Рассмотрены вопросы методики преподавания иностранных языков в высшей школе, обучения чтению научного текста на интенсивных курсах русского языка. Освещены проблемы лингвокультурологии и когнитивной лингвистики текста, межкультурной коммуникации. Внимание уделено концепту "кровь" в русской, украинской и абхазской фразеологии, самостоятельной работе иностранных студентов. Проанализированы особенности учета межкультурной коммуникации в работе с арабскими студентами, использования компьютерных обучающих программ для иностранных учащихся. Показано место фразеологизмов в русской языковой картине мира. Приведены коммуникативные варианты настоящего времени в современном русском языке. Раскрыта сущность понятий "вариант", "вариантность".

Розглянуто основи лінгвокультурології - однієї з нових галузей знань, що посідає проміжне місце в системі таких наук, як мовознавство, культурологія, фольклористика, психологія, етнологія, міфологія. Охарактеризовано взаємозв'язки мови й культури, розкрито роль мови у створенні й розвитку культурних надбань. На основі українського ментального простору висвітлено теоретичні засади й практичні вияви національно-культурної та мовної взаємодії.

Рассмотрены основы лингвокультурологии - одной из новых отраслей знаний, занимающей промежуточное место в системе таких наук, как языковедение, культурология, фольклористика, психология, этнология, мифология. Охарактеризованы взаимосвязи языка и культуры, раскрыта роль языка в создании и развитии культурных достижений. На основании украинского ментального пространства освещены теоретические основы и практические проявления национально-культурного и языкового взаимодействия.

Розглянуто проблему пріоритетних міждисциплінарних досліджень сучасної філософії культури та філософії мови. Завдяки особливій ролі, що приділяється мові в інтелектуальному пізнанні світу, проблему вивчення мовних знаків, як способів вираження, збереження та трансляції універсальної загальнолюдської, а також специфічної культурно-національної інформації виведено на перший план дослідження. Виділення лінгвокультурологічної одиниці в один з засобів філософського осмислювання буття стає основою для вивчення взаємозв'язків трьох моделювальних семіотичних систем: світорозуміння окремої нації, культури, релігії та мови в межах виділеної культурно-національної картини світу.

Розглянуто актуальні проблеми сучасної лінгвістики. Розкрито теоретичні аспекти когнітивної, прагма- й етнолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвістики тексту. Проаналізовано атрибутивну панораму поезії О. С. Пушкіна. Розглянуто домашнє читання як один із напрямів організації самостійної роботи студентів-іноземців на початковому етапі навчання російської мови як іноземної. Охарактеризовано засоби тлумачення слова у словнику російської мови на прикладі статей, які презентують вигуки. Проаналізовано інтернет-сленг в україномовному медіапросторі. Розглянуто кіноанонс як особливий вид тексту та специфічні характеристики його синтаксичної структури. Увагу приділено питанням формальної адаптації запозичень у терміносфері економіки та права (на матеріалі української та російської мов).

Наведено результати досліджень з актуальних питань лінгвістики та лінгвокультурології. Запропоновано методи та форми викладання російської мови китайським студентам на початковому етапі навчання. Розглянуто лексико-семантичні парадигми слів. Досліджено явище антонімії у термінолексиці графічного дизайну. Охарактеризовано пасивні конструкції в мові законодавства. Розкрито специфіку лінгвокультурного трансферу поезій. На матеріалі дієслів, прикметників і вигуків, що відбивають периферію концептосфери "Тварини" та мають переносне значення, розглянуто співвідношення одиниць лексичного та ментального рівнів мови (твірних і похідних лексичних значень зоосемізмів з доменами та фреймами). Проаналізовано особливості відображення в заголовках друкованих ЗМІ базових цінностей сучасного суспільства.

Висвітлено актуальні проблеми сучасного загального та прикладного мовознавства: пріоритети сучасної комп'ютерної лінгвістики та технології опрацювання природної мови, актуальні питання комунікативної лінгвістики та дискурсології, міжкультурна комунікація, переклад, переклад і лінгвокультурологія, когнітивна лінгвістика та системи подання знань, новітні тенденції та технології лексикографії, стан сучасних освітніх процесів в Україні та в світі і методика викладання чужоземних мов.

Освещены актуальные проблемы современного общего и прикладного языкознания: приоритеты современной компьютерной лингвистики и технологии обработки естественного языка, актуальные вопросы коммуникативной лингвистики и дискурсологии, межкультурная коммуникация, перевод, перевод и лингвокультурология, когнитивная лингвистика и системы представления знаний, новейшие тенденции и технологии лексикографии, состояние современных образовательных процессов в Украине и в мире и методика преподавания иностранных языков.

Проаналізовано прийоми перекладу етикетних формул (на матеріалі романів Джейн Остін). Увагу приділено вживанню іншомовних слів у засобах масової інформації. Вивчено традиції дослідження аспектуальних властивостей сталих дієслівно-іменникових словосполучень. Подано інформацію про типи підсистем німецької розмовної мови. Досліджено вплив синтаксичної функції на морфологічні особливості англійського займенника. Визначено роль і місце гуманітарних дисциплін у процесі підготовки майбутніх медиків. Увагу приділено писемним пам'яткам XV - XVI ст. як відзеркалення наукової картини світу. Розглянуто когнітивні та оцінні особливості концепту "істина" (фрейм "суб'єкт шляху").

Обгрунтовано актуальність використання культурологічного підходу в розвитку увиразнення мовлення у процесі професійної підготовки майбутніх вихователів. У контексті аналізу терміносистеми культурологічного підходу з'ясовано сутність понять "культура", "мова", "концептуальна картина світу" та "мовна картина світу". Застосовано культурологічний підхід до навчання мови майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів. Визначено базисні поняття "культура спілкування майбутнього вихователя", "культура мислення" та "культура мовлення". Зосереджено увагу на культурологічних витоках концептів "виразність", "виразність мовлення", які є фундаментом для розвитку увиразнення мовлення майбутніх вихователів. Окреслено напрями подальших досліджень.

Обоснована актуальность использования культурологического подхода в развитии выразительности речи при профессиональной подготовке будущих воспитателей. В контексте анализа терминосистемы культурологического подхода выяснено сущность понятий "культура", "язык", "концептуальная картина мира" и "языковая картина мира". Применен культурологический подход к обучению языку будущих воспитателей дошкольных учебных заведений. Определены базисные понятия "культура общения будущего воспитателя", "культура мышления" и "культура речи". Сосредоточено внимание на культурологических истоках концептов "выразительность", "выразительность речи", которые являются основанием для развития выразительности речи будущих воспитателей. Определены направления дальнейших исследований.

The article substantiates expediency of using cultural approach to professional training of future educators. It reveals culturological orientation of disciplines of the speech studies cycle, which are the foundation for enrichment of future teachers'speech.

Розглянуто проблематику наукових напрямів (лінгвокультурологія, когнітивна лінгвістика, прагмалінгвістика, міжкультурна комунікація) у контексті сучасної інтегральної парадигми гуманітарного знання. Висвітлено актуальні питання сучасної лінгвістики, літературознавства, філософії освіти та лінгводидактики.

Розглянуто основні проблеми становлення нового мовознавчого напряму - зіставної лінгвокультурології. Відображено глибинні зв'язки між мовою і менталітетом кожного народу, розглянуто основні способи взаємодії мови й культури, описано найважливіші мовні й ментальні явища, що детерміновані культурою. Охарактеризовано ряд лінгвокультурних релевантних концептів, які покликані шляхом зіставлення розкрити особливості менталітету носіїв англійської й німецької мов. Показано, у який спосіб мова транслює та зберігає культуру. Висвітлено загальні закономірності й національно-культурну специфіку у відображенні та фіксації виявів культури досліджуваних етносів у мові.

Надано зіставне дослідження проблем лінгвокультурологічного опису російської та французької особистостей. Зазначено, що закономірності розвитку двох культур об'єктивно можна виявити лише у випадку контрастного зіставлення своєрідності менталітету, мови і філософії. Виділено основні домінанти, які є семантичними ознаками поля "французька та російська нації". Зіставлення лінгвокультурологічних полів полегшує знання національних особливостей народів і одночасно дає лінгвістичне підгрунття для їх оцінки. Зіставна лінгвокультурологія є прикладним аспектом дослідження мови і культури.

Розглянуто історію виникнення лінгвокультурології. Обгрунтовано взаємозв'язок мови та культури. Розкрито зміст поняття картини світу в лінгвокультурологійному вимірі. Подано інформацію про мовну особистість і лінгвокультурний типаж. Охарактеризовано стереотипи та прецедентні феномени як лінгвокультурні явища в контексті сучасних досліджень. Приділено увагу теорії міжкультурної комунікації як науці. Висвітлено принципи та механізми взаємодії з чужою культурою.

Визначено лінгвокогнітивні засади методики формування лінгвокультурної компетентності під час навчання іноземної мови. Охарактеризовано лінгвокультурологічний і психолінгвокультурологічний підходи до визначення шляхів адекватної інтерпретації іншомовної культури. Розглянуто еволюцію базових одиниць лінгвокультурологічного аналізу (лінгвокультурема, лінгвоідеологема, концепт, фрейм-структура, лінгвокультурний типаж, мем). Описано можливості відображення теоретичних досягнень лінгвокультурології в лінгводидактиці на прикладі вивчення іноземними студентами-філологами дисципліни "лінгвокультурознавство".

Вперше здійснено холістичний інтегрований аналіз концепту ''душа'' у контексті найновіших даних філософії, психології, християнського віровчення. Описано гіпотези у галузі квантової фізики, нейробіології, трансперсональної, духовної психосоматики. Показано силу трансцендентної любові, впливу духу та душі на здоров'я людини. Вміщено історії про велич і красу української душі, авторські молитви та вибрані поезії.

Розглянуто орієнтальну лексику в "Кримських сонетах" Адама Міцкевича як стилістично маркований засіб, що відображає специфіку і неповторність орієнтального світобачення. Образні засоби, зокрема метафори, порівняння, гіперболи, характерні для поетики персидської та арабської мов, посилюють зв'язок сонетів з іншомовною культурою. Міцкевич в руслі романтичного напряму по-новаторському представляє неоднорідність культур Заходу і Сходу, відтворює в сонетах побачений ним колорит життя мусульманського населення Криму.

Проаналізовано особливості мовної репрезентації концепту шлюб в українських пареміях, виявлено основні закономірності його вербалізації, встановлено характерні ознаки, розглянуто стереотипне сприйняття жінки та чоловіка. Стереотип шлюбу представлено такими ознаками: початок сім 'ї, необхідна і обов'язкова умова її виникнення; важлива подія в житті; серйозний і відповідальний крок, який варто здійснювати обдумано; основою майбутнього подружжя є любов. Передовсім у паремійній картині світу чоловіка і жінку сприйнято як єдине ціле, постійних супутників життя, марковано їхню потребу одне в одному. Стереотип чоловіка репрезентують такі ознаки, як: голова сім 'ї; захист і оборона для жінки; відповідальний за дружину. Паремійна картина світу відображає такі стереотипні уявлення про жінку: подруга, порадниця для чоловіка; господиня в домі; охоронниця домашнього вогнища, від неї залежить мікроклімат у родині. Поляризація - одна з характерних ознак паремій, тому стереотипні уявлення про чоловіка представлені за допомогою опозицій: добрий - поганий; розумний - дурний; молодий старий, а про жінку: добра - погана; красива - розумна; здорова - хвора.

Розглянуто різноманітні підходи та погляди щодо визначення місця та ролі мовної картини світу у становленні цілісного образу світу мовця. Проаналізовано дефініції цього феномена в зарубіжній і вітчизняній лінгвістиці.

Розглянуто проблему вивчення явищ ономастики з позиції лінгвокультурології. Окреслено поняття лінгвокультурологічного, ономастичного, антропонімного кодів. Проаналізовано ойконіми Бойківщини, мотивовані слов'янськими автохтонними іменами-композитами, як експлікатири антропонімного лінгвокультурологічного коду.

Мета роботи - встановлення змісту, передусім культуроспецифічного, лакунарної німецької лексеми Kummerspeck на основі німецько-українського перекладацького аналізу зразків публіцистичного дискурсу для визначення специфічних та унікальних смислів німецького лінгвокультурного концепту KUMMERSPECK. У такий спосіб виявлено, що в українській мові не лише не існує однослівного еквівалента німецької композити Kummerspeck, але й описово це слово перекладається чи не кожен раз по-різному, зберігаючи у більшості випадків домінувальне семантичне ядро - компоненти "ожиріння" та "переїдання". Встановлено, що найближчим смисловим корелятом до актуального нині через проблему ожиріння німецької нації концепту KUMMERSPECK є концепт FRUSTFRESSEN, який має обмежену сферу функціонування.

Мета роботи - встановлення співвідношення між лінгвокультурологією та етнолінгвістикою, визначення культурологічного значення етнолінгвістичних одиниць. Проаналізовано теоретичну основу дослідження культурного компонента національної мови; обгрунтовано ключові етнокультурні одиниці; визначено їхню роль у формуванні мовної особистості.