та церкви. Розкрито сутність та зміст сучасної політичної, історичної, економічної, мовної картин світу. Проаналізовано роль абревіації у формуванні мовної картини світу, проблему культури спілкування в контексті формування сучасної іншомовної картини світу.

Освещены проблемы качественного трансформирования современной картины мира вследствие интегрирования идей материализма и идеализма, философские вопросы открытия космологии, описаны информационные процессы во Вселенной, физические, психологические и культурологические теории. Рассмотрены теоретико-методологические проблемы формирования гуманитарных ценностей современной цивилизации, модели взаимодействия государства и церкви. Раскрыты сущность и содержание современной политической, исторической, экономической, речевой картин мира. Проанализированы роль аббревиации в формировании речевой картины мира, проблема культуры общения в контексте формирования современной иноязычной картины мира.

Розглянуто головні постулати літературних теорій від ліберального гуманізму та структуралізму до новітніх "модних" методів на кшталт гей-лесбійських студій і екокритики. Увагу приділено найбільш каверзним моментам теорії, психоаналітичній, феміністичній, постколоніальній і марксистській критиці, новому історизму та культурному матеріалізму, наратології. Наведено конкретні приклади аналізу текстів за допомогою різних методів.

Рассмотрены основные постулаты литературных теорий с либерального гуманизма и структурализма до новейших "модных" методов на кшталт гей-лейсбийских студий и экокритики. Внимание уделено наиболее каверзным моментам теории, психоаналитической, феминистической, постколониальной и марксистской критике, новому историзму и культурному материализму, норатологии. Приведены конкретные примеры анализа текстов с помощью разных методов.

Визначено предмет і завдання філософії, охарактеризовано структуру, засоби та функції філософського пізнання. Наведено огляд розвитку філософської думки у країнах давнього сходу. Розкрито зміст античної філософії, а також філософії Середніх віків, доби Відродження та Нового часу. Проаналізовано основні етапи розвитку світової філософії у XIX - XX ст., показано специфічні особливості найбільш поширених філософських теорій (матеріалізму та позитивізму, ірраціоналізму та екзистенціалізму, прагматизму та психоаналізу). Досліджено процес становлення вітчизняної філософії, наведено відомості про життя та творчість українських учених XIX - XX ст., показано їх внесок у розвиток світового філософського вчення.

Определены предмет и задания философии, охарактеризована структура, средства и функции философского познания. Осуществлен обзор истории развития философской мысли в странах древнего востока. Раскрыто содержание античной философии, а также философии Средних веков, эпохи Возрождения и Нового времени. Проанализированы основные этапы развития мировой философии в XIX - XX ст., показаны специфические особенности наиболее распространенных философских теорий (материализма и позитивизма, иррационализма и экзистенциализма, прагматизма и психоанализа). Исследован процесс становления отечественной философии, приведены сведения о жизни и творчестве украинских ученых XIX - XX ст., показан их вклад в развитие мирового философского учения.

Розглянуто проблему екзистенційного виміру буття людини у творчості українських філософів. Висвітлено філософські проблеми соціальної доктрини протестантизму в контексті етики одухотвореного матеріалізму. Розкрито гуманістичний аспект цінностей у суспільстві. Проаналізовано різдвяно-новорічний цикл календарної обрядовості греків Приазов'я як феномен традиційної етнічної культури. Визначено культуротворчий потенціал людини як духовно-діяльний феномен. Описано особливості функціонування українських театрів у період соціально-культурної трансформації, стилістику й особливості синтезу національно-фольклорних традицій європейського професійного мистецтва в українській сольній баянній музиці.

Рассмотрена проблема экзистенциального измерения бытия человека в творчестве украинских философов. Освещены философские проблемы социальной доктрины протестантизма в контексте этики одухотворенного материализма. Раскрыт гуманистический аспект ценностей в обществе. Проанализирован рождественско-новогодний цикл календарной обрядности греков Приазовья как феномен традиционной этнической культуры. Определен культуротворческий потенциал человека как духовно-деятельностный феномен. Описаны особенности функционирования украинских театров в период социально-культурной трансформации, стилистика и особенности синтеза национально-фольклорных традиций европейского профессионального искусства в украинской сольной баянной музыке.

Проаналізовано працю Васо Богданова "Повстання сербів у Воєводині та Угорська революція" як приклад упровадження методики історичного матеріалізму до югославської історіографії, а також наукову діяльність автора в міжвоєнний період як відображення суперечностей у вирішенні національного питання в країні і в Югославській комуністичній партії.

Наведено соціально-філософський підхід до проблеми критеріїв об'єктивної історіографії (ІГ). Показано, що спільні висловлювання ІГ не виводяться безпосередньо з одиничних висловлювань спостереження та складають найціннішу частину теоретичного осмислювання світу. Стверджено, що проблема найбільш адекватно формулюється в межах світогляду сучасного матеріалізму. Зроблено висновок, що критерії об'єктивної ІГ (несуперечливість, підтверджуваність, ефективність) мають науково-ідеологічний характер.

Досліджено зміст, специфічні особливості та значення причинного зв'язку у кримінальному праві. Доведено актуальність і суттєвість для кримінально-правової науки розгляду питань причинності та їх значення для правозастосовчої діяльності. Обгрунтовано доцільність використання поняття причинності як філософської категорії у сфері кримінального права за умов методологічного плюралізму. Розглянуто основні положення концепцій причинного зв'язку, поширених у радянській, російській та українській кримінально-правовій теорії. З'ясовано особливості встановлення причинного зв'язку у процесі кваліфікації злочинів та місце даної категорії у системі ознак об'єктивного складу злочину. Проаналізовано проблему казуальності бездіяльності та переглянуто традиційний методологічний підхід щодо її вирішення на підставі використання загальних філософських принципів і основних положень діалектичного матеріалізму. Встановлено можливість застосування категорії причинності для пояснення специфічних злочинів, вчинених у співучасті. Обгрунтовано тезу про релевантність для кримінального права спеціально-юридичної концепції безпосереднього (прямого) причинного зв'язку.

Здійснено історико-філософський екскурс понятійного співвідношення розуму та віри на підставі аналізу поглядів найбільш значущих та відомих в історії філософії особистостей, творчість яких досліджував П.І.Ліницький, котрий вибудував власну філософську систему шляхом розв'язання проблеми антиномічності віри та розуму. Показано, що творчому доробку П.І.Ліницького притаманна традиційна для західноєвропейської філософії гносеологізація та раціоналізація філософської свідомості, але у творчому спадку київського філософа думки представників німецької філософської культури трансформовані через призму української філософської традиції, набули самобутності завдяки своєрідному синтезу з теїзмом, ідеї співвідношення розуму та віри як одного з вирішальних принципів у побудові власної філософської системи. Доведено, що гносеологічна позиція П.І.Ліницького з усіма її особливостями та відмінностями, що свідчать про оригінальність мислителя, формувалась у протистоянні вульгарному матеріалізму та позитивізму, є помірковано-раціоналістичною, схильною до апріоризму. Шляхом детального аналізу соціальних, моральних та естетичних засад поняття віри, на яких базувався П.І.Ліницький, вирішуючи питання про співвідношення понять розуму та віри, доведено, що в його особі українська філософська думка другої половини XIX - початку XX ст. мала високоосвіченого мислителя, який репрезентував своє власне оригінальне розуміння та осмислення найважливіших філософських проблем - онтології, гносеології, філософії історії,

Відзначено, що за часів Радянського Союзу дослідження радянсько-китайських відносин у цілому і зокрема періоду 1950-х рр. проводилися істориками та китаєзнавцями традиційно з позицій історичного матеріалізму і являли собою найбільш системну, всеосяжну та впливову теорію історичного процесу. Зауважено, що спробу порівняльно-історичного процесу становлення та розвитку українсько-китайського співробітництва здійснено вперше. Українсько-китайські відносини того часу розглянуто не як відносини держав, а як відносини суспільств. Відзначено відсутність в українській історичній науці та українському китаєзнавстві вичерпного аналізу становлення та розвитку українсько-китайських відносин 1950-х рр. та впливу подій того часу на розвиток українсько-китайських відносин на сучасному етапі. Залучено до наукового обігу важливий документальний та фактичний матеріал та здійснено ретельний аналіз публікацій центральних видань, що розповсюджувалися в Україні.

Висвітлено питання історії економічної думки від стародавніх часів до сьогодення. Розкрито особливості становлення та розвитку провідних економічних концепцій. Охарактеризовано основні теорії та школи економічної теорії з урахуванням сучасних уявлень про закономірності економічного та соціального розвитку суспільства. Подано інформацію про економічні концепції часів Арабського халіфату, історичні умови виникнення меркантилізму, економічне вчення Ф. Кене, метологію А. Сміта, теорію виробництва Дж. С. Мілля, економічні ідеї Т. Р. Мальтуса, принцип історичного матеріалізму, теорію державного соціалізму, американський маржиналізм, теорію економічного циклу К. Вікселля. Увагу приділено теоретичним проблемам управління економічною системою, зокрема, макроекономічній теорії Дж. М. Кейнса, нео- та посткейнсіанству, неоконсерватизму та неолібералізму, теоріям індустріалізму, ідеям технологічної трансформації суспільства.

Висвітлено теоретичне вчення видатного французького математика та філософа XX ст. А. Бадью про побудову концепту моделі. Розкрито сутність поняття "модель", досліджено особливості використання даної категорії у математичному експериментуванні. Проаналізовано взаємозв'язок наукового концепту моделі та неопозитивістської доктрини науки. Наведено опис понятійного апарата предикатної системи (ПС), розглянуто теореми дедукції та повноти, лему Лінденбаума, обгрунтовано відносну несуперечливість деяких розширень ПС. Розглянуто наукові праці А. Бадью про інфінітезимальне потрясіння, нуль, символ, нестачу та відновлення діалектичного матеріалізму (Альтюсер).

Освещено теоретическое учение выдающегося французкого математика и философа XX ст. А. Бадью о построении концепта модели. Раскрыта сущность понятия "модель", исследованы особенности использования данной категории в математическом экспериментировании. Проанализирована взаимосвязь научного концепта модели и неопозитивистской доктрины науки. Дано описание понятийного аппарата предикатной системы (ПС), рассмотрены теоремы дедукции и полноты, лема Линденбаума, обоснована относительное непротиворечие некоторых расширений ПС. Рассмотрены научные труды А. Бадью об инфинитезимальном потрясении, нуле, символе, недостаче и обновлении диалектического материализма (Альтюсер).

Розглянуто проблеми природи свідомості та її відношення до фізичної реальності (матерії). Розкрито зміст теорій та аргументів у світовій філософії свідомості ХХ - початку ХХІ ст. в контексті пострадянських філософських досліджень. Висвітлено теорію душі проти теорії мозку, аргумент зомбі, особливості діалектичного матеріалізму та матеріалістичного емерджентизму, проблему взаємодії епіфеноменалізму та інтеракціонізму. Увагу приділено альтернативам матеріалізму в контексті проблем персональної ідентичності та плюралістичної онтології.

Зазначено, що протиставляючи духовні традиції України європейському духу матеріалізму та руйнівній більшовицькій ідеології, Д. Донцов пророчо закликав відвернутися від інтернаціоналістичних доктрин і матеріалізму в напрямку до духу нашої давнини, вольового націоналізму та традиціоналізму. Проаналізовано спадщину мислителя в контексті розвою української національної ідеології.

Висвітлено історичний шлях філософії з найбільшою повнотою від найдавніших часів до сьогодення. Послідовно простежено зародження та історичний розвиток кожного з дев'яти культурно-історичних типів філософії: індійського, китайського, буддистського, античного, іудейського, християнського, мусульманського, західного, росйіського. Окрім того, подано огляд історичного шляху української філософії. Типологічний підхід до розгляду історії, використаний автором, дозволяє дослідити концептуальне різноманіття світової філософії. Така позиція протиставлена ідеологічному схематизованому марксистсько-ленінському трактуванню історії філософії, зведенню усього різноманіття філософського процесу до бінарної схеми боротьби матеріалізму й ідеалізму.

Проаналізовано матеріалізм, що претендує на статус "найбільш" наукової теорії природи свідомості, аргументуючи свої претензії шляхом застосування фундаментальних понять природничих наук. Оскільки сучасне науково-природниче знання переживає період переосмислення та трансформації класичних уявлень про дійсність, то це безпосередньо впливає на інтерпретаційні потенції матеріалістичного розуміння природи свідомості.