Нині, в епоху "постмодернізму" у владі спостерігається не лише недооцінка, але й абсолютне ігнорування психологічної компоненти суспільного життя людей, зокрема й державних службовців. Це призводить до негативних наслідків. Ігнорування людини у сфері державного управління є тим грунтом, на якому у держслужбовця виникають відчуття та почуття внутрішньої резигнації, внутрішньої мотиваційної кризи.

Висвітлено, що на сучасному етапі функціонування української державної служби кар'єру держслужбовця доцільно визнати суспільним, публічним явищем, у якому максимально має реалізуватися сутність особистості професіонала, його здібності та професійна діяльність, індивідуальні та професійні риси. Визначено, що основою кар'єри на державній службі мають стати принципи реалістичності, динамічності та ритмічності. Розкрито поліпарадигмальний характер кар'єрного розгортання державного службовця та запропоновано визнати за особистістю службовця-професіонала сучасний статус "активного розбудовника" своєї кар'єри. Визначено, що запропоновані теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані у діяльності центральних органів виконавчої влади, пов'язаній з управлінням людськими ресурсами, у процесі організації та проведення методичної підготовки працівника кадрових служб з проблем управління кар'єрою держслужбовців, у науково-дослідній роботі для подальших перспективних досліджень з проблематики кар'єрного розгортання на державній службі й у навчальному процесі ВНЗ за програмами підготовки магістрів державного управління.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми формування змісту програм підвищення кваліфікації в системі державної служби України. Визначено місце і роль підвищення кваліфікації держслужбовців у формуванні кадрового потенціалу, встановлено її сутність та проаналізовано існуючі тенденції щодо визначення змісту підвищення кваліфікації у контексті соціально-психологічного аспекту, видів компетентності держслужбовців. Розроблено комплексні підходи щодо соціально-психологічних досліджень потреб у навчанні держслужбовців, психологічної сутності їх актуальних видів компетентності, запропоновано методику розробки змісту програм підвищення кваліфікації на основі соціально-психологічних досліджень потреб у навчанні.

Здійснено комплексне дослідження Інтернет-представництв як комунікативного ресурсу державного управління. Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до соціологічного аналізу мережних комунікацій. Описано вплив Інтернет-технологій на політичне життя. Досліджено напрями соціально-політичних змін у зв'язку з поширенням мережевих комунікацій. Уточнено специфіку функціонування державного управління в період активізації інформаційних потоків. Розглянуто інформаційно-комунікативний аспект розвитку "електронного уряду". Наведено визначення поняття "Інтернет-представництво органів влади", установлено їх цілі та сутнісні характеристики. Розроблено систему показників емпіричного виміру ефективності Інтернет-представництв, що була застосована для виділення комунікативних моделей офіційних веб-сайтів органів влади. Виявлено динаміку інформатизації українського суспільства та її вплив на вирішення проблеми цифрової нерівності. Доведено, що Інтернет не є розповсюдженим засобом професійної взаємодії українських держслужбовців з населенням.

Досліджено теоретичні, науково-методичні й організаційні основи формування та дії механізму мотивації праці персоналу з урахуванням особливостей управлінської діяльності й економічних умов функціонування сучасних підприємств, визначено особливості трудової діяльності управлінців різних рівнів та категорій та роль управлінців у забезпеченні мотиваційного впливу на персонал підприємства. Визначено особливості трудової діяльності управлінців та її роль у формуванні мотивації працюючих, проаналізовано теоретичні основи формування та дії механізму трудової мотивації управлінських кадрів, узагальнено досвід застосування систем мотивації управлінських працівників у сучасних організаціях. Розроблено програму та науково-методичний інструментарій соціологічного дослідження підприємств та організацій з метою визначення результативності управлінської праці та ступеня його залежності від комплексу мотиваційних чинників, систематизовано чинники мотиваційного впливу на результативність управлінської праці, проведено оцінювання ефективності мотивації персоналу з використанням методу адитивної згортки, визначено особливості мотивації трудової поведінки держслужбовців. Досліджено мотиваційні аспекти прийняття кадрових рішень, запропоновано концептуальні основи підвищення ефективності управлінської праці з використанням програмно-цільового підходу.

Вперше запропоновано архітектоніку структурного змісту професійної компетентності державного службовця. З'ясовано інтегративну роль особистісної вимогливості у ефективній професійній реалізації фахівця. Визначено професійно-статусний модус особистісної вимогливості протягом професійного становлення державного службовця центрів зайнятості. Конкретизовано ефекти трансформацій професійно-статусного модусу особистісної вимогливості на усіх етапах професійного становлення державного службовця. Вдосконалено наукові уявлення про особистісну вимогливість як чинник професійної компетентності через розкриття змісту її видів у межах онтологізації професійною розвитку державного службовця центрів зайнятості. Наведено положення про реальний перебіг етапів професійного становлення державних службовців центрів зайнятості з урахуванням особливостей становлення їх професійних стереотипів управління.

Розглянуто феномен міжособистісного розуміння як компонента психологічно-управлінської компетентності. Проаналізовано засади компетентністного підходу до оцінки ефективності управлінської діяльності, управлінські моделі компетентності та місце міжособистісного розуміння в структурі управлінської компетентності. Наведено результати емпіричного дослідження феномену та його зв'язку з показниками емоційного інтелекту на вибірці держслужбовців.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч34(4УКР)7

Рубрики:

Організація освіти

Шифр НБУВ: Ж14572 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Теоретично обгрунтовано результати експериментальної перевірки можливості підвищення психологічної культури держслужбовців (ДС) в процесі сприяння їх громадянськості - культури як комплексу мотивів, знань, умінь і навичок, особистісних якостей, які забезпечують ефективність громадянсько спрямованої дії, адекватної професійним цілям, завданням. Уточнено поняття "формування психологічної культури" як актуалізацію особистісного потенціалу, роботу у творчій групі з метою забезпечення постійності використання психологічних знань і умінь у реальній поведінці. Зроблено висновки про конфліктну взаємодію культур серед ДС що відбувається в сучасній системі державної служби, про переважання в ній авторитарної культури. Підсумовано, що психологічна обізнаність допомагає працівнику державної служби в самовдосконаленні, розвитку професійної компетентності, особистісній саморегуляції і прогнозуванні поведінки інших людей.

Теоретически обоснованы результаты экспериментальной проверки возможности повышения психологической культуры госслужащих (ГС) в процессе содействия их гражданственности - культуры как комплекса мотивов, знаний, умений и навыков, личностных качеств, которые обеспечивают эффективность гражданственно направленного действия, адекватного профессиональным целям, задачам. Уточнено понятие "формирования психологической культуры" как актуализацию личностного потенциала, работу в творческой группе с целью обеспечения постоянства использования психологический знаний и умений в реальном поведении. Сделаны выводы о конфликтном взаимодействии культур среди ГС, происходящей в современной системе государственной службы, о преобладании в ней авторитарной культуры. Подытожено, что психологическая осведомленность помогает работнику государственной службы в самосовершенствовании, развитии профессиональной компетенции, личностной саморегуляции и прогнозировании поведения других людей.

The article highlights some features of state employeesТ psychological culture. Psychological culture is considered in connection with individual civic consciousness. The author investigates several reference gropes of state employees with basic psychological education.

За допомогою проведеної у три етапи протягом 2005 - 2007 рр. дослідницької-експериментальної роботи виявлено чинники підвищення психологічної культури (ПК) працівників системи державної служби (ДС). Проаналізовано особливості діяльності працівників системи ДС і виділено визначальні аспекти їх ПК. Виявлено рівні розвитку ПК працівників системи ДС та чинники, які впливають на її оптимізацію. Розроблено й апробовано діагностико-корекційну методику підвищення ПК працівників ДС.

С помощью проведенной в три этапа на протяжении 2005 - 2007 гг. исследовательско-экспериментальной работы выявлены факторы повышения психологической культуры (ПК) работников системы государственной службы (ГС). Проанализированы особенности деятельности работников системы ГС и выделены определяющие аспекты их ПК. Выявлены уровни развития ПК работников системы ГС и факторы, влияющие на ее оптимизацию. Разработана и апробирована диагностико-коррекционная методика повышения ПК работников ГС.

With undertaken in three phases during 2005-2007 research and experimental work identified factors increase the psychological culture of public service workers (SE). Also features the activities of employees of SE and selected aspects of their psychological determinants of culture. Revealed the level of development of psychological culture workers of SE and factors influencing its optimization. Developed and tested diagnostic and corrective method of improving psychological culture of civil service employees.

Здійснено порівняльний аналіз особливостей прояву організаційної культури держслужбовців з урахуванням провідного типу їхньої особистості. З’ясовано, яким чином тип особистості держслужбовця виявляється у разі вибору ним певного типу організаційної культури. Визначено найбільш позитивні структурні елементи організаційної культури для держслужбовця. Встановлено, що в системі структурних елементів організаційної культури є як спільні риси, так і відмінності. Розкрито характер взаємозв’язків між різними типами організаційної культури та елементами організаційної культури.

Проведен сравнительный анализ особенностей проявления организационной культуры государственных служащих с учетом ведущего типа их личности. Выяснено, каким образом тип личности государственного служащего проявляется при выборе им определенного типа организационной культуры. Определены наиболее положительные структурные элементы организационной культуры для государственного служащего. Установлено, что в системе структурных элементов организационной культуры имеются как общие черты, так и отличия. Раскрыт характер взаимосвязи между различными типами организационной культуры и элементами организационной культуры.

A comparative analysis of the features of manifestation of the organizational culture of public servants with the leading type of personality. Find out how personality type of civil servant appears when you select them some type of organizational culture. Identified the most positive structural elements of organizational culture for a public servant. Found that the system of structural elements of organizational culture are both similarities and differences. Disclose the nature of the relationship between different types of organizational cultures and the elements of organizational culture.

У загальній формі наведено технологію профілактики та корекції фіксованих форм поводження, що призначена для підвищення кваліфікації державних службовців.

Розглянуто питання підвищення якості державного управління і мотиваційні механізми, які забезпечують результативність і ефективність праці держслужбовців. Центральне місце відводиться оплаті праці держслужбовців, її оцінці з урахуванням індивідуального вкладу конкретного чиновника в частині складності вирішуваних ним завдань, інтенсивності і напруження праці у вибраній сфері компетенції, а також конкретних вимог до змісту інформації, що використовується для оцінки праці держслужбовця.

Визначено основні організаційно-психологічні проблеми в діяльності держслужбовців, які обумовлюють виникнення професійного стресу. Розроблено модель професійного стресу в держслужбовців. Виявлено зв'язок між рівнем професійного стресу держслужбовців та такими чинниками: особистісними (індекс персональних ресурсів, персональна компетентність у часі, допінг-стратегії); організаційно-професійними (посада, напрям освіти держслужбовців) та соціально-демографічними (вік, стать, наявність дітей та їх кількість) характеристиками дерслужбовців; соціально-психологічним рівнем розвитку групи в підрозділі держадміністрації, в якому працюють держслужбовці. Висвітлено потребу держслужбовців в антистресових програмах. Розкрито взаємозв’язок між рівнем професійного стресу та чинниками макро- й мезорівня.

Определены основные организационно-психологические проблемы в деятельности госслужащих, обусловливающих возникновение профессионального стресса. Разработана модель профессионального стресса у госслужащих. Выявлена связь между уровнем профессионального стресса госслужащих и следующими факторами: личностными (индекс персональных ресурсов, персональная компетентность во времени, допинг-стратегии) организационно-профессиональными (должность, направление образования госслужащих) и социально-демографическими (возраст, пол, наличие детей и их количество) характеристиками дерслужащих; социально-психологическим уровнем развития группы в подразделении госадминистрации, в котором работают госслужащие. Освещена потребность госслужащих в антистрессовых программах. Раскрыта взаимосвязь между уровнем профессионального стресса и факторами макро- и мезоуровня.

The basic organizational and psychological problems in the work of public servants, causing the occurrence of occupational stress. Filed model of occupational stress among civil servants. Analyzed the level of occupational stress among civil servants. A relationship between the level of occupational stress state employees and the following factors: personal (an index of personal resources, personal competence in time, the doping strategy) organizational and professional (position, direction, formation of civil servants) and socio-demographic (age, gender, children and number) features der officials, socio-psychological level of development in the division of the state administration, which employs civil servants. Highlights the need for public servants to anti-stress programs. Revealed the relationship between the level of occupational stress factors and macro-level.

Розкрито суть компетентнісного підходу в підготовці магістрів спеціальності "Державна служба". Окреслено сучасні проблеми загальнотеоретичної та практичної підготовки держслужбовців. Проаналізовано компетентності, необхідні для роботи на різних посадах державної служби, у їх співвідношенні із загальними та спеціальними функціональними характеристиками груп посад державної служби. Запропоновано напрями вдосконалення професійної підготовки державних службовців на основі компетентнісного підходу.

Викладено результати дослідження мовного складника передвиборчої риторики кандидатів на пост Президента України та інших політиків, а також охарактеризовано діяльність влади з мовного планування й реформування в державі. З метою реконструювання реального контексту проаналізовано тексти політичного дискурсу: програмні документи, розпорядження владних структур, публічні виступи політичних і громадських діячів, заяви з проблем мовної політики, матеріали, присвячені двомовності, змінам мовного законодавства, мовній ситуації, та коментарі держслужбовців. Увагу зосереджено також на дискурсі ЗМІ як інструменті поширення маніпулятивних повідомлень.

Проведено комплексний науково-теоретичний аналіз співвідношення державних політичних посад з посадами державної служби в органах виконавчої влади. Визначено поняття і сутність правових категорій "державний політичний діяч", "демократичні засади формування органів публічної влади", "політична корупція", "компетенція" тощо. Окреслено вимоги й обмеження при прийнятті і проходженні публічної служби на державних політичних посадах і посадах державних службовців. Встановлено співвідношення функцій і повноважень державних політичних діячів і держслужбовців. Визначено межі реалізації дискреційних повноважень для зазначених категорій. Виявлено особливості корупційних проступків, які можуть вчиняти державні службовці та політичні діячі, і запропоновано заходи запобігання їм. Розкрито зміст і сформульовано поняття демократичних засад як основного елементу кадрового забезпечення органів публічної влади. Запропоновано концептуальні засади побудови Основ законодавства про публічну службу.

Розглянуто законодавство України з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців як об'єкт адаптації до законодавства ЄС. Досліджено механізми адаптації вітчизняного законодавства із зазначених питань до законодавства ЄС.Узагальнено досвід держав ЄС у сфері адаптації законодавства, нормативного та інституційного забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців і охарактеризовано моделі його запозичення для України.

Розкрито особливості державного управління як виду соціального управління та роль державної служби у його здійсненні. Проаналізовано сутність професійного стресу та основні підходи до його вивчення. Виділено основні психологічні чинники професійного стресу у держслужбовців. На основі спеціального емпіричного дослідження вивчено рівень професійного стресу в держслужбовців. Виявлено організаційно-професійні та соціально-демографічні характеристики держслужбовців, які обумовлюють його виникнення. Виявлено потребу держслужбовців в антистресових програмах. Охарактеризовано зміст технологічного підходу як важливого засобу оптимізації психологічної підготовки персоналу держадміністрацій до профілактики та подолання професійного стресу. Розроблено тренінг "Психологічні основи профілактики та подолання професійного стресу у держслужбовців", визначено його мету та завдання, зміст та структуру. Відображено особливості використання змістовно-цільових та організаційно-спрямовуючих інтерактивних технік під час проведення системи тренінгових занять із персоналом держадміністрацій.

Розглянуто проблему професійної мотивації державних службовців місцевих органів виконавчої влади. Проаналізовано професійні мотиви із позицій їх особистісної значущості для працівника й доступності (задоволеності) в професійній діяльності. На основі теоретичного узагальнення різних типів співвідношення цих характеристик мотивів виділено зони потенційного мотиваційного дискомфорту та напруги, які можуть провокувати розвиток внутрішнього конфлікту або внутрішнього вакууму в працівників державної служби і проявлятися на поведінковому рівні в різних формах пасивного або активного опору. За допомогою методики "Мотиваційний профіль" Ш. Річі та П. Мартіна виявлено ієрархію основних професійних мотивів держслужбовців органів виконавчої влади, проаналізовано їх за типами співвідношень між бажаним і реальним станом мотивів: "значущі-задоволені", "значущі-незадоволені", "незначущі-задоволені", "незначущі-незадоволені". За допомогою методів математичної статистики виявлено і проаналізовано відмінності між важливістю та задоволеністю всіх професійних мотивів у працівників із різним стажем професійної діяльності. Показано, що найбільш реалізованими є мотиви, що стосуються специфіки діяльності державного службовця і характеризують процесуально-виконавчу мотивацію (зміст роботи, дотримання адміністративних вимог і посадових інструкцій). Визначено групу мотивів, які зберігають високий рівень особистісної значущості та залишаються незадоволеними в процесі професійної діяльності: заробітна плата, умови праці, визнання, самовдосконалення, творчість. Обгрунтовано, що різне співвідношення особистісної значущості й задоволеності професійних мотивів визначає їх ієрархію, силу та стійкість на різних етапах професійної діяльності й здійснює детермінуючий вплив на її ефективність.