У хворих на цукровий діабет (ЦД) I типу вивчено закономірності розвитку уражень автономної нервової системи та їх взаємозв'язок з порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка, різними формами дискінезії позапечінкових жовчних шляхів і змінами уродинаміки. З'ясовано характер взаємозв'язку змін соматичного й автономного відділів нервової системи. На підставі результатів спектрального та статистичного аналізу варіабельності серцевого ритму охарактеризовано стадії діабетичної автономної нейропатії (ДКАН). Визначено ранні ознаки діабетичної шлунково-кишкової автономної нейропатії (ДШКАН) і діабетичної цистопатії (ДЦ), фактори ризику виникнення діабетичної атономної нейропатії та маркери підвищеного ризику розвитку остеоартропатії Шарко. Показано властивість унітолу щодо позитивного впливу на поліоловий шлях обміну глюкози за рахунок підвищення активності сорбітолдегідрогенази, що запобігає надмірному накопиченню сорбітолу у нервах.

  Скачати повний текст

Виявлено асиметрію розподілу дофаміну в стріатумі мозку молодих тварин між півкулями, зокрема, переважаюча кількість дофаміну сконцентрована в правій півкулі. Встановлено, що вміст дофаміну в стріатумі з віком зменшується, одночасно асиметрія його розподілу теж зменшується. Зазначено, що інтервальна гіпоксія (ІНГ) підвищує вміст дофаміну в структурах стріатума, а також зменшує перекисне окиснення ліпідів (ПОЛ) за умов природного старіння й активує антиоксидантні ферменти супероксиддісмутази (СОД) і каталази (КАТ). Визначено, що під впливом ІНГ у здорових людей похилого віку зменшується концентрація катехоламінів (ДОФА) і підвищується концентрація нарадреналіну, одночасно активність СОД і КАТ зростає у разі зменшення малонового діальдегіду (МДА). Розкрито, що у людей з хворобою Паркінсона після використання ІНГ вміст в плазмі крові ДОФА та дофаміну зменшується, а кількість адреналіну та норадреналіну зростає. Встановлено, що під впливом ІНГ у людей з хворобою Паркінсона активність СОД підвищується на фоні зменшення МДА. Виявлено, що активність КАТ зростає тільки у хворих, які приймають L-ДОФА терапію, що свідчить про найбільш ефективне сумісне використання ІНГ і препаратів L-ДОФА.

  Скачати повний текст

Досліджено молекулярно-генетичні та біохімічні особливості метахроматичної лейкодистрофії (МЛД). Створено базу даних мутацій у гені арилсульфатази А (АСА) та розроблено стратегію молекулярно-генетичного дослідження спектра мутацій, що обумовлюють розвиток МЛД у хворих в Україні. Встановлено, що сумарна чатота цих мутацій серед пацієнтів в Україні менша за середньоєвропейську та складає 20 %. У результаті секвенування послідовності гена АСА трьох пацієнтів ідентифіковано три нові місенс-мутації і одну місенс-мутацію, яку раніше було описано у іспанського пацієнта з пізньою інфантильною формою МЛД. Визначено частоту розповсюдженості алеля псевдодефіциту арилсульфатази А серед населення України. Проведено аналіз біохімічного методу діагностики МЛД, на основі чого визначено чинники, що впливають на результат визначення активності АСА і стандартизовано умови проведення аналізу з метою запобігання діагностичних помилок. Запропоновано нову модифікацію методу визначення активності АСА, що дозволить диференціювати дійсний дефіцит, псевдодефіцит АСА та встановлювати гетерозиготне носійство. Визначено рівні нормальної активності АСА для населення України. Вперше розроблено алгоритм обстеження осіб у разі підозри на наявність або обтяженість МЛД.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності комплексної інтенсивної терапії хворих з гострою церебральною недостатністю (ГЦН), зумовленою тяжкою черепно-мозковою травмою або мозковим інсультом шляхом розробки індивідуальних методик проведення фармакологічної та нефармакологічної антигіпоксичної терапії на підставі вивчення функціонального стану центральної нервової системи та гуморального статусу. Наведено дані обстежень 120-ти хворих з ГЦН різного генезу, яким проведено комплекс антигіпоксичної терапії. Під час сеансів гіпербаричної оксигенації (ГБО) з використанням методу дослідження варіабельності серцевого ритму та методу інтегрального кількісного аналізу електроенцефалографії патернів доведено, що раннє неповне парентеральне харчування пацієнтів з ГЦН може бути визначено як опосередкована церебропротекція внаслідок зниження катаболічних процесів. Обгрунтовано доцільність використання препаратів мексидолу або тіоцетаму у фармакологічній антигіпоксичній терапії. Внесено науково-обгрунтовані рекомендації щодо оптимізації антигіпоксичної терапії у пацієнтів з ГЦН з застосувнням мексидолу або тіоцетаму, раннього неповного парентерального харчування, ГБО.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження 230-ти хворих на епілепсію з психічними розладами, з яких у 150-ти спостерігалася аутоагресивна поведінка, а у 80-ти - вона не відмічалася ніколи. Досліджено та порівняно певні клінічні, особистісні та соціальні характеристики хворих. Проаналізовано структуру зазначеної поведінки хворих. Установлено клінічні, особистісні та соціальні критерії ризику аутоагресивної поведінки хворих на епілепсію. З використанням методу аналізу генезу аутоагресивної поведінки таких хворих виявлено чинники, що беруть участь у її формуванні та реалізації. Встановлено співвідношення провідних чинників генезу зазначеної поведінки та психопатологічних синдромів у досліджених хворих. Запропоновано заходи щодо покращання профілактики первинних і повторних аутоагресивних дій.

  Скачати повний текст

У 1997 - 1998 рр. обстежено 134 постраждалих, з них 108 - учасники ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС 1986 - 1987 рр., 13 - мешканці Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями, а також 13 - УЛНА з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями гематоенцефалічного бар'єра (ГЕБ). До контрольної групи увійшли 66 практично здорових осіб. Показано, що зміни імунного статусу у хворих з цереброваскулярними захворюваннями характеризуються переважно порушеннями тимус-залежної ланки імунної системи. Установлено збільшення активаційних реакцій лімфоцитів на протеїн S-100 і основний білок мієліну (ОБМ) (за даними ДНК-цитометрії та лактації HLA-DR) в УЛНА на ЧАЕС і мешканців Чорнобильської зони відчуження з цереброваскулярними захворюваннями у порівнянні зі здоровими особами та їх тотожність в осіб з захворюваннями, що супроводжуються порушеннями ГЕБ. Установлено, що активаційні реакції лімфоцитів на 5 - 100 (за даними активації HLA-DR) в УЛНА з цереброваскулярними захворюваннями залежать від дози опромінення та вірогідно підвищені у хворих з більшими дозовими навантаженнями (від 300 до 940 мЗв у порівнянні з опроміненими у меншому діапазоні доз (до 300 мЗв). Комплексна судинно-ноотропна терапія в УЛНА з дисциркуляторною енцефалопатією призводить до вірогідного збільшення експресії HLA-DR антигену лімфоцитів на S-100. Установлено патогенетичне значення аутоімунних реакцій клітинного типу до S-100 і ОБМ у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС у розвитку цереброваскулярної патології у віддалений період після опромінення.

  Скачати повний текст

Здійснено клініко-психопатологічну характеристику непсихотичних афективних розладів у хворих на епілепсію у міжприступний період та розроблено принципи їх профілактики та реабілітації хворих на підставі даних комплексних обстежень 107-ми осіб обох статей віком 18 - 45 років з встановленим діагнозом епілепсія, у яких в інтеріктальному періоді було виявлено афективні розлади. Установлено причинно-наслідковий взаємозв'язок біологічних, соціально-психологічних і клініко-психопатологічних факторів, які провокують розвиток афективних порушень у зазначених хворих. Залежно від етіопатогенетичних факторів виділено варіанти афективних розладів у хворих на епілепсію: нозогенні, психогенні, спричинені прийомом протиепілептичних препаратів. Установлено, що в обстежених хворих наявні депресивні розлади, афективні реакції, дисфорії й обсесивно-фобічні порушення. За цього депресивні розлади містять тужливі, адинамічні, іпохондричні, тривожні компоненти та депресії з деперсоналізаційними порушеннями. Розроблено патогенетично обгрунтовану комплексну систему психотерапевтичної допомоги за афективних розладів у хворих на епілепсію.

  Скачати повний текст

Досліджено функціональну активність мозку з використанням інтегрального кількісного аналізу електроенцефалографії (ЕЕГ). Доведено, що просторово-часова організація біоелектричної активності головного мозку залежить від віку обстежених і може бути кількісно описана з використанням спектральних характеристик різних частотних діапазонів та інтегральних коефіцієнтів. З'ясовано, що гострі порушення мозкового кровообігу виявляються істотними змінами кількісних характеристик біоелектричної активності головного мозку. Доведено ефективність застосування блокаторів кальцієвих каналів для відновлення електричної активності головного мозку після гострих порушень мозкового кровообігу різної етіології. Виявлено, що фармакологічна блокада кальцієвих каналів у разі ішемічних інсультів призводить до зниження дезорганізації біоелектричної активності ураження: помірного пригнічення патологічних дельта-, тета-ритмів та активації всіх нормальних частотних спектрів ЕЕГ. Встановлено, що ефект блокади кальцієвих каналів у разі геморагічних інсультів у праву півкулю головного мозку менш виражений, ніж у ліву. Доведено, що фармакологічна блокада кальцієвих каналів у разі геморагічних інсультів призводить до перерозподілу ЕЕГ-потужностей у збереженій півкулі.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного експериментального, клінічного, біохімічного та інструментального дослідження доведено, що провідною ланкою патогенезу хронічної мозкової дисциркуляції є енергетичний дефіцит, який виникає внаслідок ішемії, тканинної гіпоксії, зниження активності мітохондріальних ферментів і сполучається з мембранною патологією, змінами в оксидантно-антиоксидантній системі та співвідношенні нейромедіаторних амінокислот. Встановлені взаємозв'язки між типом вегетативної регуляції, біоенергетичними, нейрогуморальними показниками та розвитком варіанту церебральної дисциркуляції. Виявлено адаптивні та дезадаптивні щодо розвитку і прогресування хронічної дисциркуляції варіанти вегетативно-біоенергетичних співвідношень. Доведена можливість прогнозування хронічних порушень мозкового кровообігу. Обгрунтована нейропротекторна роль терапії, спрямованої на покращення біоенергетичного гомеостазу.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості процесів вільнорадикального окиснення ліпідів за умов експериментального геморагічного інсульту, вивчено особливості дії антиоксидантних препаратів на розвиток даної патології для корекції захворювання за допомогою лікувально-профілактичних засобів. Встановлено, що цереброваскулярна патологія призводить до змін показників пероксидного окиснення ліпідів. Зазначено, що порушення процесів пероксидації в результаті геморагічного інсульту супроводжується зростанням рівня ТБК-активних продуктів, зниженням зміни активності ключових ферментів супероксиддисмутази (СОД) та каталази, а також вмісту глутатіону. Досліджено зниження активності глутатіон-залежних ферментів і ключового ферменту інтерферон-індукованого каскаду 2',5'-олігоаденілат-синтетази. Показано, що геморагічний інсульт супроводжується зниженням активності антиоксидантних ферментів у органах щурів, особливо в тканині головного мозку. Зазначено, що введення антиоксидантних препаратів суттєво покращує стан організму, особливо головного мозку, у якому негативні наслідки найбільш виражені - активність антиоксидантних ферментів зростає. Доведено, що введення лікувальних препаратів з властивостями антиоксидантів сприяє нормалізації процесів пероксидації. Запропоновано антиоксидантні препарати для профілактики та лікування цереброваскулярних захворювань.

  Скачати повний текст

Наведено результати епідеміологічних, клініко-неврологічних, зокрема, вегетологічних, психологічних, клініко-генетичних, деяких інструментальних і лабораторних досліджень синдрому вегетативної дистонії (СВД) у сім'ях. Шляхом порівняння показників 2-х груп - основної (ОГ) - з СВД і контрольної (КГ) - без СВД - встановлено розповсюдженість СВД, вікові та статеві особливості, найчастіші вегетативні ознаки, фактори ризику й антиризику декомпенсацій. Виявлено генетико-кореляційні зв'язки СВД між пробандами та їх батьками. Виділено детермінуючі та імовірні стигми дизембріогенезу (СД), які можуть бути маркерами підвищеного ризику розвитку СВД, а також об'єктивними критеріями його наявності в сім'ях. Встановлено характерні для ОГ і для родинних пар, на відміну від КГ, електроенцефалографічні, реоенцефалографічні особливості, відхилення ліпідного складу та згортальної системи крові. Виділено спадкові та зовнішньосередовищні складові ВД.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми діагностики, клініки та лікування вегетативних дисфункцій, які виникають у жінок на фоні хронічних запальних хвороб внутрішніх статевих органів. Узагальнено результати клініко-неврологічних, психологічних, інструментальних обстежень гінекологічних хворих з різноманітними проявами ураження периферичного відділу вегетативної нервової системи. Визначено особливості вегетативних дисфункцій за зазначених хвороб як специфічного больового синдрому за наявності іритативних вогнищ та різних рівнів больової аферентації. Відзначено схильність больових феноменів до пароксизмального перебігу. Розроблено схему комплексного поетапного лікування вісцеральної вегетативної патології з застосуванням фармако-фізіотерапевтичного комплексу та пелоїдотерапії. Показано перевагу запропонованого способу лікування у порівнянні з роздільним проведенням фізіо-, пелоїдо- та медикаментозної терапії.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу епілептичної хвороби у поєднанні з вегетативно-судинними та мігренозними пароксизмами. Встановлено, що епілептичні напади, незалежно від їх характеру, облігатно супроводжуються вегетативними порушеннями перманентного та пароксизмального типів. Доведено, що особливо часто вегетативна дисфункція супроводжує скроневу епілепсію. На підставі клініко-нейрофізіологічних досліджень та спостережень за хворими протягом 5 років показано, що наявність неепілептичних пароксизмальних станів, незалежно від виду пароксизма, погіршує функціональний стан мозку, посилює його епілептизацію. Вегетативні кризи та мігренозні пароксизми змінюють взаємовідношення у системі біогенних моноамінів, що обтяжує клінічний перебіг епілепсії через погіршення гемодинаміки та несприятливо впливає на прогресування епілепсії.

  Скачати повний текст

Досліджено вегетативну регуляцію у хворих на розсіяний склероз (РС) протягом курсу та сеансу гіпербаричної оксигенації (ГБО). Показано зменшення активності церебральних ерготропних систем і зниження напруги регуляторних механізмів на фоні нормалізації сегментарного рівня регуляції у хворих з клінічною ефективністю ГБО за розширеною шкалою ступеню інвалідності Kurtzke (EDSS). У хворих з відсутністю клінічного поліпшення відзначалася ригідність динаміки імунологічних показників та динаміки надсегментарних і барорецепторних впливів, поглиблення вагальної недостатності та напруженості регуляторних процесів, що свідчить про пригнічення регуляторних механізмів. Виявлені два типи реактивності до лікувальної гіпероксії під час баросеансу у хворих на РС: нормальна реактивність відображає адекватну активацію адаптаційно-пристосувальних механізмів, що забезпечує ефективний лікувальний результат; знижена - свідчить про пригнічення процесів адаптації-компенсації, що перешкоджує досягненню лікувального ефекту ГБО.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-функціональні особливості впливу астеноневротичних нашарувань в редукції коронарного та фунціонального резервів за дисбалансу симпатичної та парасимпатичної ланок нервової системи та ендотеліальної дисфункції за умов формування коронарної хвороби серця. На підставі результатів обстеження 228 пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією (НЦД), стабільною стенокардією I-II функціонального класу (СС), нестабільною стенокардією, яка виникла вперше, та есенціальною гіпертензією I ступеня встановлено, що поєднання органічної кардіальної патології з проявами астеновегетативних порушень супроводжується меншим обмеженням коронарного резерву, більшою толерантністю до навантаження, обмеженими проявами ішемії, збільшенням загальної скоротливості міокарда. На підставі вихідних показників варіабельності серцевого ритму виявлено тенденцію до активації симпатичного контуру. Зазначено, що розподіл ендотеліну-1 (ЕТ-1) свідчить про переважання вихідного рівня та на висоті навантаження у хворих на СС в співставленні з НЦД, а за позитивної велоергометрії (ВЕМ) - про зменшення досягнутого навантаження під час зростання ймовірності ішемічної реакції та обмеження загальної та регіонарної фракції накиду за умов зростання симпатиктонії. Встановлено, що 14-денне застосування бетаксололу обумовлює зменшення приросту ЕТ-1 на висоті велоергометрії з 20,73 % до 0,88 %.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексний підхід щодо розгляду функціонального стану периферійного та центрального відділів слухового аналізатора у взаємозв'язку з біоелектричною активністю головного мозку та даними психофізіологічних досліджень за дії екзогенних факторів (шуму та радіації), що сприяло розширенню діагностичних і лікувально-профілактичних можливостей під час вирішення проблеми сенсоневральної приглухуватості. За допомогою сучасних клініко-електрофізіологічних методів дослідження встановлено характерні закономірності та особливості за нормальної та порушеної функцій звукосприйняття шумового та радіаційного генезу. Уточнено уявлення про нейрофізіологічні механізми дії шуму та радіації на орган слуху. На підставі вивчення структурно-функціональної організації головного мозку та формування корково-підкоркових взаємозв'зків за дії шуму та радіації показано значення фонової та локальної його біоелектричної активності (ЕЕГ та СВП) щодо розкриття механізмів розвитку сенсоневральної приглухуватості за дії екзогенних факторів. Виявлено диференціально-діагностичні топічні ознаки порушень слуху на ранніх страдіях розвитку захворювання. Визначено кількісні характеристики найбільш інформативних електроакустичних показників електрофізіологічних досліджень, характерних для хворих з сенсоневральною приглухуватістю шумового та радіаційного генезу.Показано, що індивідуально-типологічний підхід, який базується на нейрофізіологічних засадах з урахуванням властивостей нервової системи відкриває принципово нові напрямки щодо вивчення механізмів розвитку резистентності до шуму та радіації, а також їх практичного використання під час проведення профвідбору та лікувально-профілактичних заходів. На підставі результатів експериментальних патоморфологічних і біохімічних досліджень встановлено значні порушення в системі кровообігу головного мозку та в елементах його нервової тканини під впливом іонізуючого опромінення та шумового навантаження. Розроблено рекомендації щодо практичного використання одержаних результатів для вирішення питань профвідбору робітників шумових професій і трудової експертизи осіб, які мали контакт з іонізуючою радіацією.

  Скачати повний текст

Уперше проведено кореляційний аналіз між часовими характеристиками коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП) і показниками РЕГ, які відповідно характеризують стан стовбуромозкових структур слухового аналізатора та мозковий кровообіг у хворих з початковою і помірно вираженою сенсоневральною приглухуватістю (СНП) радіаційного генезу. Установлено наявність високого кореляційного взаємозв'язку між часовими характеристиками КСВП (латентним періодом Y хвилі та міжпікового інтервалу I - V КСВП), а також часом верхньої та нижньої центральної провідної (міжпікові інтервали I - III і III - V КСВП відповідно) та показниками реоенцефалографії (тривалістю анакротичної та катакротичної фаз), особливо у вертебрально-базилярній системі, у разі початкової та помірно вираженої СНП радіаційного генезу. Уперше визначено взаємозв'язок між станом різних відділів слухового аналізатора та мозкового кровообігу з урахуванням серцевої діяльності у випадку дії радіації. Показано прямий і опосередкований вплив радіації на центральні відділи слухового аналізатора, стовбуромозкові та кіркові) через серцево-судинну систему, що зумовлено декоменсацією її адаптаційних резервів. Обгрунтовано принципи корекції та профілактики слухових порушень, які виникають за дії радіації, з урахуванням стану серцевої діяльності.

  Скачати повний текст

Під час експерименту виявлено, що інтоксикація хлоралканами призводила до порушення процесів антиоксидантного захисту, змін жирнокислотного складу ліпідів та пероксидної модифікації ліпідів і білків, що супроводжувалось ультраструктурними порушеннями в клітинах головного мозку. Введення нікотинаміду зменшувало токсичну дію 1,2-дихлоретану та тетрахлорметану відносно синаптосом головного мозку щурів, сприяло нормалізації мембранозв'язаних ферментних систем і реаптейку серотоніну у нервових закінченнях та активності біохімічних реакцій антиоксидантного захисту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано клінічне застосування методів рефлексотерапії, а саме, голковколювання у поєднанні з лазеропунктурою інфрачервоним лазерним випромінюванням для лікування діабетичної полінейропатії на доклінічній стадії. Показано, що використання голковколювання та лазеропунктури має позитивний вплив на визначені ланки патогенезу діабетичної полінейропатії та є патогенетичним методом лікування. Встановлено, що запропоноване комплексне лікування дозволяє досягти стійкого терапевтичного ефекту. Визначено, що дані використаних методів дослідження стану периферійної нервової системи (електронейроміографія, імунологічні показники, електроакупунктурні методи діагностики за Накатані та Фоллем, психодіагностичні тести) є інформативними та достовірними критеріями діагностики діабетичної полінейропатії за умов відсутності клінічної симптоматики.

  Скачати повний текст