На підставі порівняльного аналізу математичних і філософських знань античності проведено науково-філософський епістемологічний аналіз становлення системних підвалин філософського раціоналізму. Проаналізовано історію розвитку раціональності, починаючи від її зародження в античній математиці та філософії до занепаду класичних форм даного вчення у еліно-римський період. У процесі дослідження виявлено такі принципові положення в історії розвитку раціоналізму як перехід від емпірико-факультативної до доказової та дедуктивно-діалектичної побудови наукового знання, від дискретної математики до континуальної, а потім від класичної до математики неперервних величин. Відзначено, що перші теоретико-філософські системи наукового пізнання елеатів, Геракліта, Левкіппа - Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура здійснено на підставі синтезу методів доказу та діалектики. Акцентовано увагу, що криза, по суті, виявляє факти, які не вкладаються у раніше сформовану систему принципів раціональності та потребує її перегляду й переходу на новий рівень, результатом якого є побудова нового теоретичного знання та його філософського обгрунтування.

  Скачати повний текст

Розглянуто антропологічний аспект віртуальної реальності. Досліджено її сучасний концепт і постать концептуального персонажу. Окреслено проблему антропологічного виміру віртуальної реальності, розглянуто його природу й особливості. На підставі порівняльного аналізу концепції психології віртуальної реальності (О.М.Носова) та філософського дискурсу переживання (С.Л.Франка, Ж.П.Сартра, Ж.Батай) встановлено, що джерелом та умовою її актуалізації є спонтанне переживання. Продемонстровано, що особливості антропологічного виміру віртуальної реальності репрезентативно виражені феноменами рекурсії, трансценденції, гри. Досліджено симулякру та симуляції як засоби об'єктивації віртуальності. Встановлено, що антропологічний вимір віртуальної реальності є джерелом символічного середовища, в якому мешкає людина.

  Скачати повний текст

Досліджено роль ідеології у формуванні світовідношення і цілепокладання людини в індивідуальному та колективному аспектах. Розглянуто ідеологію та її антропологічні аспекти у різних проблемних полях, а не як окремий предмет дослідження. Проаналізовано антропологічні моменти ідеологічних процесів: інтерполяцію, суб'єктивність, відчуження, ідеологічну маніпуляцію, гегемонію, функціонування ідеології у різних полях. Наведено результати філософсько-антропологічного аналізу практик деідеологізації та тези про "вічність ідеології", розглянуто питання існування ідеологічно нейтральних суспільних практик. Доведено, що антропологічна обумовленість ідеології полягає в її залежності від глибинних аспектів людської природи. Зроблено висновок, що ідеологія є однією з ключових детермінант людського буття, сформована в результаті взаємодії індивідуального несвідомого, цілепокладання людини та суспільних запитів.

  Скачати повний текст

На підставі концепцій суб'єктивної темпоральності виділено три антропологічні моделі співвідношення часу та суб'єктивності, які виходять за межі спільного бачення внутрішнього часу як тривалості й утворюють разом смисловий простір атропології тривалості. Показано, що дані моделі характеризуються акцентом на певному модусі часу, а саме: минулого, теперішнього або майбутнього, що зумовлює антропологічні характеристики. Модель "антропології пам'яті" експлікується на матеріалі філософії тривалості А. Бергсона, модель "антропології діалогу" грунтується на діалогічній філософії (М. Бубера, Ф. Розенцвейга, О. Розенштока-Хюссі, Ф. Ебнера), а модель "антропології Іншого" реконструйовано на підставі філософії Е. Левінаса. Досліджено трансформацію антропологічних характеристик у даних моделях тривалості. Увагу приділено аспекту інтерсуб'єктивності, виявлено його зв'язок зі сприйняттям тривалості та розглянуто як основний чинник процесу суб'єктивації. Запропоновано виділення антропологічних моделей тривалості як можливої методології аналізу сучасного стану філософської антропології. Проаналізовано поетику антропології тривалості як зміну мови, методів і умов побудови філософського та літературного тексту, зумовлену зміною парадигм теморальної антропології. На підставі аналізу поетики показано, що процес вкорінення у культурі антропологічних настанов відбувається як зміна мови висловлювання, спричинена трансформацією уявлення про суб'єктивну темпоральність.

  Скачати повний текст

Визначено особливості репрезентації співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічної форми дискурсу у творчості М.Фуко. Зазначено, що філософія М.Фуко втілює у собі характерні риси постструктуралістського мислення, репрезентує співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічну форму дискурсу, яка визначає процес соціалізації людини. Здійснено аналіз першоджерел і критичних робіт, присвячених творчості М.Фуко та показано необхідність дослідження феноменів норми й аномалії через їх відношення до системи мови як засобу реалізації владних відносин, детермінованих межами конкретних явищ сексуальності та божевілля у контексті структуралістської концепції М.Фуко.

  Скачати повний текст

Досліджено фундаментальне логічне відношення між буттям та його іншим, яке розглянуто як основу для можливого синтезу "класичної" та "некласичної" філософій. Відзначено, що відношення "буття - його інше" має прояв у системі всіх філософських категорій (всезагального - одиничного, необхідності - випадковості, єдиного - множинного, сутності - існування, суб'єкта - об'єкта). Наголошено, що зазначене відношення має прояв через відношення суб'єкт - об'єкт. Акцентовано на актуальності категорії "буття". Доведено, що логічне відношення "буття - його інше" може використовуватися як основа для синтезу класичного та некласичного філософувань. Це дозволяє розглядати історію філософії в єдності різноманіття як єдину систему.

  Скачати повний текст

Досліджено онтологічний статус, основні онтологічні характеристики віртуальної реальності, встановлено особливості віртуальної реальності, представленої технічними засобами. Визначено смислові навантаження, якими наділено поняття "віртуальний" в історії філософії та науковому дискурсі. Виявлено еврестичний потенціал постнекласичної філософії для з'ясування онтологічного статусу віртуальної реальності. Зазначено, що постмодерністська методологія дозволяє визначити віртуальну реальність як інтерактивну, символічну реальність, що містить у собі нестачу реальності та внаслідок цього є умовою пошуку істини, виступає постійним нагадуванням про існування розрізнення між буттям та його формами. Встановлено, що для даного типу реальності характерні нон-фінальна процесуальність та високий креативний потенціал. Обгрунтовано твердження, що на відміну від віртуальної реальності як такої, яка завжди нагадує про існування забуття реальності (буття) у формах її представлення, віртуальна реальність, створена інформаційними та телекомунікаційними технологіями, навпаки, призводить до забуття реальності, стверджуючи можливість абсолютного та вичерпного представлення буття технічними засобами. Зазначено, що внаслідок перманентної процесуальності віртуальної реальності об'єкт, простір, час, причинність у ній інвертуються, знаходяться у процесі постійної зміни.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему з'ясування методологічних і евристичних можливостей категорії внутрішньої форми у контексті філософсько-гуманітарного пізнання. Встановлено співвідношення внутрішньої форми з фундаментальними філософськими категоріями - формою та структурою, а також з важливими для гуманітарного пізнання поняттями "символ", "образ", "сутність" і "установка". Досліджено основні концепції внутрішньої форми, розроблені науковцями Європи. Відзначено, що мовна практика застосування цієї категорії дозволяє раціоналізувати внутрішню форму та теоретично її дослідити. Доведено, що завдяки особливому онтологічному статусу, внутрішня форма має певні когнітивні та смислотвірні якості. Це зумовлює визначне місце внутрішньої форми у процесі одержання наукового знання. Обгрунтування та реалізація сучасного методологічного підходу до внутрішньої форми базується на розумінні зазначеної категорії як важливого елемента процесів символізації, засобу інтерпретації, а також на тлумаченні внутрішньої форми як "діалогічної" моделі пізнання, що базується на взаємодії її складових.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено з'ясуванню специфіки проблематики людського пізнання під кутом зору концепції філософського символізму. Розглянуто поняття "символ" та "символізація" на засадах базових положень діалектичної методології та комунікативно-діалогічного тлумачення соціокультурного універсуму. Визначено, що символ як філософсько-культурологічна категорія актуально релевантний для осягнення інтенційованості, механізмів форм людського пізнання; акцентовано увагу на динамічній природі символа (процесуальність символіки) у соціокультурному та спекулятивному пізнанні, обгрунтовано його суттєвий діалогізм, людиновимірність та орієнтованість на творче перетворення дійсності. З'ясовано продуктивність використання у гносеології та методології пізнання концептуальних моделей філософського символізму.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження соціальної віртуальної реальності з позицій тих трансформацій, яких зазнає "суб'єкт" у віртуальній реальності в процесі її актуалізації/конструювання. Розглянуто теоретичне зрушення, яке відбулося в концептуалізації гри - від категорії естетики до категорії соціальної філософії - та збіглося з практичними соціальними перетвореннями, що знаменували собою проникнення гри в усі сфери життя. Проаналізовано феномен соціальної віртуальної реальності в двох його аспектах: віртуальність соціальної реальності та соціальність віртуальної реальності. Визначено фактори віртуалізації сучасного життя та механізми актуалізації/конструювання соціальної віртуальної реальності. Сформульовано основні принципи комунікативних практик "суб'єкта" у соціальній віртуальній реальності - (інтер)текстуальність, анонімність, ігри з ідентичностями, які дозволили аргументувати положення про те, що суб'єкт у віртуальній реальності функціонує як "віртуальний персонаж" і саме на рівні взаємодії віртуальних персонажів відбувається актуалізація/конструювання/симулювання соціальної віртуальної реальності. Доведено, що основною стратегією комунікативних практик в Інтернеті є іронія.

  Скачати повний текст

Висвітлено можливості іманентистського підходу у феноменології як методологічної альтернативи трансценденталізму. На основі діалектичної реконструкції "предметного" у рамках "речі" установлено, що межі інтенціонального предмета мають не тільки дескриптивний, а і категоріальний характер. Уперше інтенціональний предмет розглянуто як конституйований за допомогою специфічної "комунікативної" субстанції - енергеми. У структурі інтенціонального предмета виявлено наявність ейдетичної форми темпоральності. Визначено ейдетичний статус і можливість феноменологічної фіксації становлення. Запропоновано "генологічний" метод дослідження феномена, реконструйований на основі робіт О.Ф.Лосєва. Запропоновано критерії, що дають змогу визначати межі феноменальних специфікацій, а також визначати ступінь конституйованості "речі" у контексті свідомості.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне вивчення антропології дарунку та віддяки, яка маніфестована у сучасних філософських і богословських дослідженнях. Дарунок та віддяку розглянуто як універсальний атропологічний феномен, у дослідженні якого протягом останнього сторіччя брали участь представники різноманітних гуманітарних дисциплін, що утворюють своєрідну традицію вивчення дарунку, з якою полемізують деякі сучасні філософи-постмодерністи та християнські теологи. Значну увагу приділено походженню та розвитку найбільш послідовної версії постмодерної філософії дарунку Ж.Дерріда. Докладно проаналізовано її антропологічний вимір. Накреслено дослідницькі шляхи, які приводять деконструкцію до необхідності вивчення проблематики дарунку та віддяки на теренах християнства та християнської теології. Проаналізовано зворотній дослідницький рух з боку християнської теології назустріч деконструкції, який був здійснений у пост-метафізичній філософії та теології "дарунку-даності" Ж.-Л. Маріона. Компаративний аналіз позицій щодо дарунку та віддяки у деконструкції Дерріда та теології Маріона дозволяє з'ясувати, що антропологічні парадигми, в яких концептуалізують дарунок і віддяку постмодерний і християнський дискурси, постають такі, що пересікаються та конфронтують один з одним. Також виявляються теологічна та соціокультурна обумовленість конфлікту філософського та теологічного дискурсів, які проблематизують дарунок та віддяку. Розглянуто пост-секулярний стан сучасного суспільства на Заході та Сході Європи. Зроблено висновки щодо можливості пристосування накресленої у працях Маріона "іконічної" моделі комунікативної антропології для опису стану людини пост-секулярного світу.

  Скачати повний текст

Наведено історико-філософський та соціокультурний аналіз дискурсу орієнталізму. Орієнталізм - пізнавальна, культурно-смислова дискурсивна єдність, що в західноєвропейському культурому середовищі репрезентує комплекс знань, уявлень, кривотлумачень та стереотипів про різноманітні артефакти східних культур. У найвідомішій експлікації, автором якої є американський дослідник Е. Саїд, орієнталізм тлумачиться як владний дискурс, що специфічно відображає тип гуманітарного (канонічного) знання про Схід (Іншого). В дискурсі орієнталізму стимульовано й узагальнено характеристики незахідних цивілізацій, які як уявлення про Іншого експлікують у правилах щоденного слововжитку дію культурної сили європейського самопізнання. Головні зусилля критики, яка аналізує феномен орієнталізму, становлять спробу перегляду канону репрезентації Іншого в західній культурі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано діалог як засіб комунікації та об'єкт філософського пізнання. Класифіковано історико-філософський матеріал і виділено особливості концептуальних підходів до діалогу у XX ст. Діалогічні концепції XX ст. розподілено як особистісно-орієнтовані та інформаційно-дискурсивні. Виявлено специфіку сучасних комунікативних процесів, що за певних умов мають дискурсивний характер. На підставі аналізу структурних і функціональних елементів діалогу та дискурсу визначено їх відмінні риси та характер взаємодії. Соціальний дискурс класифіковано за двома типами - інституціональним і неінституціональним, виділено його форми та вдосконалено типологізацію дискурсу. Визначено умови переходу від діалогу до дискурсу. Розглянуто засоби масової комунікації та соціальних досліджень у контексті діалогічних форм їх функціонування. Показано важливу роль соціального дискурсу у сучасних соціокомунікативних процесах. Здійснено аналіз сучасного політичного, економічного, міжрелігійного та педагогічного дискурсів, визначено діалог як оптимальну форму сучасних комунікативних процесів.

  Скачати повний текст

Визначено основні характеристики еволюції поняття досвіду в західних філософських системах, становлення яких спричинено впливом перетворення філософської думки у німецькому ідеалізмі у XIX - XX ст. На підставі історико-філософського топологічного аналізу основних положень стосовно досвіду, наявних у межах західної філософії від Античності до XX ст., відтворено цілісну картину передісторії та історії філософського аналізу досвіду у Канта та Гегеля, що зумовили рамки подальшої еволюції змісту поняття досвіду, визначені напруженням поміж епістемологічним і герменевтичним підходами. Установлено, що еволюція поняття досвіду відбувалася як діалектичний процес визначення досвіду у термінах фактичності й історичності в основних течіях філософії Заходу XIX - XX ст. На підставі аналізу основних рис історії поняття досвіду в західній філософії XIX - XX ст. створено концепцію еволюції цього поняття, яка узагальнює специфіку підходів до аналізу досвіду щодо філософських теорій неокантіанства, прагматизму, аналітичної філософії мови, феноменології та герменевтики, а також особливості впливу цих підходів на формування завдань сучасної епістемології, філософії мови та філософії науки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феномен екзистенційної багатовимірності риторики як одного з культуротвірних факторів життєдіяльності людини. Відзначено щодо проблемності самоідентифікації сучасної людини в атмосфері інфляції слова та вербальних маніпуляцій і потреби у відродженні гуманного ставлення до сили слова. Знайдено причини суперечливих поглядів на риторику в ігноруванні її багатовимірної екзистенційної природи, зведенні її інтегральності до окремого прояву технології ораторства, софістики, стилістики, порожньої пишномовності. Виявлено, що аналіз екзистенційних вимірів риторики розміщує риторику у філософському контексті, репрезентуючи її як одну з універсалій людского буття у світопознанні та світостворенні. Надано визначення риторики як "екзистенційної вербалізації буття". Розкрито кореляцію між екзистенціалами людського буття та їх втілення у риториці. Фундаментальними екзистенційними вимірами риторики визначено "риторику пізнання", "риторику влади", "риторику порозуміння". "Риторика пізнання" детермінована екзистенціалом "воля до істини", пов'язана з глибинними проблемами людського буття у світі: самопізнанням та пізнанням світу, творчістю, потягом до свободи, любові, відповідальності, діалогізму. За надлишку владних амбіцій промовця, який виявляє волю до влади у монополізації істини, риторика перетворюється у "вербальну зброю", здатна породжувати фанатизм і соціально-небезпечну ідеологію. Антропологічний баланс як гармонійна єдність людських потенцій зумовлює розгортання риторичного ідеалу як гуманнотворчого мистецтва красномовця, що затверджує вищі цінності буття. Екзистенціал "воля до порозуміння" детермінує "риторику порозуміння", що стає засобом конструктивного обговорення та вирішення проблем буття у ситуації глобальних криз і конфліктів.

  Скачати повний текст

Досліджено естетичний досвід і засади його онтологічної укоріненості у бутті людини. Запропоновано онтологічний підхід до розуміння дослідженого феномену, що не обмежується аналізом його гносеологічних параметрів. Доведено імпліцитний зв'язок естетичного досвіду з поняттями "досвід", "досвідченість", "здатність", "здібність". Висвітлено значущість дослідженого феномену у становленні структури людських здібностей. Проведено синхронічний і діахронічний аналіз ролі естетичного досвіду в генезі чуттєвої культури людини. На тлі історичної динаміки форм здійснення естетичного висвітлено модуси естетизації реальності. Визначено політичні та педагогічні стратетегії залучення естетичного досвіду в сучасні соціокультурні практики.

  Скачати повний текст

Розглянуто лінгвістичні дисципліни (фонетику, словотвір, морфологію, синтаксис) у вигляді системи із даними концептом, структурою та субстратом. Визначено, що це наочно демонструє можливість застосування системного підходу до мови. Вперше проведено порівняння категоріального базису природної мови та мови тернарного опису (МТО), який необхідний для якісного аналізу іраматичних одиниць. Проведено аналіз граматичних одиниць російської мови засобами МТО, висвітлено перспективи застосування формул МТО у прикладній лінгвістиці. Проведено порівняльний аналіз структурних схем простого речення та його вираження у межах МТО. Вперше проведено порівняльний аналіз ідентичних текстів російською, англійською та латинською мовами й їх формульних виражень засобами МТО та логіки предикатів. Доведено, що МТО має більше виражальних можливостей. Розроблено можливість використання МТО як допоміжного механізму компаративної лінгвістики. Показано можливість використання МТО як допоміжного механізму машинного перекладу.

  Скачати повний текст

Подано філософську концепцію знання як цілісної інтелектуальної форми, що репрезентує буття для свідомості. Аргументовано необхідність розвитку епістемології як філософської теорії знання на відміну від західних епістемологічних студій, що подають епістемологію як метатеорію наукового знання, тобто як інструментальну науку. Детально проаналізовано знання в аспектах: екзистенціальних особливостей становища людини в світі; соціального відношення; структури образу як вихідної одиниці людини в світі та базової одиниці знання; вихідних компонентів знання в його зв'язках з пізнавальними процесами. Розглянуто знання у трикомпонентній будові (наданості, конструктивності, смисловому компоненті) та як форму і результат активної конструктивної діяльності людської свідомості стосовно видобування універсуму людського бачення дійсності, в якому провідну роль грають смислові орієнтири, іманентні природі свідомості та фундаментальні за значущістю. Через них знання постає органічно вписаним до культурно-історичного процесу. Висвітлено аспекти зв'язку епістемології з культурними та історико-філософськими традиціями.

  Скачати повний текст

Проведено культуро-філософський аналіз ідеї інтертекстуальності як феномену взаємодії текту з семіотичним культурним середовищем. Досліджено питання, пов'язані з новим, некласичним розумінням тексту, згідно з яким текст (у широкому сенсі) не лише відображає реальність, а й сам є реальністю культури і, відповідно, - реальністю цілого світу. Проведено теоретико-філософський аналіз постструктуралістського текстоцентризму, провідних текстологічних теорій сучасності, комунікативної природи тексту. Досліджено механізми та типи інтертекстуальних зв'язків культури та функції інтертекстового аналізу. Проаналізовано семіотику інтертекстуальності шляхом порівняння феномена діалогізму як семіотики, орієнтованої на процес, та феномена інтертекстуальності як семіотики, орієнтованої на код. Акцентовано увагу на моментах інтертекстуальності: жоден новий текст не може бути визначеним як автономний через обов'язкову присутність у ньому інших текстів; тексти функціонують лише у дискурсивній частині культури. Формулювання сучасної цілісної концепції культури неможливе без детального дослідження ідеї інтертекстуальності.

  Скачати повний текст