Розглянуто еколого-біологічне значення дії отрут тварин як еволюційного пристосування, що максимізує адаптацію понад 250 000 видів до умов середовища їх існування. З'ясовано, що отрути тварин мають значний вплив на утворення і перебіг різних форм зв'язків у екосистемах, виконують декілька екологічних функцій та є важливими біотичними чинниками середовища. Встановлено, що найкраще вивченими отруйними тваринами є змії, де з понад 3800 різних видів дуже отруйними є лише незначна кількість. Родина Гадюкові (Viperidae) нараховує 101 вид отруйних змій. В Європі Vipera ammodytes, Vipera aspis, Vipera berus, Vipera latastei, Vipera seoanei та Vipera ursinii є найнебезпечнішими видами, їх укуси викликають важкі отруєння. В Україні рід Vipera представлений гадюкою степовою (Vipera renardi (Cristoph, 1861)) та двома підвидами гадюки звичайної (Vipera berus (Linnaeus, 1758)) - Vipera berus berus і гадюкою Нікольського (Vipera berus nikolskii, Vedmederja Grubant et Rudaeva, 1986). Наведено чинники, які впливають на різноманітність складу зміїної отрути. Зазначено, що отрути змій є складними сумішами білків, пептидів і низькомолекулярних речовин, серед яких виділяють ферменти і не ферментативні складники. Біологічні властивості зміїної отрути істотно залежать від властивостей її компонентів, які мають широкий спектр впливу на загальний стан гомеостазу живого організму. Здійснено узагальнення наукових даних щодо дослідження хімічного складу отрути Vipera renardi, Vipera berus nikolskii та Vipera berus berus і наслідків впливу цих отрут на функціонування організму ссавців. З'ясовано, що отрута Vipera berus nikolskii є найбільш, а Vipera renardi - найменш токсичною для ссавців (мишей). Оцінено вплив отрути Vipera berus nikolskii і Vipera berus berus на протеолітичний баланс окремих органів щурів. Наголошено, що токсини отрути гадюк мають великий, ще не повністю розкритий потенціал у багатьох наукових сферах, тому заслуговують подальшого практичного дослідження.

Досліджено особливості взаємодії в системі: рослини соя (Glycine max) - МікоХелп (Bacillus subtilis, Azotobacter, Enterobacter, Enterococcus) та рослини сої (Glycine max) - ФітоХелп (Bacillus subtilis). Доведено, що застосування біопрепаратів МікоХелп та ФітоХелп підвищує ефективність функціонування системи рослини сої-біопрепарати. Це супроводжується змінами основних еколого-трофічних груп мікробіому грунту та сприяє підвищенню його мікробіологічної активності. Біопрепарати сприяють підвищенню чисельності бактерій, які використовують переважно органічні сполуки азоту (біопрепарат МікоХелп в 3,3 раза на сорті сої Кент, а біопрепарат ФітоХелп порівняно із еталонним та контрольним варіантами в 5,3 - 18,8 разів, відповідно, на рослинах сої сорту Сузір'я). З'ясовано, що за оптимізації функціонування системи, яке простежувалось за обробки насіння біопрепаратами, в грунті спостерігається істотне зниження чисельності неактивних спорових форм мікроорганізмів (біопрепарат МікоХелп в 2,9, ФітоХелп в 5,0 разів, порівняно із контролем, відповідно, на рослинах сої сорту Кент). З'ясовано, що за використання біопрепаратів відбувається послаблення процесів деструкції органічної речовини і переважання її синтезу згідно із значеннями коефіцієнтів оліготрофності, мінералізації та іммобілізації азоту, а також педотрофності. Встановлено, що кореневі екзометаболіти рослин сортів сої призводять до зміни структури мікробних угруповань у ризосфері і можуть змінювати характер та інтенсивність впливу грунтових мікроорганізмів на рослини. В системі рослини сорту Кент - біопрепарат ФітоХелп чисельність олігонітрофільних бактерій знижувалась на 48,7 %, порівняно із контролем. У той час як за вирощування сої сорту Сузір'я, із додаванням біопрепаратів ФітоХелп та МікоХелп, чисельність олігонітрофільних бактерій залишалась на рівні контрольного варіанта.

Для знезараження побічної продукції тваринного походження хімічним методом використовується велика кількість дезінфікувальних засобів, які потенційно небезпечні для навколишнього природного середовища, що пов'язано з вмістом у їх складі ксенобіотиків, зокрема альдегідів, хлору, фенолів тощо. Висвітлено результати біотестування грунтів, які забруднені дезінфікувальними засобами, що використовують для знезараження побічної продукції тваринного походження, зокрема, біоетанол, Новохлор-Екстра (діючі речовини - неорганічні сполуки хлору і луг) та Дезактін (органічні сполуки хлору, аніонні ПАР і триполіфосфат натрію). Оцінювання здійснено в лабораторних умовах шляхом біотестування із використанням ячменю ярого (Hordeum vulgare L.). Встановлено, що після 5-денного вирощування насіння ячменю у грунтах зі вмістом 1,0 мг/кг, 10,0 і 100,0 мг/кг засобів: біоетанол, Новохлор-Екстра та Дезактін відбувалося поступове зменшення маси стебла - до 11,8 % порівняно з контролем. За вмісту в грунтах 1,0 мг/кг, 10,0 та 100,0 мг/кг досліджуваних дезінфікувальних засобів спостерігалося поступове зменшення довжини стебла ячменю, в середньому, на 12,2 %. При забрудненні грунту досліджуваними засобами у кількості 1,0 мг/кг, 10,0 і 100,0 мг/кг спостерігалося незначне збільшення довжини найдовшого кореня, в середньому, на 7,8 %, що свідчить про стимулювальний вплив на ріст кореневої системи та відсутність фітотоксичності. За вмісту в грунтах дезінфікувальних засобів біоетанол і Новохлор-Екстра у кількості 1000 мг/кг відбувається зменшення маси, довжини стебла і найдовшого кореня, у середньому - на 19,1 %, 30,5 та 16,8 % відповідно. За забруднення грунту на рівні 1000 мг/кг засобом Дезактін спостерігається зниження маси стебла до 61,8 %, його довжини на 72,0 % і найдовшого кореня - 67,4 %, що свідчить про фітотоксичний вплив. За потрапляння дезінфікувальних засобів із знезараженою побічною продукцією тваринного походження у грунти у кількості >> 1000 мг/кг можна спрогнозувати негативний вплив на морфометричні показники рослини, що вірогідно спричинить погіршання їх розвитку.

Наведені переваги вертикального озеленення для створення благоустрою міст та покращення екологічного стану урбанізованих територій. Доведена можливість використання пряно-ароматичних культур у вертикальному озелененні, що є ефективним способом ведення міського фермерства. Надано класифікацію вертикального озеленення за типами розміщення рослин та визначено, що модульні фітостіни є найбільш придатним типом вертикального розміщення рослин відповідно до морфологічних особливостей пряно-ароматичних культур. Зазначено, що додаткового дослідження потребує питання можливості вирощування багаторічних пряно-ароматичних рослин у легких та порівняно недорогих гідропонних панелях - технології Vertical garden system, розробленої французьким дизайнером Патріком Бланом. Описана технологія створення та функціонування пряно-ароматичних фітостін за допомогою контейнерних та модульних систем вертикального озеленення, таких як Cascade Wall та Pixel Garden PG14. Зосереджено увагу на важливості правильного підбору видового складу ароматичних рослин для створення вертикальних композицій. Охарактеризовані морфологічні та екологічні особливості найпоширеніших пряно-ароматичних рослин родини Губоцвіті (Lamiaceae), які є ключовими параметрами, що визначають придатність описаних рослин до використання у вертикальному озелененні. Для створення фітостін ззовні та всередині приміщень рекомендовано використовувати розмарин лікарський (Rosmarinus officinalis L.), рослини роду Thymus, Salvia, Mentha, а також Cymbopogon citratus родини Злакові (Poaceae), Levisticum officinale Koch родини Зонтичні (Apiaceae) та ін. Приділено увагу мінеральному живленню та захисту пряно-ароматичних рослин в умовах закритого грунту. Удосконалення систем вертикального озеленення та одночасні пошуки пристосування пряно-ароматичних рослин до умов модульного вирощування є актуальними темами дослідження для подальшого поширення цього типу озеленення в умовах помірного клімату.

Дослідження грунтується на необхідності сумісного використання хімічних та біологічних препаратів для ефективного вирощування зернобобових культур. Досліджено вплив інокуляції та хімічних протруйників на процеси росту, розвитку й формування врожайності насіння сої, виявлено морфологічні особливості рослин сої, визначено вплив хімічних протруйників та бактеріальних препаратів на розвиток і продуктивність сої із врахуванням погодних умов. З'ясовано особливості формування продуктивності сої сорту Кофу, залежно від інокуляції препаратами на основі специфічних бульбочкових бактерій B. japonicum Ризолік Топ з протектором Премакс, ХайКот Супер + ХайКот Супер Extender, Оптимайз та хімічними протруйниками Систіва й Гаучо Плюс у зоні Полісся Чернігівської обл. Експериментально доведено, що застосування інокулянта Ризолік Топ із протектором Премакс і додаткова обробка хімічними препаратами Систіва й Гаучо Плюс навіть за наявності місцевої популяції бульбочкових бактерій забезпечили приріст урожайності, збільшення кількості активних бульбочок та висоти рослин. Виявлено негативний вплив недостатньої вологи та підвищених температур повітря на симбіоз рослин сої із бульбочковими бактеріями, що призводить до зниження врожаю зерна та його якості. Доведено позитивний вплив інокулянтів на підвищення продуктивності симбіотичних соєво-ризобіальних систем за дії несприятливих умов довкілля. Подальші дослідження рекомендовано зосередити на використанні більшої дози інокулянтів при обробці насіння з метою уникнення ризику зниження ефективності мікробних препаратів через негативний вплив хімічних протруйників при сумісному застосуванні.

Установлено рівні забруднень атмосферного повітря аерополютантами в зонах впливу промислового птахівництва, запропоновано інтегральну оцінку екологічного стану повітря з використанням комплексного індексу його забруднення, закономірності сезонної динаміки викидів ексгалатів. З'ясовано закономірності структурно-функціональної організації популяцій грунтових мікроорганізмів, рослин, ентомокомплексів, ектопаразитів у зонах промислового птахівництва. Аеротехногенне навантаження істотно порушує стабільність розвитку лісових екосистем, прилеглих до територій промислового птахівництва. Встановлено значну інтенсивність токсико-мутагенного впливу на стерильність пилку рослин-біоіндикаторів в атмосферному повітрі в зонах ведення інтенсивного птахівництва. Досліджено закономірності забруднення поверхневих вод за виробництва бройлерної продукції; встановлено рівень токсичності поверхневих вод за результатами біотестування з використанням Daphnia magna. Удосконалено екобезпечний спосіб очищення стічної води. Показано, що колообіг Нітрогену на модельних птахопідприємствах включає вихід азоту з продукцією, послідом та стічними водами та його надходження з кормами.

Проведено аналітичний огляд результатів досліджень вчених Інституту агроекології і природокористування НААН щодо екологічних проблем у галузі тваринництва. Досліджено сучасний стан і тенденції розвитку галузі тваринництва України. Висвітлено рівень ефективності використання біогенних елементів, викидів парникових газів та аміаку у процесі виробництва сільськогосподарської продукції у країнах ЄС та Україні. Обгрунтовано наукові основи біологічної безпеки виробництва у зоні тваринницьких підприємств. Запропоновано заходи з мінімізації негативного впливу побічної продукції тваринництва на навколишнє природне середовище.

За результатами випадкового безповторного відбору даних публічної інформації про чисельність птахопоголівія на птахопідприємствах України виявляли модельні об'єкти (область, птахопідприємства) для екологічних досліджень. У вибіркову сукупність ввійшла майже половина всіх птахопідприємств України, що розцінювалось як гарантія репрезентативності вибірки. Проаналізовано два показники - кількість птахопідприємств в області і чисельність птахопоголів'я на птахопідприємстві. Значення цих показників розглянуто як значення випадкових величин з обчисленням статистичних характеристик і з'ясуванням виду розподілу. Модельними визнано об'єкти за результатами порівняння їх показників з середньостатистичними.

Досліджено стерильність зерен пилку індикаторних рослин (деревій звичайний - Achillea submillefolium Klok. та чистотіл великий - Chelidonium majus L.) навколо двох підприємств промислового птахівництва. Встановлено, що територія екологічного стресу довкола цих підприємств за своїми розмірами більш ніж на порядок перевищує розміри санітарно-захисної зони. Виявлено, що використання пилку чистотілу як фітоіндикатора несприятливих екологічних чинників забезпечує вищу чутливість у порівнянні з пилком деревію. Висловлено припущення про переважаючу роль аерозольних часток у порівнянні з газовою фазою викиду у збільшенні кількості стерильних пилкових зерен навколо підприємств промислового птахівництва.

Наведено екологічну оцінку родючості грунтів Центрального Лісостепу поблизу свинарських господарств різної потужності. Для оцінки агрохімічної якості грунтів використано результати біоіндикаційного дослідження: присутність рослин-індикаторів низької агрохімічної якості грунтів і ступінь їх домінування. Виявлено значний негативний вплив свинарських господарств на екологічний стан прилеглих територій та його закономірності. Обгрунтовано, що біоіндикація є інформативним методом виявлення антропогенного навантаження на стан навколишнього природного середовища. Встановлено, що свинарські господарства потребують удосконалення технологій утилізації відходів.

Дослідження кінетики формування асфальтосмолопарафінових відкладів (АСПВ) за допомогою методу "холодного стрижня" показало, що як для парафінистої, так і для малопарафіністої нафти швидкість росту відкладень описується експоненціальним рівнянням, константи якого лінійно залежать від температурного фактора - співвідношення градієнта температур між нафтою та стрижнем і температурою застигання нафти. Розрахунковим шляхом встановлено вплив товщини шару АСПВ і режиму руху нафти на швидкість утворення АСПВ на холодній стінці.

Показано, що вивчення екологічних особливостей популяцій кліщів є актуальною проблемою сучасного промислового птахівництва. Мета роботи - вивчення популяцій кліщів у птахогосподарствах з різною технологією утримання птиці. Таксономічний склад ектопаразитів визначено у птахогосподарствах, розташованих у зоні Центрального Лісостепу України в однакових грунтово-кліматичних умовах. Встановлено видовий склад кліщів промислового поголів'я курей, виявлено такі види: Dermanyssus gallinae, Tyrophagus farinae, Knemidocoptes mutans. За умовною шкалою до дуже сильного ступеня чисельності кліщів можна віднести батьківське стадо (утримання на підлозі, 120 діб) та курей-несучок (кліткове утримання), до сильного ступеня - бройлерів 42 діб, до середнього - бройлерів до 30 діб. Встановлено, що загальним домінуючим ектопаразитом промислових птахівничих господарств є курячий кліщ D. gallinae. Показано, що чисельність кліщів залежить від віку, технології і строку утримання птиці. Поширення ектопаразитів відбувається не тільки у пташниках, але і за їх межами на території птахогосподарства: в зоні відходів, на межі санітарно-захисної зони. Біотопи також є резервуарами знаходження кліщів, куди вони заносяться синантропними птахами і гризунами. Комплекс ветеринарних заходів, спрямованих на зниження популяції ектопаразитів, є важливою складовою екологічно безпечного виробництва продукції птахівництва. Проведення досліджень з вивчення формування популяцій кліщів за умов ведення промислового птахівництва є важливим для екологічного оцінювання впливу птахівничих підприємств на стан навколишнього середовища.

На прикладі виробничого циклу лише одного хімічного елемента продемонстровано суттєвий теоретичний рівень і характер антропогенного навантаження на довкілля від виробництва продукції птахівництва. Досліджено основні підходи до розрахунку балансу азоту на прикладі двох великих птахопідприємств України. Встановлено основні джерела надходжень та втрат азоту у процесі виробництва продукції птахівництва на рівні підприємства. Обгрунтовано доцільність такого розрахунку у контексті збалансованого розвитку підприємства та мінімізації антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище. Встановлено, що за безземельних систем виробництва продукції птахівництва колосальні втрати азоту зумовлено побічною продукцією.

Проведено критичний огляд та ретроспективний аналіз вітчизняної та іноземної літератури щодо поширення та еколого-біологічних особливостей Dermanyssus gallinae (червоного пташиного кліща). Розглянуто його основні морфолого-біологічні характеристики, систематичне положення, цикл розвитку, розмноження. Узагальнено оптимальні екологічні параметри, сприятливі для його розвитку. Проаналізовано негативний вплив та наслідки поширення D. gallinae за умов виробництва птахівничої продукції та перспективи екологічних досліджень в Україні.

Розглянуто основні тенденції розвитку та екологічні проблеми вітчизняного промислового птахівництва. Проаналізовано основні принципи екологічної експертизи у проектуванні птахопідприємств. Встановлено, що вивчення, аналіз і прогнозування впливу різних технологій сучасного птахівництва на стан навколишнього природного середовища потребують системних екологічних досліджень. Визначено екологічні основи виробництва продукції птахівництва: дотримання нормативно-правових вимог, проведення екологічного оцінювання, врахування соціальної складової.

Проведено біоіндикаційну оцінку стану атмосферного повітря Західного Криму на основі досліджень сосни звичайної (Pinus sylvestris L.). Морфометричні показники P. sylvestris варіюють у широкому діапазоні числових величин, до того ж рівень некротичного ураження хвої є найінформативнішою біоіндикаційною ознакою. Мінімальне ушкодження хвої встановлено на деревах контрольної ділянки, у інших досліджених місцях відзначено ушкодження хвої.

Вивчено властивості матричних зображень для природного класу напівгруп, породжених ідемпотентами, які пов'язані з 0-напівпростими матрицями. Виявлено, що властивості нескінченних напівгруп (що стосуються таких матриць) відрізняються від вивчених раніше властивостей скінченних напівгруп.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.822.21*801.8

Рубрики:

Pinales

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретико-методологічні підходи до підвищення кваліфікації та стажування інженерно-педагогічних працівників системи ПТО, а також навчально-програмну документацію з курсового підвищення кваліфікації усіх категорій таких працівників залежно від профілю, рівня професійної компетентності, індивідуальних запитів педагогів. Надано кваліфікаційні характеристики педагогічних працівників. З метою реалізації принципу "освіта впродовж життя" обгрунтовано потребу організації неперервного підвищення кваліфікації та зростання фахової майстерності педагогів системи ПТО.

Одержано критерій скінченності для напівгруп, породжених ідемпотентами з частковим нульовим множенням. Доведено, що нескінченна IPN-напівгрупа має нескінченний зображувальний тип. Описано IPN-напівгрупи ручного та дикого зображувальних типів у випадку скінченних напівгруп. Описано матричні зображення напівгрупи, породженої трьома ідемпотентами з циклічним нульовим множенням. Установлено зв'язок між зображеннями IPN-напівгруп та зображеннями сагайдаків.