Розкрито природу та масштаби дитячої праці в Україні, проаналізовано негативний вплив незаконних форм праці на здоров'я дітей. Розглянуто трудові права неповнолітніх: міжнародні стандарти з питань дитячої праці та відповідність законодавства України Конвенціям і Рекомендаціям Міжнародної Організації Праці. Висвітлено освітню стратегію щодо викорення незаконного використання дитячої праці в Україні. Значну увагу приділено питанням трудового навчання та виховання учнівської молоді в загальноосвітніх, професійно-технічних і позашкільних навчальних закладах, механізмам запобігання залучення дітей до несприятливих для них форм праці.

Раскрыта природа и масштабы детского труда в Украине, проанализировано негативное влияние незаконных форм труда на здоровье детей. Рассмотрены трудовые права несовершеннолетних: международные стандарты по вопросам детского труда и соответствие законодательства Украины Конвенциям и Рекомендациям Международной Организации Труда. Освещена образовательная стратегия по искоренению незаконного использования детского труда в Украине. Значительное внимание уделено вопросам трудового обучения и воспитания ученической молодежи в общеобразовательных, профессионально-технических и внешкольных учреждениях, педагогическим механизмам предотвращения привлечения детей к наиболее неблагоприятным для них формам труда.

Розглянуто поняття "вексель" і можливості його застосування підприємствами для організації кредитних відносин з банківськими структурами.

Розраховано концентрацію дифузанта Zn, введеного в газову фазу під час окиснення кремнію. У рівняннях не враховано утворення оксидантів. Рівняння розв'язано за допомогою підстановки Больцмана. Порівняння результатів із експериментальними даними свідчить про правильність прийнятих наближень.

Дисертація присвячена проблемі розвитку індивіда в соціокультурному контексті. Розглянуто поняття "соціальне буття культури" та "культура життя особистості" з використанням базових положень діалектичної методології та синергетичного підходу. Визначено, що особистісний сенс соціального буття культури зумовлений іманентним зв'язком культури і сутності людини. Запропоновано розуміння індивідуальної культури на підгрунті поняття "культура життя людини". Розглянуто основні проблеми формування суб'єктивності в системі вищої освіти. Оскільки культура органічно зв'язана з індивідуальним існуванням, доводиться, що соціальне буття культури набуває екзистенціального характеру.

Раскрыт исходный, синергетический смысл понятия самоорганизации, проанализированы схемы самоорганизационных процессов, методологические и мировоззренческие аспекты самоорганизационной теории в контексте целесообразности "погружения" синергетических схем в культурологическом направлении. Обоснована целесообразность создания субъектной модели социальной самоорганизации (ССО) как процесса становления социального бытия (СБ), описаны его структурные элементы, в частности, человек, общество и природа в контексте их становления в интерсубъективной среде. Рассмотрены модели культуры - классическая, неклассическая и постмодернистская, раскрыты аспекты культуры как человекомерного феномена, определены предпосылки культуры как универсального способа ССО. Освещена идея синергетики культуры как способа ССО, направленного на осмысление, выражение, сохранение и развитие человека и общества. Раскрыты истоки хаоса в индивидуальном бытии, интерсубъективности, социуме, а также самоорганизационный потенциал СБ на разных уровнях.

Вперше розроблено, теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено систему соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямовану на соціалізацію молоді, позбавленої батьківського піклування. Набули подальшого розвитку соціально-педагогічні засади впливу соціально-виховного середовища на становлення та розвиток вихованців інтернатних закладів. Удосконалено форми та методи соціально-педагогічної діяльності з особами-сиротами та молоддю, позбавленою батьківського піклування.

Лейкоз остается актуальной и сложной проблемой ветеринарной медицины в Уральском регионе. Представлены результаты эффективной работы по разработке и внедрению комплексной региональной программы оздоровительных противолейкозных мероприятий. Основу программы составляет комплексный подход к построению организационных и специальных мероприятий в оздоравливаемых неблагополучных пунктах с учетом экономических и технологических особенностей сельскохозяйственных предприятий. Особую значимость в результативности намеченных планов приобретает научное сопровождение на всех этапах разработки и реализации оздоровительных мероприятий, систематический контроль и корректировка методологических схем с учетом меняющейся эпизоотической обстановки.

Надано поняття "соціальне середовище" в структурі діяльності соціального гуртожитку. Проаналізовано вплив соціального середовища на особистість та охарактеризовано вплив особистості на середовище.

Розглянуто поняття "соціалізація" з філософської, культурологічної, психологічної, соціологічної та педагогічної позиції. Визначено, що термін є широковживаним у різних галузях наукової літератури, і кожна з них характеризує явище з точки зору свого дослідницького наукового спрямування. Більшість сучасних науковців визначають поняття "соціалізація" як двобічний процес засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище та систему соціальних зв'язків.

Вивчено особливості формування соціально-виховного середовища вихованців соціального гуртожитку для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Умовами створення соціально-виховного середовища виступають: наявність впливу суб'єктів, наявність об'єктів, позитивна спрямованість діяльності соціального педагога на підвищення рівня соціалізації мешканців закладу (реалізується через цілеспрямоване педагогічне спілкування, створення ситуації успіху та науково-методичне забезпечення процесу соціалізації).

Розглянуто поняття "молодь", подано два критерії її дослідження (віковий та критерій соціального становлення); виділено групи проблем (соціальні та особистісні), а також перелік завдань, з якими стикаються молоді люди у процесі розвитку: природно-культурні, соціально-культурні та соціально-психологічні. Наведено розширений перелік проблем вихованців соціального гуртожитку відповідно до "Інструкції з обліку роботи з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа...": міжособистісні проблеми, проблеми сім'ї, внутрішньоособистісні проблеми, проблеми залежностей, проблеми здоров'я, проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми зайнятості, соціально-економічні проблеми.

Наведено наукове обгрунтування системи соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, розглянуто поняття "система", визначено обов'язкову цілісність і наявність упорядкованості системоутворювальних зв'язків її компонентів. Розглянуто такі компоненти системи соціально-педагогічної діяльності соціального гуртожитку, спрямованої на соціалізацію вихованців закладу: мета (підвищення рівня соціалізації вихованців), зміст (створення соціально-виховного середовища в межах закладу), форми (індивідуальні, групові, масові) та методи роботи (педагогічні, психологічні, соціологічні та власне соціально-педагогічні), а також суб'єкти (адміністрація установи, соціальний педагог, фахівці закладів соціального спрямування) та об'єкти (вихованці соціального гуртожитку) соціально-педагогічної діяльності.

Розкрито зміст концептів "самоорганізація" та "соціальна самоорганізація". Досліджено методологічний потенціал концепту "соціальна самоорганізація" в контексті проблемного поля сучасного соціального пізнання, в якому здійснюється перехід до людиномірної соціальної онтології. В обгрунтуванні культури як способу соціальної самоорганізації базовими виступили філософсько-культурологічні дослідження. Визначено, що як нелінійний процес, соціальна самоорганізація похідна від "полісутнісної людини", здатної до творчо-деструктивної самореалізації. Зазначено, що полісутнісність людини визначає альтернативність способів соціальної самоорганізації, серед яких універсальним людиномірним способом виступає культура. Становлення соціального буття, що направляється культурою, визначено як соціокультурна самоорганізація. Для виявлення її специфіки введено поняття "культурогенний синтез" - керований культурою процес трансформації соціального хаосу в людиномірний соціальний порядок. Культурогенний синтез визначено екзистенціальним зв'язком людини та культури, в якому активізується осмислювання (розуміння) людиною навколишнього світу. Розкрито конститутивну роль розуміння як культуро- та людинотворчого феномену в становленні індивідуального буття, інтерсуб'єктивності, у взаємодії суспільства та природи.

На підставі дослідження динаміки обміну катехоламінів у 26 хворих з віддаленими наслідками закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ) під впливом курсу сенсорної депривації встановлено, що при цьому має місце збільшення частки хворих з нормальним вмістом досліджуваних показників, крім того, максимальні та мінімальні значення цих показників достовірно наближаються до меж фізіологічного коридору, але не досягають його. Обгрунтовано, що зміни вмісту катехоламінів у хворих з ЗЧМТ відображають десинхронізацію діяльності надсегментарних структур ВНС і ендокринної системи. Сенсорна депривація, знижуючи зовнішнє еферентне навантаження, створює умови для відновлення синхронності роботи двох основних регуляторних систем і відновлення функціональних можливостей ВНС.

На основании исследования динамики обмена катехоламинов у 26 больных с отдаленными последствиями закрытой черепно-мозговой травмы (ЗЧМТ) под влиянием курса сенсорной депривации установил, что при этом имеет место увеличение доли больных с нормальным содержанием исследуемых показателей, кроме того, максимальные и минимальные значения этих показателей достоверно приближаются к границам физиологического коридора, но не достигают его. Обосновано, что изменения содержания катехоламинов у больных с ЗЧМТ отражают десинхронизацию деятельности надсегментарных структур ВНС и эндокринной системы. Сенсорная депривация, снижая внешнюю эфферентную нагрузку, создает условия для восстановления синхронности работы двух основных регуляторных систем и восстановления функциональных возможностей ВНС.

Представлено результати комплексного обстеження основних клініко-неврологічних, гемодинамічних та метаболічних змін в організмі хворих з віддаленими наслідками закритої ЧМТ. У 100 хворих із синдромом вегетативної дисфункції (СВД) у віддаленому періоді закритої ЧМТ виявлені суб'єктивні та об’єктивні порушення діяльності надсегментарних структур, які свідчать про десинхроноз та дисбаланс їх діяльності, тобто про формування дизрегуляційної патології в цих відділах вегетативної нервової системи (ВНС). Виявлені відхилення корелювали зі змінами гемодинаміки та порушеннями нейрогуморальної ланки симпато-адреналової системи, біоелектричної активності структур мозку. Водночас у цих хворих мали місце порушення когнітивних функцій та психоемоційної сфери. Проведення хворим з СВД травматичного генезу курсу програмованої сенсорної депривації, яка спрямована на нормалізацію діяльності функціональних систем лімбіко-гіпоталамічних структур, внаслідок зменшення афферентного імпульсного навантаження та пов'язаного з цим посилення внутрішньосистемних процесів відновлення синхронізації та збалансованості, поліпшувало стан когнітивних і психоемоційних проявів. Водночас поліпшувались, а за рядом показників і нормалізувалися клініко-неврологічні, гемодинамічні та біоелектричні показники стану надсегментарних структур ВНС. Останні слід розглядати як зменшення дизрегуляційної патології у хворих з СВД внаслідок закритої ЧМТ за рахунок відновлення центральної регуляції надсегментарних структур ВНС. Отримані дані свідчать, що відновлення діяльності функціональних систем лімбіко-гіпоталамічної ділянки мозку можливо розглядати як патогенетично обумовлені засоби корекції порушень діяльності ВНС у хворих із закритою ЧМТ.

Зроблено першу спробу осмислення створювального потенціалу освіти через концепти "створювальні сили" і "створювальне знання". Зауважено, що аналізу проблем сучасної освіти, об'єднаних глобальним проєктом "нове Просвітництво", передують онтологічні та теоретико-методологічні роздуми щодо створювальності знання та створювальних сил освіченої людини. Антропологічний вимір освіти розкрито у специфіці становлення складного мислення, в аналізі філософсько-культурологічних і філософсько-психологічних засад навчальної діяльності, в методологічно-методичних положеннях психологічної філософії. Засадничою думкою дослідження є те, що освіта стає людиностворювальною та людяномірною, якщо її зміст, методологічний та методичний інструментарій сприяють єдності теорії і практики, знання і життя, людини і світу. Провідна роль у досягненні цієї єдності належить філософському знанню як "створювальному людинознавству". Активізація створювальних сил знання визначає зміст гуманітарних освітніх практик, особливості самоосвіти, забезпечує якість освітнього результату та ефективність інноваційних освітніх технологій.

Індекс рубрикатора НБУВ: З845.44

Рубрики:

Щілинні антени

Шифр НБУВ: Ж27665/рад. эл. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подано результати осмислення моральності як процесу культурно-історичного самовизначення людини у виборі між добром і злом. Увагу акцентовано на темпорально-історичних аспектах морального пошуку, які розкривають процесуальність моральності, на проблемах антропного часу, свободи, що реалізується в історії, на культурогенних підставах морального самовизначення людини.