Мета дослідження - вивчення теоретичних засад дитячо-юнацького та резервного спорту на базі монографій, дисертаційних робіт, авторефератів дисертацій, наукових статтей, публікацій. У дослідженні застосовано аналіз літературних джерел і документів, методи системного аналізу. На підставі аналізу наукових праць провідних вчених радянського та сучасного періодів, таких як Б. Ашмарин, В. Бальсевич, Т. Бондар, О. Борисова, В. Волков, В. Філін, О. Вацеба, А. Нестерова, І. Приходько, Г. Путятіна, С. Родак, С. Стадник, Л. Чеховська, О. Шинкарук та ін., розкрито концептуальні положення дитячо-юнацького та резервного спорту, його структуру й особливості розвитку. Висновки: компіляція матеріалів наукових досліджень сприятиме подальшому науковому пошуку у напрямку вдосконалення дитячо-юнацького та резервного спорту в Україні.

Висвітлено проблемні питання визначення правового режиму компіляції даних (бази даних). Досліджено тенденції та проблеми правового регулювання відносин щодо компіляції даних (бази даних) в законодавстві ЄС та законодавстві України. Визначено правову категорію компіляції даних (бази даних), як об'єкта цивільного права. Розкрито зміст та здійснення суб'єктивного права на компіляцію даних (базу даних).

У вересні 2014 р. у м. Перт (Австралія) відбувся 57-й щорічний симпозіум Міжнародної асоціації науки про рослинністьі "Біорізноманітність і рослинність: структура, процеси, збереження". Співорганізатор форуму - Фундація Квонган, заснована в 2006 р. для збереження біорізноманіття Австралії. Визначальною рисою цього зібрання була участь багатьох молодих дослідників з усього світу, які одержали підтримку від IAVS і мали можливість відвідати віддалену Західну Австралію. 270 учених із 34 країн були представлені на симпозіумі. Вони працювали в 4-х паралельних секціях за такими головними темами: великомасштабні огляди рослинності, функціональні риси, біорізноманітність і охорона, клімат і угруповання, синтаксономія. Екоінформатика та бази даних була однією з найважливіших секцій, особливо для дослідників з Європи. Компіляція баз даних щодо рослинності на території Європи почалася у березні 1992 р., коли фітоценологи з 15-ти країн континенту зібралися в Римі для здійснення аналізу рослинності на європейському рівні. Місія робочої групи (European Vegetation Survey, EVS) полягала в тому, щоби створити цілісну картину рослинності Європи. Тоді ж було вирішено зробити огляд рослинності континенту спочатку на рівні класів, а згодом - і на нижчих рівнях. У Європі, як засвідчує огляд, нині існує понад 4 300 000 описів рослинності, серед яких 1 800 000 комп'ютеризовані. З них 75 % зберігаються в центральних базах даних, переважно загальнонаціонального рівня, зокрема 60 % - у форматі TURBOVEG. Найбільша база даних у Європі - це Європейський архів рослинності (European Vegetation Archive, EVA), який містить 553 228 описів, що вносяться до централізованої загальноєвропейської бази даних. На жаль, в Україні національної бази даних щодо рослинності досі немає. Першочерговим завданням у цьому напрямку є створення національної фітоценотичної бази даних із використанням загальноприйнятого в країнах Європи програмного забезпечення. Класифікація різних типів рослинності також надзвичайно актуальна для Європи. Тут розпочато декілька міжнародних проектів щодо огляду рослинності (WetVegEurope, European Fen Vegetation, Floodplain Forest Database, European Forest Habitat Classification, Towards Consistent Classification of European Grasslands та ін.). Південно-Західна Австралія вражає своїм біорізноманіттям. Тут напрочуд багата, з-поміж іншої, рослинність середземноморського типу, представлена лісами, вудландами та чагарниками. У регіоні виражений середземноморський клімат з вологою зимою та сухим літом. Це одна з 5-ти областей такого типу на нашій планеті. Рослинність на Південному Заході Австралії здебільшого деревна, луки відсутні. Переважають евкаліптові вудланди, маллі-чагарники, де домінують чагарничкові форми евкаліптів, і квонган чагарники та пустища, що відповідають чапаралю, маторалю і маквісу, які характерні для інших регіонів середземноморського типу. Південно-Західна Австралія характеризується бідними на поживні речовини піщаними або латеритними грунтами, які зумовили вузьку спеціалізацію багатьох видів, адаптованих до певних екологічних ніш.

Останніми роками наукова громадськість у світі все більше уваги приділяє боротьбі з плагіатом. Адже плагіат врешті-решт гальмує розвиток науки. Українське законодавство, а саме закон України "Про авторське право та суміжні права", Закон України "Про інформацію" дають тлумачення поняття плагіату. Згідно зі ст. 50 Закону "Про авторське право та суміжні права", плагіат - це оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Оприлюднення означає створення можливості ознайомлення з твором інших осіб шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо. На практиці виділяють такі види плагіату, як: копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем; надання суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел; перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця. Виділено такі види, як фальсифікація (вигадування тих чи інших, наприклад, статистичних показників із подальшим вказуванням на них як власну роботу), реплікація (це процес копіювання даних з одного джерела на багато інших і навпаки, тобто своєрідне "тиражування" інформації без дозволу автора), а також републікація (повторне або багаторазове обнародування в іншому джерелі чужої інформації за справжнім підписом автора та посиланням на джерело), переписування (додавання до чужого матеріалу без дозволу автора додаткової інформацію, із переробкою раніше обнародуваного матеріалу та заміною слів і виразів) та компіляція (укладання з кількох чужих матеріалів свого та редагування без дозволу - смислова, стилістична, граматична правка й скорочення чужого матеріалу).

Вперше доведено, що у Повісті временних літ (ПВЛ) використані тільки повні переклади візантійських хронік, а не давньоруські компіляції-хронографи. Спростовано твердження попередньої історіографії про використання у Початковому літописі так званого "Хронографа по великому ізложенію". Проаналізовано комплекс хронографічних запозичень у Київському літописному зводі початку ХІІІ ст., що включає запозичення з Александрії Хронографічної, Хроніки Георгія Амартола, "Історії Іудейської війни" Йосифа Флавія. Досліджено текстологічні зв’язки між літературно опрацьованими текстами Київського зводу з хронографічними запозиченнями та іншими шарами цього літопису. Проаналізовано версії старозавітних книг Восьмикнижжя у хронографах та ПВЛ. Простежено пізні складові у "Хронографі по великому ізложенію", Еллінському літописці та інших хронографічних компіляціях, доведено пізнє походження хронографів як жанру. Розширено комплекс хронографічних запозичень у ПВЛ. комплекс літописних запозичень у хронографічних збірках. Розвинено проблеми співвідношення текстів ПВЛ та Новгородського першого літопису більш ранньої редакції за IX - початок XII ст. Досліджено вплив хронографічної книжності на ідеологію та стилістику раннього київського літописання. Проаналізовано співвідношення запозичень у літописах із повних перекладів хронік та історій та збірок їх ексцерптів-хронографів.

Похід Русі на Константинополь 941 р. відображений у кількох джерелах. Зокрема, у Початковому літописі ("Повісті временних літ" ("ПВЛ")) під вірним 6449/941 р., і в Новгородському першому літописі молодшої редакції та кількох компіляціях кола "Хронографа по великому ізложенію" - під 6428/920 р. Видатний учений О. Шахматов запропонував пояснення для розбіжностей у датуванні та вписав цей сюжет у створену ним теорію, де обидві хроніки мають спільне ядро, на яке вплинув хронограф. Згідно з його концепцією, "ПВЛ" фактично є не "початковим", а вторинним стосовно до Новгородського літопису. Текстологічний аналіз скомплікований, оскільки в основу всіх повідомлень покладено текст "Хроніки" Георгія Амартола, і версії часом відрізняються одна від одної дрібними деталями. Утім, зіставлення всіх даних надає змогу відновити картину взаємин текстів. Виявляється, що в Новгородському першому літописі проведена контамінація фрагментів "Хронографа по великому ізложенію" та окремих запозичень власне з "ПВЛ", а відтак, новгородський літопис виник пізніше за свої джерела.

Розкрито точку зору розробника програмного забезпечення на зведення до мінімуму часу створення, оновлення, коригування програм і компонентів, призначених для декількох операційних систем, за збереження високої якості кінцевого продукту і продуктивності обчислень. Неоднаковість аналогічних інструментів і компонентів, доступних на різних платформах, має сильний вплив на продуктивність розробника. Зокрема, відмінності в інтерфейсах компонентів третіх сторін, версіях, якості окремих функцій, викликають часті переключення уваги розробника на проблеми, не пов'язані (принципово) з цільовим проектом. У той час, як оцінка величини втрати продуктивності розробки через особливості уваги має більш суб'єктивний характер, принаймні фізичний час, витрачений на компенсацію неправильної поведінки інструментів та компонентів, може бути виміряним. Таким чином, основна теза, що перевіряється, - чи можливе збільшення безперервності та продуктивності процесу розробки за рахунок тільки технічних удосконалень, і на яку величну. Додатково, розглянуто новий, експериментальний інструмент для інтерактивного програмування. Інструмент дозволяє вносити глибокі зміни у програму в процесі її роботи, без перезапуску. Досліджуване питання: мінімізація тривалості циклу програмування-компіляція-тестування-корекція та перевірки окремих невеликих частин коду, зокрема, удосконалення робочого процесу налагодження за рахунок сумісного використання інтерактивного редактора та налагоджувача.

Розглянуто явище компіляції, яке набуло значного поширення за умов сьогодення, висвітлено форми його реалізації в літературі, вплив на інститут авторства. Визначено, як поширюється авторське право на компіляцію. Розмежовано випадки необхідності компілятивного принципу створення твору і компіляції як плагіату.

Комп'ютерне моделювання змінює методику навчання, спосіб мислення та можливості застосування. Це допомагає перейти від зовнішніх до внутрішніх властивостей і від індивідуальних до зв'язаних властивостей. Розробка продукту прискорюється проведенням експериментів із комп'ютерною моделлю. Завдання дослідження - здійснення кінематичного аналізу в Matlab і MSC Adams View. Мета роботи - досліджувати обертання окремих елементів роботизованої системи й визначити просторовий рух виконавчого органу. MSC Adams представляє динамічні симулятори віртуальних прототипів механічних систем. Віртуальні прототипи надають змогу моделювати, аналізувати й оптимізувати майбутні продукти і вивчати їх властивості, перш ніж створювати реальний прототип. Цей прийом підходить для розробки мініатюрних мехатронних елементів, а також складних систем. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Віртуальні прототипи становлять собою відповідний ресурс для тестування процедур контролю і регулювання. Компіляція віртуального прототипу механічної системи, яка має всі вирішальні особливості і є стабільною з точки зору обчислень. Віртуальна модель - це математичне представлення структур реального світу, що віртуально відтворює всі його фізичні властивості. Мета роботи - визначити кінематичні властивості, а також оцінити вплив параметрів механізму, які впливають на ці кінематичні властивості. Було використано матричний метод. Процес рішення складався з визначення матриць перетворення систем координат, кінематичного аналізу промислового робота і графічного представлення простору маніпулювання виконавчого пристрою.

Запропоновано методику конструктивної оцінки ефективності діяльності університетів із залученням безлічі критеріїв, скоригованих під регіональну специфіку. Дана безліч складається з 18 критеріїв і розбита на три розділи за ключовими показниками: "Потенціал", "Активність і якість освіти", "Міжнародне визнання". Деякі з них обчислюються як частки об'єктів або результатів діячьності університету певної якості щодо загального їх числа або обсягу. Інші показники носять виключно якісний характер, наприклад, такі як привабливість серед абітурієнтів та/або репутація серед роботодавців. Ряд показників є розрахунковими за тими чи іншими схемами, як, наприклад, рівень участі університету в міжнародних програмах. Інші представляють собою абсолютні значення вимірювань. Запропонована методика враховує той факт, що різні показники діяльності університетів мають різні ваги у визначенні їх рейтингу, а їх пріоритети повинні змінюватися в залежності від специфіки університету, його розміру, віку та ряду інших характеристик. У результаті такого аналізу проводиться не тільки ранжування університетів, але й намічається механізм його поступального розвитку. Виходячи з цих міркувань, у рамках зазначеної методики пропонується підхід до багатокритеріальної оцінки освітніх послуг і ранжування університетів, заснований на комбінованому застосуванні експертних оцінок і нейромережевого моделювання. Одержані на основі експертних висновків знання як зовнішнє ставлення до зважених сумарних оцінок університетів компілюються в ефективні внутрішні уявлення про них у логічному базисі тришарової feedforward нейронної мережі.

Досліджено, описано та класифіковано вияви плагіату як контроверсійного явища, що має соціальнокомунікаційну природу, сформульовано критерії віднесення продуктів технологій контентотворення до плагіату, запропоновано власну модель боротьби з плагіатом. Системно обґрунтовано тезу про те, що проблема плагіату проявляється на всіх рівнях, які виступають значимими складниками життєвого простору людини, а її експансія зумовлена соціальнокомунікаційною природою явища. Запропоновано класифікацію наукового плагіату та сегментацію: види плагіату; тексти з ознаками девіацій - "плагіат ідей", "авторське дублювання наукових результатів" ("самоплагіат"), перенасиченість тексту цитатами; технології плагіату - рерайтинг, копіпаст (білий, сірий, чорний), парафраз, компіляція та плагіат із використанням фабрикації та фальсифікації даних як технологій академічної недоброчесності. Представлено цілісну систему причин вдавання до плагіату й особливостей його рецепції.

Зводи Новгородсько-Софійської групи, тобто, Новгородсько-Карамзинський 1-й, Софійський 1-й, Новгородський 4-й, є складними компіляціями початку XV ст., що поєднують роботу володимиро-суздальських та новгородських літописців. Володимиро-суздальський вплив традиційно відносять до "Зводу Андрія Боголюбського" (не пізніше 1174 р.) або "Володимирського зводу доведеного до 1185 р.". Разом із тим, Новгородсько-Софійські зводи вважають важливим свідком раннього літописання. Науковці твердять навіть про формування їх віддаленого протографа в XI ст. і в ньому вбачають одне зі свідчень так званого "Початкового зводу 1090-х рр.". Хоча їх рукописи містять чимало тексту тотожного або близького до "Повісті временних літ", їх недостатньо використовують у дискусіях з її текстології. Мета студій - розширити базу даних щодо впливу Лаврентіївської суздальської версії "Повісті временних літ" на Новгородсько-Софійську групу. Наукова новизна полягає у систематизації Лаврентіївських вторинних читань у межах Початкового літопису, що перейшли до Новгородсько-Софійської групи. Обстеження текстів провадилося текстологічними методами. Висновки: виявлено до 300 вузлів різночитань, з яких у даній статті розглянуто близько 20 різночитань, які доказово або з високою вірогідністю вторинні. По-перше, можна з певністю твердити, що Новгородсько-Софійські зводи наслідують численні інноваційні читання суздальської гілки. По-друге, матеріал дозволяє визначити, яку саме групу суздальських літописів застосовано. На особливе значення заслуговує те, що в нас зустрічаються два різновиди читань. Такі, коли Новгородсько-Софійські зводи наслідують версію Лаврентіївську, і такі, коли до неї приєднується Радзивіллівська (Лавр=Радз). Акумулює обидва види читань протограф Лаврентіївського рукопису. Отже, інновації виникали як на стадії єдиної володимиро-суздальської гілки, так і пізніше, коли протографи Лаврентіївського та Радзивіллівського літопису розділилися. Таким чином, потрібно переглядати і стему руху рукописів, і уявлення про те, що протограф Новгородсько-Софійських зводів виник перед 1174 чи 1185 рр. Суздальський вплив на цю групу однозначно відбувся на стадії, коли Лаврентіївська та Радзивіллівська групи розійшлися. Певні деталі дозволяють припускати, що інновації формувалися пізніше за 1190-ті рр. і вірогідно, навіть після початку XIII ст.