Розкрито функціонально-прагматичний, образотворчий потенціал внутрішнього адресата у прозовому тексті як конструктивно-креативний елемент української прози ХХ ст. Проаналізовано функції внутрішнього адресата у прозовому тексті, зокрема, імітаційно-орієнтаційну, діалогічно-прогресійну, фреймово-актуалізаційну, когезійну. Розглянуто питання функціонально-комунікативного навантаження засобів адресації (непрямих мовленнєвих актів, пресупозиції, засобів паралінгвістики), визначено імпліцитні значення художнього (прозового) тексту з латентними образотворчими стратегіями.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз найтиповіших змін у лексико-семантичній системі української літературної мови кінця XX - початку XXI ст., що знайшли відображення у мові сучасних прозових текстів. Установлено специфіку активних лексико-семантичних процесів, а саме: запозичень, жаргонізації, лексичної реактивності, детермінологізації, а також процесів формування нових значень, семантичних конотацій та часових мовних ідентифікаторів аналізованого періоду. Висвітлено основні екстра- та інтралінгвальні чинники, що сприяли інтенсифікації якісних і кількісних змін у словниковому складі української мови, виявлено особливості взаємодії лексико-семантичних процесів у вербальній структурі прозового тексту, визначено місце досліджених мовних одиниць у словниковому складі сучасної української літературної мови та їх функціонально-стилістичні особливості. Запропоновано дефініцію поняття "лексико-семантичні процеси" та здійснено класифікацію активних лексико-семантичних процесів.

  Скачати повний текст

Розв'язано теоретичні та практичні проблеми, які стосуються системного вивчення поетичних конструкцій з семантичним зсувом. Розкрито суть поняття семантичного зсуву й атрибутивної конструкції з семантичним зсувом. Побудовано класифікації цих конструкцій у взаємозв'язку з певними критеріями. Наведено номенклатуру моделей конструкцій з семантичним зсувом та проаналізовано їх окремі компоненти (прикметники, дієприкметники, іменники).

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні маркери позначення емпатії, які, корелюючи одне з одним, сприяють емпатизації дискурсу. Розкрито природу емпатії в аспекті емотіології та прагмалінгвістики. Виокремлено емоційний, когнітивний, соціальний, комунікативний і прагматичні параметри емпатії. Обгрунтовано роль даного феномену в контексті гармонізації міжособистісних стосунків комунікантів у мовленнєвій взаємодії. Установлено основні розряди номінативних одиниць, які використовуються для позначення емпатії у сучасній англійській мові. Визначено характер їх семантичної організації. З'ясовано прагматичні різновиди емпатійних висловлювань, а також місце таких висловлень у системі мовленнєвих актів. Виявлено та конкретизовано закономірності функціонування невербальних засобів на позначення емпатії, виведено глобальну та локальні дискурсивні стратегії та тактики вираження емпатії.

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні засоби на позначення емоційного стану радості, які корелюють між собою та сприяють феліцитаризації дискурсу як носії позитивної емоційної інформації. Систематизовано маркери актуалізації емоційного стану радості персонажів на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях художнього дискурсу на підставі виокремлення у семантичній структурі відповідних одиниць семи 'феліцитарність', а також шляхом становлення співвідношення категорії оцінювання, емотивності й експресивності в семантиці мовних одиниць. Визначено прагматичні параметри емоційного стану радості. Обгрунтовано роль цього феномену в аспекті гармонізації міжособистісних стосунків персонажів. Установлено основні розряди номінативних одиниць на позначення емоційного стану радості в сучасній англійській мові й охарактеризовано їх функції у дискусії. Проаналізовано прагматичні різновиди висловлень на позначення радості у художньому тексті. Виявлено та конкретизовано закономірності фунціонування невербальних засобів на позначення емоційного стану радості. З'ясовано прагматичну роль досліджених вербальних і невербальних засобів у реалізації комунікативної стратегії позитивної ввічливості.

  Скачати повний текст

Запропоновано теоретично обгрунтовану й експериментально перевірену методику вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах. Визначено психолого-педагогічні та методичні умови розвитку в учнів старших класів вмінь аналізувати мову художніх текстів. Обгрунтовано критерії та рівні сформованості в учнів старших класів відповідних вмінь. Доведено, що розроблена методика передбачає засвоєння старшокласниками мовознавчих і літературознавчих понять про мову художніх творів. Розроблено методику роботи над вивченням мови художнього тексту старшокласниками як твору словесного мистецтва, яка базується на практичному застосуванні ефективних методів і методичних прийомів на уроках української літератури. Дана методика формує вміння аналізувати мову художніх творів, сприяє розвитку самостійності, зв'язного мовлення, творчих літературних здібностей старшокласників.

  Скачати повний текст

Досліджено власні назви як композиційні чинники американських поетичних текстів. Запропоновано визначення поняття композиції вірша та його композиційно-смислової структури на засадах когнітивної поетики. З використанням методології сучасної комунікативно-когнітивної парадигми лінгвістики реконструйовано концептуальні схеми композиційно-смислових структур та побудовано узагальнену модель композиції, що визначає порядок зчеплення семантичних вузлів, вербалізованих у фрагментах поетичного тексту. На підставі аналізу функцій та позицій власних назв виявлено набір стратегій і тактик композиції поетичного тексту. За результатами вивчення ономастичного складу американських поетичних текстів зроблено висновок, що впродовж XX ст. власні назви еволюціонували до рівня композиційних прийомів, завдяки оповідальності, набутої ними у процесі культурно-історичного розвитку американської спільноти.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу створити теорію внутрішнього монологу у межах наратологічного дискурсу. Проаналізовано внутрішній монолог як форму літературного викладу внутрішньго мовлення персонажа. Здійснено певні теоретико-естетичні узагальнення на висновки на підставі текстів української та інших світових літератур. Сформульовано дефініцію внутрішнього монологу, а також запропоновано міждисциплінарний погляд на внутрішній монолог як оповідну форму, акцентуючи увагу на сутнісних зв'язках цього літературознавчого поняття з психологічною категорією внутрішнього мовлення. У контексті теорії діалогізму М. Бахтіна та концепції автокомунікації Ю. Лотмана внутрішній монолог проаналізовано як складну різновекторну комунікативну модель. Розширено літературно-родове поле використання цієї наративної форми, визначено особливості функціонування внутрішніх монологів у творах епічного та драматичного родів різних літературних стилів, а також актуалізовано проблему реалізації цього способу викладу в ліричних текстах. Відповідно до оновленого трактування цього літературного поняття суттєво доповнено перелік основних і додаткових функцій внутрішнього монологу. Уперше в наратології визначено критерії для типології цього способу викладу, за якими здійснено якісно нову класифікацію внутрішніх монологів. На підставі використаного різнорідного ілюстративного матеріалу показано необхідність грунтовного дослідження проблеми походження й еволюції внутрішнього монологу як форми літературного викладу.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив поетонімогенезу (онімізації, апелятивації, трансонімізації) на формування семантичних і образних можливостей поетонімів. Уперше досліджено трансонімізацію як засіб формування поетики онімів. Доведено, що семантика поетоніма є контекстною семантикою складної ієрархічної структури. На підставі зіставного аналізу змістової структури поетонімів в оригінальному творі та перекладах виявлено облігаторні та факультативні компоненти у семантиці іменувань, з'ясовано їх вплив на виражальні можливості поетонімів. Розглянуто аспект формування поетики онімів залежно від фонетичних, дериваційних, морфологічних і граматичних засобів. Вивчено синергатичну семантику та конгенеративну поетику онімів у словосполученнях. Відзначено, що результати дослідження дозволяють здійснити розробку принципів лексикографування поетонімів, що функціонують на базі прийомів трансонімізації та онімізації.

  Скачати повний текст

Визначено специфіку творчого методу А.Платонова у його ставленні до мови у співвідношенні з феноменом інтерпретації текстів письменника. Уперше встановлено ізоморфізм дискурсивної процесуальної інтерпретації та творчої процесуальності митця, що відображує унікальні особливості пам'яті як форми мовного існування. Досліджено концепцію осмислення дискурсу А.Платонова як унікального способу оперування мовою, який є виявом універсальних закономірностей мовного та творчого існування як всеосяжного процесу, позбавленого будь-якої жорсткої форми та єдиного напрямку, що реконструйований у "полі глобальних зв'язностей" між складниками єдиного тексту письменника у двох вимірах: світотворчому (автор - текст) і діалогічному (текст - читач/інтерпретатор).

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз епітетики українських весільно-обрядових пісень. Визначено специфіку відображення концептуальних ідей українського весілля у парадигмах народнопісенних епітетів. Розкрито поліфункціональність фольклорних означень з урахуванням їх міфологічних витоків та історичних трансформацій. Виявлено закономірності парадигматичних відношень і функціональні особливості весільно-обрядових означувань як мотивотвірних засобів. Основні мотиви весільних пісень у їх різноманітності та міфологічній наповненості передаються в основному епітетними формулами. Розглянуто групи художніх означень учасників весілля, обрядових атрибутів, часових понять і просторових реалій як складників вербального вираження весільного ритуалу. Наголошено на важливості ролі засобів фольклорної поетики (символіки контрасту й паралелізму) у формуванні художнього смислу описуваних епітетів. Розвинуто цілісне уявлення про означальний простір українського весілля у його проекції на загальну фольклорну картину світу.

  Скачати повний текст

Досліджено онтологічну сутність метафоричного простору (МП) як основного конструкта життєдіяльності української поетики. Розглянуто феномен матафоричності в естетичному полі мовної комунікації української поетики, виявлено діалектичну взаємодію даної комунікації та МП як цілісного розвитку поетичного буття. Визначено особливості МП через естетичні характеристики української поетики. Установлено, що естетичні поняття "прекрасне" та "піднесене" виконують роль аксіологічного критерію у визначенні достовірності та художньості метафори, сприяючи цілісності та гармонійності розвитку поетичного мистецтва. Доведено, що художня інтенція метафори формує гіпер- або гіпометафоричність художнього ладу. З'ясовано, що постмодерністська естетика спотворює ціннісний лад метафоричного простору української поетики, надає їй деконструктивного характеру й об'єктивно переводить метафору в антиметафору. Окреслено специфіку метафоричних світів української культури шляхом дослідження естетичного простору метафори як можливості формування цілісності мистецтва.

  Скачати повний текст

Наведено визначення внутрішнього мовлення (ВМ) як лінгвістичної категорії, представленої у аспектах: психологічному - понятійною категорією, що має зовнішньоситуативний і прагматичний зміст; фізіологічному - мовленнєвою категорією, яка враховує сприйняття та породження мовленнєвого акту; лінгвістичному (психолінгвістичному) - конотативною категорією, яка враховує локутивні та перлокутивні ефекти мовця (автора). На підставі аналізу зображеного явища в російських, українських і англійських художніх текстах середини XIX - на початку XX ст., описано типи та підтипи ВМ, засоби його вираження у тексті, зокрема, включні, видільні та включно-видільні. На підставі результатів дослідження цих засобів в аналізованих мовах показано типовість і розбіжність вираження ВМ.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження теоретичних і методологічних проблем, пов'язаних з визначенням способу відображення конкретного смислового підходу до мовного моделювання дійсності у знаковій структурі мовних одиниць, що беруть участь у даному процесі. Проаналізовано характер взаємовідношень між комунікативно-епістемічними рисами фольклорно-міфологічного та літературно-художнього типів дискурсу та семіотичними й іншими властивостями паремійних утворень іконічного характеру й інтенціонально вжитих одиниць перцептивного дейксису. Обгрунтовано методологічні засади та способи дослідження мовних і семіотичних властивостей епістеміко-комунікативних дискурсивних різновидів.

  Скачати повний текст

Досліджено стильову модель поетичної мовотворчості Ю.Клена у контексті її взаємозв'язків з відповідними художньо-філософськими традиціями світової літератури. З'ясовано її стилетвірні чинники, зокрема процеси формування макро- та мікрообразів, смислової багатоплановості поетичного тексту, шляхів його інтелектуалізації, а також індивідуальну інтерпретацію поетом ідейно-стильової парадигми творчої манери київських неокласиків. Розглянуто мовностильові засоби інтелектуалізації поетичного мовлення митця, найбільш виразними з яких є мовні одиниці етноміфологічного, культурологічного, історіософського, філософського характеру. Зауважено, що лексична система характеризується використанням груп лексики, різних за походженням (народнорозмовна, старослов'янська, діалектна, просторічна, запозичена), тривалістю перебування та місцем у мовній системі (архаїчна, індивідуально-авторська, історично та культурно маркована). Відзначено, що новітні тенденції розвитку модерністичної літератури зумовлюють естетичне використання фонетичних засобів. Поет, зокрема, вдається до прийому семантизації близькозвучних слів. Зазначено щодо стилістичної увиразненості синтаксичної структури творів Ю.Клена, яка характеризується тенденцією до її ускладнення.

  Скачати повний текст

Класифіковано семантичний потенціал англійського презенса та визначено структури, що передають кожне зі значень теперішності за певних умов функціонування. Досліджено особливості вираження презентності художньому дискурсі різнорівневими мовними засобами, що реалізують категорії часу, часової віднесеності та часової орієнтації. З'ясовано умови реалізації теперішності модальними словами, структурами наказового й умовного способів дієслова, апеляційними та іменними засобами. Проаналізовано таксисний зв'язок неперфектних форм інфінітива, герундія, Participle I з центром первинної предикації та підтверджено прикладами здатність цих безособових форм за певних умовних ситуацій виражати віднесеність до теперішності. Здійснено структуризацію функціонально-семантичного поля теперішності й аналіз функціонування у ньому мовних засобів вираження теперішності за ядровою, навколоядровою, близькою, віддаленою та найвіддаленішою периферійними зонами.

  Скачати повний текст

Розглянуто аналогове осмислення світу як головний лінгвокогнітивний процес, який є підгрунтям лінгвокогнітивних операцій порівняння концептуальних сутностей, вербалізованих у компаративних блоках. У лінгвокогнітивному плані компаративний блок розглянуто як словесне втілення концептуального тропа. Лінгвокогнітивна операція порівняння охоплює чотири різновиди мапування, де атрибутивне та релятивне мапування накладають обмеження на формування компаративного блоку, а ситуативне та системне - забезпечують ширший спектр розгортання аналогії, знімаючи такі обмеження. Структурно-семантичний аналіз компаративних блоків дозволяє виокремити їх головні композиційно-структурні типи у сучасній американській поезії: прості, складні та ускладнені. Зазначено, що у компаративних блоках втілюється прототипова дейктична ситуація "я - тут - зараз", відносно до якої виявляються дейктичні зсуви. Компаративні блоки із дейктичними словами є текстотвірними операторами, які сприяють конструюванню поетичного простору. Розгляд компаративних блоків як текстового конструктора робить можливим розгляд компаративних блоків як текстотвірних та світотвірних операторів, що відбивають міметичний або дієгетичний способи зображення реальності в сучасному поетичному тексті.

  Скачати повний текст

Визначено особливості поетичного тексту, що стосуються сильних позицій у його композиції. З'ясовано й доповнено визначення явища безеквівалентності у лексичній системі сучасної української мови. На підставі аналізу поетичних текстів та іншомовних текстів-відповідників визначено роль безеквівалентної лексики як сильної позиції у композиції даного тексту. Розмежовано безеквівалентні лексичні одиниці з урахуванням семантичних, функціональних, прагматичних та інших особливостей за групами: власні назви, слова-символи, реалії. Зіставлено іншомовні тексти та з'ясовано композиційну роль дослідженої лексики у поетичному тексті як сильної позиції, що створює етнокультурну картину світу у межах поетичної моделі, оскільки безеквівалентна лексична одиниця перебуває в асиметричних відношеннях з іншими домінантами тексту.

  Скачати повний текст

Вивчено комунікативно-прагматичний аспект функціонування прислів'їв у творах М.Сервантеса. Досліджено прийоми використання прислів'їв в узуальній формі, висвітлено типологію їх трансформацій. Прислів'я розглянуто як прагматично марковані одиниці, які мають широкий діапазон виражальних можливостей, що дозволяє ефективно використовувати їх з прагматичною метою. Релевантною ознакою прислів'я є наявність конотативного компонента, що містить оцінну інформацію, спроможну надати йому експресивності. У ряді випадків додаткової виразності досягнуто завдяки використанню різних прийомів оказіональної трансформації, що призводить до виникнення прагматичного ефекту. Аналіз виникнення цього ефекту передбачає дослідження умов актуалізації лінгвістичних властивостей прислів'їв у комунікативному акті. Вісвітлено необхідність визначення відповідної комунікативної ситуації. Обгрунтовано, що невідповідність трансформованого прислів'я його узуальній формі, вживаній у художніх текстах, створює прагматичний ефект.

  Скачати повний текст

Досліджено семантико-стилістичні особливості конфесійної лексики, зокрема у поетичному мовленні. З'ясовано лінгвістичну природу конфесійно маркованої лексики, принципи її відокремлення від суміжних тематичних груп, одиниць інших функціональних стилів. Визначено семантичну структуру конфесійних онімів, здійснено їх класифікацію. Проаналізовано стилістичну реалізації й значеннєві трансформації конфесійних онімних і відонімних одиниць у творах українських репресованих поетів 1960 - 1980 рр. Описано різні шляхи утворення від конфесійних стилістем особливих видів власних назв - заголовків і оказіонімів, а також продукування від конфесійних онімів індивідуально-авторських новацій. Доведено, що конфесійний стиль сучасної української літературної мови, незважаючи на припинення розвитку 1940 - 1980-х рр. в Україні, являв собою потужне джерело поповнення виражальними засобами поетичного мовлення.

  Скачати повний текст