Білатеральне введення каїнової кислоти (КК) в дозах по 100 нг (але не по 20 нг) в стріатум щурів призводило до розвитку поведінкових розладів: збільшувався латентний період ініціації руху, знижувалися показники рухової активності у "відкритому полі", підвищувався м'язовий тонус та виникав птоз. Внутрішньостріатне білатеральне введення галаніну (по 10 або 50 нг) викликало зменшення кількості перетинів меж квадратів та стойок у "відкритому полі", але не впливало на ініціацію рухів та м'язовий тонус і не призводило до виникнення птозу. Сумісне введення в стріатум галаніну (по 10, 20 або 50 нг) та КК (по 20 нг) призводило до дозозалежного виникнення поведінкових розладів, які нагадували розлади при введенні КК в хвостаті ядра в дозах по 100 нг. Поведінкові розлади, зумовлені внутрішньостріатним введенням КК, галаніну, або їх сумісним застосуванням, частково блокувалися налоксоном, кетаміном та атропіном. Зроблено висновок про те, що галанін потенціює специфічні поведінкові ефекти внутрішньостріатно введеної КК і що ця взаємодія досягається за рахунок модуляторного впливу пептиду на рецептори ендогенних опіоїдів, збуджуючих амінокислот або ацетилхоліну.

Зазначено, що найбільш поширеними соматотипами серед школярок віком 7-8 років є: м'язово-торакальний - МТ (35%), торакально-м'язовий - ТМ (23%), дигестивно-м'язовий - ДМ (12%) і м'язовий - М (12%). М тип - найбільш сильний, ТМ тип - найбільш витривалий, МТ тип - найбільш швидкісно-силовий.

Наиболее представительными соматотипами среди школьниц 7-8 лет являются: мышечно-торакальный - МТ (35%), торакально-мышечный - ТМ (23%), дигестивно-мышечный - ДМ (12%) и мышечный - М (12%). М тип - наиболее сильный, ТМ тип - наиболее выносливый, МТ тип - наиболее скоростно-силовой.

The most representative somatotypes among girls at the age 7 to 8 are musculothoracal type MT (35%), thoracal and muscular type TM (23%), digestive and muscular type DM (12%) and muscular type M (12%). M type is the strongest; TM type is the most enduring. MT type is the most repaid and strong.

Зазначено, що сполучена електрична стимуляція м'язів впливає на функціональний стан серцево-судинної системи і нервово-м'язовий апарат. У разі електростимуляції через рухові точки спостерігається деяке погіршення функціонального стану рухового апарату у спортсменів, проте істотно не змінюється окружність м'язів плеча, функціональний стан центральної нервової системи, а з боку серцево-судинної системи поліпшується функціональний стан апарата кровообігу. Прямий електростимуляційний вплив на м'язи має більші переваги, ніж через рухові точки.

Указано, что сочетанная электрическая стимуляция мышц оказывает благоприятное воздействие на функциональное состояние сердечно-сосудистой системы и нервно-мышечный аппарат. При электростимуляции через двигательные точки наблюдается некоторое ухудшение функционального состояния двигательного аппарата, существенно не изменяется окружность мышц плеча, функциональное состояние центральной нервной системы, со стороны сердечно-сосудистой системы отмечается улучшение функционального состояния аппарата кровообращения. Прямое электростимуляционное воздействие на мышцы более предпочтительно, чем воздействие через двигательные точки.

The combined electrical stimulation of muscles renders congenial effect on a functional state of a cardiovascular system and nervimuscular vehicle. At an electrical stimulation through motor points some deterioration of a functional state of the motorial vehicle test is observed, a circle of muscles of a brachium, also functional state of a central nervous system essentially does not variate, on the part of a cardiovascular system enriching a functional state of the vehicle of a circulation is marked. Direct electrical stimulation the effect on muscles is more preferable, than effect through motor points.

Розроблено метричну оцінку соматотипів дівчаток віком 7 - 10 років. Показовими серед них є м'язовий ( 41 - 54 %) і торакальний (28 - 45 %) типи. Дигестивний тип статистично вагомий в дівчат віком 10-ти років. В усіх вікових групах є дівчатка невизначеного соматотипу (7 - 12 %).

Разработана количественная оценка компонентов тела девочек возрастом 7 - 10 лет. Наиболее представлены в этом возрасте мышечный (41 - 54%) и торакальный (28 - 45%) соматотипы. Количество девочек дигестивного соматотипа становится статистически значимым в 10 лет. В каждом возрасте (7 - 12%) девочек имеют неопределенный соматотип.

The quantitative estimation of components of a body of girls of 7-10 years is developed. Are most submitted at this age muscular (41-54 %) and torakal (28-45%) somatotip. The quantity of girls digestiv somatotip becomes statistically significant in 10 years. At each age (7-12 %) girls have uncertain somatotip.

Розглянуто основні питання, що стосуються фундаментальних галузей медицини - анатомії та фізіології. Визначено основні закономірності роботи організму на всіх рівнях, описано найважливіші механізми саморегуляції функціональних систем. Проаналізовано особливості будови тіла людини, клітини. Охарактеризовано особливі об'єднання клітин - тканини, запропоновано їх класифікацію, згідно з якою вони поділяються на епітемальний, сполучний, м'язовий та нервовий типи. Визначено склад скелета людини, до якого входить більше двохсот окремих кісток, переважно - парних.

Рассмотрены основные вопросы фундаментальных отраслей медицины - анатомии и физиологии. Определены основные закономерности работы организма на всех уровнях, описаны важнейшие механизмы саморегуляции функциональных систем. Проанализированы особенности строения тела человека и клетки. Охарактеризованы особенные объединения клеток - ткани, предложена их классификация, в соответствии с которой они подразделяются на эпитемальный, соединительный, мышечный и нервный типы. Определен состав скелета человека, в который входит более двухсот отдельных костей, в основном парных.

Проаналізовано етапи становлення фізіології як фундаментальної медичної дисципліни. Визначено сутність фізіологічної системи організму та роль механізмів регуляції у досягненні пристосувальної реакції. Наведено матеріали з фізіології клітини, розглянуто функціональні властивості клітинної мембрани. Описано механізми розвитку потенціалу спокою та потенціалу дії у нервових і м'язових волокнах, виявлено параметри, що визначають збудливість клітини. Встановлено закономірності проведення нервового імпульсу нервовими волокнами, з'ясовано причини порушення провідності. Розглянуто механізми хімічної передачі збудження через нервово-м'язовий синапс, описано фізіологію гладеньких м'язів і м'язового скорочення.

Проанализированы этапы становления физиологии как фундаментальной медицинской дисциплины. Определена сущность физиологической системы организма и роль механизмов регуляции в достижении реакции приспособления. Изложены материалы по физиологии клетки, рассмотрены функциональные свойства клеточной мембраны. Описаны механизмы развития потенциала покоя и потенциала действия в нервных и мышечных волокнах, выявлены параметры, определяющие возбудимость клетки. Установлены закономерности проведения нервного импульса нервными волокнами, а также причины нарушения проводимости. Рассмотрены механизмы химической передачи возбуждения через нервно-мышечный синапс, описана физиология гладких мышц и мышечного сокращения.

Показано, що глибокий рефлекторно-м'язовий масаж має коригуючу дію на стан церебрального кровотоку, активізуючи венозний відтік. Посилення пропріоцептивної активності виступає як регулятор порушеної моторно-вісцеральної інтеграції. Розвиток неврозоподібних станів на резидуально-органічній основі в дітей супроводжується змінами в м'язовій системі. Це приводить до ослаблення регулюючої ролі пропріоцептивного механізму в забезпеченні моторно-вісцеральної інтеграції.

Показано, что глубокий рефлекторно-мышечный массаж оказывает корригирующее действие на состояние церебрального кровотока, активизируя венозный отток. Усиление проприоцептивной активности выступает в качестве регулятора нарушенной моторно-висцеральной интеграции. Развитие неврозоподобных состояний на резидуально-органической основе у детей сопровождается изменениями в мышечной системе. Это приводит к ослаблению регулирующей роли проприоцептивного механизма в обеспечении моторно-висцеральной интеграции.

It is shown that deep reflex and muscular massage has correcting effect on cerebral blood flow activating venous return. Increase in proprioceptional activity is a regulator of defective (anadequate) motor-visceral integration. Development of neurosolike states on a residual - organic basis at children is accompanied by changes in muscular system. It results in weakening a regulating role of the proprioceptive mechanism in security of motor-visceral integration.

Методами світлової та трансмісійної електронної мікроскопії досліджено шкірно-м'язовий мішок десяти видів планарій з трьох родин та двох морських триклад. Установлено відмінності організації базальної пластинки, субепідермальної та дорсовентральної мускулатури.

Проаналізовано причини виникнення та досвід лікування травматичної нестабільності плечового суглоба у дітей та підлітків. Наведено результати обстеження та лікування 25-ти пацієнтів від 14 до 18-ти років з травматичними вивихами плеча. Травматична нестабільність спостерігалась у 16-ти пацієнтів (64 %). Головна причина - порушення м'язового балансу плечового суглоба. Двом пацієнтам проведено оперативне лікування. У 14-ти пацієнтів м'язовий баланс відновлено спеціальним комплексом лікувальної фізкультури (методика C. S. Neer).

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування гострокровоточивих гастродуоденальних виразок (ГКГДВ) шляхом оптимізації виконання антрумектомії з ваготомією (АЕ + ВТ). Виявлено, що на тлі зниження з 40,9 % до 3,6 % загальної оперативної активності збільшується з 18,4 % до 30,8 % внаслідок поширеної виразкової деструкції частка АЕ + ВТ у разі ГКГДВ. Проведено порівняльний аналіз частоти та структури ранніх післяопераційних ускладнень (РПУ). За результатами патоморфологічних досліджень доведено, що у слизовій оболонці антрального відділу спостережено гіперпластичні (73,7 %) або субатрофічні (26,3 %) зміни, а м'язовий шар зазнає гіпертрофії, склерозу та різноспрямованої орієнтації волокон, що негативно впливає на моторику шлунка. Розроблено та впроваджено раціональну тактику й алгоритм виконання АЕ + ВТ у разі ГКГДВ, завдяки яким зменшилась кількість РПУ з 28,9 % до 13,2 %, деструктивного панкреатиту з 5,1 % і летальність з 2,1 % до 0. У віддаленому (до 10-ти років) періоді досягнуто зменшення з 42,3 % до 21,2 %. кількості постваготомних і пострезекційних синдромів. За даними анкетування (SF-36) досягнуто покращання якості фізичного, психічного та загального статусів життя пацієнтів.

Досліджено особливості впливу нових біологічно активних сполук германію на основі оксіетилідендифосфонової кислоти з нікотиновою кислотою, нікотинамідом і магнієм (відповідно МІГУ-4, 5, 6) на активність поведінки і електрофізіологічні процеси у інтактних тварин, а також за умов моделювання нейропатологічних синдромів. Виявлено, що всі три біологічно активних речовини знижують рухову активність, ослаблюють м'язовий тонус і протисудомно діють. Зазначено, що найвираженішу протисудомну дію на моделях гострої та хронічної судомної активності виявляє МІГУ-5, який у дозі 90,0 мг/кг за умов розвинутого пентилентетразолового кіндлінга зменшував середню важкість судом з 4,8 бала у контролі до 3,3 бала під час досліду. Встановлено, що його протисудомна дія обумовлена потенціюванням механізмів прямого та зворотного гальмування в системі колатералей Шафера. На основі ізоболографічного аналізу виявлено вибіркове потенціювання сполукою МІГУ-5 протисудомних ефектів вальпроату натрію, карбамазепіну, дифенілгідантоїну, топірамату, габапентину, ламотриджину і левітирацетаму. Доведено, що нові біологічно активні речовини - виразно нейрофармакологічно активні, зокрема, змінюються реакції поведінки та електрофізіологічні реакції тварин за умов експериментальних моделей епілепсії та паркінсонізму, реактивність нейронів кори головного мозку і зрізів гіпокампу, що обумовлює доцільність їх подальшого поглибленого вивчення як перспективних антиконвульсантів.

Досліджено теоретико-методичне підгрунтя силової підготовки спортсменів з використанням електростимуляції їх скелетних м'язів. Отримано підтвердження про вплив відповідної методики на основні системи організму спортсмена та рівень його фізичної підготовки, конкретні положення, які визначили її ефективність. Вперше вивчено вплив електростимуляції м'язів на функціональний стан окремих систем організму та працездатності спортсменів. Обгрунтовано та розроблено методику розвитку силової витривалості з використанням електростимуляції м'язів. Висвітлено ефективну систему застосування традиційних засобів і методів, електростимуляції для удосконалення спортивного тренування, зокрема, рівня силової витривалості. Впроваджено методику, що підвищила силову витривалість, окреслила перспективи напрямків подальшого вивчення розглянутої проблематики. Суттєві резерви подальшого удосконалення системи підготовки спортсменів позв'язані з пошуком нової та більш ефективної реалізації вже відомих дозволених засобів стимуляції працездатності. Серед відомих значне місце належить електростимуляції скелетних м'язів. Включення у процес силової підготовки спортсменів електростимуляції їх м'язів значно підвищило його ефективність, забезпечило суттєво більший, ніж без електростимуляції, приріст різноманітних видів сили.

Індекс рубрикатора НБУВ: П682-273.90,022

Рубрики:

Курівництво

Шифр НБУВ: РА306620 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати обстеження та лікування 122-х хворих, 156 стоп яких після міотенопластики ускладнилися гіпер- чи гіпокорекцією. Установлено, що зазначені ускладнення наявні в осіб всіх вікових груп за всіх стадій захворювання. Гіперкорекція після міотенопластики має місце не тільки стосовно положення великого пальця стопи, а поширюється на положення 1-ої плесної кістки, на положення "гамака" її голівки, за гіпокорекції з'ясовано подібне відношення, але, звичайно, у протилежному форматі. Запропоновано робочі класифікації проаналізованих ускладнень, якими виокремлюються стани, суміжні з нормою, а також стани компенсації та декомпенсації. Причиною гіпер- та гіпокорекції є м'язовий дисбаланс, але орієнтований за протилежними напрямками. За допомогою кореляційного аналізу виявлено до- та інтраопераційні фактори ризику виникнення гіпер- і гіпокорекції. Розроблено інтраопераційні засоби впливу на фактори ризику їх виникнення, а також засоби безпосереднього запобігання цим ускладненням. Сформовано схеми міотенопластичної корекції за кожної з 4-х стадій поперечного розпластування стопи. Проведено апробацію систематизованої профілактики ускладнень міотеноплаcтики у 70-ти пацієнтів на 122-х стопах. В абсолютної більшості випадків досягнуто повернення основних показників переднього відділу поперечно розпластаної стопи на рівень норми. Лише в 2-х (1,7 %) випадках мала місце гіперкорекція у вигляді суміжного з нормою стану, а гіпокорекція зустрічалась в 11-ти (9,6 %) випадках. Повторні (ревізійні) операції виконувались лише у 45,5 % всіх випадків гіперкорекції та в 29,1 % випадків гіпокорекції та переважно хворим, у яких мали місце

Установлено, що у 84,6 % дітей з церебральним паралічем (ДЦП) у молодшому шкільному віці діагностується сколіотична хвороба різного ступеня тяжкості, прогресування якої підсилюється у віці 8 - 10 років. Наведено біогеометричні характеристики сагітального та фронтального профілю постави дітей молодшого шкільного віку з ДЦП, ускладненим сколіозом I - II ступеня. Виявлено особливості функціонального стану хребетного стовпа та порушення фізичного розвитку. Наведено дані стосовно стану дихальної та серцево-судинної систем. Обгрунтовано й експериментально підтверджено ефективність програми фізичної реаблітації дітей з ДЦП. Під час виконання фізичних вправ використано профілактор Євмінова з метою розвантаження хребетного стовпа, запобігання торсії хребців і зміцнення глибоких м'язів, що формують м'язовий корсет.

Визначено особливості розвитку компонентів сигморектального сегмента у плодовому та ранньому неонатальному періодах онтогенезу, залежність топографоанатомічних взаємозв'язків між компонентами сигморектального сегмента як передумови виникнення природжених вад. Розглянуто типові анатомічні ознаки сигморектального сегмента в перинатальному періоді, варіантів його проекції стосовно серединної площини, гістоструктурної організації та хронологічної послідовності його топографоанатомічних взаємовідношень із суміжними органами та структурами живота у динаміці перинатального періоду. Типовими макроскопічними ознаками сигморектального сегмента в перинатальному періоді є наявність звуження кишкової трубки в місці переходу сигмоподібної ободової кишки у пряму; відсутність випинів і жирових привісків у межах сигморектального сегмента; зміна стрічок сигмоподібної ободової кишки на суцільний поздовжній м'язовий шар прямої кишки; переважання діаметрів очеревинного відділу прямої кишки та дистального відділу сигмоподібної ободової кишки над діаметром сигморектального переходу; наявність поперечної півкільцевої складки слизової оболонки. У динаміці перинатального періоду відбувається зміна кута між поздовжніми осями дистального відділу сигмоподібної ободової кишки та очеревинного відділу прямої кишки від тупого до гострого.

У ході дослідження морфологічних і фізіологічних показників в організмі сук встановлено, що прояв статевого циклу у породи німецька вівчарка не залежить від пори року. Виявлено закономірну різницю між довжиною правого та лівого рогів матки, встановлено, що слизова оболонка піхви товстіша біля шийки матки, а тонша на межі присінка піхви та піхви. М'язовий шар товстіший у середній частині присінка піхви, а тонший - у середній частині піхви. Морфологічні та біохімічні показники крові сук упродовж статевого циклу коливаються у межах фізіологічних значень. Динаміка складу епіталеальних клітин слизової оболонки піхви відображає гормональний статус організму сук. Пік електричного опору слизової оболонки піхви пов'язаний з овуляцією. Динаміка коефіцієнта електропровідності в біологічно активних точках шкіри, які відображають біоелектричну активність матки та яєчників, пов'язана з морфофункціональними змінами в геніталіях сук під час тічки. Використання піхвового осіменіння сук свіжоодержаною спермою за умови введення її в оптимальний час забезпечує їх заплідненість на 78,9 %.

Розроблено програму комплексної фізичної реабілітації чоловіків зрілого віку з міофасціальним больовим синдромом, яка дозволяє ефективно усунути больові міофасціальні тригерні пункти, зняти м'язовий спазм, збільшити об'єм рухів і силу м'язів уражених ділянок опорно-рухового апарату та покращити рівень якості життя хворих. Досліджено вплив запропонованої програми фізичної реабілітації, яка, окрім лікувальної фізкультури, передбачає психорелаксаційні заходи, методику ішемічної компресії, спрямовану на інактивацію міофасціальних тригерних пунктів, корекцію положенням, мануальний масаж з елементами постізометричної релаксації для спазмованих м'язів.

Розглянуто питання застуди, лихоманки, кашлю, болю у горлі. Розкрито питання алергійних станів, алергійного риніту, больового синдрому, зокрема, біль у спині, головний, зубний, м'язовий і суглобовий біль, невралгія. Охарактеризовано функціональні розлади органів травлення: печія, діарея, закріп, метеоризм, зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози, спастичні стани. Досліджено питання догляду за шкірою, зокрема, такі хвороби, як вугрова хвороба, звичайні вугрі, себорея, травми шкіри, опіки, педикульоз.

Рассмотрены вопросы простуды, лихорадки, кашля, боли в горле. Раскрыт вопрос алергических состояний, алергического ринита, болевого синдрома, в частности, боль в спине, головная, зубная, мускульная и суставная боль, невралгия. Охарактеризованы функциональные расстройства органов пищеварения: изжога, диарея, запор, метеоризм, внешнесекреторная недостаточность поджелудочной железы, спастические состояния. Исследованы вопросы ухода за кожей, в частности, такие болезни, как угревая болезнь, обычные угри, себорея, травмы кожи, опеки, педикулез.

У дослідах на ненаркотизованих котах порівняно вплив болю, експериментально індукованого в двоголовому м'язі плеча (біцепсі) або м'язах шиї, на електроміографічну (ЕМГ-) активність згиначів та розгиначів ліктьового суглоба (біцепса та трицепса), яка виникала у відповідь на пасивний розгинально-згинальний рух у суглобі. М'язовий біль викликався введенням 0,5 мл гіпертонічного (7 %-вого) розчину NaCl у згадані вище м'язи (біцепс або шийні м'язи). Зроблено висновок, що вплив індукції болю на досліджуваний рефлекс не є генералізованим. Він залежить від місця такої індукції відносно м'яза, в якому викликався стретч-рефлекс. Односпрямована дія болю обох видів на м'язи-антагоністи дозволяє припустити, що модуляція рефлекторних реакцій під впливом індукції опосередковується впливами супраспінальних структур ЦНС. Той факт, що індукція болю в біцепсі призводила до збільшення амплітуди ЕМГ-проявів стретч-рефлексу, а така індукція в м'язах шиї - до зменшення відповідей, але при цьому в обох випадках латентний період рефлексів скорочувався, дозволяє припустити, що в обох випадках відбувалося збільшення чутливості м'язових веретен під впливом болю.