Уперше проведено комплексну алелопатичну оцінку рослин і ризосферного грунту бузку з урахуванням сортових особливостей. Установлено, що його алелопатична активність та фітотоксичність ризосферного грунту обумовлені вмістом фенольних сполук. Визначено, що рослинні рештки бузку є одним з основних факторів алелопатичної грунтовтоми. Виявлено порушення синтезу основних фотосинтетичних пігментів та одночасне збільшення даної активності, вмісту проліну та фенолів, активності поліфенолоксидази у листках сіянців бузку, які зростають у грунті з-під довготривалої культури S. vulgaris та в процесі внесення рослинних решток у паровий грунт, що є проявом стресового стану рослин. Доведено, що Syringa vulgaris є аутоінтолерантним видом, тобто негативно реагує на власні алелопатично активні речовини, що накопичуються в грунті внаслідок його довготривалого вирощування. Досліджено, що спільне застосування негуміфікованої (Brassica rapa var. oleifera) та гуміфікованої органічної речовини підвищує адаптаційну здатність Syringa vulgaris до алелопатичного стресу. Зазначено, що такий ефект можна пояснити активізацією процесів мікробіологічного руйнування фітотоксичних алелопатично активних речовин.

  Скачати повний текст

Вивчено етіологію аскохітозу огірка, визначено поширеність, розвиток, механізм та потенційну шкодочинність даної хвороби, притаманної для умов зимових блокових теплиць і представлену та домінуючу в змішаному фітопатокомплексі. Досліджено форми прояву зазначеної хвороби, зокрема, листкову, стеблову, прикореневу, ураження генеративних органів, які передчасно відмирають і ламаються стебла, розкрито негативний вплив хвороби на кількісні та якісні показники врожаю. Проаналізовано епіфітотійну особливість розвитку хвороби на основі біологічного циклу розвитку ендогенного міцелію, нестатевого пікнідіального Ascochyta cucumeris Fautr. et Roum і статевого плодоношення (Didymella bryoniae (Pass.) Rehm, що формуються епізодично. Розглянуто основне джерело інфекції - уражені рослинні рештки. Доведено, що поширеність і розвиток хвороби залежать від гідротермічного режиму у тепличних спорудах, хімічна дезінфекція рослин та культиваційних споруд і термічне знезараження грунту знижує життєздатність пікнідіального плодоношення збудника аскохітозу на рослинах на 55,3 - 66,6 %. Висвітлено особливості застосування фунгіцидів способами обприскування рослин, унесення їх у тепличний грунт та баковими сумішами з мінеральними добривами, а також виготовлення на їх основі пасти для терапії аскохітозних стеблових некрозів. Визначено напрями боротьби з аскохітозом за допомогою гриба-антагоніста Trichoderma harzianum Rifai способом обприскування рослин огірка та в формі пасти для терапії стеблових некрозів, економічну доцільність застосування фунгіцидів і гриба-антагоніста.

  Скачати повний текст

Вивчено викопні рештки м'якотілих представників вендоедіакарської фауни та слідів життєдіяльності у відкладах верхнього венду та нижнього кембрію Подільського Придністров'я. Встановлено, що найбільш численними та різноманітними рештками представників Vendiata характеризуються ломозівські верстви могилів-подільської серії. Показано, що у відкладах канилівської та балтійської серії викопні метазоа зустрічаються спорадично. З'ясовано, що іхнофосилії, навпаки, більше представлені в канилівській і балтійській серіях. На підставі аналізу розподілу метазоа Придністровський докембрійський комплекс розділено на могилів-подільський та канилівський підкомплекси, які характеризують однойменні світи. Складено опис 24-х видів метазоа та іхнофосилій з яких сім форм вендіт нові для науки. Побудовано схему реконструкції могилівського басейну. Доведено, що результати даних досліджень можуть бути корисні для комплексного вирішення проблем стратиграфії, історії геологічного розвитку та розподілу корисних копалин у верхньодокембрійських відкладах, а також в процесі подальшого вивчення питань загального та філософського характеру, пов'язаних з розвитком життя в докембрії.

  Скачати повний текст

Вивчено вендські відклади Волині, а саме: їх стратиграфію, речовинний склад й органічні рештки. Установлено, що верхньовендські відклади містять численний та різноманітний мікрофітопланктон. Описано 38 видів мікрофітосилій, один з яких новий, і 2 види макроводоростей, знайдених у 28-ми свердловинах, які розбурили вендські породи. Складено палеонтологічний атлас. На підставі цих комплексів проведено стратифікацію та кореляцію вендських відкладів, запропоновано уточнену стратиграфічну схему вендських відкладів Волині (границю між редкінським і котлинським горизонтами перенесено в підошву колківської світи). Розроблено наукові засади для створення стратиграфічних схем, яку можна використовувати під час геологічної зйомки та побудови різномасштабних геологічних карт вендських відкладів та інших спеціальних карт.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано та практично доведено можливість одержання сталих урожаїв насіння люцерни на незрошуваних землях. Розроблено ефективні заходи, спрямовані на підвищення насіннєвої продуктивності, зменшення енерговитрат на вирощування люцерни, збагачення грунту кореневими рештками культури та біологічним азотом. Встановлено кореляційні зв'язки між урожаєм насіння й основними факторами, які впливають на його формування. Розроблено екологічно безпечну ресурсозберігальну технологію удобрення люцерни на незрошуваних землях, розраховано баланс елементів живлення. Визначено ефективність позакореневого підживлення рослин азотом у фазу плодоутворення культури. Досліджено реакцію люцерни, зокрема, у формуванні кореневої системи, на способи основного обробітку грунту. Розраховано баланс гумусу та грошовий еквівалент підвищення грунтової родючості. Обгрунтовано доцільність застосування на насінниках люцерни регуляторів росту рослин з метою раціонального використання фотосинтетичної активної радіації та гідроресурсів, послаблення негативної дії несприятливих погодних умов. Визначено оптимальний строк сівби та запропоновано надійні заходи захисту люцерни від бур'янів. Проведено комплексне оцінювання сортового складу люцерни, якості урожаю надземної біомаси сортів культури, тривалості використання посівів на насіння.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив технологій вирощування сільськогосподарських культур на динаміку органічної речовини легких за гранулометричним складом грунтів Полісся. Виявлено позитивну дію тривалого застосування грунтозахисних агротехнологій на відтворення запасів органічної речовини дерново-підзолистого грунту. Показано, що зміни відбуваються переважно у її негуміфікованій частині - рослинних рештках і, особливо, детриту. Установлено суттєвий вплив глейового процесу на дегуміфікацію дерново-підзолистого грунту. Розроблено спосіб визначення детриту в легких за гранулометричним складом грунтах. Досліджено його основні властивості. Виявлено особливості динаміки структури органічної речовини грунту, зокрема, її негуміфікованої частини (органічних решток та детриту), що дає можливість контролювати її стан завдяки застосуванню агротехнічних заходів. Запропоновано дані щодо вмісту негуміфікованої органіки (рослинних решток та детриту) використовувати як показники, що характеризують агрофізичний стан та рівень родючості грунтів.

  Скачати повний текст

Досліджено детальну стратиграфічну будову олігоценових відкладів північного схилу Українських Карпат і фаціальні особливості горизонтів-маркерів олігоцену. Вперше проведено комплексний седиментологічний аналіз ролі різних груп організмів в утворенні порід олігоценових відкадів Українських Карпат, серед яких вперше виявлено рештки прокаріот та їх донні асоціації - цианобактеріальні мати. Розкрито продотвірне значення прокаріот для бітумінозних порід вапняково-кременевих горизонтів-маркерів. Виділено бентоно- та планктоногенну фації горизонтів-маркерів, складених відповідно фосілізованими цианобактеріальними матами та коколітовими вапняками (можливо діатомітами). На підставі результатів аналізу геохімічної спеціалізації порід цих горизонтів та особливостей їх літології виділено флюїдну частину мікроелементного складу та доведено визначальну роль донних флюїдів в утворенні геохімічної та біологічної аномалій олігоценових відкладів Карпат. Із використанням даної моделі їх утворення обгрунтовано загальні біостратиграфічні критерії для визначення стратиграфічних рівнів маркувальних горизонтів, сформованих породотвірними рештками цианофітів, планктонних водоростей, зообентосу та риб.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень впливу способів обробітку грунту, добрив і гербіцидів на показники родючості грунту у кормовій сівозміні, а також економічні та біоенергетичні показники. Установлено, що щільність складення грунту залежить від вирощуваних культур та змінюється протягом періоду їх вегетації, залежно від цього проявляється вплив на нього способів основного його обробітку. З'ясовано, що багаторічні трави у рік посіву та перший рік використання поліпшують структуру грунту незалежно від способів його обробітку, а мінеральні добрива, внесені за наявності у грунті гною, на дану щільність не впливають. Виявлено, що запаси продуктивної вологи в оброблюваному шарі грунту у перший рік застосування плоскорізного обробітку та у наступні є такими ж, як у разі оранки. За вирощування ячменю у метровому шарі грунту спостерігається тенденція до збільшення й нагромадження вологи за плоскорізного обробітку. Відзначено, що за цього обробітку у разі вирощування всіх досліджених культур є наявною тенденція до збільшення вмісту основних елементів живлення рослин у грунті, що взаємопов'язано з поверхневим закладенням добрив і поживних рештків. Установлено, що у перший рік застосування плоскорізного обробітку грунту кількість бур'янів незначною мірою відрізняється за способами обробки, на другий і третій - збільшується у 1,5 - 2 рази у порівнянні з оранкою. У разі застосування добрив і гербіцидів за умов вирощування кукурудзи на силос способи основного обробітку грунту впливають на продуктивність культури майже однаково, за цього урожай зеленої маси за оранкою складав 552 ц/га, за плоскорізного обробітку - 556 ц/га. За вирощування ячменю з підсівом конюшини й у разі культивування конюшини спостережено тенденцію підвищення врожайності, урожай зерна за оранкою становив 35,9 ц/га, у разі плоскорізного обробітку - 36,7 ц/га. Зроблено висновок, що плоскорізний обробіток грунту є меншою мірою енергоємним у порівнянні з оранкою.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему ідентифікації загальних ознак (видової належності, віку, статі, краніотипу, форми обличчя) невідомої особи за анатомічними, рентгенографічними, рентгенограм-метричними, мікроскопічними характеристиками під'язикової кістки (К) та її остеохондреальних з'єднань. Проведено анатомічне дослідження під'язикових кісток людини та деяких свійських тварин (корови, свині, собаки) та розроблено адекватні критерії видової та статевої належності кісткових рештків. За результатами рентгенограм-метричних досліджень ПК визначено факторні критерії диференціації їх статевої належності. На підставі одно- та багатомірного статистичного аналізу рентгенограм-метричних параметрів під'язикової кістки запропоновано методику визначення сомато-, краніометричних параметрів, сомато-, краніотипу та форми обличчя з застосуванням регресійних рівнянь. Базуючись на даних рентгенографічного та гістологічного досліджень ПК та її остеохондріальних з'єднань, визначено достовірні критерії їх вікової градації.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості росту, розвитку та формування продуктивності гібридів кукурудзи різних груп стиглості залежно від строків сівби, заходів захисту рослин від бур'янів за різного рівня покриття грунту рослинними рештками попередника. Визначено найбільш адаптивні біотипи кукурудзи для вирощування в зоні західного Лісостепу України. За комплексом ознак виділено ранньостиглий гібрид "Дніпровський 181 СВ", який характеризується найменшою вологістю зерна (30 - 32 %), високими показниками врожайності (7,13 - 7,55 т/га) і адаптивністю до енерго- та ресурсозберігальних технологій. З'ясовано, що за умов західного Лісостепу для гібридів "Дніпровський 181 СВ" і "Кремінь 200 СВ" оптимальною є сівба в третій декаді квітня, а середньостиглого "Солонянський 298 СВ" - не пізніше 25 квітня. За сівби у першій декаді травня доцільно використовувати середньоранній гібрид "Кремінь 200 СВ", який характеризується високою продуктивність та найменшою мірою підвищує вологість зерна. На полях з розсіванням післяжнивних решток попередника доцільно застосовувати більш пізні строки сівби кукурудзи та використовувати високоефективні грунтові (харнес, 2,5 л/га) та страхові (майсТер, 150 г/га) гербіциди. За умови використання лише одного з препаратів з метою ресурсоощадження перевагу доцільно надавати післясходовому гербіциду майсТер.

  Скачати повний текст

У дисертації простежено поступове перетворення візантійського темплона часів Київської Русі у своєрідний, типово український, спочатку низький, а згодом високий іконостас. Генеза українського іконостаса висвітлювалася науковцями протягом ХХ – ХХІ століття, але обраному нами часу приділялося чи не найменше уваги. Особливо формування іконостаса не було розглянуто в аспекті тяглості процесу еволюції від першоджерела, тобто передвівтарної огорожі. Іn situ в Україні не збереглося передвівтарних огорож, є тільки рештки цих конструкцій та деякі фрагменти їхніх частин. У дисертації висунуто гіпотезу щодо розміщення певних ікон у передвівтарних огорожах Києва ХІ–ХІІІ ст., це пояснює, як значення темплона в літургії так і його доцільність. Жодний іконостас ХІV–ХVІ ст. також іn situ не зберігся, а залишки мурованих частин іконостасів Волині й Галичини засвідчують синхронність еволюції з іконостасами Греції та Балкан. Не зважаючи на брак іконописних пам'яток ХІV–ХVІ ст., які збереглися лише на терені Галичини й Волині., було доведено, що джерела іконографії пам'яток ХІV–ХVІ ст. сягають мистецтва Київської Русі – це енколпіони, ювелірні вироби, металева пластика, дрібне різьблення, мініатюри, шитво, золототканий «гаманець» із Відня, який уперше введено нами в науковий обіг. Мистецтво Київської Русі (особливо самого Києва) переконливо стає підґрунтям для формування іконостасів ХІV–ХVІ ст. Саме старокиївська спадщина зумовила й риси самобутності українського іконостаса. У дисертації відтворено богословський зміст як окремих типів ікон, так і намісних рядів та іконостасів загалом. Таким чином, реконструйовано ансамбль ікон і загальний вигляд іконостаса, як ансамблю ікон ХІV–ХV ст. Завдяки цьому історичний процес розвитку іконостасної стіни в церквах ХVІ ст. набуває чітких рис, а еволюція низького іконостаса у високий стає більш логічною і переконливою.^UThe thesis work studies the gradual transformation of the Byzantine templon into a unique typical Ukrainian, at first a low, and later on, a high iconostasis. The origins of the Ukrainian iconostasis have been studied for almost a century now, however, the selected timeframe has been barely analyzed before, specifically, the formation of the iconostasis from its origins, id est, the gates in front of the altar, hasn't been regarded in terms of the evolution process continuity. In Ukraine, in Kyiv Rus times the Byzantine columned screen separating the sanctuary from the nave was inherited in a form of a porch combining the columns, epistylium and a parapet, some of which were decorated with the holy gates. Іn situ, in Ukraine there are no preserved gates before the altar, only their fragments, and remains. In the thesis work an attempt has been made to connect the reconstruction of the gates before the altar with the preserved Kyiv icons of the ХІ–ХІІth centuries, as it would have given the templon a certain theological meaning. The iconostasis is the center of religious ceremonial observance, liturgy and is of paramount importance in any Orthodox church. There's no ХІV–ХVІ century iconostasis that has been preserved in situ, however, the remains of the lay bricks parts of the Volyn and Galychyna iconostasis are extant, signifying the iconostasis synchrony with the Greek and Balkanian ones. The most significant step in the iconostasis evolution has become the closure of the gates before the altar first open layer with the icons, transforming it into a continuous iconostasis wall. This has allowed to increase the number of the iconostasis first-level icons, significantly intensifying its theological meaning. On the territory of the former Kyiv Rus these changes have first taken place in the Ukrainian church of St. Johnsonian the Theologian in Lutzk and St. Nicholas church in Zbruchanskiy in the second half of the ХІІІ century. The thesis work traces the gradual genesis of the Ukrainian iconostasis since the Kyiv Rus times till ХVІth century and shows that this evolution has been a continuous process, as it had been based on the iconostasis heritage, structure of the gates before the altar, its separate elements, and the Kyiv Rus liturgy. The thesis work research has been complicated by the defective articles of the ХІV–ХVІ century icon-painting, preserved only in Volyn and Galychyna. The thesis work demonstrates that the iconographic origins of the Ukrainian iconostasis icons of the ХІV–ХVІ centuries take its roots from the art articles of the Kyiv Rus, such as the encolpium, small metal products, small carving and the gold-knitted “pocket” from Vienna, introduced into the scientific usage for the very first time. Kyiv Rus art, especially, Kyiv art has become a solid ground for the formation of the ХІV–ХVІ centuries iconostasis. Since Kyiv Rus times the Ukrainian iconostasis has preserved the “The Christ Pantocrator Teacher”, pictured to his full height, half-sculptural “The Christ Pantocrator”, “Christ Enthroned”, “The Holy Mother Oranta”, “The Enthroned Mother of God”, “The Virgin of Odygitria”, “The Virgin of Mercy” and other iconographic types. The composition and iconography of the Deesis tier have also been inherited from the Kyiv Rus art. It's been the old-Kyiv heritage that has predetermined the Ukrainian iconostasis distinctive features, such as usage of the Deisis icons “Christ in Majesty” and “The Eulogy of the Most Holy Theotokos” (with Prophets), placing the “Holy Mandylion of Edessa” over the holy gates, finishing the iconostasis with the “Crucifixion with Bystanders” and specific order of the iconostasis layers. The author tried to reproduce the theological meaning of not only the particular icon types but also the Deesis tier and the iconostasis in general. This way an icon set has been restored as well as the general view of the iconostasis wall in the ХІV–ХV century churches. Thereby, the historical process of the iconostasis wall development in ХVІth century churches gains its distinct features and the evolution of the low iconostasis into a high one becomes more logical and convincing. In the course of time, depending on the historical situation and, subsequently, on the expansion of the certain theological ideas, the Ukrainian iconostasis has gained new features, although, unlike the other Orthosphere nations' churches, its certain elements remained unaltered.

Дисертаційна робота присвячена вивченню видової різноманітності, систематичних й екологічних особливостей грибів порядків Agaricales, Boletales та Russulales басейну р. Псел у межах Лівобережного Лісостепу України.Завдяки результатам власних досліджень грибів порядків Agaricales, Boletales і Russulales та з урахуванням літературних відомостей для території басейну р. Псел нині відомо 356 видів, що належать до 109 родів з 34 родин. З числа виявлених видів 224 (62,9%) є новими для обстеженої території. Уперше для Лівобережного Лісостепу наведено 60 видів (16,9%). Новими для Лісостепу України виявився 41 вид (11,5%). Один вид, Agaricus iodosmus, є новим для України.Аналіз розподілу видів грибів порядків Agaricales, Boletales і Russulales за трофічними групами показав, що в цілому переважають сапротрофи (232 види; 63,2%). Мікосимбіотрофів зареєстровано 127 видів (34,6%). Серед сапротрофів перше місце займають гумусові сапротрофи (110 видів), друге – ксилотрофи (81 вид), третє – сапротрофи підстилки (28 видів). Решту складають представники інших трофічних груп (карботрофи, копротрофи, сапротрофи на рештках трав'янистих рослин і на корі деревних рослин), які відіграють незначну роль у мікофлорі обстеженого району.У ході досліджень території басейну р. Псел були визначені деякі закономірності розподілу видів грибів порядків Agaricales, Boletales та Russulales за основними типами рослинних угруповань. Цей розподіл показав, що найбільшу кількість видів зареєстровано у природних та штучних лісових угрупованнях: монокультурних (дубових, березових, вербових, вільхових, тополевих) та полікультурних (кленово-липово-дубових) лісах – 244 види (45,7%). У соснових лісах знайдено 103 види (19,3%), а в мішаних (сосново-дубових, сосново-березових) – 74 види (13,8%). Видова різноманітність грибів у степових, лучно-степових та синантропних екотопах є значно нижчою.Проведені дослідження на території басейну р. Псел дали змогу виявити нові місцезростання рідкісних видів грибів порядків Agaricales, Boletales та Russulales. Серед них Agaricus bresadolanus (A. romagnesii), A. tabularis і Leucoagaricus nympharum, які включені до Червоної книги України. На території басейну р. Псел нами було виявлено Agaricus cupreobrunneus, Calvatia gigantea, Macrolepiota gracilenta, M. konradii, M. mastoidea та Gyroporus castaneus, які є регіонально рідкісними видами. Найбільшим об'єктом природно-заповідного фонду в регіоні є Регіональний ландшафтний парку «Гадяцький». Він характеризується як значним видовим багатством грибів порядків Agaricales, Boletales і Russulales (150 видів, що належать до 61 роду 24 родин), так і вагомою представленістю рідкісних видів. Це дає можливість стверджувати, що парк за показниками різноманітності та своєрідності мікобіоти є унікальним для території досліджень та Лівобережного Лісостепу. За їстівністю гриби порядків Agaricales, Boletales і Russulales басейну р. Псел розподілилися таким чином: 178 видів є їстівними, 26 – умовно їстівними, 104 – неїстівними, 43 – отруйними та 5 – з невизначеною харчовою цінністю.^UPhD thesis is devoted to the study of species diversity, taxonomic and ecological peculiarities of fungi of the orders Agaricales, Boletales and Russulales in the Psel River basin within the Left-Bank Forest-Steppe.According to the literature and the results of our own research of fungi of Agaricales, Boletales and Russulales orders, 356 species of these fungi, belonging to 109 genera from 34 families, are currently known for the territory of the Psel River basin. Among identified species, 224 (62.9%) are new to the explored territory. 60 species (16.9%) are new for the Left-Bank Forest-Steppe and 41 (11.5%) species are new for the Forest-Steppe of Ukraine. Agaricus iodosmus is a new species for Ukraine.Analysis of the distribution of fungi species of the orders Agaricales, Boletales and Russulales by trophic groups shows that saprotrophs predominate as a whole (232 species; 63.2%). 127 species (34.6%) of mycosymbiotrophs are recorded. They form mycorrhiza with the roots of trees, shrubs and herbaceous plants, create a specialized ecological group, whose representatives are energy dependent on the symbiont. Among saprotrophs the first place is occupied by humus saprotrophs (110 species), the second – xylotrophs (81 species), the third – litter saprotrophs (28 species). The rest are representatives of other trophic groups (carbotrophs, coprotrophs, parasites, saprotrophs on the remains of herbaceous plants on the bark of woody plants), which play a minor role in the mycoflora of the studied area.During the research of the territory of the Psel River basin, some regularities of the distribution of fungi of the orders Agaricales, Boletales and Russulales by the main types of plant communities are determined. The distribution of species diversity of fungi species by plant communities shows that the largest number of species are recorded in natural and artificial forest communities: monocultural (oak, birch, willow, alder, poplar) and multicultural (maple-linden-oak) forests – 244 species (45.7%). 103 species (19.3%) are found in pine forests, and 74 species (13.8%) – in mixed forests (pine-oak, pine-birch). Species diversity of fungi in steppe, meadow-steppe and synanthropic ecotopes is much lower.Fruiting of fungi of the Psel River basin lasts from May to the end of November. In their development, three periods can be distinguished – spring-early summer, summer and autumn. Most species appear in the fall. They massively are fruiting from late August to November. Studies in the Psel River basin revealed new localities of rare species of fungi of the orders Agaricales, Boletales Russulales. Agaricus bresadolanus (A. romagnesii), A. tabularis and Leucoagaricus nympharum, are listed in the Red Data Book of Ukraine among them. In the Psel river basin, we have found Agaricus cupreobrunneus, Calvatia gigantea, Macrolepiota gracilenta, M. konradii, M. mastoidea, Gyroporus castaneus, which are regionally rare species.The Gadyatsky regional landscape park is characterized by a considerable species richness of fungi of the orders Agaricales, Boletales and Russulales (150 species, belonging to 24 families of 61 genera), but also big a significant representation of rare species. This allows us to assert that the park is unique for the territory of research and the Left Bank Forest-Steppe in terms of diversity and originality of mycobiota. In terms of edibility, fungi of the orders Agaricales, Boletales and Russulales of the Psel River basin are divided as follows: 178 species are edible, 26 are conditionally edible, 104 are inedible, 43 are poisonous and 5 are with indeterminate nutritional value.

Доповнено біостратиграфічну характеристику стратиграфічних підрозділів опорного розрізу венду Подільського виступу. На підставі вивчення встановлено 35 видів вендської біоти, раніше невідомих на Поділлі. Серед них виявлено 6 нових видів та 3 нових роди скам'янілостей. Встановлено спільність біотичних асоціацій ломозівських і ямпільських верств та фаціальну залежність їх таксономічного складу. Наведено нові дані щодо таксономічного складу скам'янілостей маркуючого горизонту бронницьких верств та глобальне поширення фрагментів цієї біотичної асоціації. Виявлено багату водоростево-метазойну асоціацію у джуржівських верствах. Встановлено, що візуальні методи дозволяють виявляти лише частину біотичних решток. Використання комплексу методів лазерного сканування, мікрокомп'ютерної томографії та мікроскопічних досліджень дозволило розкрити близьку до реальності картину насиченості пізньовендських відкладів рештками біоти. Показано, що цілий ряд представників біоти венду (едіакарію) асоціюються з стовбуровими групами організмів фанерозою та, ймовірно, є предковими формами цих груп, що може свідчити про нерозривність протерозойської та палеозойської історії життя на Землі. Виявлено, що в біотичній асоціації пізнього венду Поділля існували організми з доволі високим рівнем біологічної організації, які були здатні до сенсорної взаємодії з середовищем. Проведено зіставлення біотичних асоціацій Волино-Подільського седиментаційного басейну з біотичними асоціаціями пізнього венду (едіакарію) різних регіонів планети. Виявлено приклади глобального поширення деяких біотичних асоціацій, що дозволяє проводити кореляцію відкладів верхнього докембрію і вдосконалювати місцеві стратиграфічні схеми.^UThis work is devoted to the study of insufficiently explored historical period of life on the Earth - the Late Precambrian. The Vendian stage of sedimentation is the final part of the Precambrian. These deposits contain the emergence of multicellular life evidence before the moment of the earth ecosystem radical restructuring which is called the «Cambrian explosion». The section of the Upper Vendian rocks is located on the southwestern slope of the Ukrainian Shield, which is an integral part of the Eastern European Platform. Sedimentary strata is considered to be sufficiently studied in terms of stratigraphy and sedimentology, but the data on paleontological characteristics do not meet current requirements. The geological structure, sedimentation conditions and paleontological remains of eleven outcrops of the Upper Vendian of the Podillia ledge have been researched. On the basis of a monographic study, 35 species of Vendian biota, previously unknown in Podillia, have been identified. Among them, 6 new species and 3 new genera of fossils have been described. Fossils previously described by other researchers have been reviewed and reinterpreted according to on the latest data on Late Vendian (Ediacaran) biota. The biostratigraphic characteristics of the vast majority of stratigraphic subdivisions of the reference section of the Vendian of Podillia ledge have been improved. For the first time, biostratigraphic complexes have been identified and compared with the biocenoses of Ediacaran in other regions of the planet. In particular, the commonality of biotic associations of Lomoziv and Yampil Members and the facial dependence of their taxonomic composition have been revealed. New data on the unique biotic association of the marking horizon of volcanic tuff-argillites of the Bronnycia Member and the global distribution of fragments of this biotic association have been presented. A rich algae-metazoic association was found in the Dzhurzhivka Member. The inconsistency of the conclusions of the predecessors on the ichnological characteristics of the deposits of Mohyliv-Podilskyi and Kanylivka Groups with the real data obtained by the author is shown. It has been proven that a significant number of fossils, described by previous researchers as tracefossils, give grounds to be interpreted as body fossils of problematic creatures. Some of the fossilized remains, formerly known as the fossils of soft-bodied organisms, are classified as sedimentary structures. It has been established that the fossilized remains of the Arumberia group, which have been the subject of debate for a considerable of time, are the body fossils of unknown creatures, possibly algae.

На основі проведених досліджень вдосконалено агротехнологію вирощування картоплі, жита озимого, пелюшко-вівсяної сумішки для умов зони Полісся України. Здійснено агроекологічну оцінку систем удобрення з сумісним використанням рідких органо-мінеральних добрив та обґрунтуванням компенсації частини мінеральних добрив відповідною кількістю за рахунок органічних добрив та нетоварною частиною врожаю, які є збалансованими за вмістом елементів живлення та їх співвідношенням. Проаналізовано вплив систем удобрення та рідких органо-мінеральних добрив на ріст й розвиток культур в короткоротаційної сівозміни, формування площі листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу, врожайних та якісних показників отриманої продукції. Вперше для умов зони Полісся України визначено вплив різних видів добрив на врожайні та якісні показники сільськогосподарських культур. Здійснено агроекологічну оцінку систем удобрення з сумісним використанням рідких органо-мінеральних добрив та обґрунтуванням компенсації частини мінеральних добрив відповідною кількістю органічних добрив, які є збалансованими за елементами живлення та їх співвідношенням. Запропоновано заміну традиційних та органічних видів добрив альтернативними (солома, післяжнивні рештки), з урахуванням співвідношення елементів живлення в органічній речовині ґрунту.^UBased on the conducted research, the agritechnology for cultivating potatoes, winter rye, and flax-oat mixture was enhanced for the conditions of the Ukrainian Polissia zone. The research involved an agro-environmental assessment of fertilizer systems with the combined use of liquid organo-mineral fertilizers and justification of compensating a part of mineral fertilizers with an appropriate amount of organic fertilizers and a non-marketable part of the crop, which are balanced in terms of the nutrient content and their ratio. The influence of fertilizer systems and liquid organo-mineral fertilizers on the growth and development of crops under short crop rotation, formation of leaf surface area, photosynthetic potential, as well as yield and quality indicators of the obtained products was analyzed.For the first time, the impact of different fertilizer types on the yield and quality indicators of crops was determined for the conditions of the Ukrainian Polissia zone. The research involved an agro-environmental assessment of fertilizer systems with the combined use of liquid organo-mineral fertilizers and justification of compensating a part of mineral fertilizers with an appropriate amount of organic fertilizers, which are balanced in terms of the nutrient content and their ratio. It was proposed to replace conventional and organic fertilizers with alternative ones (straw, post-harvest residues), taking into consideration the ratio of nutrients in the organic matter of the soil.

На території України є значна кількість палеолітичних пам’яток, кожна з яких має велике значення для комплексного вивчення природних умов проживання давніх людей, а також для дослідження історії Землі та людства в цілому. У дисертаційній роботі наведено комплексну характеристику окремих палеолітичних стоянок регіону Північного Поділля, а саме пам’яток Тернопільської (Великий Глибочок І, Пронятин І, Ігровиця І) та Буглівської (Буглів V, Ванжулів І (Замчисько), Ванжулів VІІІ (кар’єр)) груп. Палеолітичні стоянки є об’єктами як історичної, так і природної цінності, оскільки вони містять різноманітні артефакти (наприклад, давні знаряддя, фауністичні рештки) і часто пов’язані з розрізами лесово-ґрунтових товщ, що досліджуються вченими комплексно, детально характеризуються археологія і стратиграфія. Культурні горизонти фактично є важливими стратиграфічними реперами і мають ключове значення в процесі розвитку та вдосконалення стратиграфічних схем. Велике значення для оцінки ролі у процесі збереження культурних шарів палеолітичних стоянок має також вивчення перевідкладення артефактів під впливом дельвіально-соліфлюкційних та палеокріогенних процесів. Палеолітичні стоянки як складні комплексні об’єкти потребують належного захисту та збереження, оскільки природна та культурна спадщина є національною цінністю для кожної держави. Діяльність у сфері організації захисту природних, культурних (включно з геологічними та археологічними) пам’яток є актуальним напрямом сучасних наукових досліджень в Україні та інших країнах світу. Згідно з українським законодавством, одним з основних етапів процесу організації охорони палеолітичних стоянок, як і в будь-якій країні світу, є поширення інформації про об’єкти спадщини. Для забезпечення інформування громадськості про такі об’єкти існує єдиний Державний реєстр нерухомих пам’яток України, який регулярно оновлюється та доповнюється. Органи місцевого самоврядування використовують інформацію з цього реєстру для організації подальших заходів щодо охорони пам’яток. Для включення пам’яток до реєстру проводиться інвентаризація об’єктів, яка включає в себе підготовку документів, визначених законодавством та їх подання до Міністерства культури та інформаційної політики України. Перелік цих документів передбачає, передусім, наявність паспорту пам’ятки, заповненого згідно зі зразком, затвердженим на державному рівні, а також інших охоронних документів, необхідних для комплексної характеристики об’єкта (облікової картку пам’ятки, історичної довідки та акту візуального обстеження або технічного огляду). Наступними важливими кроками в процесі організації охорони палеолітичної спадщини є забезпечення постійного моніторингу стану збереження цих об’єктів, встановлення охоронних знаків та інформаційних стендів для інформування місцевого населення про взяття територій стоянок під охорону (на сьогоднішній день тільки поодинокі палеолітичні стоянки Поділля позначені такими інформаційними стендами), а також заборона економічної діяльності в межах визначених охоронних зон. Доцільно також ініціювати використання палеолітичних стоянок для проведення наукових досліджень і організації навчально-пізнавальних екскурсій, що позитивно вплине на розвиток геотуризму та краєзнавства в регіоні, освітні процеси та розширення громадської свідомості в галузі охорони пам’яток природи та суспільства. На основі детальної характеристики палеолітичних стоянок Поділля як комплексних пам’яток природи та суспільства проведено паспортизацію та підготовку необхідних інвентарних документів для окремих об’єктів. Цей процес спрямований на включення шести стоянок (Великий Глибочок І, Пронятин І, Ігровиця І, Буглів V, Ванжулів І (Замчисько), Ванжулів VІІІ (кар’єр)) до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та ініціювання процесів організації їхньої охорони, що можна вважати основними практичними результатами досліджень, проведених у ході роботи над дисертацією. Слід також зазначити, що на сучасному етапі деякі з перелічених вище палеолітичних стоянок вже включено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а саме Пронятин І, Буглів V (2010 р., пам’ятки місцевого значення), Великий Глибочок І (2009 р., пам’ятка національного значення). Проте через брак інвентарної документації для цих об’єктів їхній моніторинг та охорона не забезпечені органами місцевого самоврядування. У випадках, коли охорона та збереження палеолітичних стоянок не забезпечені належним чином, інтенсивна антропогенна діяльність та природні процеси поступово можуть призвести до втрати цінних матеріальних свідчень історії людства.^UIn Ukraine, there is a significant number of Palaeolithic sites, each of which holds great importance for the comprehensive study of the natural conditions of ancient human habitation and for the exploration of the Earth’s history and humanity as a whole. The dissertation provides a comprehensive characteristic of individual Palaeolithic sites in the North Podillya region, specifically the Ternopil group sites (Velykyi Glybochok I, Proniatyn I, Ihrovytsia I) and the Bugliv group sites (Bugliv V, Vanzhuliv I (Zamchysko), Vanzhuliv VIII (quarry)). Palaeolithic sites are objects of both historical and natural value, as they contain artifacts of ancient tools, faunal remains, and are often associated with the of loess-palaeosol sections, which are comprehensively studied by scientists, with detailed characterization provided in archaeology and stratigraphy. The cultural horizons effectively serve as important stratigraphic markers and play a crucial role in the development and refinement of stratigraphic schemes. The study of ancient processes of artifact redeposition during deluvial-solifluction and palaeocryogenic processes is also of great significance for assessing the role of preserving archaeological materials at Palaeolithic sites. Palaeolithic sites, as complex entities, require proper protection and preservation, as natural and cultural heritage is a national asset for every state. Activities in the field of organizing the protection of natural, cultural (including geological and archaeological) monuments are a relevant direction in modern scientific research in Ukraine and other countries worldwide. According to Ukrainian legislation, one of the fundamental stages in the process of organizing the protection of Palaeolithic sites, as in any country worldwide, is the dissemination of information about heritage objects. To ensure public awareness about such objects, Ukraine has a unified State Register of Immovable Monuments, regularly updated and supplemented. Local self-government authorities use information from this register to organize further measures for the protection of heritage sites and to inform the public. The inclusion of monuments in the register involves the inventory of objects, which includes the preparation of documents specified by legislation and their submission to the Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine. The list of these documents primarily includes a monument passport filled out according to the approved state sample, as well as other protective documents necessary for a comprehensive characterization of the object (a record card for the monument, historical reference, act of visual inspection or a technical inspection report). Further important steps in the organization of Palaeolithic heritage protection include ensuring continuous monitoring of the preservation state of these objects, installing protective signs and information stands to inform the local population about the protection of site territories (currently, only individual Palaeolithic sites in Podillya region are marked with such information stands), and prohibiting economic activities within specified protective zones. It is also advisable to initiate the use of Palaeolithic sites for scientific research and educational excursions, positively influencing the development of geotourism and local history in the region, educational processes, and expanding public awareness in the field of nature and heritage preservation. Based on a detailed characterization of Palaeolithic sites in Podillya region as complex monuments of nature and society, the necessary inventory documents for individual objects have been prepared. This process aims to include six sites (Velykyi Glybochok I, Proniatyn I, Ihrovytsia I, Bugliv V, Vanzhuliv I (Zamchysko), Vanzhuliv VIII (quarry)) in the State Register of Immovable Monuments of Ukraine and initiate the process of organizing their protection and preservation. These can be considered the main practical results of the dissertation research. It should also be noted that at the present stage, some of the Palaeolithic sites listed above are already included in the State Register of Immovable Monuments of Ukraine, namely Proniatyn I, Bugliv V (2010, monuments of local importance), Velikyi Glybochok I (2009, a monument of national importance). However, due to the lack of inventory documentation for these objects, their monitoring and protection are not ensured by local self-government authorities. In cases where the protection and preservation of Palaeolithic sites are not adequately ensured, intensive anthropogenic activities and natural processes can gradually lead to the loss of valuable material evidence of human history.