Раскрыты транспортно-географические, социально-экономические и туристско-рекреационные возможности Жовковского района Львовской области на западноукраинском пограничье при условии реализации проекта КЭЗ "Жовква".

З'ясовано, що на межі ХІХ - ХХ ст. суттєві зміни в західноукраїнському мистецтві визрівають саме в надрах церковного мистецтва, і, завдяки наполегливим шуканням художників Нового часу, увінчуються появою окремої течії в модерному релігійному малярстві, виразно означеної національними рисами, духовністю і, водночас, реалістичністю образів. У своїх розписах та вітражах Ю.Буцманюк робить спробу розв'язати релігійну тему більш побутово, образи людей набирають життєвої конкретики і виразності, віддзеркалюють настрої і дух нової доби.

Установлено, что на рубеже ХІХ - ХХ вв. грядущие изменения в западно-украинском искусстве вызревают именно в глубинах сакрального искусства, и, благодаря настойчивым исканиям художников нового времени, венчаются появлением отдельного течения в модерновой религиозной живописи, выразительно отмеченного национальными чертами, духовностью и, одновременно, реалистичностью образов. В своих росписях и витражах Ю.Буцманюк стремится раскрыть религиозную тему более обыденно, образы людей приобретают жизненную конкретику и выразительность.

It was in sacral art of the verge of the 19-20th centuries that the coming changes in Western-Ukrainian arts started to develop. Due to persistent searches of the artists of the new time the changes finally formed a new trend in modern religious painting with its national and spiritual characteristics as well as the reality of images. In his paintings and stained glasses J.Butsmaniuk tried to present religious topics in a more everyday way, his characters becoming more true to life and reflecting thespirit of the new age.

Відзначено, що орнамент в оздобленні українських церков відіграє важливу естетичну та символічну роль. Проаналізовано вплив теорій модерну, який став причиною нового осмислення та інтерпретації художньо-функціональних особливостей орнаменту в храмі. Підкреслено, що в орнаментальних композиціях Ю.Буцманюка в каплиці Жовківської церкви відобразились як здобутки в цій царині його вчителів, так і його власний непересічний талант.

Отмечено, что орнамент в декорировании украинских церквей играет важную эстетическую и символическую роль. Проанализировано влияние теорий модерна, явившееся причиной нового осмысления и интерпретаций художественно-функциональных особенностей орнамента в храме. Подчеркнуто, что в орнаментальных композициях Ю.Буцманюка в часовне Жовкивской церкви отразились как достижения в этой области его учителей, так и его собственный незаурядный талант.

The ornamental patterns plays the important aesthetic and symbolic role in the decoration of the ukrainian churches. The influence of the theory of the modernism caused the new interpretation of the artistic and functional peculiarities of the ornamental patterns in the templ. Teacher's achievements and his oun talant both were reflected in the ornamental compositions by J.Butsmaniuk in the Zhovkva churche's Chapel.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч617.168:Ш

Рубрики:

Література з філологічних наук. Художня література (Види книжкових видань за змістом)

Шифр НБУВ: Ж68513 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання про міграції за часів Золотої Орди на Нижньому Дніпрі. Наведено антропологічну характеристику населення Нижнього Подніпров'я доби середньовіччя. Наведено дані дослідження трипільського поселення біля м.Ржищів. Запропоновано результати археологічних досліджень на місці середньовічного міста в Жовкві на Львівщині. Акцентовано увагу на проблемі пізньопалеолітичних археологічних культур. Витлумачено зміст археологічних культур Скіфії. Розглянуто проблеми історичної топографії Володимира-Волинського Х - ХIV ст.

Наведено результати дослідження міських оборонних башт Жовкви XVII ст. Розглянуто питання збереження та регенерації історичних центрів міст у Західній і Центрально-Східній Європі, а також виникнення та розвитку кахльових печей. Розглянуто синагоги Опілля як синтез місцевого будівництва та гебрейських традицій, а також процес переміщення дерев'яних храмів як спосіб їх збереження. Висвітлено основні положення програми впорядкування озеленення історичної частини Львова. Проаналізовано консерваторську діяльність у його зонах.

Приведены результаты исследования городских оборонительных башней Жовтки XVII ст. Рассмотрены вопросы сохранения и регенерации исторических центров городов в Западной и Центрально-Восточной Европе, а также возникновения и развития изразцовых печей. Рассмотрены синагоги Ополья как синтез городского строительства и гебрейских традиций, а также процесс перемещения деревянных храмов как способ их сохранения. Освещены основные положения программы упорядочения озеленения исторической части Львова. Проанализирована консерваторская деятельность в его зонах.

Описано пам'ятку української монументальної дерев'яної архітектури Лівобережної України XVII - XVIII ст. - церкву Св.Миколи у Новому Ропську на Стародубщині. Проаналізовано особливості розпланування василіянських монастирських комплексів у містобудівній структурі Львова, архітектуру дерев'яних костелів кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. у Львові. Наведено проектні рекомендації щодо реставрації замку в Жовкві Львівської області.

Описана памятка украинской монументальной деревянной архитектуры Левобережной Украины XVII - XVIII ст. - церковь Св.Николая в Новом Ропске на Стародубщине. Проанализированы особенности распланирования василианских монастырских комплексов в градостроительной структуре Львова, архитектура деревянных костелов конца ХІХ - первой половины ХХ ст. во Львове. Приведены проектные реставрации относительно реставрации замка в Жовкве Львовской области.

Висвітлено проблеми етнокультурної атрибуції пам'яток північно-західного Поділля, Волинської височини і прилеглого Полісся наприкінці середнього і пізнього періодів бронзової епохи. Розглянуто питання щодо зародження виробництва скла на Прикарпатті наприкінці І тис. до н.е. - першій половині І тис. н.е. Проаналізовано шляхи утворення слов'яно-руських міст X - XIV ст. у межиріччі Прута та Дністра. Наведено результати археологічно-архітектурних досліджень вулиці Руської у Львові, а також у Жовкві Львівської області. Описано вироби дрібної кам'яної пластики з давньоруських пам'яток Буковини, археологічні пам'ятки Волино-Подільського порубіжжя.

Освещены проблемы этно-культурной атрибуции памяток северо-западного Подолья, Волынского высокогорья и прилегающего Полесья конца среднего и позднего периодов бронзовой эпохи. Рассмотрен вопрос о зарождении производства стекла на Прикарпатье в конце І тыс. до н.э. - первой половине І тыс. н.э. Проанализированы пути образования славяно-русских городов X - XIV ст. в междуречье Прута и Днестра. Приведены результаты археологическо-архитектурных исследований улицы Русской во Львове, а также в Жовкве Львовской области. Представлены описания изделий мелкой каменной пластики из древнерусских памяток Буковины, археологических памяток Волыно-Подольского порубежья.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР-4ЛВО)-22 + Щ117.161.3(4УКР-4ЛВО) + Ц561.21г(4УКР-4ЛВО)

Рубрики:

Історія

Фортеці

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено особливості формування колекції декоративного розпису та концептуальні засади її використання в експозиційній і виставковій діяльності національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Розглянуто шедеври світового живопису у Вишневецькому палаці на Волині та особистий архів І. Деркача як джерело вивчення персоналій. Охарактеризовано національний центр народної культури, "Музей Івана Гончара", як осередок збереження та відродження української народної культури. Висвітлено діяльність музею в університеті та реалії сучасного життя. Визначено виховну й освітню роль музею на прикладі державного музею Майданек. Викладено теоретичні основи музейної екскурсії. Розглянуто архітектурні розточчя в дослідженнях В. Січинського.

Проаналізовано причини застосування ранніх бастіонних фортифікацій під час уфортифікування замків у Жовкві, Збаражі, Золотому Потоці, Підзамочку. Визначено принципи та закономірності застосування планувальних вирішень перших фортифікацій цих замків.

Наведено перші оригінальні результати визначення співвідношень летких компонентів, відносної газо- та водонасиченості флюїдних включень у мінералах перспективних нафтогазоносних товщ палеозою Львівського прогину, одержаних за допомогою мас-спектрометричного хімічного методу. Ці матеріали склали основу для диференціації жильно-прожилкових утворень регіону загалом на три територіально розмежовані групи, в яких проявилась діяльність різних за агрегатним станом і фазовим складом гетерогенних вуглеводнево-водних флюїдів. Зокрема, у північно-західній вугленосній частині (територія Вербіж і північний захід від неї) вони мігрували у вигляді нафтоподібних сумішей; на південному сході (Жовква (колишній Нестерів), Перемишляни) вуглеводні включення представлені переважно високощільними метановими флюїдами, а власне нафтоподібні суміші не фіксуються. Тому, за сприятливих літологічних і тектонічних умов акумуляція вуглеводнів, процеси міграції яких зафіксовані флюїдними включеннями у мінералах, могла здійснюватись у формі промислових скупчень: залягання нафти та газоконденсатних сумішей можливі у північно-західній частині дослідженої території, газів метанового складу - в південно-східній. Останнє підтверджує перспективність Перемишлянської структури, що обгрунтована наявною переінтерпретацією геолого-структурних даних.

Досліджено розвиток провідних тенденцій і явищ сакрального мистецтва Галичини в XVII ст. в контексті образної системи іконостаса Успенської церкви у Львові (1620 - 1638). Зібрано та систематизовано значну кількість як уже відомих, так і недосліджених пам'яток цього періоду. Іконостас львівської іконописної школи проаналізовано в аспекті еволюції іконографічних, символічних і конструктивно-типологічних особливостей. Зазначено, що опрацьована у львівському середовищі основа нового стилю розвинулася і в інших мистецьких центрах Галичини - Кам'янці-Бузькій, Рогатині, Судовій Вишні та Жовкві. Доведено, що львівський іконостас є пам'яткою, в якій найвиразніше проступають нові тенденції, що розвивалися та були актуальними впродовж XVII ст.

Місто Жовква є унікальним ренесансним містобудівельним комплексом України не тільки як єдина добре збережена реалізація "ідеального" міста-резиденції кінця ХVI ст., а й як надзвичайно рідкісний тип розпланування серед близько 200 збережених "ідеальних" міст Європи. До нашого часу місто зберегло планувальну структуру, в основі якої - всі храми міста і житлова забудова. Під час двох світових воєн ХХ ст. місто зазнало значних руйнувань. Унаслідок Другої світової війни зруйновано декілька житлових кварталів, втрачено квартал історичної забудови Ринкової площі, на місці якого в 1994 - 1995 рр. проведено архітектурно-археологічні розкопки. Після цього тривалий час досліджень у місті не вели. У 2001 р. Кабінет Міністрів України затвердив державну Комплексну програму збереження і відтворення історичного середовища міста Жовква на 2001 - 2020 рр. Цього ж року проведено археологічні дослідження замку 1594 р. під керівництвом Р. М. Чайки. У зв'язку зі святкуванням 400-ліття надання місту магдебурзького права археологічні дослідження проведено на площі для її подальшої реконструкції та додаткові розкопки в замку, які відкрили ще одну нову сторінку історії міста.

Досліджено проблеми захисту пам'яток у контексті Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Висвітлено хронологію генези укріплень м. Жовква. Подано результати архітектурно-археологічних досліджень у західній замковій башті Жовківського замку в 2013 р. Охарактеризовано жіночі постаті в історії Жовкви. Вивчено історію та перспективи регенерації замкового парку в Жовкві. Досліджено історію будівництва, перебудови і втрати, сучасний стан палацу у с. Нова Скварява Жовківського району. Наведено уривок заповіту С. Жолкевського від 22 травня 1617 р.

Досліджено формування філателістичної колекції Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" поштовими марками України 2011 - 2014 рр. Висвітлено проблеми експонування обрядового глиняного посуду в сучасній музейній практиці. Викладено мистецтвознавчі аспекти графічної реконструкції на прикладі реставрації ікони "Зішестя у пекло" кінця ХІХ ст. Приділено увагу історичним зображенням монастиря та костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і Воздвиження святого Хреста у Підкамені. Проаналізовано перспективні і втрачені можливості музейного використання пам'яток архітектури в Києві. Висвітлено нові матеріали дослідження Чортківського замку XVII ст. Описано інноваційні підходи в дизайні середовища музею компанії BMW. Розкрито особливості музейної роботи в Національному заповіднику "Замки Тернопілля". Акцентовано увагу на маловідомих сторінках історії Жовківського замку.

Висвітлено гіпотезу про те, що Жовква є унікальним прикладом пізньоренесансного містобудування і була побудована наприкінці XVI ст. як приватне місто-резиденція за функціонально-просторовою схемою "ідеального міста". Місто має частково збережену автентичну розпланувальну структуру доби ренесансу та низку архітектурних пам'яток, пов'язаних із нею. Теоретична реконструкція схеми первісного історичного розпланування середмістя і замку надає можливість висловити гіпотезу про її схожість з проектами міст, що опубліковані в трактаті італійського архітектора XVI ст. П. Катанео "Чотири книги про архітектуру".

Архітектурний образ міста або міський пейзаж чи краєвид загалом формують такі складові: а) природний простір: б) містобудівна структура; в) архітектура будинків та їх комплексів. Еволюційні процеси у західноукраїнських містах набули значного прискорення у другій половині XX ст. і на початку XXI ст. під впливом радикальних політичних і суспільно-економічних перетворень. Можна виділити 3 характерні періоди: А. 1945 - 1955 рр. - період творчого освоєння класичної спадщини в радянській архітектурі в умовах тоталітарного суспільно-економічного ладу (ТСЕЛ); Б. 1955 - 1990 рр. - період індустріалізації будівництва та типізації та уніфікації архітектурних і містобудівних вирішень у радянській архітектурі в умовах обмеженої еволюції ТСЕЛ; В. 1991 - 2016 рр. - період плюралізму архітектурних і містобудівних форм в умовах розвитку ринкової економіки та парламентської демократії. Після 1945 р. для більшості міст Західної України були розроблені генеральні плани, згідно з якими у містах проектувалися великі центральні площі (для партійних мітингів і урядових демонстрацій) з монументальними громадськими будинками і регулярними кварталами житлової забудови в їх оточенні для надання західноукраїнським містам архітектурного образу "радянського міста". Сприятливі передумови для цього у 1945 р. склалися у Тернополі, Луцьку, Рівному. Водночас, у більшості центрів міст Західної України не існувало широких можливостей для їх перебудови, оскільки, формуючи просторову структуру міських центрів, пам'ятки містобудування та архітектури суттєво обмежували можливості створення нових ансамблів. Комплексний характер збереження планувальної та об'ємно-просторової структури центру у Чернівцях визначив основний напрямок його розвитку у перше післявоєнне десятиліття, схожа містобудівна ситуація склалася у центрах Ужгорода та Івано-Франківська. Перше післявоєнне десятиліття не внесло значних змін у архітектурний образ центру Львова, нові елементи планування і забудови еволюційнім шляхом доповнили існуючу містобудівну структуру. Автори проектів реконструкції малих міст у більшості випадків бачили перспективу розвитку історичних осередків цих міст у наданні їм ролі нових громадських центрів зі збереженням існуючої містобудівної структури. У кожному місті передбачалося створення головної площі для мітингів і демонстрацій у дні державних свят, забудові площі намагалися надати парадності тощо. Прикладами можуть слугувати проекти площ у Жовкві, Бродах, Винниках, Глинянах, Перемишлянах, Раві-Руській Соколі, Яворові. Свідченням нових перетворень повинні були стати нові міста Новововлинськ і Червоноград, які у просторових формах демонстрували тип "соціалістичного міста", в основу їх планування та забудови була покладена концепція "міста-саду". В урядових постановах 1954 р. і 1955 р. засуджувалося звертання до зразків класичної архітектурної спадщини, нове будівництво мало здійснюватися лише за типовими проектами та з використанням збірних залізобетонних конструкцій. Упродовж 1960 - 1980-х рр. значні території у містах Західної Україні були зайняті типовою промисловою і типовою багатоповерховою житловою забудовою. У великих містах сформувалися 2 різнохарактерні міські образи: образ історичного центру міста з пам'ятками архітектури; образ районів нової промислової і масової багатоповерхової житлової забудови. Прикладами описаної ситуації можуть слугувати Львів, Луцьк, Івано-Франківськ, Рівне, Тернопіль, Ужгород, Дрогобич. Радикальні суспільно-політичні та економічні зміни що відбулися в Україні у 1991 р., суттєво змінили умови містобудівної діяльності. Зміна форм власності та відміна багатьох обмежень попередніх періодів обумовили своєрідний "вибух" індивідуальної житлової забудови у містах. На жаль, архітектурний образ міст західноукраїнського регіону загалом зазнав при цьому великих втрат. У великих містах регіону негативним чинником у формуванні міського ландшафту стала хаотична забудова вільних ділянок багатоповерховим житлом у центральних частинах міст. Прикладом може слугувати огляд панорам центру Львова зі східного напрямку, де сьогодні шпилі церков і костелів губляться на тлі кольорових масивних фасадів нових житлових багатоповерхівок. Це свідчить про деформування історичного міського культурного краєвиду у місті, де частина історичного центру вписана до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Розглянуто старосвітські мануфактур XVIII - XIX ст. князів Радзивіллів на теренах Східної Європи (землі сучасних України, Білорусі та Польщі). Проаналізовано фарфоро-фаянсові підприємства у Жовкві, Глинсько, Бялій Подлясці, Свержені, Неборові; скляні, кришталеві, дзеркальні, самоцвітні - в Уріччі, Налібоках, Чуднові, Янковичах; ткацькі виробництва (тапісярні, персіярні), а також дотичні до них меблярні у Бялій Подлясці, Мирі, Альбі, Несвіжі, Кореличах, Слуцьку, Неборові, Лахві.

Наведено результати досліджень із таких питань, як: охорона культурної спадщини, історичні аспекти розвитку, дослідження та реставрація пам'яток архітектури. Подано інформацію про дослідження першого будівельного періоду Хотинського замку ХІІІ - ХІХ ст. Увагу приділено фортеці у Підзамочку - зразку мурованої фортифікації початку XVII ст. на Бучаччині - як прикладу оборонної архітектури Правобережної України, досліджено особливості гербової композиції та архітектури фортеці. Розглянуто наймасштабніші реставраційні проекти Національного заповідника "Замки Тернопілля" та перспективні напрями ревіталізації оборонних споруд регіону. Висвітлено діяльність Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовква.