Розроблено концепцію образних трансформацій європейської моди кінця XIX - XX ст. Показано, яким чином образ у дизайні корелює з образом моди, що презентує добу як культурно-історичну цілісність. Визначено образні трансформації моди та дизайну одягу у контексті мистецьких стилів кінця XIX - XX ст. Визначено дихотомії класичного й авангардного, а також авангардного та поскласичного образів моди, які розглянуто як двочленну структуру. Доведено, що постмодерн, за яким відбувається плюралізація образів моди, асимілює всі культурні інновації моди. Показано процес опису трансформації та взаємозв'язку дизайну от кутюр, прет-а-порте та дизайну формового, інституціалізованого одягу з використанням понять "образ-інсталяція", "образ-трансгресія", "образ-імператив".

Обгрунтовано культуротворчий потенціал "елітарного". З урахуванням систематизації теоретичного досвіду некласичної естетики щодо сутності "еліта - елітарне", та структурно-функціональних ознак "еліти" концептуалізовано поняття "елітарне" в динаміці розвитку естетико-мистецтвознавчих ідей. Систематизовано досвід європейської моделі елітарної культури. Доведено зв'язок "інтуїція - елітарне" в контексті вивчення ознак "ціннісної еліти", вперше проаналізовано ідею Ж. Марітена щодо "інтегрального гуманізму", теорію "інтегрального гуманізму" Ж. Марітена, а також його погляди на сучасне мистецтво. Розкрито специфіку впливу концепції морачізму й естетизму на формування теорії елітарного. Обгрунтовано тезу, що такі явища культури, як перформанс, інсталяція, боді-арт тощо - це метамова банальності, симуляція мистецтва. Зазначено, що в культурі другої половини XX ст. переважає кітч та "елітарний кітч". Запропоновано визначення понять "елітарний кітч" і "сучасне елітарне мистецтво".

У вітчизняній соціально-філософській традиції дотепер узвичаєний переважно лінійний підхід до членування суспільства. Проте наявні в глобалізованому світі соціальні взаємодії є досить рясногранними. Тому сучасний технологічний дискурс історії розгортається з огляду на увиразнення лінійного та нелінійного типів її розвитку. Гегелівський логоцентризм призвів до визнання узасадниченої розумом субстанційності історії та вмотивування цілісності історичного піднесення та його доцільності. У марксистському матеріалістичному розумінні історії остання постала пронизаним дійсним духом свободи неминучим прогресом людства. Отож, які б аргументи не наводили критики лінійного розвитку історії, концептуально цей підхід до її зображення залишається досить привабливим. Але в глобалізованому світі лінійний історичний поступ сприймається лише як одна з специфічних соціальних технологій розгортання техногенної цивілізації. Як наслідок, у сучасному технологічному дискурсі розвиток історії визначається не тільки з позицій техногенності, але й різними соціокультурними чинниками та процесами. Під цим оглядом соціальна технологія в одній площині постає діяльністю, в межах якої створюються нововведення і здійснюється своєрідне "управління розвитком" у його цивілізаційному спрямуванні. А в другій - зображається як соціокультурна сфера, особливості й еволюція якої зумовлюються різними глобальними чинниками: культурними схемами і картинами світу, соціальними інститутами, цінностями й інсталяціями сучасної особистості тощо. Такі погляди на соціальну технологію нині доведено до розгортання її істотних атестацій через виявлення і використання потенціалу соціальної системи, "людського ресурсу" відповідно до цілей та сенсу людського буття на базі методів, процедур, операцій, прийомів соціальної дії суб'єктів історичного процесу.

Висвітлено історію створення виставки "Історії з війни". На підставі вивчення широкого кола джерел аналізуються нові форми та методи науково-дослідної та експозиційної роботи Національного музею історії України.

Мета дослідження - визначення теоретичних основ та методики застосування світлових інсталяцій у композиційному формуванні образу міського простору. Визначено специфіку трактування поняття світлової інсталяції, що залежить від двох напрямів її застосування - функціональне освітлення міст і світлове мистецтво, які разом формують світловий образ архітектури міста. У розвитку тенденцій формування штучного світлового середовища міст виділено п'ять етапів. Здійснено класифікацію світлових інсталяцій на основі визначених характеристик і класифіковано види світлових візуально-просторових образів міста. Сформульовано основні прийоми моделювання візуально-просторових образів міста засобами світлових інсталяцій. Розроблено методичні рекомендації формування та позиціювання світлових інсталяцій в архітектурі міських просторів, де запропоновано послідовність етапів моделювання світлових візуально-просторових образів міста та відповідні методики.

Розглянуто проблему підготовки кваліфікованих фахівців, які розроблятимуть і запроваджуватимуть інноваційні технології в індустрії моди. Стрімкий розвиток технологій у сучасному світі вимагає від освіти безперервного оновлення змісту підготовки фахівців з огляду не лише на сучасний, а й на прогнозований стан розвитку галузі, в якій працюватиме випускник закладу освіти. Мета роботи - виокремлення педагогічних умов підготовки фахівців швейної галузі (ФШГ) із застосуванням прогностичних моделей. Педагогічними умовами підготовки ФШГ із застосуванням прогностичних моделей є такі зовнішні обставини, реалізація яких зробить можливим підготовку майбутніх фахівців, готових до провадження професійної діяльності за умов сучасного та прогнозованого швейного виробництва. До педагогічних умов належать: підпорядкування прогностичної моделі підготовки системі цілей підготовки ФШГ у закладах освіти, що полягають у формуванні ключових і професійних компетенцій ФШГ; узгодження змісту прогностичної моделі підготовки фахівців із прогнозом інноваційного розвитку індустрії моди; розроблення методики впровадження прогностичної моделі професійної підготовки фахівців у закладах освіти швейного профілю, що охоплює методи навчання, форми навчання, методику реалізації міжпредметних зв'язків, шкалу оцінювання навчальних досягнень студентів; наявність організаційного, програмного, технічного та кадрового забезпечення для впровадження прогностичної моделі підготовки в навчальний процес закладів освіти швейного профілю. Визначено етапи впровадження прогностичної моделі в закладі освіти: підготовчий етап; розробка моделі впровадження; реалізація та інсталяція; застосування моделі в навчальному процесі. Окреслено перелік комп'ютерних програм для інсталяції та вивчення в закладі освіти швейного профілю: для керування компонентами системи; для створення документів; для обміну інформацією; CAD-підсистеми. Обгрунтовано переліки технічного забезпечення прогностичної моделі: мінімальний, бажаний, прогностичний.

Досліджено інсталяцію та перформанс у мистецтві кінця XX - початку XXI ст., проаналізовано творчу співпрацю українського та польського мистецького середовища. Визначено наукові та методологічні підходи до вивчення зазначеної проблеми, систематизовано значний масив літератури та візуальних джерел. Досліджено процес адаптації постмодернізму в сучасне українське мистецьке середовище. Проаналізовано діяльність мистецьких організацій і творчість окремих художників, переважно львівського середовища, що дозволило відстежити історію появи перших спроб співпраці українських мистців із західними сусідами, їх ідейні натхнення та пошуки нових способів вираження, втілення проектів. Систематизовано тематику та засоби, що створили підгрунтя для класифікації явищ, які відбуваються в сучасному мистецтві, зокрема України та Польщі у процесі їх співпраці. Результатом цих взаємовпливів стали масштабні мистецькі обміни, які введено в науковий обіг. Через безпосередню участь автора у фестивалях, виставках, акціях описані події досліджено на практичному рівні.

Здійснено поглиблене теоретичне узагальнення інсталяції як візуально-комунікативної практики творення сучасного мистецького простору. Висвітлено історичні аспекти, джерела й історіографію інсталяції як мистецького феномену, зокрема стан світового та формування українського досвіду інсталяцій як мистецьких практик, а також не досліджені раніше аспекти розвитку мистецької інсталяції у загальних культуротворчих процесах. Визначено, що інсталяція як візуально-комунікативна практика створення сучасного арт-простору та як образ художнього мислення у світоглядній системі сучасних художніх практик відкриває широкі можливості для реалізації інноваційних мистецьких проєктів, залучення новітніх технологій у практичну діяльність художників. Виявлено, що специфічним проявом соціально адаптованої суті інсталяції як візуально-комунікативної практики створення сучасного арт-простору є те, що художники використовують для своїх творів різні матеріали, в тому числі побутові об'єкти сучасного світу. Висвітлено типологію інсталяцій за різними аспектами впливу на глядача. Охарактеризовано теоретичні, термінологічні та методологічні засади формування проєктів крізь призму аналізу сучасного візуального мистецтва як культурного чинника новітньої візуально-мистецької діяльності. Простежено періодизацію становлення інсталяційних проєктів в Україні та світі, висвітлено методи вивчення інсталяцій. Досліджено різноманітні аспекти інсталяцій в інтерпретації сучасного візуального мистецтва. Проаналізовано історико-культурні шляхи формування світових інсталяційних практик, установлено їх вплив на розвиток інсталяцій на українському мистецькому та соціальному ґрунті. Розкрито мистецькі особливості інсталяційних проєктів як форми художньої реалізації образу в Україні початку XXI ст.

Здійснено дослідження розвитку акціонізму наприкінці ХХ – початку ХХІ ст., окреслено основні його типологічні види, з’ясовано специфіку його формування та становлення у світовому та вітчизняному мистецтві. Охарактеризовано основні зміни у мистецтві другої половини 1960–1970-х рр., що полягали в поєднанні мистецтва з життям та появою гепенінгу, перформансу, об'єкту, асамбляжу та бодіарту. Описано творчість знакових для акціонізму постатей. Простежено витоки формування акціонізму в українському мистецтві, що сягають філософсько-теоретичних засад авангарду, а також мистецтва андеграунду 1960–1980-х рр. Окреслено особливості інтеграції світових тенденцій постмодернізму в українське мистецтво. Зроблено системний мистецтвознавчий аналіз проєктів українських митців кінця ХХ – початку ХХІ ст. за типологічними напрямами акціонізму: гепенінг, перформанс, інсталяція, лендарт, бодіарт, медіаарт. Також схарактеризовано основні етапи розвитку українського акціонізму. Зазначено, що масштабний розвиток перформативних практик спостерігається від початку 2000-х рр. з об'єднанням сучасних формотворчих засобів, новітніх технологій та стрімкою динамікою міжкультурних практик.Виокремлено та систематизовано основні теми у творчості митців-акціоністів. Проєкти українських акціоністів розглянуто через призму пошуку нових форм виразу, суспільної та національної ідентифікації, культурного дискурсу та спроб євроінтеграції.

Систематизовано фактологічні та аналітичні матеріали про механізми формування знаково-образної структури рекламного повідомлення інсталяції як феномену та засобу візуальної комунікації в закладах вищої освіти (ЗВО). Підтверджено, що інсталяції є показовим прикладом у просторах ЗВО, зокрема, в університетах. Фрейм університету є культурним субпростором, який взаємодіє з навколишнім світом у багатьох аспектах і покликаний популяризувати освіту, науку та відкритість у міжрегіональних і міждержавних навчально-виробничих відносинах.

Визначено структуру сельбищної території, рівні її істобудівного проєктування, систему громадського обслуговування, транспортну і пішохідну мережу у сельбищній території, архітектурно-планувальну організацію житлового кварталу та мікрорайону. Розкрито загальні поняття у пізнанні громадських просторів міста, проаналізовано містобудівну організацію громадських просторів, описано пішохідний рух як засіб формування громадських просторів. Визначено структуру міської території, проаналізовано організацію промислових, наукових та комунально-складських територій, окреслено напрямки розвитку промислових і науково-виробничих територій. Описано складові ландшафтно-рекреаційних територій та їх функціональну організацію. Наведено загальні положення і вимоги до проєктувані об’єктів та елементів благоустрою в місті. Визначено роль світла у місті та виокремлено поняття пов’язані з ним: “світловий урбанізм”, “світлова архітектура”, “архітектуї ночі”, “світловий дизайн”, “світлове мистецтво”, “світлова інсталяція”. Визначено природні загрози та їхній вплив на безпеку будівель і споруд, просторовий розвиток території міста. Описано інженерно-технічні заходи цивільного захист (цивільної оборони) у містобудівній документації та представлено приклад виконання його графічної частини.

Використання відновлюваної енергії та інших засобів мінімізації викидів в атмосферу має бути пріоритетним напрямком розвитку для кожної держави. Цей підхід має поширюватися і на території антарктичних наукових станцій. Мета роботи - одержання необхідних оцінок вітрового енергетичного потенціалу території о-ва Галіндез для визначення доцільності встановлення вітроелектричних установок (ВЕУ) на території Української наукової станції (УАС) "Академік Вернадський". Для дослідження вітрової картини території використовувався архів середньорічних значень метеопараметрів British Antarctic Survey (1950 - 2020 рр.), строкові дані швидкості та напрямку вітру, що реєструвалися метеостанцією УАС "Академік Вернадський" (2011 - 2020 рр.) та середньодобові дані з таблиць метеорологічних спостережень (2014 - 2018 рр.). Для розрахунку параметру Хелмана використовувалися супутникові дані. Для аналізу вертикального профілю вітру використовувався ряд статистичних методів, зокрема метод мінімізації середнього арифметичного відносної похибки моделювання. Для оцінки показників виробітку електричної енергії вихідні дані швидкостей вітру на висоті давача анемометра перераховувалися на висоту осі ротора ВЕУ і, використовуючи характеристики потужності ВЕУ, надані розробниками, перераховувалися в середньорічний виробіток електроенергії ВЕУ. Для розрахунків вітроенергетичного потенціалу використовувалася методика, розроблена відділом вітроенергетики Інституту відновлюваної енергетики НАН України. За результатами аналізу вітрової картини, розраховано середньодобові показники швидкості вітру -3,9 м/с та встановлено переважаючий напрямок вітру (північ - північний схід - 24 %). Одержані результати розрахунків не відкидають гіпотезу про доцільність встановлення ВЕУ на території УАС "Академік Вернадський". ВЕУ для подальших вітроенергетичних розрахунків було вибрано, базуючись на досвіді використання ВЕУ іншими країнами в Антарктиді та з урахуванням особливостей монтажу та експлуатації в умовах високих швидкостей вітру, низьких температур та високої відносної вологості. На основі інформації про витрати пального на УАС "Академік Вернадський", було розраховано, що інсталяція десяти ВЕУ SD6 надасть змогу щороку задовольняти 28,4 % потреб станції в електричній енергії.

Дисертаційну роботу присвячено визначенню принципів еволюції формотворчих стратегій архітектурного дизайну постмодернізму як культурно- історичної реальності. В дисертації вперше визначено та охарактеризовано культуротворчі настанови архітектурного дизайну постмодернізму, зокрема адгокізм, алюзіонізм та полісемантичний еклектизм, інтуїтивізм, іронізм, деконструкцію, декомпозицію та метафоричну трансформацію, подвійне кодування, нелінійний пластицизм та біоморфізм тощо. Встановлено, що активним механізмом постмодерної поетики є іронія, охарактеризовано різновиди іронії та їхню взаємодію в постнекласичному контексті. Охарактеризовано значення деконструкції для естетики постмодерну як різновид плюральної, діалогічної комунікації та інтертекстуальності. Охарактеризовано розвиток нелінійного біонічного підходу на основі філософського переосмислення нових досягнень математики та природничих наук, зокрема квантової теорії, теорії поля, неевклідової геометрії, теорії фракталів та теорії організму. Виявлено концептуальні засади архітектурного дизайну постмодернізму, такі як інтертекстуальна метафоризація та полісемантичний еклектизм, інсталяціонізм, біонічний нелінійний пластицизм. Встановлено, що інтертекстуальність та полісемантичність постмодерного дизайну спирається на засади алюзіонізму та адгокізму. Виявлено два виміри алюзіонізму в формотворенні архітектурного дизайну: інтенсивний як сполучення дискурсів та екстенсивний як їх нашарування. Встановлено, що у формотворенні дизайну постмодернізму велике значення має інсталяція як ідея, жанр і метод. Уточнено, що постмодерна деконструкція не може відбуватись без втілення свого потенціалу в просторі, що і реалізується як інсталяція. Охарактеризовано відповідність різновидів постмодерного інсталяціонізму основним етапам розвитку постмодернізму взагалі. Встановлено, що принцип віталізму сприйнято постмодерном зі стилю модерн на основі метафори будівлі як живого організму. Виявлено натомість, що в постмодерні втрачається залежність цього метафоричного організму від субстанційного ядра, натомість живою системою стає сама оболонка. Вперше виявлено та комплексно охарактеризовано формотворчі стратегії архітектурного дизайну постмодернізму, зокрема еклектизм, деконструкцію, віталізм та біоніку, нелінійне формотворення та комп’ютерні експлікації. Основним результатом дослідження є формування цілісної наукової картини дизайну архітектурного середовища в контексті постмодерну.